Постанова у справі № 160/27518/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року

м. Київ

справа 160/27518/24

адміністративне провадження К/990/5103/26

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 (головуючий суддя - Семененко Я.В., судді: Добродняк І.Ю., Суховаров А.В.) у справі 160/27518/24.

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) від 29.10.2024 924/32-00-23-26/ НОМЕР_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 в позові відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

У поданій касаційній скарзі відповідач зазначає, що ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 11.01.2024 у справі 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі 300/2879/22.

Відповідач вказує, перевіркою встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями), а саме: не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації за встановленою формою. Так, до перевірки надано акт передачі товарів до договору комісії ФА-29-04-24-АБ від 29.04.2024, однак до перевірки не надано первинних документів щодо отримання (походження) товару в зазначеному магазині, які знаходяться в реалізації без надання первинних документів на суму 1 906 852,50 грн.

Тобто, на час проведення фактичної перевірки суб`єктом господарювання не було надано саме первинних документів (в розумінні Порядку 496), які підтверджують походження товару, зокрема, вищезазначені опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару тощо.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу контролюючого органу просить залишити без задоволення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Івано-Франківській області, з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та відповідно підпункту 80.2.2, підпункту 80.2.7, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України прийнято наказ 1283-п Про проведення фактичної перевірки магазину Ябко за адресою: пл. Ринок, 14, м. Івано-Франківськ з 02.05.2024.

За результатами фактичної перевірки 02.05.2024 складено акт 9050/09/15/РРО/36330007312, в якому відображено висновок про порушення пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а саме: не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку запасів на складах та\або за місцем їх реалізації.

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2024 0393240708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 1 906 852,50 грн.

Рішенням Державної податкової служби України залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, а скаргу позивача - без задоволення.

Приймаючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків, які фактично знаходяться в реалізації на момент проведення суб`єкта господарювання, станом на 02.05.2024, всього технічно складних побутових товарів зафіксовано на загальну суму 1 906 852,50 грн.

Під час проведення фактичної перевірки ні позивачем, ні особами, що здійснювали реалізацію товарів, не було надано податковому органу доказів ведення позивачем обліку товарів, які знаходилися на реалізації саме на суму 1 906 852,50 грн., були відсутні накладні, товарно-транспортні накладні на товар. У зв`язку з цим, контролюючий орган не мав можливості перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність в діях позивача складу констатованого перевіркою правопорушення порядку здійснення розрахункових операцій. Також суд вказав про необґрунтованість визначення контролюючим органом розміру штрафних санкцій, оскільки контролюючим органом фактично не було встановлено на момент перевірки наявності товарів, стосовно яких закон передбачає обов`язковий облік за місцем їх реалізації (складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту).

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.1 ст.81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична) підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, як проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні н перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У спірному випадку, застосовуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.03.2024 у справі 420/9909/23 суди виснували, що в наказі 1283-п від 02.05.2024 наявний допустимий обсяг інформації для визначення підстав для призначення фактичної перевірки, а саме наявне посилання на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, який передбачає єдину підставу для призначення перевірки.

Досліджуючи фактичні підстави для проведення перевірки, судом першої інстанції встановлено, що підставою для його видання став лист Державної податкової служби України від 12.02.2024 3638/7/99-00-07-04-03-07.

Вказаним листом ДПС України довела до відома Головним управлінням ДПС в областях та м.Києві інформацію, зазначену в листі Beijing Roborock Tehnology Co., LTD, в особі Коваленко Аліни від 29.01.2024, про можливі факти порушення вимог законодавства щодо, зокрема, ведення обліку товарних запасів. Вказані інформація доведена для вжиття відповідних заходів податкового контролю та організації і проведення фактичних перевірок (т.2 а.с.72).

В листі Beijing Roborock Tehnology Co., LTD, викладено обставини, з якими заявник пов`язує можливі порушення при продажу товарів в магазинах "ЯБКО", у тому числі за адресою: м.Івано-Франківськ, Площа Ринок, 14, за якою у спірному випадку контролюючим органом проведено фактичну перевірку.

Отже, за встановлених обставин, суди дійшли правильного та обгрунтованого висновку про те, що у спірному випадку вказаний лист ДПС України, в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є інформацією, яка давала підстави для призначення та проведення фактичної перевірки позивача, а проведена перевірка позивача відповідала предмету, встановленому підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон 265/95) дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Розділ ІІ Закону 265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Так, пунктом 12 статті 3 Закону 265/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону 265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 2 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону 265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.

Так, стаття 20 Закону 265/95-ВР передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність (окремо або в сукупності) за:

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

При цьому, відповідальність до суб`єкта господарювання може бути застосована як вчинення одного із таких порушень, так і за їх сукупність.

Аналогічні висновки щодо тлумачення змісту вказаних норм Закону приведені у постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі 420/12275/22, від 16.05.2024 у справі 280/176/23, від 27.07.2024 у справі 300/2879/22, від 30.07.2025 у справі 380/6314/24, від 30.09.2025 у справі 520/22949/24, від 14.04.2025 у справі 160/13547/25.

На виконання норм статті 3 Закону 265/95-ВР, ПК України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року 375, Міністерством фінансів України видано наказ від 3 вересня 2021 року 496 (останній зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2021 року за 1411/37033), яким затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - Порядок 496).

Облік товарних запасів здійснюється підприємцями шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку (пункт 1 Розділу ІІ Порядку 496).

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Разом з тим пунктом 11 Розділу ІІ Порядку 496 передбачено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.Аналізуючи положення Порядку 496 у сукупності Верховний Суд у своїй постанові від 08 січня 2026 року у справі 140/844/25 дійшов висновку, що обов`язок фізичної особи-підприємця щодо ведення обліку товарних запасів та зберігання первинних документів безпосередньо пов`язаний із наявністю конкретних товарів у місці продажу (господарському об`єкті). Первинні документи та форма обліку мають зберігатися у такому місці лише до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної у відповідних первинних документах.

При цьому Суд вважає за необхідне вказати на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.02.2024 у справі 280/6422/22, в якій, серед іншого, зазначено, що для встановлення факту ненадання документів на підтвердження обліку та походження товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, першочергово необхідно встановити, який саме товар станом на момент перевірки зберігається у місці продажу. Відповідно, лише у разі встановлення контролюючим органом, що у місці продажу на момент проведення перевірки фактично знаходився конкретний товар, який не внесений до форми обліку та щодо якого відсутні первинні документи, наявні підстави для застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону 265/95-ВР.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції, перевіряючи підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, вказав, що суть виявленого порушення в акті перевірки визначена як: порушення встановлено порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації; до перевірки не надано первинних документів щодо отримання (походження) товару в зазначеному магазині, електронну або паперову форму обліку товарних запасів.

Тобто, виходячи із акту фактичної перевірки зміст виявленого порушення зводиться до ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу.

У свою чергу, згідно розрахунку фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення (т.1 а.с.92), штрафні санкції застосовані за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продаж товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Оскільки в акті перевірки не було зазначено про встановлення такого порушення як: здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, то ГУ ДПС України в Дніпропетровській області безпідставно застосувало до позивача штрафні санкції саме за таке порушення. При цьому, судом враховано і те, що під час розгляду справи представник відповідача не зміг повідомити те, який саме товар був реалізований позивачем у спірному випадку.

Позивачем до перевірки надано Форму обліку товарних запасів, договір комісії від 29.04.2024 ФА-29-04-24-АБ, акт приймання-передачі товарів від 29.04.2024 до договору комісії. Вказаний факт відповідачем не заперечується.

У свою чергу, будь-яких зауважень щодо порядку ведення Форми обліку товарних запасів контролюючим органом висловлено не було, а договір комісії та акт приймання-передачі товарів до нього містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати походження товару, постачальника та отримувача товару (постачальник (Комітент) ФОП ОСОБА_2 ), отримувач (Комісіонер) ФОП ОСОБА_1 ), дату проведення операції (передання товарів, зазначених в акті, на комісію), найменування, кількість та вартість товару (найменування, кількість та вартість кожної окремої одиниці товару зазначені в акті приймання-передачі).

Щодо ненадання накладних, та товаро-транспортних накладних, митних декларацій тощо слід зазначити, що такі документи, за умови надання позивачем інших документів про ведення товарного обліку, не є такими документами, що безумовно мають бути наявними у фізичної особи-підприємця за місцем здійснення його діяльності під час проведення його фактичної перевірки на предмет дотримання вимог здійснення розрахункових операцій, касових операцій, наявності ліцензій, дозвільних документів та дотримання законодавства про працю; такі документи не підтверджують і не спростовують ведення чи не ведення позивачем обліку товарів, що знаходяться у місці продажу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.04.2026 у справі 420/36506/24.

Тобто, на переконання суду апеляційної інстанції, враховуючи те, що реалізацію товару у спірному випадку позивач здійснював на підставі укладеного договору комісії від 29.04.2024 ФА-29-04-24-АБ, надані документи, в повній мірі підтверджували походження товару у позивача та облік позивачем товару, який знаходися у нього на реалізації.

Контролюючим органом в акті перевірки не зазначено жодних аргументів щодо не прийняття до уваги наданих позивачем документів на підтвердження обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. При цьому, контролюючим органом не було і повідомлено позивача (направлено запит) про необхідність надання первинних документів.

В акті перевірки вбачається, що під час перевірки була складена Відомість ТМЦ згідно якої станом на момент перевірки у торговій точці були наявні товари на загальну суму 1906852,50грн. (у кількості 1908 одиниць), які не були належно обліковані у встановленому порядку.

Дослідивши Відомість ТМЦ, яка є додатком на акту перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що відображена в ній інформації щодо найменування, кількості та вартості товарів є повністю ідентичній інформації, яка зазначена в акті приймання-передачі товарів від 29.04.2024 до договору комісії.

При цьому, в акті приймання-передачі товарів від 29.04.2024 відображені товари, що зазначені і у Відомості ТМЦ, складеної контролюючим органом, які не є складними побутовими товарами, що підлягають гарантійному ремонту та відповідно до закону підлягають обліку за місцем реалізації. Так, в акті приймання-передачі товарів від 29.04.2024, що знайшло своє відображення і у Відомості ТМЦ, зазначені такі товари як: чохли, захисне скло, кабель, ремінець та інше.

Вказане також свідчить про необґрунтованість визначення контролюючим органом розміру штрафних санкцій, оскільки контролюючим органом фактично не було встановлено на момент перевірки наявності на реалізації товарів, стосовно яких закон передбачає обов`язковий облік за місцем їх реалізації (складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позову є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про їх невідповідність нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 у справі 160/27518/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді В.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова