Постанова у справі № 918/69/26

Times New Roman CYR;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року

м. Київ

cправа 918/69/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне - Случанський"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 (головуючий - Гудак А. В., судді: Олексюк Г. Є., Петухов М. Г.) у справі

за позовом Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне - Случанський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Майнінг Компані"

про розірвання договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Провадження у судах попередніх інстанцій

1. У січні 2026 року Спеціалізований сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Кам`яне - Случанський" (далі - Позивач, Кооператив) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Майнінг Компані" (далі - Відповідач, Товариство), в якому просив розірвати, укладену між сторонами угоду 2507/2025 про проведення розвідувальних робіт на земельній ділянці спеціального дозволу "Труска Гребля" від 25.07.2025, обґрунтовуючи свої вимоги доводами про те, що Відповідач порушує умови означеної угоди, а саме здійснює розвідувальні роботи на територіях, вкритих лісовими насадженнями та чагарниками, хоча при укладенні угоди зобов`язався проводити такі роботи виключно на території, яка не вкрита деревно-чагарниковою рослинністю.

2. Поряд з цим, Кооператив подав до господарського суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити Відповідачеві та будь-яким особам, які діють за його дорученням або в його інтересах, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі здійснювати будь-які роботи та дії пов`язані з проведенням бурових, геологорозвідувальних, земельних, підготовчих чи будівельних робіт із використанням важкої або спеціальної техніки, будь-яких робіт з використанням установок для гідромеханізації ґрунту, встановленням огороджень чи тимчасових споруд, що можуть призвести до зміни стану земельної ділянки або пошкодження ґрунтового покриву та лісових насаджень на земельній ділянці з кадастровим номером 5625481600:02:002:0232, площею 34,8203 га, в межах географічних координат ділянки надр "Труска Гребля", спеціальний дозвіл на користування надрами 5818 від 01.07.2025 належного надрокористувачу - Товариству.

3. В обґрунтування підстав для застосування вказаних заходів забезпечення позову, Позивач зазначав про те, що він є постійним землекористувачем згаданої земельної ділянки, яка належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває у державній власності. В свою чергу Товариство є надрокористувачем та має спеціальний дозвіл на користування надрами, географічні координати якого накладаються на землі лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні заявника.

4. 25.07.2025, відповідно до приписів статті 97 ЗК України, сторони уклали угоду 2507/2025 про проведення розвідувальних робіт на земельній ділянці в межах спеціального дозволу 5818 (ділянка надр "Труска Гребля"), за умовами якої Позивач надав дозвіл надрокористувачу на проведення детальної геолого-економічної оцінки запасів і ресурсів бурштину (розвідувальні роботи) на земельних ділянках "Труска Гребля" відповідно до умов спеціального дозволу, а Відповідач зі свого боку зобов`язався проводити відповідні роботи виключно на території, яка не вкрита деревно-чагарниковою рослинністю.

5. Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань, Товариство почало вирубку лісових насаджень, чим завдає майнової шкоди (збитків) Позивачеві, а тому останній вважає необхідним розірвати, укладену з Відповідачем угоду. Водночас невжиття запропонованих Кооперативом заходів забезпечення позову у цій справі створить реальну загрозу істотного ускладнення ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки Відповідач, будучи надрокористувачем, вже здійснює використання земель лісогосподарського призначення, знищуючи лісові насадження та родючий шар ґрунту. Відновлення родючості ґрунту після таких робіт є складним, тривалим процесом і потребуватиме значних фінансових витрат, а в окремих випадках є фактично неможливим. Те саме стосується й відновлення лісових насаджень. Таким чином, навіть у разі ухвалення судом рішення про розірвання оскаржуваної угоди приведення земельної ділянки у попередній стан, як і відновлення лісових насаджень, не може бути забезпечене без задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

6. Розглянувши заяву про забезпечення позову, Господарський суд Рівненської області ухвалою від 02.02.2026 задовольнив її частково.

7. Заборонив Відповідачу та будь-яким особам, які діють за його дорученням або в його інтересах, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі здійснювати будь-які роботи та дії, пов`язані з проведенням бурових, геологорозвідувальних, земельних, підготовчих чи будівельних робіт із використанням важкої або спеціальної техніки, будь-яких робіт з використанням установок для гідромеханізації ґрунту, що можуть призвести до пошкодження лісових насаджень на земельній ділянці з кадастровим номером 5625481600:02:002:0232, площею 34,8203 га, в межах географічних координат ділянки надр "Труска Гребля" відповідно до спеціального дозволу на користування надрами 5818 від 01.07.2025, належного Товариству. У задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу та будь-яким особам, які діють за його дорученням або в його інтересах, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі здійснювати будь-які роботи та дії, пов`язані з встановленням огороджень чи тимчасових споруд, що можуть призвести до зміни стану земельної ділянки або пошкодження ґрунтового покриву, відмовив.

8. Переглянувши ухвалу місцевого господарського суду в апеляційному порядку, Північно-західний апеляційний господарський суд своєю постановою від 04.03.2026 в частині задоволених вимог заяви Позивача про забезпечення позову її скасував та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви. В іншій частині ухвалу залишив без змін.

9. Апеляційний суд виснував, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із предметом позову, адже такі заходи фактично спрямовані на втручання в господарську діяльність Товариства, як надрокористувача та унеможливлюють виконання ним своїх виробничих і господарських функцій.

Касаційна скарга та її узагальнені доводи

10. Не погодившись з постановою господарського суду апеляційної інстанції, Кооператив звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.

11. Стверджує, що оскаржена постанова ухвалена з неправильним застосуванням статті 97-1 ЗК України, порушенням приписів статей 136, 137, 236 ГПК України та без урахування висновків Верховного Суду щодо правильного дотримання положень статей 136, 137 ГПК України, викладених у ряді постанов (перелік наводить).

12. Скаржник наполягає, що у спірних правовідносинах, на відміну від господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував, що невжиття запропонованих Кооперативом заходів забезпечення позову створює реальну загрозу істотного ускладнення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів Позивача. Такі заходи не є тотожними позовним вимогам та на етапі їх застосування спір між сторонами не вирішується по суті. Водночас вирішується питання збереження лісових насаджень від самовільного знищення і попередження завдання шкоди правам постійного земле- і лісокористувача.

Узагальнені доводи інших учасників справи

13. Товариство надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними та формальними. Наполягає на законності та обґрунтованості оскарженої постанови суду попередньої інстанції і у зв`язку з цим у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, постанову суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

14. Згідно із частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевірив матеріали справи щодо правильного застосування і дотримання судом попередньої інстанції норм права і вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких міркувань.

17. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

18. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі 914/1570/20 виснувала, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

19. За змістом частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

20. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

21. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 381/4019/18).

22. Враховуючи наведені висновки, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі 754/5683/22 ще раз підкреслила, що ключовим при застосуванні заходів забезпечення позову є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

23. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

24. Так, відповідно до статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

25. Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії чи забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

26. Водночас відповідно до частини одинадцятої цієї ж статті ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

27. Предметом позову у даній справі є вимога Кооперативу про розірвання, укладеної з Товариством угоди про проведення розвідувальних робіт на земельній ділянці спеціального дозволу "Труска Гребля" від 25.07.2025 і з метою ефективного захисту та поновлення своїх прав у разі задоволення цього позову, Позивач подав відповідну заяву про вжиття заходів забезпечення позову до місцевого суду, яка судом була частко задоволена.

28. Проте, суд апеляційної інстанції у задоволенні заяви відмовив повністю, виснувавши, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із предметом позову, адже такі заходи фактично спрямовані на втручання в господарську діяльність Товариства.

29. Апеляційний суд пояснив, що у спірних правовідносинах, заявлені Кооперативом заходи забезпечення позову, спрямовані на фактичне припинення здійснення Товариством господарської діяльності, пов`язаної з реалізацією спеціального дозволу на користування надрами, адже заборона здійснювати будь-які бурові, геологорозвідувальні, земельні, підготовчі чи інші роботи із використанням техніки на відповідній ділянці по суті блокує реалізацію прав Відповідача, як надрокористувача та унеможливлює виконання ним своїх виробничих і господарських функцій. Вказані заходи забезпечення позову становлять непропорційне втручання у господарську діяльність надрокористувача, обмежують реалізацію прав, наданих йому спеціальним дозволом на користування надрами та не перебувають у необхідному причинному зв`язку з предметом заявлених позовних вимог.

30. Предмет позову у цій справі не стосується відшкодування збитків, які, як вважає Позивач завдані Відповідачем, а спрямований на вирішення питання щодо розірвання відповідної угоди між сторонами. Отже, характер заявлених позовних вимог не пов`язаний із встановленням розміру шкоди чи необхідністю її негайного попередження шляхом застосування обмежувальних заходів, а полягає у вирішенні спору щодо подальшого існування або припинення договірних правовідносин між сторонами.

31. Більше того, в умовах угоди сторони домовились, що Кооператив у разі погіршення корисних властивостей земельної ділянки (ділянок), пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі визначеному сторонами, в тому числі неодержаних доходів. Втрати, яких Кооператив зазнав у зв`язку зі знищенням або пошкодженням ділянки (ділянок), а також витрати, які зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), визначаються відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 284.

32. Таким чином, за мотивованим висновком апеляційного господарського суду, застосування у спірних правовідносинах заявленого заходу забезпечення позову суперечить призначенню інституту забезпечення позову та принципам господарського судочинства.

33. Колегія суддів Верховного Суду констатує, що у поданій касаційній скарзі, Кооператив означених висновків суду попередньої інстанції жодним чином не спростовує, а лише висловлює свою незгоду з ними та цитує висновки касаційного суду із постанов, які ухвалювалися за неподібних фактичних обставин справ, тобто у неподібних правовідносинах.

34. Доводи поданої касаційної скарги свідчать про намагання скаржника спонукати суд касаційної інстанції до необхідності втручання у фактичну складову оскарженого судового рішення, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, як суду права.

35. Скаржник не враховує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

36. Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі 355/385/17 виснувано про те, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

37. В свою чергу, враховуючи, зокрема, вказаний висновок об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.01.2025 у справі 916/4954/23 наголосила на тому, що вжиття судом заходів забезпечення позову у виді заборони відповідачам виконувати зобов`язання за оспорюваним правочином вочевидь створює непереборні перешкоди для реалізації прав сторін такого правочину та унеможливлює виконання ними своїх обов`язків.

38. Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що у конкретних обставинах цієї справи суд апеляційної інстанції правильно та правомірно відмовив Позивачеві у задоволенні заяви про забезпечення позову. Неправильного застосування чи порушення правових норм судом апеляційної інстанції при ухваленні оскарженої постанови суд касаційної інстанції не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

40. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

41. Як вже зазначалося, під час касаційного розгляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування чи порушення судом попередньої інстанцій норм права. Оскаржена постанова ухвалена за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин спірних правовідносин і підстав для її зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, колегія суддів Касаційного господарського суду, не вбачає.

Судові витрати

42. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

За таких обставин, керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне - Случанський" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі 918/69/26 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.