Постанова у справі № 913/192/23

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року

м. Київ

cправа 913/192/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

керуючого реструктуризацією - Барішевський О.В.,

скаржника (боржника) - Волосенко Л.С.,

Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - Ювко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 (колегія суддів у складі: Бородіна Л.І. - головуюча, Здоровко Л.М., Лакіза В.В.)

та ухвалу Господарського суду Луганської області від 19.12.2023 (суддя Яресько Б.В.)

у справі 913/192/23

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. В провадженні Господарського суду Луганської області перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

2. Ухвалою суду від 27.06.2023 відкрито провадження у справі 913/192/23 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Барішевського Олексія Валерійовича та ін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. 14.08.2023 на електронну пошту суду надійшов звіт про перевірку декларації боржника 11/08-1 від 11.08.2023.

4. Ухвалою суду від 19.09.2023 визнано конкурсними кредиторами у справі 913/192/23 щодо фізичної особи ОСОБА_1 : фізичну особу ОСОБА_2 ; Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") з правом дорадчого голосу.

5. 03.11.2023 до Господарського суду Луганської області від АТ КБ "Приватбанк" надійшла заява про закриття провадження у справі, за якою кредитор просить суд закрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Кредитор, зокрема, посилається на те, що у деклараціях зазначенні недостовірні/неповні відомості про майновий стан боржника та членів його сім`ї; намагання винести на розгляд зборам кредиторів формальний та "порожній" план реструктуризації боргів, який не відповідає вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ); переслідування боржником наміру спонукати кредиторів відхили запропонований план реструктуризації та створити формальні підстави для переходу до процедури погашення боргів, де отримати можливість повного списання своєї заборгованості; намагання боржника імітувати виконання ним завдань і цілей процедури реструктуризації боргів. Кредитор вказує, що відповідно до даних декларації за 2023 рік боржник зазначає про відсутність в неї будь-якого доходу, однак у відповідному розділі щодо витрат боржника, ОСОБА_1 зазначено про витрати у розмірі 35 тисяч гривень.

6. На думку банку, зазначені обставини створюють обґрунтовані сумніви щодо достовірності декларування боржника, оскільки особа не може існувати без отримання будь-яких доходів, при цьому здійснювати витрати на суму 35 тисяч гривень та здійснювати авансування винагороди арбітражному керуючому у розмірі 40 тисяч гривень; боржником протягом 2020-2022 років здійснено витрат, в тому числі на придбання майна, на загальну суму 10006183,00 грн (сума без врахування витрат на побутові потреби), в той же час декларації боржника не містять інформації про будь-яке майно боржника. При цьому, сума конкурсних вимог включених до 2 черги складає 480119,88 грн, яка є меншою у 8 разів ніж витрати боржника, які не пов`язані з побутовими потребами у 2020 та 2021 роках та меншою у 2 рази ніж витрати боржника у 2022 році. Отже, боржник мала змогу протягом 2020-2022 років повністю погасити заборгованість перед кредиторами, однак цього не зробила, а навпаки, здійснила мільйонні витрати задля неможливості погашення вимог кредиторів.

7. Банк вважає, що боржник намагається переконати суд, що взагалі не отримує доходів та немає заощаджень, в той же час боржник здійснив авансування винагороди керуючого реструктуризацією на суму 40260,00 грн (джерело походження цих коштів боржник не зазначив). Однак, декларація боржника за 2023 рік не містить витрат на зазначену суму.

8. 06.12.2023 від керуючого реструктуризацією до суду надійшов письмовій звіт про результати перевірки декларацій за нововиявленими обставинами.

9. 11.12.2023 від боржника до суду надійшла письмова заява, до якої були додані виправлені декларації про майновий стан за 2020-2023 роки.

10. 18.12.2023 від керуючого реструктуризацією Барішевського О.В. надійшла заява (документ сформований в системі "Електронний суд" 18.12.2023), в якій він зазначає, що у деклараціях про майновий стан ОСОБА_1 за 2020-2022 роки та перший квартал 2023 року була зазначена неповна інформація про майно боржника. При цьому, відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ боржник виправив декларації і зараз відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

11. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.12.2023 повернуто без розгляду арбітражному керуючому Барішевському О.В. звіт про результати перевірки декларацій боржника від 30.11.2023; повернуто без розгляду ОСОБА_1 заяву з додатками, отриману судом 11.12.2023; задоволено клопотання АТ КБ "Приватбанк" про закриття провадження по справі; закрито провадження у справі 913/192/23; ухвалено припинити повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Барішевського О.В.; припинено дію мораторію з 19.12.2023; відмовлено у клопотанні арбітражного керуючого Барішевського О.В. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів Барішевського О.В. у справі 913/192/23 за період з 27.06.2023 по 29.09.2023 в сумі 42700,00 грн. Вирішено сплатити з депозитного рахунку Господарського суду Луганської області (платіжна інструкція МВ12115156 від 21.05.2023) основну грошову винагороду арбітражного керуючого Барішевського О.В. за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 за період з 27.06.2023 по 29.09.2023 у сумі 40260,00 грн шляхом перерахування з депозитного рахунку Господарського суду Луганської області.

12. Господарський суд першої інстанції виходив з того, що незазначена заявником у деклараціях повна інформація свідчить про неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків як заявника у справі про неплатоспроможність та є проявами недобросовісної поведінки.

13. Крім того, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що як письмова заява боржника, яка надійшла до суду 11.12.2023, так і звіт про результати перевірки декларацій за нововиявленими обставинами від 30.11.2023 30/11-1 від керуючого реструктуризацією не містять інформації про наявність або відсутність електронного кабінету, як цього вимагає норми п. 1 ч. 1 ст. 170 ГПК України. У зв`язку з цим, господарський суд першої інстанції зазначені письмові заяви відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України повернув заявникам без розгляду.

14. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 ухвалу Господарського суду Луганської області від 19.12.2023 залишено без змін.

15. Ухвалюючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновками господарського суду першої інстанції щодо недостовірності та неповноти зазначеної у деклараціях боржником інформації щодо доходів та грошових активів боржника та членів його сім`ї, оскільки боржник протягом 2020-2022 років здійснив витрати, в тому числі на придбання майна, без врахування витрат на побутові проблеми, на загальну суму 9664370,00 грн, однак декларації боржника не містять інформації про будь-яке майно боржника (ні рухоме, ні нерухоме).

16. Отже, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність у деклараціях відомостей щодо доходів та грошових заощаджень у боржника в поєднанні зі здійсненням ним витрат на 35000,00 грн та авансування винагороди арбітражному керуючому у розмірі 40260,00 грн свідчить про приховування боржником інформації щодо дійсного майнового стану боржника.

17. Також постанова мотивована тим, що хоча звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації боржника передбачений положеннями ч. 3 ст. 122 КУзПБ, та вказана правова норма не визначає будь-яких вимог до форми цього звіту, разом з тим це не виключає необхідності дотримуватися загальних вимог, що встановлені для будь-яких заяв з процесуальних питань положеннями ст. 170 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). В той же час, в даному випадку виправлені декларації є лише новими доказами, які боржник просив долучити у відповідній заяві, яка не відповідала вимогам ст. 170 ГПК України, а тому така заява разом з додатками підлягала поверненню заявнику без розгляду.

18. Крім того, господарський суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи боржника, що виправлені декларації були надані ним до суду протягом 7 днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки таких декларацій, оскільки належним чином оформлений та прийнятий судом звіт арбітражного керуючого про перевірку декларації боржника 11/08-1 від 11.08.2023 надійшов до суду 14.08.2023, тоді як з виправленими деклараціями боржник звернувся лише 07.12.2023.

19. Проте, на думку господарського суду апеляційної інстанції, підстави пропуску строку на подання виправлених декларацій не можна вважати обґрунтованими, оскільки вони залежать від суб`єктивної поведінки боржника, який не міг не усвідомлювати факт незазначення ним повної інформації щодо свого майна, зокрема, грошових активів, крім того, враховуючи неодноразове зазначення АТ КБ "Приватбанк" про неповноту та недостовірність інформації, зазначеної у деклараціях.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

20. ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій з урахуванням заяви про усунення недоліків, просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 19.12.2023, постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 в частині повернення без розгляду арбітражному керуючому Барішевському О.В. звіту про результати перевірки декларацій боржника від 30.11.2023, повернення без розгляду ОСОБА_1 виправлених декларацій про майновий стан за 2020-2023 роки від 07.12.2023, закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ із застосуванням відповідних наслідків як припинення повноважень керуючого реструктуризацією Барішевського О.В., припинення дії мораторію та передати справу 913/192/23 для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції.

21. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

22. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 22.09.2021 у справі 910/6639/20, від 16.12.2021 у справі 910/7323/20 щодо застосування п. 1 ч. 1 ст. 123 КУзПБ, п. 1 ч. 1 ст. 170 ГПК України.

23. Скаржник вважає помилковим висновок господарського суду апеляційної інстанції, що боржник всупереч порядку заповнення декларацій вказав "не відомо" замість "член сім`ї не надав інформації". Крім того, оскільки боржник не є власником ні об`єкта нерухомого майна (житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ), ні транспортного засобу (автомобілю RENAULT LAGUNA 2002 року випуску), вимоги суду щодо надання боржником правовстановлюючих документів на вказане майно, є незаконними.

24. Скаржник вказує, що лише на початку грудня 2023 року ним від керуючого реструктуризацією отримано звіт про результати перевірки декларацій боржника 30/11-1 від 30.11.2023, яким повідомлено про недоліки у деклараціях про майновий стан боржника стосовно відсутності інформації про суми заощаджень, за рахунок яких боржниця здійснила авансування винагороди арбітражного керуючого в розмірі 40260,00 грн. Отже, користуючись наданим згідно з п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ правом, ним до Господарського суду Луганської області надано виправлені декларації про майновий стан ОСОБА_1 за 2020-2023 роки, в яких вказано повну та достовірну інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника та членів її сім`ї. На думку скаржника, у боржника виникає право виправити декларацію у строк, встановлений законом, у разі доведення до його відома керуючим реструктуризацією за результатами перевірки декларацій боржника про виявленні ним обставини щодо неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї. Виправлені декларації було спрямовано до суду у визначений п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ семиденний строк, про що свідчить дата у поштовій накладній про направлення вказаних декларацій та опис вкладення до поштового конверту.

25. Скаржник зауважує, що господарський суд першої інстанції, відмовляючи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 ГПК України у прийнятті та розгляді звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника від 30.11.2023 та виправлених декларацій про майновий стан за 2020-2023 роки від 07.12.2023 припустився порушень КУзПБ та порушив право боржника на надання до суду виправленої декларації про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї. Отже, оскільки з боку боржника упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій надано суду виправлені декларації про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів її сім`ї, є необґрунтованим та незаконним закриття судом провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п. 1 ч. 1 ст. 123 КУзПБ.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

26. У відзиві на касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення, що оскаржуються, - без змін.

27. АТ КБ "Приватбанк" вважає, що подання виправлених декларацій про майновий стан ОСОБА_1 вже підтверджує той факт, що первинні декларації не містили повної та достовірної інформації; боржник підтверджує факт надання до суду неповної інформації про свій майновий стан. Боржник, розуміючи, що надав неповну інформацію у деклараціях, знаючи, що кредитор наголошує на цьому факті, протягом тривалого часу ігнорував це питання та не надавав виправлених декларацій.

28. АТ КБ "Приватбанк" зауважує, що КУзПБ не містить жодних особливостей щодо оформлення заяв у справі, в той час як ст. 170 ГПК України чітко встановляє вимоги щодо будь-яких заяв поданих з процесуальних питань, а позиція скаржника фактично зводиться до того, що лише власна недбалість, відсутність реальних дій щодо захисту свого права та незнання закону призвели до наслідків, які, згідно зі ст. 68 Конституції України та ураховуючи принципи змагальності та диспозитивності, є виключно особистою відповідальністю позивача.

29. На думку банку, лише після отримання зауважень АТ КБ "Приватбанк", керуючим реструктуризацією здійснено належну перевірку декларацій боржника та складено й направлено боржнику звіт про результати перевірки декларацій боржника від 30.11.2023, яким повідомлено про недоліки у деклараціях про майновий стан боржника. Зволікання арбітражного керуючого зі здійснення належної перевірки майнового стану боржника та інформації, що зазначена ним у відповідних деклараціях (аж через 5 місяців після відкриття провадження про неплатоспроможність), призвело до необґрунтованого затягування провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та збільшення судових витрат, зокрема, з оплати винагороди арбітражному керуючому.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

30. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про закриття провадження у справі у зв`язку із недобросовісною поведінкою боржника.

31. З урахуванням встановлених ст. 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги.

32. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ (тут і далі в редакції, чинній на дату спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

33. Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, визначено Книгою четвертою КУзПБ.

34. За ч. 2 ст. 6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

35. Регулювання процедури реструктуризації боргів боржника - фізичної особи наведено в розділі ІІІ "Реструктуризація боргів боржника" Книги четвертої "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ (ст.ст. 124-129 КУзПБ).

36. Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (ст. 1 КУзПБ).

37. Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

38. За приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

39. В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (п. 8 ч. 5 ст. 119 КУзПБ).

40. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 2 ст. 122 КУзПБ).

41. Стаття 124 КУзПБ встановлює загальні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника, серед яких є вимоги до умов, що мають бути зазначені у цьому плані (частина друга), а частиною четвертою цієї статті також визначені загальні вимоги до виконання плану реструктуризації боргів боржника.

42. За змістом ч. 1 ст. 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо: - протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника; - зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

43. Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.

44. У постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі 925/473/20 викладена правова позиція, що також підтримана у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі 910/6639/20 (на яку в тому числі посилається скаржник), за змістом якої суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов`язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (ч. 1 ст. 130 КУзПБ).

45. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі 910/6639/20 зауважила, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

46. Саме тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.

47. Адже, у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проєкту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам ст. 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.

48. Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 130 КУзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.

49. Верховний Суд зауважив, що вказане безперечно не повинно залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд та сторони (учасники) справи не позбавлені можливості надавати оцінку поведінці боржника: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.

50. Отже, у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

51. У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених ст.ст. 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

52. Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

53. За змістом абз. 2 ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника. Отже, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з`ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.

54. Приписи ч. 1 ст. 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за ч. 7 ст. 123, ч. 11 ст. 126 КУзПБ.

55. Закриваючи провадження у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з недостовірності та неповноти зазначеної у деклараціях боржником інформації щодо доходів та грошових активів боржника та членів його сім`ї. При цьому господарський суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, повернув без розгляду заяву боржника з доданими до неї виправленими деклараціями.

56. У цьому зв`язку Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Щодо висновку господарського суду першої інстанції про повернення письмової заяви боржника та звіту про результати перевірки декларацій від 30.11.2023 30/11-1 від керуючого реструктуризацією без розгляду, оскільки останні не містять інформації про наявність або відсутність у вказаних осіб електронних кабінетів, як цього вимагає норми п. 1 ч. 1 ст. 170 ГПК України

57. Відповідно до п. 3 розділу І Положення про Єдину судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС), ЄСІТС - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

58. Згідно із пп. 5.8 р. 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована в доменній зоні, використання якої заборонено законодавством України;

59. Відповідно до п. 8 Положення про ЄСІТС підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.

60. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС у добровільному порядку (п. 10 Положення про ЄСІТС).

61. Аналогічні приписи містять положення ч. 6 ст. 6 ГПК України.

62. ГПК України передбачає наслідки недотримання такої вимоги процесуального закону як здійснення реєстрації електронного кабінету особою, яка за законом має зареєструвати електронний кабінет.

63. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

64. Згідно з ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

65. Водночас Верховний Суд враховує, що під час розгляду справи про неплатоспроможність в господарському суді першої інстанції учасники справи неодноразово подавали заяви та клопотання.

66. Відповідно до змісту ухвали господарського суду першої інстанції, яка є предметом оскарження, 24.11.2023 від боржника надійшла заява (документ сформований в системі "Електронний суд" 23.11.2023), за якою боржник просить суд провести судове засідання без участі боржника та просить суд відмовити в задоволенні клопотання АТ КБ "Приватбанк" про закриття провадження у справі, а 27.11.2023 від арбітражного керуючого - керуючого реструктуризацією боргів надійшов звіт про нарахування та виплату грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 (документ сформований в системі "Електронний суд" 25.11.2023).

67. Отже, у господарського суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення відповідних заяв арбітражного керуючого та боржника на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України через наявність в суді інформації щодо електронних кабінетів як арбітражного керуючого так і боржника.

Щодо висновку господарського суду про пропуск боржником строку для подання виправлених декларацій

68. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ передбачено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо встановить зокрема, що боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

69. За змістом положень п. 11 ч. 3 ст. 116, п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме:

- боржник подає суду декларації;

- керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту;

- отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.

70. Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларацій боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, обов`язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк, встановлений законом.

71. Крім цього, за змістом п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути виявлені за наслідком перевірки керуючим реструктуризації недоліки щодо повноти та достовірності інформації, зазначеної у поданих ним (боржником) деклараціях, наступають визначені цією нормою наслідки у вигляді закриття провадження у справі.

72. При цьому Верховний Суд зауважує, що ключовим завданням суду при наданні оцінки наявності підстав для закриття провадження у справі з підстав неподання боржником виправлених декларацій впродовж 7 днів з моменту отримання звіту керуючого реструктуризацією за результатами відповідної перевірки, є необхідність встановлення дотримання керуючим реструктуризації порядку повідомлення особи (боржника) про наявність обґрунтованих підстав вважати подання нею недостовірної та/або неповної інформації, а також факту наявності або відсутності надання виправлених декларацій впродовж встановленого законодавством строку.

73. У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.09.2021 у справі 910/6639/20, а також колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.12.2021 у справі 910/7323/20, від 13.12.2022 у справі 922/853/21.

74. Господарський суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та вказавши, що в цьому випадку саме арбітражний керуючий не здійснив належну перевірку декларацій боржника щодо неповноти інформації, зазначеної у деклараціях про майновий стан боржника в строки, встановлені ч. 3 ст. 122 КУзПБ, дійшов передчасного висновку щодо закриття провадження відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.

75. Верховний Суд вважає, що недоліки в роботі арбітражного керуючого щодо належної перевірки декларацій боржника не можуть мати вирішального значення під час вирішення питання щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

76. Отже, Верховний Суд вважає висновки господарського суду апеляційної інстанції щодо недотримання боржником семиденного строку на подання виправлених декларацій помилковими, оскільки вони зроблені без встановлення обставин, коли саме арбітражний керуючий повідомив боржника про наявність обґрунтованих підстав вважати подання ним недостовірної та/або неповної інформації.

77. У цьому ж зв`язку є передчасними висновки господарського суду апеляційної інстанції про пропуск встановленого п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ семиденного строку для подання суду виправлених декларацій про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

78. Верховний Суд також звертається до позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі 910/6639/20 щодо того, що нормами КУзПБ не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.

79. Враховуючи, що господарський суд першої інстанції повернув відповідну заяву боржника з додатками без розгляду, перевірка виправлених декларацій боржника судами не здійснювалася, тому висновки суду щодо недоброчесної поведінки боржника ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

Щодо висновків господарських судів попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про те, що боржником допущені порушення під час складання декларацій, а саме всупереч порядку їх заповнення вказано "не відомо" замість "член сім`ї не надав інформації "

80. Згідно з пунктами 9, 10 приміток затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 2627/5 форми декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність у разі відсутності майна та/або коштів у боржника або членів його сім`ї у відповідному рядку декларації проставляється прочерк "-". У декларації зазначається вартість майна боржника та членів його сім`ї на дату набуття права власності або за останньою грошовою оцінкою. Якщо вартість майна не відома боржнику або членам його сім`ї і її не може бути визначено на підставі правовстановлювальних документів, під час заповнення відповідного рядка декларації зазначається "не відомо".

81. Так, боржник у своїх поясненнях вказував про те, що за усним запитом боржника до членів сім`ї від них отримано інформацію щодо майна, яке їм належить. Боржник зазначав, що він не є власником ні об`єкта нерухомого майна (житлового будинку за адресою: Луганська область, м. Зимогір`я, вул. Леніна, 119), ні транспортного засобу (автомобілю RENAULT LAGUNA 2002 року випуску), з огляду на що у боржника правовстановлюючі документи на вказане майно відсутні. Оскільки вартість цього майна членам сім`ї не відома та її неможливо визначити на підставі правовстановлюючих документів, у відповідних рядках декларації про майновий стан боржником зазначено "не відомо". Додатково боржник вказував на ту обставину, що боржником у деклараціях про майновий стан в розділі "Майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім`ї боржника" в графі "Вартість на дату набуття у власність або за останньою грошовою оцінкою" щодо об`єкта нерухомого майна (житлового будинку за адресою: Луганська область, м. Зимогір`я, вул. Леніна, 119), який належить на праві власності батьку боржника вказано "не відомо", оскільки ні боржнику, ні членам родини невідомо вартість вказаного житлового будинку, тим більше що на даний час територія, на якій він перебуває, окупована російською федерацією.

82. Зазначеним поясненням скаржника, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції належної оцінки не надали.

83. Верховний Суд вважає, що висновки господарських судів щодо недобросовісної поведінки боржника є передчасними, оскільки зроблені після помилкового повернення заяви боржника з виправленими деклараціями, а допущені боржником порушення під час складання декларацій, а саме всупереч порядку їх заповнення вказано "не відомо" замість "член сім`ї не надав інформації" зроблені без надання оцінки всім обставинам справи та можуть свідчити про формальний підхід щодо наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі.

84. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи та передчасність висновків про закриття у справі про банкрутство та повернення відповідних заяв арбітражного керуючого та боржника знайшли своє підтвердження. Водночас відсутність у суду касаційної інстанції процесуальної можливості дослідження доказів та встановлення обставин справи унеможливлюють прийняття Верховним Судом рішення по суті справи, а тому Верховний Суд дійшов висновку про скасування прийнятих у справі ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині із направленням справи у наведеній частині до суду першої інстанції на новий розгляд.

85. Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених ст. 300 ГПК України меж розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

86. Відповідно до положень ст.ст. 300, 310 ГПК України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

87. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

88. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 308, ст. 310 ГПК України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а прийняті у справі постанова апеляційного господарського суду та ухвала господарського суду - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині повернення без розгляду арбітражному керуючому Барішевському О.В. звіту про результати перевірки декларацій боржника від 30.11.2023, повернення без розгляду ОСОБА_1 заяви з додатками, отриманої судом 11.12.2023, закриття провадження у справі 913/192/23, припинення повноважень керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Барішевського О.В., припинення дії мораторію.

Розподіл судових витрат

89. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 19.12.2023 у справі 913/192/23 скасувати в частині повернення без розгляду арбітражному керуючому Барішевському О.В. звіту про результати перевірки декларацій боржника від 30.11.2023; повернення без розгляду ОСОБА_1 заяви з додатками, отриманої судом 11.12.2023; закриття провадження у справі 913/192/23; припинення повноважень керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Барішевського О.В.; припинення дії мораторію, а справу 913/192/23 у наведеній частині передати на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков