Ухвала у справі № 1915/3330/2012

У Х В А Л А

21.02.2025 Справа 1915/3330/2012 Провадження 2-н/1915/538/2012

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~місто Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська Ольга Ярославівна, ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Предметом позову є наступні вимоги: скасувати рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27 листопада 2024 року 1766 в частині відмови у зарахуванні на квартирний облік ОСОБА_1 в зв`язку з відсутністю підстав, передбачених п. 13 та п. 8 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов у виконкомі Тернопільської міської ради ; зобов`язати виконавчий комітет Тернопільської міської ради поставити на квартирний облік та включити до списку осіб, які мають право першочергового забезпечення житлом, як особу, що потребує поліпшення житлових умов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учасника бойових дій, складом сім`ї три особи.

Проте вказана позовна заява не може бути прийнята судом до розгляду, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій.

За змістом пункту 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У пункті 17 частини першої статті 4 КАС України закріплено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки регламентовано цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, військова служба належить до публічної служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 31 травня 2024 року, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі 712/5476/19, для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі 806/104/16, за позовом особи, звільненої з військової служби, до квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні житловим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання житлове приміщення та про зобов`язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 08 червня 2022 року у справі 362/643/21, в якій вказано, що спори стосовно оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі 752/5881/15, де позов пред`явлено звільненим у запас військовослужбовцем про визнання протиправним і скасування рішення житлово-побутової комісії про зняття з квартирного обліку та поновлення на квартирному обліку для отримання житла позачергово. Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори, які стосуються реалізації військовослужбовцями соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями, належать до юрисдикції адміністративних судів.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, ніж той, який передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів суди враховують останній висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі 214/5505/16 (пункт 36), від 29 вересня 2020 року у справі 712/5476/19 (пункт 43).

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 1-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"). Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).

Аналогічна за своєю суттю правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2022 року у справі 380/18848/21, від 07 вересня 2022 року 380/19198/21.

За приписами статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належить облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності.

Відповідно до пункту 8 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затвердженими Постановою Ради Міністрів Української PCP і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року 470 (далі - Правила 470) квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Згідно з абзацом 4 пункту 8 Правил 470 внутрішньо переміщені особи, визначені у підпункті 8 пункту 13 цих Правил, беруться на квартирний облік у населеному пункті в межах території обслуговування органу соціального захисту населення, в якому вони перебувають на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб незалежно від наявності майнових прав чи прав власності на нерухоме майно, що розміщується на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, Донецької та Луганської областей, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, розташованих на лінії розмежування, або житло яких зруйноване чи стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії, згідно з переліком адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка", затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року 204 (204-2022-р) (Офіційний вісник України, 2022 р., 26, ст. 1458). При цьому члени сім`ї особи з інвалідністю або учасника бойових дій, які мають довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за формою згідно з додатком до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року 509 (509-2014-п) (Офіційний вісник України, 2014 р., 81, ст. 2296; 2015 р., 70, ст. 2312), беруться на квартирний облік разом з нею (ним).

Згідно з пунктом 13 Правил 470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до підпункту 8 пункту 13 Правил 470 потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, визначених абзацами першим та четвертим пункту 1 статті 10, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначених у статті 10-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Отож, оскільки ОСОБА_1 є учасником бойових дій та саме в цьому статусі звернувся до органу місцевого самоврядування із заявою про постановку його на облік складом сім`ї - три особи, які також є внутрішньо переміщеними, для отримання житла, виниклий між сторонами спір має місце з приводу проходження позивачем військової служби як різновиду публічної служби. Такий спір належать до юрисдикції адміністративного суду.

За таких обставин, вважаю за необхідне відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ст. 447 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~О. Герчаківська ~ ~ ~ ~