Постанова у справі № 911/2266/24

Times New Roman CYR;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року

м. Київ

cправа 911/2266/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Плахіна Є. В. (адвокат),

відповідача - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОНТРАСТ" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОНТРАСТ"

до Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області

про визнання права власності на майно.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОКОНТРАСТ" (далі - ТОВ "АГРОКОНТРАСТ", Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області (далі - Селищна рада, Рада, відповідач) про визнання права власності за набувальною давністю на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: вул. Кримська, 2, с. Нове Залісся, Бучанський р-н, Київська обл. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2509797932080), (далі - спірне нерухоме майно, спірний об`єкт, спірна будівля), посилаючись на положення статей 15, 16, 104, 106, 328, 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що починаючи із жовтня 1993 року, а саме після передачі спірного об`єкта за актом приймання-передачі від 13.10.1993 на баланс Колективного сільськогосподарського підприємства "Дружба" (далі - КСП "Дружба"), правонаступником якого є ТОВ "АГРОКОНТРАСТ", позивач упродовж більше десяти років добросовісно, відкрито й безперервно володіє, користується та розпоряджається адміністративною будівлею (громадським будинком) загальною площею 1961,3 м 2 , розташованим за адресою: вул. Кримська, 2, с. Нове Залісся, Бучанський р-н, Київська обл., а тому є його добросовісним набувачем за набувальною давністю.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Київської області рішенням від 16.09.2025 (суддя Ярема В. А.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 (головуючий - Пономаренко Є. Ю., судді Барсук М. А., Руденко М. А.), у задоволенні позовних вимог відмовив повністю у зв`язку з недоведеністю позивачем сукупної наявності усіх передбачених статтею 344 ЦК України необхідних умов для визнання за Товариством права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.

Так, ураховуючи усталені висновки щодо застосування положень статті 344 ЦК України (у контексті того, що: 1) після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які нададі відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном, адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник; 2) позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знала, хто є власником; 3) відкритість і давність користування майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України, якщо позивач знав, що заволодів чужою річчю; 4) відсутність добросовісності позивача під час заволодіння спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України), викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі 910/17274/17 та в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі 924/925/17, від 01.08.2018 у справі 201/12550/16-ц, від 09.07.2019 у справі 920/999/16, від 15.11.2022 у справі 293/1061/21, від 15.06.2023 у справі 359/8844/20, від 21.02.2024 у справі 756/6953/2017, від 06.08.2024 у справі 921/574/20(921/420/22), від 15.07.2025 у справі 927/773/24, суди попередніх інстанцій виснували про те, що передача правопопереднику позивача певного майна з балансу на баланс не є тотожною передачі такого майна у власність. При цьому ототожнення особи із власником майна та усвідомлене розпорядження цим майном у відповідному статусі у правовідносинах із третіми особами (за договорами оренди, укладеними між Виробничим сільськогосподарським кооперативом "Дружба" (далі - ВСК "Дружба", Кооператив) і ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" (як орендодавцями) та іншими особами) суперечить правовій конструкції статті 344 ЦК України, яка передбачає саме безтитульне володіння майном, а не володіння, користування і розпорядження, що є складовими елементами права власності, яке виникає з передбачених законом підстав, зокрема за набувальною давністю - за рішенням суду.

Таким чином, позивач стверджує, що володіє майном за волею власника і завжди знав, хто є власником спірного нерухомого майна, а тому у наведеному випадку не йдеться про безтитульне володіння цим майном.

Водночас суд першої інстанції виходив із того, що: 1) усі надані позивачем акти, договори, банківські виписки, платіжні документи, звіти/висновки у їх сукупності не є належними та достовірними доказами на підтвердження обставин заволодіння позивачем, у тому числі його правопопередником - ВСК "Дружба" (ідентифікаційний код 03753740), та безперервного володіння вказаними особами протягом 10 років усією площею (1961,3 м 2 ) громадського будинку на вул. Кримській, 2 у с. Нове Залісся; 2) перебування майна на балансі юридичної особи (Товариства) є вирішальним не для визначення наявності чи відсутності у такої особи права власності на майно, а для підтвердження того, що таке майно може мати та має титульного власника, оскільки особа не може отримати майно на баланс за актом приймання-передачі від уповноваженого державного органу і не бути обізнаною та/або не розуміти, хто є власником такого майна. Зокрема, адмінбудівля на 50 місць, яку позивач ототожнює, у тому числі і за площею, зі спірною у цій справі будівлею загальною площею 1961,3 м 2 , за актом приймання-передачі від 13.10.1993 передано не у власність ВСК "Дружба", а саме на баланс Кооперативу із балансу уповноваженого органу - Бородянського райсільгоспуправління, яке (Управління) згідно з Положенням про управління сільського господарства і продовольства обласної державної адміністрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.1993 805, у свою чергу, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за ефективністю використання і збереження державного майна, закріпленого за підприємствами, установами й організаціями, що належать до сфери відання Управління.

Разом із тим апеляційний суд наголосив на відсутності підстав для розгляду доводів Товариства та оцінки наданих на їх підтвердження доказів щодо добросовісності, тривалості, відкритості та безперервності володіння позивачем спірним нерухомим майном, позаяк наведені обставини не можуть вплинути на результат вирішення спору у цій справі з огляду на встановлену судом відсутність критерію безтитульності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати в повному обсязі та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) суди не врахували висновків щодо застосування положень статті 344 ЦК України у подібних правовідносинах (у контексті того, що: а) при вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном; б) після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном), викладених у пунктах 46, 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі 910/17274/17 і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 у справі 922/1574/17, від 05.06.2018 у справі 924/925/17;

2) суди не врахували викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 у справі 924/1103/19 висновку про те, що поняття "переходу права власності" та "передачі майна на баланс" мають різну юридичну природу за своєю суттю; факт перебування майна на балансі підприємства не може вважатися підтвердженням права власності на це майно, а є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не свідчить про знаходження майна у власності підприємства;

3) суди не врахували висновку щодо застосування положень статті 79 ГПК України (у контексті дотримання стандарту доказування "вірогідності доказів"), викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі 910/701/17;

4) суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме наданий позивачем масив доказів щодо набуття та володіння спірним нерухомим майном протягом 30 років.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

6. Селищна рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

7. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01.05.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 у справі 911/2266/24 та призначив розгляд цієї справи в судовому засіданні на 09.06.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. 12.10.2006 рішенням зборів учасників ТОВ "АГРОКОНТРАСТ", оформленим протоколом від 12.10.2006 б/н, передбачено створити Товариство.

Зі змісту зазначеного протоколу вбачається, що ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" є правонаступником ВСК "Дружба", код ЄДРПОУ 03753740, юридична адреса: вул. Кримська, 2, с. Нове Залісся, Бучанський р-н, Київська обл.

Пунктом 3 рішення зборів учасників ТОВ "АГРОКОНТРАСТ", оформленого протоколом від 12.10.2006 б/н, передбачено затвердити статут Товариства.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань 24.10.2006 проведено державну реєстрацію ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як юридичної особи, що утворена в результаті перетворення; дата запису: 24.10.2006, номер запису: 13311230000000783. У розділі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" містяться відомості про те, що Товариство є правонаступником Кооперативу, код ЄДРПОУ 03753740.

9. 13.10.1993 згідно з актом приймання-передачі об`єктів, побудованих за програмою ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС, із балансу Бородянського райсільгоспуправління на баланс КСП "Дружба", с. Нове Залісся, разом з іншим майном, що вказане в акті прийому-передачі, було передано адміністративну будівлю на 50 місць, балансова вартість якої становила 546 тис. крб, та яку було введено в експлуатацію в 1989 році, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи акт приймання-передачі від 13.10.1993 та АВІЗО від 13.10.1993.

Із цього акта приймання-передачі вбачається, що комісією у складі голови комісії та трьох членів комісії складено вказаний акт про передачу з балансу Бородянського райсільгоспуправління на баланс КСП "Дружба" таких об`єктів: 1) адмінбудівля 50 місць, кількістю 50 місць, балансовою вартістю 546 тис. крб; 2) котельна с. Здвижівка, 1 об`єкт, балансовою вартістю 258,27 тис. крб; 3) теплові мережі с. Здвижівка, 1 об`єкт, балансовою вартістю 242,86 тис. крб; 4) очисні споруди с. Здвижівка, 1 об`єкт, балансовою вартістю 171,43 тис. крб; 5) зовнішні інженерні мережі с. Здвижівка, 1 об`єкт, балансовою вартістю 28,28 тис. крб; 6) корінне поліпшення лук і пасовищ, балансовою вартістю 12,17 тис. крб; 7) корінне поліпшення полів, балансовою вартістю 554 тис. крб; 8) дитсадок-ясла с. Здвижівка, 90 місць, балансовою вартістю 494,16 тис. крб. Всього 2307,17 тис. крб. Характеристика об`єктів, що передаються: адмінбудівля 50 місць, 1989 року введення в експлуатацію, нормальний технічний стан; котельна, теплові мережі, очисні споруди, зовнішні інженерні мережі 1988 року введення в експлуатацію; корінне поліпшення лук і пасовищ 1991 року введення в експлуатацію; корінне поліпшення полів 1992 року введення в експлуатацію; дитсадок-ясла на 90 місць 1988 року введення в експлуатацію.

10. Як зазначив позивач, Товариство і його правопопередник із 2000 року і по теперішній час неодноразово укладали договори, у тому числі договори оренди приміщень та договори забезпечення електроенергією, на підтвердження чого до позовної заяви додано копії:

- договору про постачання теплової енергії в гарячій воді (разом із додатками), укладеного 06.10.2000 між ВСК "Дружба" як споживачем та Комунальним підприємством теплових мереж "Бородянкатепломережа" як енергопостачальною організацією;

- договору оренди нежилого приміщення (разом із додатками), укладеного у грудні 2000 року між ВСК "Дружба" як орендодавцем та Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (далі - ВАТ "Укртелеком") як орендарем;

- договору оренди нежилого приміщення, укладеного 01.01.2004 між ВСК "Дружба" як орендодавцем та відділенням 3037 Відкритого акціонерного товариства "Ощадбанк" (далі - ВАТ "Ощадбанк") як орендарем;

- договору оренди нежилого приміщення, укладеного 01.01.2005 між ВСК "Дружба" як орендодавцем та Комунальним підприємством "Залісся" (далі - КП "Залісся") як орендарем;

- договору оренди нежилого приміщення, укладеного 01.01.2006 між ВСК "Дружба" як орендодавцем та відділенням 3037 ВАТ "Ощадбанк" як орендарем;

- договору про постачання електричної енергії 222 (разом із додатками), укладеного 31.10.2006 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як споживачем та Закритим акціонерним товариством "АЕС Київобленерго" як постачальником;

- договору 46 (разом із додатками), укладеного 04.12.2006 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як споживачем та Комунальним підприємством Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" як теплопостачальною організацією;

- договору оренди нежилого приміщення (разом із додатками), укладеного 30.12.2006 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як орендодавцем та ВАТ "Укртелеком" як орендарем;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів 5, укладеного 10.01.2007 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та Новозаліською сільською радою як замовником;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів, укладеного 04.01.2007 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та ЦПЗ-4 Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (далі - УДППЗ "Укрпошта") як замовником;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів, укладеного 04.01.2007 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та відділенням 3037 ВАТ "Ощадбанк" як замовником;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів, укладеного 04.01.2007 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та КП "Залісся" як замовником;

- договору про надання телекомунікаційних послуг в мережі "CDMA-Україна" (разом із додатком), укладеного 02.02.2007 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як абонентом та Спільним українсько-американським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Телеком`юнікейшн Компані" як оператором;

- договору на проведення виробничої практики студентів, укладеного між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" (база практики) та Відокремленим структурним підрозділом "Ірпінський економічний коледж" Національного аграрного університету;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів 2, укладеного 04.01.2008 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та ЦПЗ-4 УДППЗ "Укрпошта" як замовником;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів 5, укладеного 04.01.2008 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та Новозаліською сільською радою як замовником;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів 1/7, укладеного 15.01.2009 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та Новозаліською сільською радою як замовником;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів, укладеного 16.01.2009 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та ЦПЗ-4 УДППЗ "Укрпошта" як замовником;

- договору оренди приміщення для перукарні, укладеного 04.01.2010 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів 5, укладеного 10.01.2010 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та Новозаліською сільською радою як замовником;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів 6, укладеного 18.01.2010 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та Відділом культури і туризму як замовником;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів, укладеного у січні 2010 року між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та КП "Залісся" як замовником;

- договору про надання телекомунікаційних послуг 413 (разом із додатками), укладеного 23.06.2010 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як абонентом та ВАТ "Укртелеком";

- договору про забезпечення приміщення, укладеного 01.10.2010 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та Новозаліською сільською радою як замовником;

- договору оренди нежитлового приміщення 27 (разом із додатком), укладеного 01.12.2010 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як орендодавцем і ВАТ "Ощадбанк" як орендарем;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів 6, укладеного 05.01.2011 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та КП "Залісся" як замовником;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів 5, укладеного 24.01.2011 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та відділенням 3037 ВАТ "Ощадбанк" як замовником;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів 6, укладеного 06.01.2012 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та Новозаліською сільською радою як замовником;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів 2 (разом із додатком), укладеного 02.01.2013 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та АТ "Ощадбанк" як замовником;

- договору оренди нежитлового приміщення 15 (разом із додатком), укладеного 14.02.2013 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як орендодавцем та АТ "Ощадбанк" як орендарем;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів 8, укладеного 19.08.2013 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та Новозаліською сільською радою як замовником;

- договору оренди 1, укладеного 27.08.2013 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як орендодавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Хомлінк" як орендарем;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів 7, укладеного 11.02.2014 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та Новозаліською сільською радою як замовником;

- договору про забезпечення електроенергією через систему електроприладів 2, укладеного 20.01.2015 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та Новозаліською сільською радою як замовником;

- договору про надання приміщення для потреб 5, укладеного 19.10.2015 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як виконавцем та Новозаліською сільською виборчою комісією як замовником;

- договору оренди нерухомого майна 4-03-74 (разом із додатком і додатковою угодою), укладеного 01.09.2017 між ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" як орендодавцем і Публічним акціонерним товариством "Укрпошта" як орендарем (далі - договори ВСК "Дружба" та позивача з контрагентами).

11. Як зауважив позивач, із наданого експертною установою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція консалтингових послуг" (далі - ТОВ "Агенція консалтингових послуг") звіту про проведення експертного будівельно-технічного обстеження громадського будинку від 27.07.2024 27/07-24-37 убачається, що об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: вул. Кримська, 2, с. Нове Залісся, Бучанський р-н, Київська обл. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2509797932080), є тим самим об`єктом загальною площею 1961,3 м 2 , який було передано на баланс ВСК "Дружба".

Позиція Верховного Суду

12. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

13. Позивач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

14. Колегія суддів погоджується із позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю та водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій як висновків щодо застосування положень статті 344 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у пунктах 46, 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі 910/17274/17 і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 у справі 922/1574/17, від 05.06.2018 у справі 924/925/17, так і висновку щодо розмежування термінів "перехід права власності" та "передача майна на баланс" , викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 у справі 924/1103/19, з огляду на таке.

15. Частинами 1, 4 статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

16. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Таким чином, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

17. Згідно з пунктами 4, 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки ЦК України набрав чинності з 01.01.2004, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише період після 01.01.2001 (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.02.2008 у справі 6-27245св07).

18. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 46- 56, 66, 67 постанови від 14.05.2019 у справі 910/17274/17 сформулювала такі висновки щодо застосування норм статті 344 ЦК України у подібних правовідносинах:

" 46. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом . Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

47. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю . Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

48. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

49. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

50. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

51. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

52. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

53. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

54. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

55. У постанові від 01 серпня 2018 року у справі 201/12550/16-ц (провадження 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

56. Велика Палата Верховного Суду, враховуючи зазначене про умови набуття права власності за набувальною давністю, не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном . Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

66. Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

67. За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності ".

Схожі за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі 922/1574/17, від 05.06.2018 у справі 924/925/17, від 01.08.2018 у справі 201/12550/16-ц, від 09.07.2019 у справі 920/999/16, від 06.08.2024 у справі 921/574/20(921/420/22), від 15.07.2025 у справі 927/773/24.

19. У межах цієї справи позивач прагне набути за набувальною давністю право власності на об`єкт нерухомого майна, яким є адміністративна будівля/громадський будинок загальною площею 1961,3 м 2 за адресою: вул. Кримська, 2, с. Нове Залісся, Бучанський р-н, Київська обл. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2509797932080).

Отже, ключовим питанням, яке постало перед судами у цій справі, є достовірне встановлення наявності передбачених конструкцією статті 344 ЦК України умов у їх сукупності: добросовісне, безтитульне, відкрите та безперервне протягом 10 років володіння ВСК "Дружба" (ідентифікаційний код 03753740) та/або ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" (ідентифікаційний код 03753740) спірною будівлею за вказаною адресою.

20. Проте, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, у постановах від 22.05.2018 у справі 922/1574/17, від 05.06.2018 у справі 924/925/17, від 15.11.2022 у справі 293/1061/21, від 15.06.2023 у справі 359/8844/20, від 21.02.2024 у справі 756/6953/2017, від 06.08.2024 у справі 921/574/20(921/420/22), від 15.07.2025 у справі 927/773/24 Верховний Суд неодноразово виснував про те, що позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знала, хто є власником.

21. Ураховуючи наведені вище критерії щодо визнання права власності особи за набувальною давністю, суди попередніх інстанцій виснували про те, що передача правопопереднику позивача певного майна з балансу на баланс не є тотожною передачі у власність такого майна. При цьому ототожнення особи із власником майна та усвідомлене розпорядження цим майном у відповідному статусі у правовідносинах із третіми особами (за договорами оренди, укладеними між ВСК "Дружба" і ТОВ "АГРОКОНТРАСТ" (як орендодавцями) та іншими особами) суперечить правовій конструкції статті 344 ЦК України, яка передбачає саме безтитульне володіння майном, а не володіння, користування і розпорядження, що є складовими елементами права власності, яке виникає з передбачених законом підстав, зокрема за набувальною давністю - за рішенням суду.

22. При цьому суд першої інстанції цілком обґрунтовано зауважив, що перебування спірного майна на балансі юридичної особи (Товариства) є вирішальним не для визначення наявності чи відсутності у такої особи права власності на майно, а для підтвердження того, що таке майно може мати та має титульного власника, оскільки особа за актом приймання-передачі не може отримати майно на баланс від уповноваженого державного органу і водночас не бути обізнаною та/або не розуміти, хто є власником такого майна. Зокрема, адмінбудівля на 50 місць, яку позивач ототожнює, у тому числі і за площею, зі спірною у цій справі будівлею загальною площею 1961,3 м 2 , за актом приймання-передачі від 13.10.1993 передано не у власність ВСК "Дружба", а саме на баланс Кооперативу із балансу уповноваженого органу - Бородянського райсільгоспуправління, яке (Управління) згідно з Положенням про управління сільського господарства і продовольства обласної державної адміністрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.1993 805, у свою чергу, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за ефективністю використання і збереження державного майна, закріпленого за підприємствами, установами й організаціями, що належать до сфери відання Управління.

23. Таким чином, обставини справи свідчать про обізнаність Товариства та Кооперативу як його правопопередника щодо власника спірного нерухомого майна, а позивач своїм посиланням на акт приймання-передачі від 13.10.1993 як підставу набуття чужого майна у своє добросовісне, але неправомірне володіння (див. пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі 910/17274/17) фактично стверджує, що володіє майном за волею власника і завжди знав, хто є власником спірного нерухомого майна - держава в особі уповноваженого на той час органу (Бородянського райсільгоспуправління Бородянської районної державної адміністрації), а тому у наведеному випадку не йдеться про безтитульне володіння цим майном.

24. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження.

Цілком очевидно, що наразі відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є Селищна рада як особа, яка вважає себе власником спірної будівлі на підставі рішення Ради від 23.03.2023 2958-35-VIII "Про прийняття на баланс Бородянської селищної ради та у комунальну власність Бородянської селищної територіальної громади нежитлової будівлі - громадський будинок в с. Нове Залісся по вул. Кримська, буд. 2", яке не визнано недійсним і не скасовано у судовому порядку, зокрема у справі 911/2190/23 (між тими самими сторонами), за результатами розгляду якої Господарський суд Київської області рішенням від 22.05.2024, що набрало законної сили, відмовив у скасуванні зазначеного рішення Селищної ради.

25. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

26. Як убачається з матеріалів справи, на відміну від апеляційного суду, суд першої інстанції, досліджуючи такі передбачені статтею 344 ЦК України обов`язкові передумови для набуття права власності за набувальною давністю, як добросовісне, безтитульне, відкрите та безперервне (протягом 10 років) володіння чужим майном, за наслідками оцінки наданих сторонами доказів достовірно встановив, а позивач не спростував такі фактичні обставини:

1) акт приймання-передачі від 13.10.1993 та АВІЗО не є належними та достовірними доказами на підтвердження заволодіння у 1993 році правопопередником позивача - ВСК "Дружба" (ідентифікаційний код 03753740) та надалі й Товариством громадським будинком загальною площею 1961,3 м 2 на вул. Кримській, 2 у с. Нове Залісся, оскільки вказаний акт засвідчує лише передачу з балансу Бородянського райсільгоспуправління на баланс КСП "Дружба" адмінбудівлі на 50 місць, однак такий документ не містить жодних відомостей ані про місцезнаходження такої адмінбудівлі, ані про її площу, попри зазначення у цьому акті місцезнаходження іншого майна, зокрема, котельні, теплових мереж тощо, - у с. Здвижівка;

2) надані Товариством договори оренди, які стосуються передачі Кооперативом і позивачем у тимчасове користування іншим особам у різний період окремих приміщень різною площею (3, 18, 20, 42, 34, 29,07 м 2 відповідно) у будівлі за адресою: вул. Кримська, 2, с. Нове Залісся, Бучанський р-н, Київська обл., не підтверджують обставин безперервного володіння протягом 10 років позивачем, у тому числі його правопопередником - ВСК "Дружба" (ідентифікаційний код 03753740), усією площею спірної будівлі (1961,3 м 2 );

3) як виготовлений експертною установою (ТОВ "Агенція консалтингових послуг") на замовлення позивача звіт про проведення експертного будівельно-технічного обстеження громадського будинку від 27.07.2024 27/07-24-37, так і подана разом із ним копія витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, виданого ТОВ "Агенція консалтингових послуг" (дата створення документа в системі - 31.07.2024) не є висновком судового експерта у розумінні норм процесуального закону, оскільки всупереч вимогам статей 98, 101 ГПК України не містить зазначення про те, що висновок підготовлено для подання до суду та про обізнаність (попередження) експерта щодо кримінальної відповідальності за завідомо неправдивий висновок;

4) усі надані позивачем акти, договори, банківські виписки, платіжні документи, звіти/висновки у їх сукупності не є належними та достовірними доказами на підтвердження обставин заволодіння позивачем, у тому числі його правопопередником - ВСК "Дружба" (ідентифікаційний код 03753740), та безперервного володіння вказаними особами протягом 10 років усією площею (1961,3 м 2 ) громадського будинку, розташованого на вул. Кримській, 2 у с. Нове Залісся;

5) доступ позивача до частини приміщень у спірній будівлі, як і використання такої частини приміщень у неідентифікованій чітко площі та розпорядження нею у певний час жодним чином не свідчить про безперервне (протягом 10 років) володіння позивачем та/або його правопопередником усією такою будівлею, зокрема загальною площею (1961,3 м 2 ), вимогу про визнання права власності на яку за набувальною давністю пред`явлено позивачем у цій справі;

6) станом на час звернення з позовом у цій справі та її розгляду рішення Селищної ради від 23.03.2023 2958-35-VIII "Про прийняття на баланс Бородянської селищної ради та у комунальну власність Бородянської селищної територіальної громади нежитлової будівлі - громадський будинок в с. Нове Залісся по вул. Кримська, буд. 2" є чинним, у судовому порядку не визнавався недійсним і не скасовувався.

27. Водночас наявні посилання позивача на те, що за його скаргою державну реєстрацію права комунальної власності Селищної ради на спірну будівлю було скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суд відхилив із тих мотивів, що скасування державної реєстрації права власності не впливає на легітимність вказаного рішення органу місцевого самоврядування про прийняття спірної будівлі у власність місцевої територіальної громади.

28. Наявні заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на нібито встановлення судом першої інстанції обставин титульного володіння позивача спірним нерухомим майном, однак насправді оскаржуване рішення такого висновку не містить.

Крім того, зазначені заперечення скаржника спрямовані на переоцінку доказів у справі, проте згідно з імперативними положеннями частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Таким чином, зміст оскаржуваної постанови переконливо свідчить, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду не всупереч, а відповідно до усталених висновків щодо застосування положень статті 344 ЦК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі 910/17274/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 у справі 922/1574/17, від 05.06.2018 у справі 924/925/17, на неврахуванні яких (висновків) помилково наголошує скаржник.

30. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату, а тому баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі 911/2531/17, від 06.06.2018 у справі 922/2430/17, від 02.04.2019 у справі 915/1002/16, від 23.06.2020 у cправі 906/516/19, від 18.05.2021 у справі 914/1898/18, від 25.05.2022 у cправі 906/424/20).

Зокрема, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.04.2019 у справі 904/1539/18, перебування спірного майна на балансі не є підставою правомірності (добросовісності) набуття права власності на спірний об`єкт; баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату, баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

31. При цьому, на відміну від права господарського відання, права оперативного управління, узуфрукта державного або комунального майна, права відання державним майном, які є різновидами титульного володіння певними суб`єктами державним або комунальним майном, право особи утримувати певне майно на своєму балансі не входить до переліку речових прав, які в силу частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підлягають державній реєстрації, а тому спір щодо перебування нерухомого майна на балансі того чи іншого суб`єкта господарювання не є спором про право цивільне, який мав би розглядатися в порядку господарського судочинства (схожий за змістом висновок викладено у пункті 30 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2025 у справі 910/19086/23).

32. За таких обставин колегія суддів вважає, що при ухваленні первісного рішення суд першої інстанції врахував викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 у справі 924/1103/19 висновок про те, що поняття "переходу права власності" та "передачі майна на баланс" мають різну юридичну природу за своєю суттю; факт перебування майна на балансі підприємства не може вважатись підтвердженням права власності на це майно, а є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не свідчить про знаходження майна у власності підприємства.

Наведене повністю підтверджується висновками місцевого господарського суду про те, що:

1) за своїм змістом акт приймання-передачі від 13.10.1993 засвідчує лише передачу з балансу Бородянського райсільгоспуправління на баланс КСП "Дружба" адмінбудівлі на 50 місць, однак такий документ не містить жодних відомостей ані про місцезнаходження такої адмінбудівлі, ані про її площу, попри зазначення у цьому акті місцезнаходження іншого майна, зокрема, котельні, теплових мереж тощо, - у с. Здвижівка;

2) передача правопопереднику позивача певного майна з балансу на баланс не є тотожною передачі такого майна у власність;

3) перебування майна на балансі юридичної особи (Товариства) є вирішальним не для визначення наявності чи відсутності у такої особи права власності на майно, а для підтвердження того, що таке майно може мати та має титульного власника, оскільки особа не може отримати майно на баланс за актом приймання-передачі від уповноваженого державного органу і не бути обізнаною та/або не розуміти, хто є власником такого майна. Зокрема, адмінбудівля на 50 місць, яку позивач ототожнює, у тому числі і за площею, зі спірною у цій справі будівлею загальною площею 1961,3 м 2 , за актом приймання-передачі від 13.10.1993 передано не у власність ВСК "Дружба", а саме на баланс Кооперативу із балансу Бородянського райсільгоспуправління як уповноваженого державного органу.

33. Разом із тим сама по собі відсутність в оскаржуваній постанові посилань апеляційного суду на врахування усталеного висновку Верховного Суду щодо розмежування термінів "перехід права власності" та "передача майна на баланс" , а також на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 у справі 924/1103/19, не призвела до ухвалення незаконної по суті постанови, а тому не може бути достатньою підставою для її скасування, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

34. Колегія суддів також не бере до уваги аргументи скаржника про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку щодо застосування положень статті 79 ГПК України (у контексті дотримання стандарту доказування "вірогідності доказів"), викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі 910/701/17, оскільки такі доводи скаржника зводяться виключно до намагань здійснити переоцінку наявних у справі доказів та встановлених судами обставин справи, тоді як згідно з імперативними положеннями частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження з огляду на те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні господарського спору фактично врахували правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 у справі 924/1103/19, що, у свою чергу, виключає як закриття касаційного провадження у частині наведеної підстави, так і скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

36. За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 та пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою касаційного оскарження є недослідження судом зібраних у справі доказів, однак за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

37. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, а саме наданий позивачем масив доказів щодо набуття та володіння спірним нерухомим майном протягом 30 років.

Отже, скаржник не зазначив, які ж саме конкретні докази суди залишили без дослідження та належної правової оцінки.

38. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

39. Таким чином, за змістом положень пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

40. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи позивача зводяться передусім до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як зазначено вище, скаржник при цьому не обґрунтував у поданій касаційній скарзі наявності хоча би однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

41. За таких обставин, а саме за умови відсутності підтвердження будь-якої з інших підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, а тому підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

42. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю.

43. Із наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

46. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

47. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам із урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позову, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

48. Зважаючи на те, що висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог повністю відповідає положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, а наведені позивачем підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Розподіл судових витрат

49. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОНТРАСТ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 у справі 911/2266/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай