Постанова у справі № 906/36/24

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; DejaVuSerif-Bold; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року

м. Київ

cправа 906/36/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Яроповець Т. С. (у порядку самопредставництва),

третьої особи - не з`явилися,

прокуратури - Валевач М. М. (за посвідченням),

розглянув касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.06.2024 (суддя Соловей Л. А.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 (головуючий - Василишин А. Р., судді Маціщук А. В., Філіпова Т. Л.) у справі

за позовом керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради

до: 1) Дубрівської сільської ради,

2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Дочірнього підприємства "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради,

про визнання незаконними та скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування речових прав на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 29.12.2023 керівник Звягельської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради (далі - Житомирська облрада, Облрада, позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом (у редакції заяви про зміну предмета позову від 25.03.2024) до Дубрівської сільської ради (далі - Дубрівська сільрада, Сільрада, відповідач-1) і Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, Управління, відповідач-2), за участю третьої особи - Дочірнього підприємства "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської облради (далі - ДП "Романівський лісгосп АПК", Підприємство, третя особа), про:

1) визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 26.10.2020 48-ІЗ "Про затвердження документації із інвентаризації" (далі - наказ від 26.10.2020 48-ІЗ, оспорюваний наказ 48-ІЗ) в частині щодо земельної ділянки площею 27,8572 га, кадастровий номер 1820684600:05:000:0246 (далі - спірна земельна ділянка), що знаходиться за межами населених пунктів Дубрівської сільської об`єднаної територіальної громади Звягельського району Житомирської області;

2) визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 03.12.2020 31-ОТГ "Про передачу у комунальну власність" (далі - наказ від 03.12.2020 31-ОТГ, оспорюваний наказ 31-ОТГ) в частині спірної земельної ділянки;

3) скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі;

4) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації всіх речових прав на спірну земельну ділянку, що знаходиться за межами населених пунктів Дубрівської сільської об`єднаної територіальної громади Звягельського району Житомирської області, припинивши право комунальної власності Дубрівської сільради та обтяження, зареєстровані на вказану земельну ділянку;

5) зобов`язання Сільради повернути на користь держави в особі Житомирської облради спірну земельну ділянку в межах конфігурації земельної ділянки лісового фонду, кадастровий номер 1820684600:03:000:0004, відповідно до схеми розміщення двох земельних ділянок, кадастрові номери 1820684600:03:000:0004 та 1820684600:05:000:0246, виготовленої Комунальним підприємством Звягельської міської ради "Звягельське міське земельно-кадастрове бюро" (далі - КП "Звягельське МЗКБ");

2. На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на норми статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 8, 20, 55, 57, 84, 116, 122, 141, 142, 149, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 5, 7, 8, 17, 47, 48, 57 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), статей 1, 16, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 10, 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 5, 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також на те, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області при затвердженні документації з інвентаризації земель та державної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки порушило вимоги ЗК України та ЛК України, внаслідок чого спірну земельну ділянку лісового фонду, що перебувала в управлінні та розпорядженні Житомирської облради, незаконно включено до земель сільськогосподарського призначення та без вилучення з постійного користування третьої особи передано в комунальну власність Дубрівської сільради, чим порушено права Облради як власника земельної ділянки лісового фонду загальною площею 24,3831 га.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.06.2024 позов задоволено повністю з тих мотивів, що:

1) земельна ділянка лісогосподарського призначення загальною площею 24,3831 га, яка перебувала в постійному користуванні ДП "Романівський лісгосп АПК" на підставі державного акта від 31.01.2005 серії ЯЯ 070228, не могла бути віднесена до земель сільськогосподарського призначення, тому в зв`язку з проведенням Управлінням інвентаризації земель із порушенням положень ЗК України, ЛК України та наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 24.01.2020 6-799/14-20-СГ "Про проведення державної інвентаризації земель" оспорюваний наказ 48-ІЗ підлягає скасуванню в частині включення спірної земельної ділянки (площею 27,8572 га) до складу земель сільськогосподарського призначення;

2) наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, планшетами, картографічними матеріалами, таксаційними описами, актами обстеження лісових насаджень підтверджується заліснення спірної земельної ділянки, тобто її віднесення до земель лісогосподарського призначення, а не сільськогосподарського призначення, тому за відсутності вчинення дій з надання згоди на зміну цільового призначення та в зв`язку з неотриманням згоди постійного землекористувача (третьої особи) на передачу такої земельної ділянки в комунальну власність Сільради, наказ від 03.12.2020 31-ОТГ є незаконним і підлягає скасуванню в частині передачі спірної земельної ділянки як такої, що сформована відповідно до чинного законодавства та містить у своєму складі земельну ділянку лісогосподарського призначення (площею накладення становить 24,3831 га);

3) зважаючи на державну реєстрацію права комунальної власності Дубрівської сільради на спірну земельну ділянку в установленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності та повернення земельної ділянки на користь Житомирської облради.

При цьому суд першої інстанції відхилив аргументи Управління щодо обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права позивача, оскільки відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі 363/2877/18, від 16.02.2022 у справі 363/669/17, від 18.01.2023 у справі 369/10847/19, зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом частково накладення, треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його володіння цим майном і в цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Оскільки наразі спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення частково сформована за рахунок земельної ділянки площею 28,59 га для ведення лісового господарства, кадастровий номер 1820684600:03:000:0004 (площа накладення становить 24,3831 га), то місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що лише частина спірної земельної ділянки належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Житомирської області, а тому підстави для витребування в Сільради всієї спірної земельної ділянки відсутні.

4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, ухваленою за результатами перегляду рішення Господарського суду Житомирської області від 18.06.2024 лише в частині вимог апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Житомирській області (щодо задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі), зазначене рішення залишено без змін.

Постанова аргументована тим, що право комунальної власності Сільради на спірну земельну ділянку виникло на підставі протиправного наказу 31-ОТГ і земельна ділянка лісогосподарського призначення вибула зі спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області (в особі Облради) з порушенням норм ЗК України, то відповідне право у відповідача-1 на законних підставах не виникало, що згідно з частиною 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" і статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації всіх речових прав на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням права комунальної власності Дубрівської сільради та обтяжень, зареєстрованих стосовно вказаної земельної ділянки.

Разом з тим, відхиляючи доводи відповідача-2 щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Житомирської облради (як власника спірної земельної ділянки), що не має жодного відношення до ДП "Романівський лісгосп АПК" як самостійної юридичної особи, здатною самостійно здійснювати захист інтересів держави в спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, по-перше, в силу вимог частини 2 статті 122 ЗК України Облрада є розпорядником земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб, тому позов подано прокурором в інтересах органу, уповноваженого на розпорядження спірною земельною ділянкою. По-друге, згідно з абзацом 1 преамбули та пунктами 4.2, 6.1 Статуту ДП "Романівський лісгосп АПК" третя особа заснована Житомирським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Житомироблагроліс" Житомирської облради (далі - ЖОКАП "Житомироблагроліс") на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та перебуває в управлінні Облради (Орган управління майном). Майно Підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області і закріплюється за ним на праві господарського віддання. Управління Підприємством від імені територіальних громад сіл, селищ, міст області здійснюється органом управління майном (позивачем) у встановленому ним порядку через засновника - ЖОКАП "Житомироблагроліс". Отже, твердження відповідача-2 про непов`язаність ДП "Романівський лісгосп АПК" із ЖОКАП "Житомироблагроліс" і Житомирською облрадою суперечать положенням статті 63 Господарського кодексу України, статей 16, 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Статуту ДП "Романівський лісгосп АПК".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та направити справу на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови суди не врахували:

1) висновку щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в подібних правовідносинах (у контексті того, що ДП "Романівський лісгосп АПК" є самостійною юридичною особою, не пов`язаною із ЖОКАП "Житомироблагроліс"), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі 910/19625/17;

2) висновків щодо застосування норм статей 45, 53 ГПК України та статті 48 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в подібних правовідносинах (у контексті недопустимості пред`явлення позову державою (прокурором в особі Житомирської облради) до неї самої (в особі державного органу, зокрема ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі 183/1617/16, від 20.11.2018 у справі 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі 915/478/18, від 27.02.2019 у справі 761/3884/18, від 13.11.2019 у справі 826/3115/17, від 22.01.2020 у справі 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі 922/614/19, від 05.10.2022 у справі 922/1830/19, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.06.2023 у справі 272/192/22 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі 915/86/23, внаслідок чого поданий прокурором у цій справі позов про визнання незаконними та скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування речових прав на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку є позовом держави до неї самої;

3) висновку щодо віндикаційної вимоги як належного та ефективного способу захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі 359/3373/16-ц, від 18.01.2023 у справі 488/2807/17.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Виконувач обов`язків керівника Звягельської окружної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Дубрівська сільрада та ДП "Романівський лісгосп АПК" не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.06.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі 906/36/24 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.02.2025.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Розпорядженням голови Баранівської районної державної адміністрації від 26.01.2005 30 надано Дочірньому підприємству "Баранівське лісництво АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" (далі - ДП "Баранівське лісництво АПК") у постійне користування земельні ділянки загальною площею 5687,2905 га для ведення лісового господарства за межами населених пунктів на землях місцевих рад району, зокрема згідно з додатком 2 - площею 98,73 га на території Радулинської сільської ради Баранівського (Звягельського) району.

На підставі розпорядження 30 видано ДП "Баранівське лісництво АПК" державний акт від 31.01.2005 серії ЯЯ 070228 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 98,73 га, що розташована за межами населених пунктів на території Радулинської сільської ради Баранівського (Звягельського) району.

До складу земель, що оформлені вказаним державним актом, входить земельна ділянка площею 28,59 га, кадастровий номер 1820684600:03:000:0004, частину якої в подальшому було включено до складу спірної земельної ділянки, переданої в комунальну власність Сільради.

10. Наказом ЖОКАП "Житомироблагроліс" від 05.06.2007 69 "Про реорганізацію деяких дочірніх підприємств ЖОКАП "Житомирблагроліс" реорганізовано, зокрема, ДП "Баранівське лісництво АПК" шляхом його приєднання до Дочірнього підприємства "Дзержинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської облради (далі - ДП "Дзержинський лісгосп АПК").

Наказом ЖОКАП "Житомироблагроліс" від 26.12.2016 114 перейменовано ДП "Дзержинський лісгосп АПК" на ДП "Романівський лісгосп АПК".

З проєкту організації та розвитку лісового господарства ДП "Дзержинський лісгосп АПК" та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою вбачається, що до складу земель лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні Підприємства, входять виділи 1, 2, 3, кварталу 7 Баранівського лісництва площею 24 га, за рахунок яких незаконно сформовано та передано в комунальну власність Дубрівської сільради спірну земельну ділянку.

11. Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 24.01.2020 6-799/14-20-СГ "Про проведення державної інвентаризації земель" передбачено провести державну інвентаризацію земель на території Житомирської області загальною площею 35000 га на несформованих земельних ділянках державної власності та земельних ділянках державної власності, відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі шляхом формування земельних ділянок для наповнення Державного земельного кадастру.

12. З інформації з Державного земельного кадастру вбачається, що спірну земельну ділянку (загальною площею 27,8572 га), яка розташована на території Радулинської сільської ради Баранівського району Житомирської області та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, код цільового призначення - 16.00 (землі запасу), зареєстровано 15.10.2020 в Державному земельному кадастрі.

13. У подальшому, наказом від 26.10.2020 48-ІЗ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 538,6418 га на території Баранівського району Житомирської області.

Згідно з наказом від 03.12.2020 31-ОТГ передбачено передати в комунальну власність Дубрівської сільради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 166,4577 га, які розташовані за межам населених пунктів Дубрівської сільської об`єднаної територіальної громади Баранівського району Житомирської області, згідно з актом приймання-передачі.

Актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03.12.2020 оформлено прийняття з державної власності в комунальну власність Сільради зазначених земельних ділянок, зокрема спірної земельної ділянки.

14. 22.12.2020 Дубрівська сільрада рішенням 78 "Про прийняття у комунальну власність Дубрівської сільської ради земельних ділянок" прийняла у комунальну власність Сільради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 166,4577 га, які розташовані за межами населених пунктів Дубрівської сільради Баранівського району Житомирської області.

31.12.2020 на підставі наказу від 03.12.2020 31-ОТГ, акта приймання-передачі від 03.12.2020 та рішення Дубрівської сільради від 22.12.2020 78 державним реєстратором Дубрівської сільради Пращуром С. П. зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку.

15. У матеріалах справи міститься надана КП "Звягельське МЗКБ" схема розміщення земельних ділянок, з якої вбачається, що земельна ділянка лісогосподарського призначення, кадастровий номер 1820684600:03:000:0004 (згідно з державним актом), накладається на спірну земельну ділянку, а площа накладення становить 24,3831 га.

Тобто спірна земельна ділянка сформована за рахунок земельної ділянки для ведення лісового господарства, кадастровий номер 1820684600:03:000:0004, яка перебуває в постійному користуванні ДП "Романівський лісгосп АПК" на підставі державного акта від 31.01.2005 серії ЯЯ 070228.

16. Обставини заліснення спірної земельної ділянки зафіксовано трьома актами обстеження від 22.04.2023, складеними комісією в складі головного лісничого, інженера лісового господарства та лісничого ДП "Романівський лісгосп АПК", в яких зазначено, що при обстеженні лісових ділянок у виділах 1, 2, 3 кварталу 7 Баранівського лісництва загальною площею 24 га виявлено наявність лісових насаджень, зокрема експлуатаційних лісів, а також лісів віком від 38 до 53 років уздовж смуг відведення залізниць, що додатково підтверджується фотознімками, доданими до вказаних актів обстеження.

Позиція Верховного Суду

17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги , які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки вимоги поданої касаційної скарги стосуються незгоди Управління з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції саме в частині задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, а рішення суду першої інстанції було предметом апеляційного оскарження та перегляду виключно в цій частині позову, то колегія суддів здійснює касаційний перегляд зазначених судових рішень лише у відповідній частині.

18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

19. В основу рішення про задоволення позову в частині скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі покладено висновки місцевого господарського суду про те, що:

1) наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, планшетами, картографічними матеріалами, таксаційними описами, актами обстеження лісових насаджень підтверджується заліснення спірної земельної ділянки, тобто її віднесення до земель лісогосподарського, а не сільськогосподарського призначення, тому за відсутності вчинення дій з надання згоди на зміну її цільового призначення та неотримання згоди постійного землекористувача (третьої особи) на передачу такої земельної ділянки в комунальну власність Сільради, виданий Управлінням наказ від 03.12.2020 31-ОТГ є незаконним і підлягає скасуванню в частині передачі спірної земельної ділянки як такої, що сформована відповідно до чинного законодавства та містить у своєму складі земельну ділянку лісогосподарського призначення (площею накладення 24,3831 га);

2) право комунальної власності Сільради на спірну земельну ділянку виникло на підставі протиправного наказу 31-ОТГ і земельна ділянка лісогосподарського призначення вибула зі спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області (в особі Облради) з порушенням норм ЗК України, тому відповідне право у відповідача-1 на законних підставах не виникало, що згідно з частиною 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" і статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням права комунальної власності Дубрівської сільради на вказану земельну ділянку.

20. Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з огляду на таке.

21. Відповідно до частин 9, 10 статті 79 1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з частиною 13 статті 79 1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

22. Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень) . Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації (аналогічний висновок викладено в пункті 50 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі 916/1750/22 зі спору, що виник із подібних правовідносин).

23. Отже, колегія суддів вважає, що за умов конкретних встановлених судами обставин цієї справи (державну реєстрацію права комунальної власності Сільради на спірну земельну ділянку в межах цієї справи вже скасовано судом першої інстанції, рішення якого в цій частині позову не оскаржено в апеляційному порядку, тобто наразі відбулося припинення відповідного речового права на землю), обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, оскільки що під час обрання ефективного способу захисту щодо спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення необхідно враховувати, що її вибуття з державної власності супроводжувалося незаконною зміною цільового призначення, що зумовлює необхідність заявлення позовної вимоги, спрямованої на скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення землі та водночас поновить права законного розпорядника спірної земельної ділянки (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі 916/1750/22 та від 21.01.2025 у справі 904/6886/23 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, пов`язаних із частковим накладенням земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення).

При цьому Верховний Суд наголошує, що оскільки спірна земельна ділянка (площею 27,8572 га) в переважній її частині (площею 24,3831 га) відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДП "Романівський лісгосп АПК", то відповідно до положень статей 20, 83, 122, 141, 149 ЗК України та з огляду на її цільове призначення, враховуючи недопустимість її передачі Управлінням у комунальну власність за наказом від 03.12.2020 31-ОТГ, не передбачається можливості відведення спірної земельної ділянки в комунальну власність виключно за категорією земель сільськогосподарського призначення, тому наявні підстави для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що наразі є належним способом захисту порушеного права територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області (в особі Житомирської облради).

24. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі 233/2021/19).

25. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій: 1) висновку щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в подібних правовідносинах (у контексті того, що ДП "Романівський лісгосп АПК" є самостійною юридичною особою, не пов`язаною із ЖОКАП "Житомироблагроліс"), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі 910/19625/17; 2) висновків щодо застосування норм статей 45, 53 ГПК України та статті 48 ЦПК України в подібних правовідносинах (у контексті недопустимості пред`явлення позову державою (прокурором в особі Житомирської облради) до неї самої (в особі державного органу, зокрема ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі 183/1617/16, від 20.11.2018 у справі 5023/10655/11, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі 915/478/18, від 27.02.2019 у справі 761/3884/18, від 13.11.2019 у справі 826/3115/17, від 22.01.2020 у справі 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі 922/614/19, від 05.10.2022 у справі 922/1830/19, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.06.2023 у справі 272/192/22 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі 915/86/23; 3) висновку щодо віндикаційної вимоги як належного та ефективного способу захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі 359/3373/16-ц, від 18.01.2023 у справі 488/2807/17, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій справі та зазначених справах не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього господарського спору.

26. Так, на відміну від цієї господарської справи, розглядаючи яку суди попередніх інстанцій виходили із достовірно встановлених обставин часткового накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області (тому в силу вимог частини 2 статті 122 ЗК України її законним розпорядником є Облрада, яку прокурор правильно визначив позивачем) та перебуває в постійному користуванні ДП "Романівський лісгосп АПК", яке (Підприємство) в свою чергу засноване ЖОКАП "Житомироблагроліс" на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та перебуває в управлінні Облради, що підтверджується абзацом 1 преамбули та пунктами 4.2, 6.1 Статуту ДП "Романівський лісгосп АПК", а відтак чітко свідчить про пов`язаність ДП "Романівський лісгосп АПК" (як правонаступника іншого комунального підприємства - ДП "Дзержинський лісгосп АПК") із ЖОКАП "Житомироблагроліс" і Житомирською облрадою, то ухвалюючи постанову від 26.02.2019 у справі 910/19625/17 (предмет позову - визнання незаконним і скасування розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації від 31.08.2017 344, яким припинено право постійного користування комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства землями лісогосподарського призначення), Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив із встановлених судом апеляційної інстанції протилежних фактичних обставин - відсутності заснування ДП "Коростенський лісгосп АПК" на базі комунального майна з огляду на його створення саме шляхом реорганізації державного підприємства , в зв`язку з чим зазначене підприємство не має відношення ані до Житомирської облради, ані до ЖОКАП "Житомироблагроліс".

27. Таким чином, за змістовним, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій господарській справі та в справі 910/19625/17 не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, їх неоднакове правове регулювання, що виключає застосування вказаної правової позиції під час вирішення цього господарського спору.

28. Водночас колегія суддів не бере до уваги безпредметні посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм статей 45, 53 ГПК України та статті 48 ЦПК України в подібних правовідносинах (у контексті недопустимості пред`явлення позову державою (прокурором в особі Житомирської облради) до неї самої (в особі державного органу, зокрема ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі 183/1617/16, від 20.11.2018 у справі 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі 915/478/18, від 27.02.2019 у справі 761/3884/18, від 22.01.2020 у справі 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі 922/614/19, оскільки насправді зазначені постанови не містять висновку про те, що в частині позовної вимоги про визнання незаконним і скасування наказу територіального управління Держгеокадастру України позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі територіального органу Держгеокадастру України).

29. Зокрема в постановах від 14.11.2018 у справі 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі 922/614/19 сформульовано висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Однак в силу меж касаційного перегляду в цій справі (див. пункт 17 цієї постанови) зазначений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду не є (застосовним) релевантним до спірних правовідносин, оскільки жодним чином не впливає та не спростовує законність оскаржуваних рішення та постанови в частині задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

30. У свою чергу, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі 5023/10655/11 (предмет позову - стягнення заборгованості з відшкодування пільгових пенсій в справі про банкрутство державного підприємства), від 26.02.2019 у справі 915/478/18 (предмет позову регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті - стягнення з господарського товариства заборгованості за надані ветеринарно-санітарні послуги), від 27.02.2019 у справі 761/3884/18 (предмет позову фізичної особи - визнання протиправними дій Адміністрації Державної прикордонної служби України та відшкодування за рахунок Державної казначейської служби України матеріальної і моральної шкоди) викладено висновки про те, що спори Управління Пенсійного фонду України з роботодавцем про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, про стягнення із суб`єкта господарювання коштів за проведення ветеринарно-санітарного огляду, а також про відшкодування шкоди, завданої протиправними діями суб`єкта владних повноважень, є публічно-правовими та мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Натомість скаржник жодним чином не обґрунтував, як врахування/неврахування зазначеного висновку Великої Палати Верховного Суду може вплинути на вирішення по суті цього господарського спору в частині позовної вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

31. Разом з тим із мотивів, наведених у пункті 17 цієї постанови, суд касаційної інстанції не має права надавати оцінку передчасним посиланням скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі 922/1830/19, від 13.11.2019 у справі 826/3115/17, в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.06.2023 у справі 272/192/22 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі 915/86/23 висновку щодо застосування норм статей 45, 53 ГПК України та статті 48 ЦПК України, а саме про те, що в частині позовної вимоги про визнання незаконним і скасування наказу територіального управління Держгеокадастру України позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі територіального органу Держгеокадастру України), оскільки, виходячи зі змісту пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України касаційне оскарження рішення суду першої інстанції можливе лише після апеляційного перегляду справи, тоді як вимоги поданої касаційної скарги стосуються незгоди Управління з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції виключно в частині задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, тобто рішення суду першої інстанції в частині позову про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Житомирській області взагалі не оскаржувалося в апеляційному порядку, що свідчить про нерелевантність зазначеного правового висновку до спірних правовідносин (у контексті позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі).

Наведеним спростовується безпідставне твердження скаржника про те, що поданий прокурором у цій справі позов про визнання незаконними та скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування речових прав на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку є позовом держави до неї самої, що ґрунтується на довільному (розширеному) тлумаченні змісту зазначеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, зокрема, шляхом його помилкового поширення на такі категорії спорів, як скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, скасування речових прав на земельну ділянку та зобов`язання фактичного володільця повернути її власнику (негаторний позов).

32. Водночас з огляду на пункт 23 цієї постанови колегія суддів зауважує на фактичному врахуванні судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору інших, викладених у пунктах 6.19, 6.22- 6.24 постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі 915/86/23 висновків про те, що: 1) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень); 2) у разі ухвалення судом рішення про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки та зумовленого цим набуття нею (спірною земельною ділянкою) статусу архівної належним способом захисту прав позивача може бути звернення до суду з вимогами про витребування землі із чужого незаконного володіння, за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі, якщо буде доведено, що позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав .

Адже, оформлене рішенням місцевого господарського суду задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації всіх речових прав на спірну земельну ділянку з припиненням права комунальної власності Дубрівської сільради на неї та зобов`язання Сільради повернути спірну земельну ділянку Житомирській облраді, яке (рішення) в цій частині позову відповідачами не оскаржувалося в апеляційному порядку, переконливо свідчить про обрання прокурором належного та ефективного способу захисту права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області, а відтак і врахування судами зазначеного правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

33. Водночас із мотивів, наведених у пункті 31 цієї постанови (нездійснення касаційного перегляду судових рішень в неоскаржуваній частині (визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, скасування речових прав на спірну земельну ділянку та зобов`язання Сільради повернути її Облраді)), колегія суддів не вбачає жодних підстав надавати правову оцінку доводам скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо віндикаційної вимоги як належного та ефективного способу захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі 359/3373/16-ц, від 18.01.2023 у справі 488/2807/17.

Крім того, скаржник жодним чином не обґрунтував, як врахування/неврахування зазначеного висновку Великої Палати Верховного Суду може вплинути на вирішення цього господарського спору в частині позовної вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

34. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, однак наразі виключається можливість закриття касаційного провадження в частині зазначеної скаржником підстави з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду (в оскаржуваній частині) відповідно до правових висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі 915/86/23, чим спростовується помилкове твердження скаржника про неврахування зазначених висновків Верховного Суду.

35. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами виконувача обов`язків керівника Звягельської окружної прокуратури, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

37. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

38. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

39. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

40. Отже, зазначена скаржником підстави касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовної вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення та постанови в оскаржуваній частині.

Розподіл судових витрат

41. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 18.06.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі 906/36/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай