Ухвала у справі № 917/273/24

УХВАЛА

03 березня 2025 року

м. Київ

cправа 917/273/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Брайка Валерія Федоровича

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі

за позовом Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Миргородської міської територіальної громади

до 1. Миргородської міської ради,

2. Фізичної особи-підприємця Брайка Валерія Федоровича,

про визнання недійсним договору, зобов`язати повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Брайка Валерія Федоровича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі 917/273/24, подана 18.12.2024 через Скриню разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2025 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Брайка Валерія Федоровича залишено без руху на підставі частин 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із ненаданням доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі та визнанням неповажними підстав пропуску строку, викладених у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження; було надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.

13.02.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через систему Електронний суд від Фізичної особи-підприємця Брайка Валерія Федоровича надійшла заява про усунення недоліків, у якій заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, та надано докази сплати судового збору.

Розглянувши подане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Оскаржувана постанова Східного апеляційного господарського суду ухвалена 01.10.2024, повний текст складено 07.10.2024, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на постанову було 28.10.2024 , після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.

Із касаційною скаргою скаржник звернувся 18.12.2024 через Скриню , тобто після перебігу строку встановленого для подання касаційної скарги, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник зазначив наступне.

11.10.2024 Брайко В.Ф. звернувся до амбулаторії ЗПМС 1 КНП Миргородський міський центр ПМСД з діагнозом гіпертонічний криз (довідку долучено до заяви про усунення недоліків), після чого проходив амбулаторне лікування за місцем проживання і тільки 12.11.2024 зміг звернутися до адвоката Смірнова С. І. з питань касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі 917/273/24.

12.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду було направлено заяву про надання копії постанови, що підтверджується копією долученою до касаційної скарги. Після отримання повного тексту оскаржуваної постанови 27.11.2024 у двадцятиденний строк, як визначено Господарським процесуальним кодексом України було підготовлено та подано касаційну скаргу.

Право господарського суду при вирішенні питання, що виникає у зв`язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що текст оскаржуваної постанови Східного апеляційного господарського судом оприлюднено 08.10.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, Суд повторно наголошує, що скаржник був обізнаний про подання прокуратурою апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2024, оскільки особисто був присутній у судовому засіданні 01.10.2024 при проголошенні скороченого (вступної та резолютивної частини) судового рішення.

Щодо посилання скаржника про те, що останній проходив амбулаторне лікування за місцем проживання і тільки 12.11.2024 зміг звернутися до адвоката Смірнова С. І., в підтвердження чого надав довідку від 11.10.2024 амбулаторії ЗПМС 1 КНП Миргородський міський центр ПМСД, Суд зазначає, що такі обґрунтування не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки вищевказана довідка свідчить про те, що скаржник лише 11.10.2024 звертався в амбулаторію ЗПМС 1. Доказів перебування на лікуванні до 12.11.2024 скаржником на надано.

Так, враховуючи вищенаведене, скаржник у своєму клопотанні, після усунення недоліків, не навів достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."

Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява 50966/99, від 14.10.2003).

Верховний Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на те, що скаржник у клопотанні інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, які б не залежали від його волі, не навів, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі 917/273/24 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Брайка Валерія Федоровича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2024.

Керуючись статтями 234, 235, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Брайка Валерія Федоровича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі 917/273/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай