Постанова у справі № 757/29843/19-к

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Times New Roman CYR; Calibri; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 року

м. Київ

справа 757/29843/19-к

провадження 51-5645км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні 42014000000001025 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року про повернення апеляційної скарги прокурора ОСОБА_6 ,

Зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року залишено без задоволення заяву прокурора ОСОБА_5 про роз`яснення ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року за скаргою адвоката ОСОБА_7 щодо бездіяльності уповноважених осіб Генеральної прокуратури України у кримінальному провадженні 42014000000001025.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року, якою залишено без задоволення заяву про роз`яснення ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року, повернуто особі, яка її подала.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Прокурор ОСОБА_6 звернувся до Суду з касаційною скаргою, де ставить вимогу про скасування ухвали Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Не погоджується з висновком апеляційного суду, за яким він як прокурор групи прокурорів у розумінні ч. 1 ст. 393 та ч. 4 ст. 380 КПК не є особою, яка мала право подавати апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року, оскільки таким правом наділений лише прокурор офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , який звертався із заявою про роз`яснення цієї ухвали слідчого судді. Прокурор, який подав касаційну скаргу, переконаний, що член групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні володіє всім обсягом прав прокурора незалежно від того, чи брав він участь у ньому на попередніх етапах, всі прокурори групи прокурорів можуть бути замінені один одним у межах визначеного кримінального провадження.

Свою позицію прокурор обґрунтовує, спираючись на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі 629/847/15-к (провадження 13-70кс19).

Позиції учасників судового провадження

Прокурори підтримали вимоги касаційної скарги, просили їх задовольнити.

Від захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , де вона вказала мотиви незгоди з позицією, викладеною прокурором у касаційній скарзі, зазначила підстави, чому не вважає ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року такою, що потребує роз`яснення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурорів, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Перевіривши матеріали провадження та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд не дотримався наведених вище вимог закону.

Ухвалою від 04 вересня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва вирішив скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 щодо бездіяльності уповноважених осіб Генеральної прокуратури України у кримінальному провадженні 42014000000001025.

24 квітня 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва прокурору ОСОБА_5 відмовлено у задоволені його заяви про роз`яснення зазначеної вище ухвали слідчого судді.

Вважаючи вказане рішення незаконним, прокурор групи прокурорів ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою, перевіривши яку, Київський апеляційний суд ухвалою від 12 травня 2025 року повернув її особі, яка її подала. Своє рішення суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що скарга подана прокурором, який не має права на звернення з апеляційною скаргою, оскільки дійшов висновку, що у випадку незгоди із ухваленим рішенням приписи ч. 4 ст. 380 КПК наділяють правом на його оскарження виключно прокурора ОСОБА_5 , тобто лише того прокурора, який звернувся з заявою про роз`яснення судового рішення.

Однак висновки апеляційного суду є безпідставними.

Згідно з приписами параграфу 2 глави 3 розділу 1 та п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК прокурор є суб`єктом кримінального процесу зі сторони обвинувачення.

За п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК державне обвинувачення - це процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

У ст. 393 КПК закріплено право прокурора на апеляційне оскарження судових рішень. Разом із тим, подавати апеляційну (касаційну) скаргу на судове рішення, з яким не погоджується сторона обвинувачення, може не будь який прокурор системи прокуратури України, а лише той, кому таке право надано законом.

За приписами частин 1, 2 ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе у випадках, передбачених частинами 4, 5 ст. 36, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 341 цього Кодексу та ч. 3 цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 36 КПК право на подання апеляційної чи касаційної скарг, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники.

Отже, правом на подання апеляційної чи касаційної скарги зі сторони обвинувачення наділений прокурор, призначений відповідно до приписів ст. 37 КПК, а також визначені процесуальним законом прокурори вищого рівня.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі 629/847/15-к (провадження 629/847/15-к) зазначила, що передбачене ч. 6 ст. 393, ч. 6 ст. 425, пунктами 15, 20 ч. 2 ст. 36 КПК право на подання апеляційної та касаційної скарг прокурором, який входить до складу групи прокурорів, визначеної в порядку ст. 37 КПК, не обмежується його участю в судових засіданнях з розгляду конкретного кримінального провадження у судах попередніх інстанцій.

Якщо прокурор був включений до групи прокурорів, однак не брав участі у судових засіданнях, він має право на подання апеляційної чи касаційної скарг. Група прокурорів, визначена у конкретному кримінальному провадженні відповідно до ст. 37 КПК, діє як єдиний суб`єкт на стороні обвинувачення - прокурор.

Всі прокурори, які входять до складу групи прокурорів, мають однакові процесуальні права і обов`язки, а отже, однаковий процесуальний статус. Процесуальні дії, що вчиняють прокурори, які входять до групи, мають характер взаємодоповнюваності та взаємозамінності й спрямовані на реалізацію прав та обов`язків прокурора відповідно до норм КПК.

Всі прокурори, визначені у групі прокурорів для здійснення процесуального керівництва (за винятком старшого прокурора, на якого, крім іншого, покладається додаткові повноваження з керівництва діями інших прокурорів групи), є взаємозамінні та рівнозначні між собою в межах визначеного кримінального провадження. Протилежне розуміння нівелює саму мету створення такої групи прокурорів у кримінальному провадженні.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_6 є прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні 42014000000001025, що узгоджується з даними постанови заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 від 05 травня 2022 року про зміну групи прокурорів у провадженні. До складу групи прокурорів, серед інших, входить прокурор Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_6 , старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні 42014000000001025 визначено заступника начальника другого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 .

З огляду на те, що прокурор ОСОБА_6 входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні 42014000000001025, у суду були відсутні підстави не сприймати останнього як прокурора, який має право подавати апеляційну скаргу на оскаржене судове рішення. Отже, вимоги касаційної скарги є обґрунтованими.

Верховний Суд доходить висновку, що суд апеляційної інстанції, спираючись на приписи п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК з мотивів, відображених у оскарженій ухвалі, безпідставно повернув апеляційну скаргу прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в контексті приписів ч. 1 ст. 412 КПК та підставою до застосування Судом повноважень, визначених п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК у їх взаємозв`язку із приписами п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні 42014000000001025 - задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року про повернення апеляційної скарги прокурора ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3