← Судова практика

Постанова у справі № 381/27/18

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду · 22.07.2025 · Верховний Суд
повний текст із нашої бази11 626 знаківусі акти у справі →

Про акт

Справа №
381/27/18
Дата ухвалення
22.07.2025
Суд
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Суддя
Антонюк Наталія Олегівна
Форма судочинства
Кримінальне
Тип акта
Постанова
Категорія справи
Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

Текст рішення

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Calibri; Times New Roman CYR; Tahoma;

; ; ;

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року

м. Київ

справа 381/27/18

провадження 51-580км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року про повернення апеляційної скарги на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2024 року ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 191; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 367 КК, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведенням в його діях складу кримінальних правопорушень.

Не погоджуючись із вищевказаним вироком місцевого суду, прокурор Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 звернувся із апеляційною скаргою, в якій з підстав істотного порушення місцевим судом вимог КПК, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності висновків цього суду фактичним обставинам кримінального провадження просив скасувати цей вирок і постановити новий вирок щодо ОСОБА_7 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року апеляційну скаргу повернуто прокурору з підстав подання цієї скарги особою, яка не має такого права.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї

У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційних вимог прокурор зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано повернув апеляційну скаргу сторони обвинувачення на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, з огляду на те, що прокурор ОСОБА_6 не наділений повноваженнями на подачу апеляційної скарги на вирок місцевого суду, оскільки не входив до групи прокурорів під час досудового розслідування цього кримінального провадження, не брав участі у судових засіданнях місцевого суду та не є прокурором вищого рівня у розумінні вимог ч. 4 ст. 36 КПК.

Водночас, на переконання прокурора, апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що він звернувся із апеляційною скаргою на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 та долучив до неї постанову керівника Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_8 про зміну групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні від 24 липня 2024 року, якою його було включено у склад групи прокурорів у кримінальному провадженні 12015110310000501 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 191; ст. 366-1; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 367 КК, на підставі якої він мав право як прокурор у цьому кримінальному провадженні оскаржувати виправдувальний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 .

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник виправданого вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала касаційну скаргу і просила її задовольнити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник виправданого ОСОБА_9 просив здійснити касаційний розгляд справи за відсутності сторони захисту.

Мотиви суду

Суд заслухав суддю-доповідача, аргументи прокурора, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи і дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, окрім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили ч и могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з виправдувальним вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 , прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків цього суду фактичним обставинам кримінального провадження, просив скасувати цей вирок і постановити новий вирок щодо ОСОБА_7 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року апеляційну скаргу повернуто прокурору на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК. Суд, повертаючи апеляційну скаргу, зазначив, що прокурор ОСОБА_6 не входив в групу прокурорів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , жодного разу не брав участі в судових засіданнях у місцевому суді, в тому числі й під час виходу суду до нарадчої кімнати та з неї, ухваленні та оголошенні вироку, не є у розумінні вимог ч. 4 ст. 36 КПК прокурором вищого рівня поряд з іншими прокурорами, які брали участь у цьому кримінальному провадженні, а долучена ним до апеляційної скарги постанова про зміну групи прокурорів від 24 липня 2024 року не наділяє його повноваження на подачу апеляційної скарги на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 з огляду на зміст положень п. 20 ч. 2, ч. 4 ст. 36 та п. 6 ч. 1 ст. 393 КПК.

Суд не погоджується із такими висновками апеляційного суду.

Згідно з ч. 1 ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Пунктом 20 ч. 2 ст. 36 КПК встановлено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог статей 392, 393 КПК вирок суду першої інстанції, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК, може бути оскаржений, у тому числі прокурором.

В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час звернення прокурора ОСОБА_6 із апеляційною скаргою на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 , ним до апеляційної скарги на підтвердження своїх повноважень було долучено постанову керівника Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_8 про зміну групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні від 24 липня 2024 року, якою його було включено у склад групи прокурорів у кримінальному провадженні 12015110310000501 за обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 191; ст. 366-1; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 367 КК, у зв`язку із перебуванням прокурора ОСОБА_10 , який брав участь у судовому розгляді обвинувального акта щодо ОСОБА_7 , у відпустці.

Отже, прокурор ОСОБА_6 відповідно до положень ст. 37 КПК був включений до складу групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, та наділений правами прокурора приймати процесуальні рішення та вчиняти процесуальні дії, в тому числі подавати апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції.

Разом з тим висновки апеляційного суду про те, що прокурор ОСОБА_6 на підставі ч. 4 ст. 36 КПК не уповноважений оскаржувати вирок місцевого суду, є безпідставними, оскільки вказана норма не позбавляє прокурора, який входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні, права на подання апеляційної скарги, а лише надає таке право також і прокурорам вищого рівня (Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівнику обласної прокуратури, його першому заступнику та заступникам) незалежно від їх участі в судовому провадженні.

Крім того, відповідно до правового висновку, зробленого в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі 629/847/15-к, передбачене ч. 6 ст. 393 КПК, ч. 6 ст. 425 КПК, пунктами 15, 20 ч. 2 ст. 36 КПК право на подання апеляційної чи касаційної скарг прокурором, який входить до складу групи прокурорів, визначеної в порядку ст. 37 цього Кодексу, не обмежується його участю в судових засіданнях з розгляду конкретного кримінального провадження у судах попередніх інстанцій. Група прокурорів, визначена у конкретному кримінальному провадженні відповідно до ст. 37 КПК, діє як єдиний суб`єкт на стороні обвинувачення - прокурор. Якщо прокурор був включений до групи прокурорів, однак не брав участі в судових засіданнях, він має право на подання апеляційної чи касаційної скарг.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що прокурор Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , який входив до складу групи прокурорів на момент подання апеляційної скарги, був наділений правом на апеляційне оскарження вироку місцевого суду, а тому рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги прокурору у зв`язку із тим, що він є особою, яка не має на це права, є необґрунтованим.

Суд наголошує, що якщо апеляційну скаргу подано прокурором, який включений до складу групи прокурорів на момент її подання, то цей прокурор є належною особою, яка має право на подання такої скарги, незалежно від того, чи він брав участь у судовому розгляді у суді першої інстанції та незалежно від того, чи він був включений до складу групи прокурорів на етапі досудового розслідування.

Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене й ухвалити рішення відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

З урахуванням наведеного касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 433, 436 - 438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року про повернення прокурору Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 апеляційної скарги з підстав подання цієї скарги особою, яка не має права на апеляційне оскарження вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень. Судові рішення відкриті (ЗУ «Про доступ до судових рішень»), а самі акти є офіційними документами і не є обʼєктом авторського права. Ми не редагуємо текст і не додаємо до нього оцінок.

Звірити з реєстром ↗