Постанова у справі № 240/10825/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м. Київ

справа 240/10825/25

адміністративне провадження К/990/429/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів: Смоковича М. І., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року (суддя Попова О. Г.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року (головуючий суддя Біла Л. М., судді: Моніч Б. С., Гонтарук В. М.) у справі 240/10825/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова 704) у редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні в період з 19 квітня 2022 року по 19 травня 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити за період з 19 квітня 2022 року по 19 травня 2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 Постанови 704, у редакції, чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік , Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік , Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік , Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Роз`яснено позивачу, що йому необхідно усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а також, що в разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

3. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо проведення перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, однак заяви про поновлення вказаного строку із зазначенням поважних причин пропуску строку не надано.

4. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 28 квітня 2025 року продовжив строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року.

Суд роз`яснив, що позивачу необхідно усунути зазначені в ухвалі недоліки протягом семи днів з дня вручення ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху, а також якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

5. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.

6. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 особі, яка її подала, Житомирський окружний адміністративний суд указав, що, оскільки позивачем, як у встановлений ухвалою граничний строк, так і станом на 20 травня 2025 року, не було усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 28 квітня 2025 року, позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню.

7. Залишаючи без змін ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що безумовною підставою для повернення позовної заяви є, в тому числі, і невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, що і стало в даному випадку підставою для прийняття спірної ухвали.

8. Сьомий апеляційний адміністративний суд також указав, що він не дає оцінки аргументації апелянта стосовно дотримання ним строків звернення до суду у даній категорії справ, які б давали можливість відкрити провадження в адміністративній справі, оскільки вони не спростовують факт невиконання вимог позивачем ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року про залишення позовної заяви без руху.

9. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком Житомирського окружного адміністративного суду, що позовна заява підлягає поверненню, оскільки позивачем не усунуті недоліки, викладені в ухвалі суду від 18 квітня 2025 року, а відтак доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали від 20 травня 2025 року допущені порушення норм матеріального або процесуального права.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

10. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, адвокат Дубок С. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено процесуальне законодавство в частині початку відліку строку звернення до суду.

11. На думку скаржника, застосуванню підлягає тримісячний строк звернення до суду з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому спірні суми. Водночас, незаконна бездіяльність відповідача в частині ненадання позивачу письмового повідомлення про виплачені останньому кошти є об`єктивно непереборною позивачем обставиною, яка не залежить від волевиявлення позивача. Така обставина є дійсно істотною перешкодою та створює труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду. Наслідки такої бездіяльності відповідача не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на звернення до суду. Позивач не може зазнавати негативних наслідків протиправної бездіяльності відповідача.

12. Скаржник вважає, що позивача повідомили про нараховані йому за час служби суми грошового забезпечення в квітні 2025 року. Отже, відлік тримісячного строку звернення до суду для позивача розпочався з квітня 2025 року. Позов надіслано до суду в квітні 2025 року, тобто в межах тримісячного строку звернення до суду з моменту повідомлення позивача про виплачені за час служби суми.

13. На переконання скаржника, грошовий атестат не містить інформації, яка дає можливість зрозуміти про порушене право, а саме: розмір прожиткового мінімуму, взятий до розрахунку; розмір тарифного коефіцієнту та тарифного розряду за посадою; розмір тарифного коефіцієнту за військовим званням. Отже, навіть отримавши грошовий атестат, фізично неможливо дізнатися про порушене право, що є предметом оскарження. Так, знаючи гривневий розмір посадового окладу та/або окладу за військове звання, неможливо дізнатися про розмір прожиткового мінімуму, з якого обчислений такий посадовий оклад та/або оклад за військове звання, оскільки посадовий оклад та/або оклад за військове звання обчислюється шляхом множення розміру прожиткового мінімуму на тарифний коефіцієнт. Тобто щоб визначити, чи правильно обраховано розмір посадового окладу та/або окладу за військове звання, необхідно знати, крім гривневого розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, хоча б одну складову, з яких обчислюється розмір посадового окладу та/або окладу за військове звання, тобто необхідно знати або розмір прожиткового мінімуму, взятого до розрахунку, або розмір тарифного коефіцієнту, взятого для розрахунку. Проте, грошовий атестат такої інформації не містить. Отже, отримання грошового атестату не є належним повідомленням про порушене право позивача, а тому відлік строку звернення до суду не може розпочинатися з моменту отримання грошового атестату.

14. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

15. На момент розгляду справи відзив від відповідача на касаційну скаргу позивача до Верховного Суду не надходив.

16. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Рух касаційної скарги

17. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26 січня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Дубка С. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі 240/10825/25 та витребував цю справу із Житомирського окружного адміністративного суду.

18. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу 240/10825/25 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

19. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить із такого.

20. Спір у цій справі виник у зв`язку із протиправними, на думку позивача, діями військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення з 19 квітня 2022 року по 19 травня 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

21. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

22. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

24. Таким чином, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

25. При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

26. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

27. Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

28. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не бачить підстав відступати від указаної правової позиції у межах цієї справи.

29. Верховний Суд зазначає, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

30. В означеній постанові Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

31. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року 1-зп, від 09 лютого 1999 року 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

32. У підсумку Судова палата виснувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону 2352-IX).

33. Як убачається з матеріалів справи, Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 18 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху. Суд указав, що позивачу необхідно усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а також, якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

34. В указаній ухвалі суд першої інстанції указав, що погоджується з доводами представника позивача про те, що в період з 19 квітня по 18 липня 2022 року строк звернення до суду з цим позовом не пропущений.

35. Щодо періоду з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, то суд урахував, що 19 липня 2022 року набув чинності Закон 2352-ІХ, яким внесені зміни до законодавства про працю.

36. Житомирський окружний адміністративний суд зазначив, що згідно з матеріалами позовної заяви наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08 січня 2024 року за 8 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 08 січня 2024 року. Отже позивач при звільненні з військової служби та отриманні грошового атестату мав бути обізнаний про всі суми, що йому були нараховані та виплачені. Відтак, саме з цього часу для нього розпочався тримісячний строк звернення до суду. Представник позивача зазначає, що лише з 09 квітня 2025 року, дати отримання листа відповідача, йому стало відомо про порушення прав позивача. Однак, суд звернув увагу на те, що позивач не був позбавлений права звернутись за наданням правничої допомоги щодо з`ясування, чи має місце факт порушення його прав при виплаті сум грошового забезпечення у будь-який період, до свого останнього звільнення з військової служби. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду. Водночас, позивач правом на отримання професійної допомоги вчасно не скористався, поважних причин на підтвердження того, що перешкоджало такому зверненню, не зазначив. Суду не було надано доказів того, що до цього часу позивачем вчинялися будь-які дії, які б свідчили про його бажання дізнатись про правомірність нарахування та виплати грошового забезпечення протягом спірного періоду. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

37. За висновком суду першої інстанції, представник позивача не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість звернення ним до роботодавця з метою з`ясування правильності нарахування та виплати грошового забезпечення з 19 квітня 2022 року по 19 травня 2023 року. При цьому, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується щомісяця, тому особі в будь-якому разі має бути відомо як його розмір, так і складові.

38. Матеріалами справи також установлено, що Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 28 квітня 2025 року продовжив строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року. Суд також указав, що позивачу необхідно усунути зазначені в ухвалі недоліки протягом семи днів з дня вручення ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху, а також, якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

39. Суд першої інстанції ухвалою від 20 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії повернув позивачу, оскільки позивачем, як у встановлений ухвалою граничний строк, так і станом на 20 травня 2025 року не було усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 28 квітня 2025 року.

40. Залишаючи без змін ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 26 грудня 2025 року наголосив, що безумовною підставою для повернення позовної заяви є, в тому числі, і невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, що і стало в цьому випадку підставою для прийняття спірної ухвали.

41. При цьому суд апеляційної інстанції указав, що він не надає оцінки аргументації апелянта стосовно дотримання ним строків звернення до суду в цій категорії справ, які б давали можливість відкрити провадження в адміністративній справі, оскільки вони не спростовують факт невиконання вимог позивачем ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року про залишення позовної заяви без руху.

42. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки за встановленою практикою Верховного Суду при перегляді правильності рішення суду першої інстанції про повернення позовної заяви особі, яка її подала, за наслідками неусунення недоліків позовної заяви, яка була залишена без руху ухвалою цього суду, оцінці підлягає, зокрема, й відповідна ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху.

43. Як указано вище, в ухвалі від 18 квітня 2025 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху Житомирський окружний адміністративний суд указав, що погоджується з доводами представника позивача про те, що в період з 19 квітня по 18 липня 2022 року строк звернення до суду з цим позовом не пропущений. Водночас, у резолютивній частині цієї ухвали суд першої інстанції не відокремив цю частину позовних вимог, залишивши позовну заяву ОСОБА_1 без руху повністю. В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, проте не подав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду.

44. Разом із цим, суд апеляційної інстанції не надав оцінки ухвалі Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, як у частині залишення без руху позовних вимог ОСОБА_1 з 19 квітня по 18 липня 2022 року, так і в частині вимог з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, що в свою чергу, в силу норм процесуального права, виключає можливість такої оцінки судом касаційної інстанції.

45. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не вжив усіх визначених процесуальним законодавством заходів для надання правильної оцінки ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року про повернення позовної заяви особі, яка її подала. Водночас суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві перевірки цієї ухвали суду першої інстанції без перевірки правильності такого рішення судом апеляційної інстанції відповідно до норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

47. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

48. Оскільки суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм права, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року належить скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року скасувати, а справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М. І. Смокович

С. А. Уханенко