Постанова у справі № 757/27509/23-ц

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Calibri; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року

м. Київ

справа 757/27509/23-ц

провадження 61-17974св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація;

третя особа: ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Печерська РДА), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що він та ОСОБА_2 є батьками двох неповнолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З січня 2020 року діти постійно проживають разом з ним та перебувають на його утриманні, натомість ОСОБА_2 перестала проживати разом з ним та дітьми, а також - виконувати свої батьківські обов`язки, тобто фактично самоусунулась від забезпечення та догляду за дітьми.

01 вересня 2020 року відбулося засідання комісії з питань захисту дітей Печерської РДА, на якому розглядалося питання участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами якого органом опіки та піклування Печерської РДА було прийнято розпорядження від 04 вересня 2020 року 444, яким визначено участь ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 .

Він неодноразово повідомляв відповідача про те, що ОСОБА_2 умисно та безпричинно не виконує зазначене розпорядження, що є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною п`ятою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Зокрема в заяві від 08 травня 2023 року він повідомив Печерську РДА про невиконання 01 травня 2023 року ОСОБА_2 вищевказаного розпорядження, однак відповідач не вчинив жодних дій з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, не склав відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення та не направив його до суду.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:

- визнати незаконною бездіяльність Печерської РДА як органу опіки та піклування щодо не складання протоколів про адміністративне правопорушення за частиною п`ятою статті 184 КУпАП відносно ОСОБА_2 на підставі його заяви від 08 травня 2023 року про невиконання ОСОБА_2 01 травня 2023 року розпорядження Печерської РДА від 04 вересня 2020 року 444 Про визначення участі матері у вихованні дитини та не сформування протоколів та інші матеріалів, що стосуються адміністративного правопорушення в окрему справу і не надіслання справи про адміністративне правопорушення разом із супровідним листом не пізніше ніж через три робочі дні з дати складення протоколу до суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення;

- зобов`язати Печерську РДА скласти протоколи про адміністративне правопорушення за частиною п`ятою статті 184 КУпАП відносно ОСОБА_2 на підставі його заяви від 08 травня 2023 року про невиконання ОСОБА_2 01 травня 2023 року розпорядження Печерської РДА від 04 вересня 2020 року 444 Про визначення участі матері у вихованні дитини , сформувати протоколи та інші матеріали, що стосуються адміністративного правопорушення в окрему справу і надіслати справу про адміністративне правопорушення разом із супровідним листом до суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз`яснено позивачу його право звернутися з позовом до відповідного адміністративного суду.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявлені позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності органу опіки та піклування щодо не складання протоколу про адміністративне правопорушення стосуються здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Тому цей спір не може бути розглянутий за правилами цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року , в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі абзацу 6 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що судами порушено норми процесуального права. Також касаційна скарга містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, та мотивована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 496/4271/16, від 12 лютого 2020 року у справі 693/1140/16, від 13 листопада 2019 року у справі 755/9215/15 тощо, а також - не дослідили зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва .

15 лютого 2024 року справа 757/27509/23-ц надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що предметом позову в цій справі є бездіяльність органу опіки та піклування Печерської РДА та зобов`язання вчинити визначені законом дії - скласти протокол про адміністративне правопорушення, але не притягнути до відповідальності.

Дії органу опіки та піклування Печерської РДА, її працівників і посадових осіб, щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, спрямовані на реалізацію приписів сімейного законодавства та впливають, насамперед, на особисті немайнові права батьків дитини. Тому характер спірних правовідносин в цій справі є цивільно-правовим, не має ознак публічно-правового спору в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Підготовка органом опіки та піклування протоколу про адміністративне правопорушення та передача його матеріалів до суду не є публічно-правовою діяльністю, оскільки органи опіки та піклування не наділені повноваженнями притягати до відповідальності, натомість справи про адміністративні правопорушення вони зобов`язані передати для розгляду до суду загальної юрисдикції, а не адміністративного суду.

Наведене підтверджується висновком науково-правової експертизи від 05 грудня 2023 року 126/198-е, складеним Інститутом держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, в якому зазначено, що справи про визнання незаконною бездіяльності органу опіки та піклування, який згідно статті 255 КУпАП зобов`язаний складати протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частинами 5 та 6 статті 184 КУпАП, мають бути предметом розгляду у судах загальної юрисдикції, оскільки вони виникають із правовідносин, що регулюються статтями 141, 155, 157, 158 Сімейного кодексу України і є приватноправовими.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Фактичні обставини справи

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, в якому просив визнати незаконною бездіяльність Печерської РДА як органу опіки та піклування щодо не складання протоколів про адміністративне правопорушення та зобов`язати Печерську РДА скласти протоколи про адміністративне правопорушення за частиною п`ятою статті 184 КУпАП відносно ОСОБА_2 на підставі його заяви від 08 травня 2023 року про невиконання ОСОБА_2 01 травня 2023 року розпорядження Печерської РДА від 04 вересня 2020 року 444 Про визначення участі матері у вихованні дитини , сформувати протоколи та інші матеріали, що стосуються адміністративного правопорушення в окрему справу і надіслати справу про адміністративне правопорушення разом із супровідним листом до суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки вважав, що між сторонами виник спір, який не може бути розглянутий за правилами цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 7 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною другою статті 77 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин в їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

За загальним правилом в порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункти 1, 7 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Пунктом 9 частини п`ятої статті 160 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень в позовній заяві зазначаються обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Згідно з частиною першою статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів опіки та піклування (частини п`ята і шоста статті 184, стаття 188-50).

За змістом статті 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частиною п`ятою статті 184 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

В пункті 1 Інструкції з оформлення посадовими особами органів опіки та піклування матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 06 серпня 2019 року 1201, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 серпня 2019 року за 976/33947 (далі - Інструкція 1201), вказано, що ця Інструкція визначає процедуру складання уповноваженими посадовими особами районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - орган опіки та піклування) протоколів про адміністративні правопорушення відповідно до частин п`ятої, шостої статті 184, статті 188-50 КУпАП (далі - протокол), оформлення інших матеріалів про адміністративні правопорушення та надсилання протоколів і матеріалів до районних, районних у місті, міських, міськрайонних судів.

Відповідно до пункту 2 Інструкції 1201 протоколи складають посадові особи із числа працівників служби у справах дітей і посадові особи органу опіки та піклування, яким згідно з рішенням відповідного органу опіки та піклування надано повноваження на їх складання (далі - уповноважена посадова особа).

Уповноважена посадова особа складає протокол у разі невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у тому числі вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення (абзац перший пункту 3 Інструкції 1201).

Пунктами 12, 13 Інструкції 1201 передбачено, що протокол та інші матеріали, що стосуються адміністративного правопорушення, уповноважена посадова особа формує в окрему справу. Справа про адміністративне правопорушення разом із супровідним листом не пізніше ніж через три робочі дні з дати складення протоколу надсилається до відповідного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення. У супровідному листі висловлюється клопотання про направлення до відповідного органу опіки та піклування копії судового рішення за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною п`ятою статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, так як спірні правовідносини, які виникли між сторонами, пов`язані із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, тому мають публічно-правовий характер та не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги про те, що підготовка органом опіки та піклування протоколу про адміністративне правопорушення та передача його матеріалів до суду не є публічно-правовою діяльністю, є необґрунтованими та суперечать вищенаведеним положенням частини першої статті 255 КУпАП, а також Інструкції 1201, якими визначено повноваження на складання протоколів про адміністративні правопорушення відповідно до частини п`ятої статті 184 КУпАП наділені саме уповноваженими посадовими особами, яким згідно з рішенням відповідного органу опіки та піклування надано такі повноваження.

При цьому аргументи заявника про те, що дії органу опіки та піклування Печерської РДА, її працівників і посадових осіб, щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, спрямовані на реалізацію приписів сімейного законодавства та впливають, насамперед, на особисті немайнові права батьків дитини, не заслуговують на увагу, оскільки в цій справі позивач не оскаржував зазначених дій органу опіки та піклування, а також не посилався на незаконність його рішень, зокрема розпорядження від 04 вересня 2020 року 444, яким визначено участь ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , а обґрунтовував заявлені позовні вимоги тим, що відповідач не вчинив жодних дій з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права щодо визначення судової юрисдикції цієї справи.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 496/4271/16, від 12 лютого 2020 року у справі 693/1140/16, від 13 листопада 2019 року у справі 755/9215/15 тощо , є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать, а навпаки узгоджуються з висновками, викладеними у зазначених постановах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. М. Осіян

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара