Постанова у справі № 756/15077/21

Times New Roman CYR; Calibri; Roboto Condensed Light; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року

м. Київ

справа 756/15077/21

провадження 51-2680км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту взяття під варту, а саме із 07 вересня 2021 року.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишено без зміни.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 9598,29 грн та 200 000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Київський апеляційний суд ухвалою від 01 лютого 2023 року вирок місцевого суду залишив без зміни.

За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, 18 липня 2021 року близько 18:00 між ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , які були в стані алкогольного сп`яніння та перебували на кухні квартири АДРЕСА_1 , у якій проживав ОСОБА_7 , а саме за адресою АДРЕСА_2 , виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_7 завдав ОСОБА_9 не менше двох ударів ногою та рукою в обличчя, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми з крововиливами під оболонки головного мозку, внаслідок якої ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у приміщенні Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

Місцевий суд кваліфікував дії засудженого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК як умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_9 .

Вимоги та доводи, викладені в касаційній скарзі

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у місцевому суді. Покликається на те, що місцевий суд, ухвалюючи вирок, не мав прямих доказів винуватості засудженого в заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 . Крім того, наголошує на відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діями

ОСОБА_7 , спрямованими на самозахист, та настанням смерті ОСОБА_9 . Стверджує, що місцевий суд безпідставно взяв до уваги висновок судово-медичної експертизи від 26 серпня 2021 року 021-2153-2021, який, на думку сторони захисту, є недопустимим доказом, оскільки його складено на підставі недостовірних даних. Також зазначає, що не досліджено історії хвороби потерпілого ОСОБА_9 , якому після госпіталізації було проведено оперативне втручання. Вказує, що йому вводилися сильнодіючі речовини, які могли бути несумісними з алкоголем або іншими токсичними речовинами та могли призвести до негативної реакції. Посилається на те, що потерпілий після проведення нейрохірургічної операції прожив у реанімації ще кілька днів і причиною смерті, згідно з медичною картою хворого, є зупинка серця. Зазначає, що лікарі, які проводили операцію ОСОБА_9 , не були допитані як свідки. Вказує, що місцевий суд необґрунтовано відмовив стороні захисту в забезпеченні доказів, проведенні повторної експертизи та виклику свідків захисту. У свою чергу суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги засудженого та обмежився загальними фразами про належність і допустимість доказів, що підтверджують винуватість засудженого.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор не підтримав доводів, зазначених у касаційній скарзі захисника, і просив залишити її без задоволення.

Іншим учасникам судового провадження було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого та прокурора, перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Натомість зазначені обставини, на які посилається в касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки в судах першої та апеляційної інстанцій.

За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Під час перегляду судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість

ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.

Статтею 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 89 КПК суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.

Місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів

у провадженні. Дотримуючись положень ст. 94 КПК, суд оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, доведена поза розумним сумнівом.

Так, відповідно до вироку, місцевий суд ґрунтовно проаналізував докази у їх сукупності та взаємозв`язку і зазначив, що критично оцінює показання ОСОБА_7 , надані ним у судовому засіданні, про те, що в момент намагання ОСОБА_9 повалити його на підлогу він випадково завдав йому удару коліном у голову. Суд першої інстанції зазначив, що ці показання спростовуються фактичними даними, що містяться: у висновку експерта від 26 серпня 2021 року 021-2153-2021 щодо тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_9 ; показаннях експерта ОСОБА_10 , який зазначив, що тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть ОСОБА_9 , останній міг отримати лише від сильного, цілеспрямованого удару в обличчя, більш вірогідно - від удару коліном і менш вірогідно - від удару кулаком.

У цьому аспекті суд не взяв до уваги фактичних даних, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 , вказавши, що продемонстрована засудженим амплітуда завдання удару в голову суперечить відомостям, викладеним у висновку експерта від 26 серпня 2021 року 021-2153-2021 щодо тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_9 , і роз`ясненням самого експерта стосовно сили та механізму завданого удару, який і міг би спричинити такі ушкодження.

Крім того, місцевий суд спростував версію ОСОБА_7 про те, що він не мав умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , а вдарив останнього з метою захистити себе від його неправомірних дій, оскільки той завдав йому тілесних ушкоджень та мав намір заподіяти удар ножем.

Так, за результатами дослідження в місцевому суді фотознімків ОСОБА_7 , які зроблено 21 липня 2021 року, тобто через три дні після того, як, за версією засудженого, ОСОБА_9 завдав йому ударів, а також висновку експерта від

26 серпня 2021 року 021-2153-2021, суд обґрунтовано зазначив, що досліджені фотознімки не містять будь-яких видимих ушкоджень на обличчі засудженого, зокрема синців або саден. А з дослідної частини вищевказаного висновку експерта, крім ушкоджень на обличчі потерпілого, експертом у ході зовнішнього дослідження не знайдено будь-яких інших ушкоджень та особливостей, хоча, зважаючи на версію засудженого про заподіяння йому ОСОБА_9 чотирьох ударів, на руках останнього й на обличчі ОСОБА_7 мали б бути сліди таких фізичних впливів, зокрема пошкодження шкірного покриву, однак в обох випадках вони відсутні.

На підставі вказаного суд обґрунтовано спростував показання свідка

ОСОБА_11 про наявність на обличчі ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, зокрема синців/саден, оскільки такі показання суперечать вищевказаним доказам та не підтверджені жодними іншими фактичними даними.

У цьому аспекті місцевий суд зауважив, що матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що ОСОБА_7 звертався за медичною допомогою після завдання йому ударів ОСОБА_9 , як і не повідомляв лікарю швидкої медичної допомоги або ж працівникам поліції про намагання ОСОБА_9 завдати йому удару ножем. При цьому свідку ОСОБА_11 засуджений розповів лише про сутичку під час вживання алкогольних напоїв.

На підставі вищевказаного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_7 як ознак необхідної оборони, так і перевищення її меж та водночас про наявність в останнього умислу, спрямованого на заподіяння тілесного ушкодження ОСОБА_9 .

Верховний Суд погоджується з вищевказаними висновками місцевого суду та з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема, кількість і характер тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, вважає, що ОСОБА_7 умисно завдав не менше двох ударів рукою та ногою в обличчя ОСОБА_9 , однак ставлення засудженого до наслідків у вигляді смерті потерпілого характеризується необережністю, а тому дії ОСОБА_7 суд правильно кваліфікував як заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК).

Сукупність наведених у вироку доказів є достатньою та підтверджує правильність висновків суду першої інстанції стосовно доведеності винуватості ОСОБА_7 саме в заподіянні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_9 , що спричинило його смерть. Суд належним чином дослідив докази у справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку, з якою погодився апеляційний суд. Докази, наведені у вироку, узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо належності, допустимості, достовірності, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення ОСОБА_7 та, визнавши його винуватим, кваліфікував дії за зазначеним у вироку законом України про кримінальну відповідальність.

Доводи захисника про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам статей 370 , 419 КПК безпідставні та спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення і матеріалами кримінального провадження.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Указаних положень закону судом апеляційної інстанції під час перегляду вироку дотримано.

Апеляційний розгляд справи проведено в межах поданої апеляційної скарги,

з урахуванням вимог кримінального процесуального закону.

Як видно з оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції, обмежившись аналізом у своїй ухвалі доказів, досліджених судом першої інстанції, і висновків цього суду, не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду, оскільки погодився з оцінкою доказів, наданою місцевим судом, а отже, застосована ним процедура не суперечила встановленим у статтях 22, 23 КПК засадам змагальності та безпосередності дослідження показань, висновків експертів, речей і документів.

Крім того, колегія суддів, перевіривши доводи засудженого та захисника про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання ОСОБА_7 , лікаря швидкої медичної допомоги, а також те, що потерпілий був у стані алкогольного сп`яніння, неодноразово падав і, на думку сторони захисту, його смерть настала після оперативного втручання лікарів, однак у своєму висновку експерт не врахував цих обставин, що, на переконання сторони захисту, є підставою для проведення нової судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті потерпілого ОСОБА_9 , визнала такі доводи безпідставними, оскільки вони спростовуються наведеними у вироку висновками суду першої інстанції.

З такими висновками погоджується і суд касаційної інстанції, оскільки місцевий суд ретельно проаналізував фактичні дані, що містяться, зокрема, у висновку експерта від 26 серпня 2021 року 021-2153-2021, у сукупності з показаннями ОСОБА_7 , експерта ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_11 , протоколом проведення слідчого експерименту за участю засудженого та іншими доказами, дійшовши обґрунтованого висновку про винуватість засудженого в інкримінованому йому злочині. При цьому факт того, що смерть ОСОБА_9 настала через декілька днів у реанімації не спростовує висновків місцевого суду, з якими погодився суд апеляційної інстанції, про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями засудженого та настанням смерті потерпілого , оскільки такий зв`язок підтверджується сукупністю наведених в оскаржуваних судових рішеннях доказів, які визнані допустимими й належними.

А доводи захисника про те, що під час оперативного втручання потерпілому обов'язково вводились сильнодіючі речовини, які могли бути несумісними з алкоголем або іншими токсичними речовинами й могли дати негативну реакцію,

є безпідставними, та докази на обґрунтування такої позиції сторони захисту в матеріалах відсутні.

Також неспроможними є доводи касаційної скарги про те, що висновок експерта від 26 серпня 2021 року 021-2153-2021 не відповідає фактичним даним, які містяться в медичній карті ОСОБА_9 14782.

Як убачається з матеріалів судової справи, сторона захисту не заявляла відповідно до вимог ст. 160 КПК про доступ до оригіналу медичної карти стаціонарного хворого

14782. При цьому з висновку експерта від 26 серпня 2021 року 021-2153-2021

(т. 1, а.к.п. 116-119) видно, що предметом дослідження експерта була медична карта

14782.

Зважаючи на вищевказане, відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або під час здійснення судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року

у справі 754/14281/17, провадження 51-218кмо19, номер у ЄДРСР 87298256 ).

Призначене ОСОБА_7 покарання, на думку колегії суддів, є справедливим.

Відповідно до статей 414 , 438 КПК скасування судового рішення з підстави невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого можливе лише за умови, якщо таке покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Крім того, як видно із законодавчих приписів, значення заходу примусу для досягнення його мети (ст. 50 КК ) визначається не лише його суворістю, а й домірністю, яка є проявом справедливості.

Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають врахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

У цьому кримінальному провадженні, як видно зі змісту судового рішення, не встановлено обставин, які би давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_7 призначено з порушенням визначених у законі загальних засад.

Інші доводи захисника, що стосуються оцінки фактичних обставин та дослідження доказів, Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК.

У касаційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

Апеляційний розгляд проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 , 419 КПК .

Наведені у касаційній скарзі доводи не ставлять під сумнів правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях і не містять переконливих обґрунтувань, які би давали підстави Верховному Суду безспірно стверджувати, що ці судові рішення постановлено без додержання вимог статей 370 , 374 , 419 КПК .

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено, а тому касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 ? без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3