← Судова практика

Постанова у справі № 692/925/23

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду · 24.03.2026 · Верховний Суд
повний текст із нашої бази8 174 знаківусі акти у справі →

Про акт

Справа №
692/925/23
Дата ухвалення
24.03.2026
Суд
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Суддя
Яковлєва Світлана Володимирівна
Форма судочинства
Кримінальне
Тип акта
Постанова
Категорія справи
Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період

Текст рішення

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Calibri; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року

м. Київ

справа 692/925/23

провадження 51-3680км25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 червня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12023250370000883, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2024 року за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі статей 75, 76 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.

На підставі частин 1, 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2024 року, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за обставин, детально викладених у вироку.

Апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги прокурора та захисника, змінив вирок районного суду в частині призначеного покарання, визначив вважати ОСОБА_7 засудженим за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці та на підставі статей 75, 76 КК звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Виключив з мотивувальної частини вироку посилання на визнання судом обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину повторно.

В решті вирок суду залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.

На думку прокурора, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 370, 419 КПК, а також правових позицій Верховного Суду, не врахував покарання, призначене ОСОБА_7 за попереднім вироком апеляційного суду від 18 липня 2024 року, та не застосував матеріальний закон, який підлягав застосуванню, а саме не призначив остаточне покарання на підставі положень ч. 4 ст. 70 КК.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції є незаконним і підлягає скасуванню.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Захисник заперечував проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до змісту ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, й правильність кваліфікації його дій, у касаційній скарзі прокурором не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

При цьому в межах доводів касаційної скарги прокурора, колегія суддів касаційного суду вважає, що апеляційний суд при призначенні ОСОБА_7 покарання допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, як убачається з матеріалів справи, вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ст. 336 КК до 3 років 3 місяців позбавлення волі та на підставі частин 1, 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2024 року, йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

За наслідками апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції ухвалою від 16 червня 2025 року змінив вирок районного суду в частині призначеного покарання і призначив ОСОБА_7 за ст. 336 КК покарання у вид позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці та на підставі статей 75, 76 КК звільнив його від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Отже, із вищезазначеного вбачається, що призначаючи ОСОБА_7 покарання та приймаючи рішення про звільнення засудженого від його відбування, апеляційний суд не врахував покарання, призначене ОСОБА_7 за вироком Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2024 року ( ОСОБА_7 засуджено за ст. 336 КК до 3 років позбавлення волі та на підставі статей 75, 76 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік).

Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року (справа 199/1496/17, провадження 51-2631кмо19) сформульовано правовий висновок щодо правозастосування статей 70 , 75 КК , де зазначено, що ці кримінально-правові норми не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, відносно якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком.

Тому після того, коли суд призначив остаточне покарання за сукупністю всіх вчинених особою злочинів згідно з вимогами ст. 70 КК , він має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Отже, в цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції повинен був призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК і тільки після цього вирішувати питання про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, однак не зробив цього. Як уже було зазначено вище, прийняти вмотивоване рішення про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням та визначити іспитовий строк в даній ситуації суд мав право тільки після призначення остаточного покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК .

Оскільки апеляційний суд, постановляючи ухвалу, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то таку ухвалу не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, як того передбачають положення ст. 370 КПК.

Таким чином, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційний суд має постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень. Судові рішення відкриті (ЗУ «Про доступ до судових рішень»), а самі акти є офіційними документами і не є обʼєктом авторського права. Ми не редагуємо текст і не додаємо до нього оцінок.

Звірити з реєстром ↗