Постанова у справі № 460/27414/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м. Київ

справа 460/27414/23

касаційне провадження К/990/49414/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Гончарової І . А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Даліс Аутомотів Груп

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мікула О.І.; судді: Курилець А.Р., Пліш М.А.)

у справі 460/27414/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Даліс Аутомотів Груп

до Волинської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митої вартості товарів,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Даліс Аутомотів Груп (далі - ТОВ Даліс Аутомотів Груп , позивач, товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач, митний орган), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 30 травня 2023 року UA205050/2023/000240/2.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 23 травня 2024 року в задоволенні позову відмовив.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2024 року апеляційну скаргу товариства задовольнив, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким адміністративний позов задовольнив.

Суд апеляційної інстанції визнав протиправним та скасував рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 30 травня 2023 року UA205050/2023/000240/2, а також стягнув з бюджетних асигнувань відповідача на користь товариства 2 684,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 3 220,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

26 червня 2025 року ТОВ Даліс Аутомотів Груп звернулося до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просило стягнути за рахунок бюджетних асигнувань митного органу судові витрати на залучення перекладача в розмірі 16 980,00 грн.

Заяву товариство обґрунтувало тим, що на виконання ухвали суду першої інстанції подало офіційні нотаріально засвідчені переклади українською мовою документів, складених іноземною мовою та доданих до позовної заяви. Зазначало, що ці документи стосувалися обставин визначення митної вартості товарів і були використані під час вирішення справи, а тому витрати на їх переклад безпосередньо пов`язані з її розглядом.

Митний орган заперечив проти задоволення заяви, покликаючись на те, що товариство не заявляло вимогу про відшкодування витрат на переклад в апеляційній скарзі та до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 жовтня 2025 року заяву ТОВ Даліс Аутомотів Груп про ухвалення додаткового судового рішення залишив без розгляду.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що представник позивача був присутній у судовому засіданні 11 грудня 2024 року, проте до закінчення судових дебатів не порушував питання про стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача. Апеляційний суд також зазначив, що вимога про відшкодування цих витрат не була викладена в апеляційній скарзі. Суд установив, що товариство 12 квітня 2024 року подало заяву про розподіл відповідних витрат до суду першої інстанції, однак дійшов висновку, що така заява не може вважатися належним зверненням до суду апеляційної інстанції. З огляду на це апеляційний суд визнав, що позивач не дотримався вимог частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), і залишив заяву без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ТОВ Даліс Аутомотів Груп звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, покликаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Мотивуючи касаційну скаргу, товариство зазначає, що 12 квітня 2024 року, до закінчення судових дебатів у суді першої інстанції, подало заяву про розподіл судових витрат та всі наявні докази на підтвердження витрат на переклад документів. На переконання позивача, після скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції відповідно до частини шостої статті 139 КАС України мав здійснити новий розподіл усіх судових витрат, понесених у суді першої інстанції, а не лише судового збору. Товариство вважає, що КАС України не вимагає повторного подання до суду апеляційної інстанції заяви та доказів щодо витрат, які були своєчасно заявлені й підтверджені під час розгляду справи судом першої інстанції. Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно ототожнив порядок нового розподілу витрат, понесених у суді першої інстанції, з порядком заявлення нових витрат, понесених безпосередньо під час апеляційного перегляду.

Ухвалою від 23 грудня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Даліс Аутомотів Груп .

30 грудня 2025 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За частиною шостою цієї статті розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною шостою статті 139 КАС України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини другої статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Як установив суд апеляційної інстанції та не заперечують учасники справи, 12 квітня 2024 року товариство, до завершення розгляду справи судом першої інстанції, подало заяву про відшкодування витрат, пов`язаних із залученням перекладача, та документи на підтвердження їх складу і розміру.

Отже, питання про відшкодування витрат, пов`язаних із залученням перекладача, було ініційоване стороною до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. Докази, на які посилається позивач, були подані до суду та перебували в матеріалах справи.

Рішенням від 23 травня 2024 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову повністю та зазначив про відсутність підстав для застосування статті 139 КАС України. За такого результату розгляду справи витрати позивача не могли бути стягнуті з відповідача.

Однак суд апеляційної інстанції скасував це рішення та ухвалив нове рішення про задоволення позову. Унаслідок зміни результату вирішення спору виникли встановлені частиною шостою статті 139 КАС України підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у суді першої інстанції.

У постанові від 06 квітня 2021 року у справі 400/866/19 Верховний Суд дійшов висновку, що саме суд апеляційної інстанції, який скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, повинен відповідно до частини шостої статті 139 і пункту 4 частини першої статті 322 КАС України здійснити новий розподіл витрат, понесених у суді першої інстанції.

Постановою від 11 грудня 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд частково виконав цей обов`язок, стягнувши на користь товариства судовий збір, сплачений за подання позову та апеляційної скарги.

Водночас питання про витрати на переклад, які, за твердженням позивача, були понесені у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції, апеляційний суд не вирішив.

Та обставина, що в прохальній частині апеляційної скарги товариство не повторило прохання про відшкодування витрат на переклад, сама собою не усуває обов`язку суду апеляційної інстанції здійснити новий розподіл належно заявлених і підтверджених витрат першої інстанції.

Питання розподілу судових витрат не є самостійною матеріально-правовою позовною вимогою. Воно є процесуальним наслідком вирішення спору та належить до питань, які суд повинен вирішити під час ухвалення судового рішення.

КАС України не містить положення, відповідно до якого сторона втрачає право на новий розподіл витрат, понесених у суді першої інстанції та своєчасно заявлених цьому суду, лише через неповторення відповідного прохання в апеляційній скарзі.

Верховний Суд у постанові від 19 березня 2020 року у справі 640/6209/19 зазначив, що якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.

Отже, звернення товариства із заявою про ухвалення додаткового судового рішення було належним процесуальним способом усунення неповноти постанови апеляційного суду від 11 грудня 2024 року в частині розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про недотримання товариством вимог частини сьомої статті 139 КАС України, не врахувавши, що витрати на переклад були понесені під час розгляду справи судом першої інстанції, а заява про їх відшкодування та докази розміру своєчасно подані цьому суду. Скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд мав здійснити новий розподіл таких витрат, а оскільки це питання не вирішив, товариство обґрунтовано звернулося із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, залишення якої без розгляду унеможливило оцінку заявлених витрат по суті.

За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення допущене судом апеляційної інстанції під час розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення, ухвала від 29 жовтня 2025 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду цієї заяви.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Даліс Аутомотів Груп задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року скасувати, а справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Даліс Аутомотів Груп про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова