Постанова у справі № 759/19076/22

Times New Roman CYR; Roboto Condensed; Roboto Condensed Light; Calibri; Times New Roman CYR; PT Serif; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року

м. Київ

справа 759/19076/22

провадження 61-3958св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Федорченка Андрія Миколайовича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року у складі судді Шум Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у складі колегії суддів Сушко Л. П., Олійника В. І., Гаращенка Д. Р.

в справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - Перша київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту батьківства та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 є її рідним батьком.

Вказувала, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матір`ю є ОСОБА_3 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , а батьком є ОСОБА_2 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Запис про батька у свідоцтві про її народження був зроблений на підставі статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Хоча шлюб між батьками укладено не було, вони довгий час як сім`я проживали разом в батьковій квартирі АДРЕСА_1 , що належала йому.

Через деякий час батьки припинили підтримувати стосунки та вона з матір`ю переїхали у квартиру АДРЕСА_2 , де проживають разом донині.

Не зважаючи на припинення стосунків з матір`ю, її батько ОСОБА_2 визнавав її за свою доньку, піклувався про неї, брав участь у шкільному та дошкільному житті, дарував подарунки, проявляв турботу та увагу, вітав з усіма святами. Вона неодноразово залишалася в нього на вихідні та свята з ночівлею.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, про що 18 березня 2022 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис 6189 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина. Встановлення факту батьківства має для неї юридичне значення та необхідне їй для прийняття спадщини після смерті батька, оскільки інших спадкоємців немає, як і не існує спору про право, однак для встановлення вказаного факту та у зв`язку із необхідністю упорядкувати документи, вона змушена звернутися до суду із вказаною заявою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

26 червня 2023 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

13 лютого 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року залишено без змін.

Рішення судів мотивовані тим, що в матеріалах справи відсутні докази та позивачкою не доведено спорідненість з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Федорченко А. М. через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду:

- від 02 жовтня 2018 року в справі 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року в справі 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року в справі 902/761/18, від 04 грудня 2019 року в справі 917/2101/17, від 07 липня 2021року в справі 420/370/19, про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний;

- від 08 вересня 2021 року в справі 644/7809/18, про те, що встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатися об`єктивним за відсутності висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, не основані на нормі статті 109 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка імперативно перерозподіляє тягар доказування і наслідки ухилення від участі в експертизі;

- від 11 лютого 2022 року в справі 947/22756/19, про те, що цивільне законодавство не передбачає обов`язкового переліку доказів, якими особа може підтвердити факт родинних відносин з іншою особою, оскільки, реалізуючи свої процесуальні права з урахуванням принципу диспозитивності, сторона подає ті докази, які, на її думку, підтверджують обставини, які входять до предмета доказування. Доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником;

- від 09 серпня 2023 року в справі 712/9928/20, від 13 березня 2024 року в справі 381/2025/23, про недопустимість надмірного формалізму при застосування судами норм процесуального права.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, особа, яка подала касаційну скаргу, вказує, що суди належним чином не дослідили зібрані в справі докази щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи інших учасників справи

Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

11 квітня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Святошинського районного суду м. Києва .

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва в книзі записів актів громадянського стану про народження 06 серпня 2004 року зроблено відповідний запис 1833 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 06 серпня 2004 року.

У свідоцтві про народження запис про батька був зроблений на підставі статті 135 СК України: батьком позивачки вказаний ОСОБА_4 (а. с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 , про що 18 березня 2022 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис 6189 (а. с. 14).

ОСОБА_2 після смерті було кремовано, що підтверджено копією довідки на одержання праху 4.177886К (а. с. 59).

16 серпня 2022 року після смерті ОСОБА_2 відкрита спадщина, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі 69761136 (а. с. 15).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 51 Конституції України сім, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).

Дитина має право знати своїх батьків (частина перша статті 7 Конвенції про права дитини).

У статті 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

У частині першій, другій статті 128 СК України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття (частина третя статті 128 СК України).

Згідно зі статтею 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується приватного життя за статтею 8 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом в постановах від 31 січня 2024 року в справі 752/13549/22 (провадження 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року в справі 552/4291/22 (провадження 61-6451св23).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Верховний Суд у постановах від 11 липня 2023 року в справі 449/433/22 (провадження 61-4176св23), від 17 лютого 2021 року в справі 373/2257/18 (провадження 61-15136св20), від 21 березня 2018 року в справі 543/738/16-ц (провадження 61-4163св18) виснував, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Надаючи оцінку доказам в справі, суди попередніх інстанцій встановили, що:

- позивачка надала медичну документацію її матері під час вагітності, в якій відсутні відомості про батька;

- відсутні фото з батьком, коли мати з позивачкою виписували з полового будинку;

- відсутні фотографій позивачки з ОСОБА_2 у підлітковому віці;

- на 18 чорно-білих фото зображена дитина віці від 1 до 1,5 роки з чоловіком, особи яких не встановлено (а. с. 19-24); для ідентифікації фото ОСОБА_2 до позовної заяви не додано копій його паспорту, або інших документів, що встановлюють особу;

- в особовій справі ОСОБА_1 за Р-203 спеціалізованої авіаційно-технічної школи 203 м. Києва в графі Прізвище ім`я по батькові батька зазначено ОСОБА_4 ; адреса проживання учня: квартира АДРЕСА_2 (а. с. 26, 27);

- із наданої позивачкою скріншоту месенджера, вбачається, що переписка з абонентом ОСОБА_5 містить лише два смс повідомлення (а. с. 25); доказів належності номеру телефона ОСОБА_2 не надано;

- надані позивачкою копії документів (декларація про вибір лікаря з зазначенням місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 , подана 29 листопада 2022 року; подання документів у Центр надання адміністративних послуг 04 липня 2022 року (а. с. 17, 19)) не підтверджують факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та виховання ними позивачки в період з її народження та до смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4;

- із показань допитаних в судовому засіданні свідків неможливо встановити, яким чином був налагоджений побут, чи був спільний бюджет, чи були спільні значні витрати чи набуття майна у власність, тобто їх показання не містять будь-яких конкретних обставин життя як сім`ї в період як до народження дитини, так і після цього.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 12 грудня 2019 року в справі 466/3769/16 (провадження 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року в справі 522/25049/16-ц (провадження 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі 712/14547/16-ц (провадження 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі 490/10757/16-ц (провадження 61-42601св18), від 28 червня 2023 року в справі 357/9241/21 (провадження 61-12927св22), показання свідків та спільні фотографії не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

Європейський суд з прав людини зауважив, що в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення від 07 травня 2009 року в справі Калачова проти російської федерації 3451/05, 34).

Верховний Суд в постановах від 31 січня 2024 року в справі 752/13549/22 (провадження 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року в справі 552/4291/22 (провадження 61-6451св23) виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції колегія суддів роз`яснила позивачці та її представнику право заявити клопотання про призначення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи під час розгляду справи та наслідки невчинення вказаної процесуальної дії (а. с. 122), проте відповідного клопотання ні позивачкою, ні її представником заявлено не було з обґрунтуванням необов`язковості проведення експертизи.

У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі 644/7809/18 (провадження 61-2900св21 ), на яку представник позивачки посилається в касаційній скарзі як на висновок про необов`язковість проведення експертизи в справі, встановлені інші обставини: відповідачка не забезпечила явку дитини до експертної установи для належного відібрання біологічного матеріалу, необхідного для проведення судової генетичної експертизи, про проведення якої було заявлено позивачем, тому таку обставину було враховано на корить позивача.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року в справі 233/2021/19 (провадження 14-166цс20) зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).

Для касаційного перегляду справи з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин в справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами в справі, яка переглядається, а судом вона (норма права) застосована без урахування такого висновку (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі 638/6852/18 (провадження 61-393св24)).

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням таких вимог статті 81 ЦПК України та положень пункту 3 частини першої і частини другої статті 318 ЦПК України заявник повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначивши про такі обставини у своїй заяві та про докази, які їх підтверджують і до заяви додати ці докази.

За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що становлять допустимість доказів.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Колегія суддів таких порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій не вбачає.

ОСОБА_1 не довела тих обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, та відповідно до статей 12, 13 ЦПК України не підтвердила зазначені нею обставини відповідними доказами, передбаченими статтями 76-88 ЦПК України, зокрема не надала належних і допустимих доказів на підтвердження родинних зв`язків із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують, стосуються переоцінки доказів, оцінка яких надана судами попередніх інстанцій як судом факту, а суд касаційної інстанції як суд права позбавлений повноважень встановлювати фактичні обставини справи, досліджувати докази та надавати їм оцінку (зокрема і ті, що подані до апеляційного суду після судового розгляду в апеляційній інстанції).

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Федорченка Андрія Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

Є. В. Петров

В. В. Пророк