Постанова у справі № 146/1683/18

Times New Roman CYR; Roboto Condensed; Roboto Condensed Light; Times New Roman CYR; Tahoma;

; ; ;

Normal; heading 1;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року

м. Київ

справа 146/1683/18

провадження 51- 320км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника (відеоконференція) ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 на вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12018020290000256, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.

Зміст рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, а також з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

За вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 21 січня 2018 року о 02:00 год, перебуваючи на площі Тараса Шевченка в смт Томашпіль Томашпільського району Вінницької області, в ході сварки умисно завдав ОСОБА_8 удари руками та ногами в тулуб, по ногам та рукам, чим спричинив ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить вказані судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Зазначає, що згідно з наданими відомостями щодо кримінального провадження за 2018020290000256 від 31 липня 2018 року відсутня інформацію про призначення слідчого у цьому кримінальному провадженні, а долучена під час апеляційного розгляду постанова про призначення слідчого ОСОБА_9 надана у фотокопії й не засвідчена в установленому порядку.

Стверджує, що у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова, якою визначено прокурора на здійснення повноважень у кримінальному провадженні за 2018020290000256 від 31 липня 2018 року.

Вказує, що наявна у матеріалах кримінального провадження фотокопія постанови про призначення групи прокурорів від 21 січня 2018 року не стосується кримінального провадження за 2018020290000256 від 31 липня 2018 року, а постанова про внесення змін до групи прокурорів від 30 березня 2021 року жодним чином не доводить існування в цьому провадженні постанови про визначення групи прокурорів.

Тому, на думку сторони захисту, у кримінальному провадженні за 2018020290000256 від 31 липня 2018 року за відсутності постанови про визначення групи прокурорів обвинувальний акт затверджений неуповноваженим прокурором, й підготовче судове засідання також проведено за участю неуповноваженого прокурора.

Посилається на відсутність в матеріалах кримінального провадження також постанови прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження 12018020290000025 від 21 січня 2018 року в окреме провадження за 2018020290000256 від 31 липня 2018 року.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду й закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Посилається на відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови про призначення слідчого для здійснення його повноважень під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за 2018020290000256 від 31 липня 2018 року, яка б відповідала вимогам ст. 110 КПК України.

Вказує, що слідчий при повідомленні його про підозру у порушення вимог ст. 298-4 КПК України не роз`яснив йому його право звернутися з клопотанням про призначення повторної експертизи у разі незгоди з її результатами.

Вважає, що на досудовому розслідуванні були порушені його процесуальні права, оскільки слідчим не було роз`яснено право брати участь у проведенні експертизи щодо висновку від 22.01.2018, заявляти відвід експерту, ставити питання та висловлювати зауваження. При цьому вважає, що апеляційний суд безпідставно визнав необґрунтованим цей довід його апеляційної скарги.

Зазначає, що у висновках судово-медичних експертів немає однозначних висновків щодо отримання потерпілим тілесних ушкоджень, механізму їх утворень, й вони базуються на припущеннях.

Вказує на незаконність висновку експерта 11 від 22.01.2018 у зв`язку з тим, що він зроблений на підставі медичної документації, яка отримана слідством не у передбачений законом спосіб. Окрім того, така медична документації та рентгенограма в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Посилається на те, що для проведення повторної судово-медичної експертизи Вінницьким БСМЕ слідчим була надана копія іншої медичної картки ОСОБА_8 498, а не медична картка 182945 , по якій проводилась попередня судово-медична експертиза.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав подані касаційні скарги.

Прокурор вважає, що касаційні скарги є необґрунтованими, та просив їх відхилити.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За частиною 1 цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи захисника та засудженого про відсутність у матеріалах провадження належно оформлених документів щодо повноважень слідчого на здійснення досудового розслідуванняу кримінальному провадженні за 2018020290000256 від 31 липня 2018 року є необґрунтованими.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.

Відповідно до матеріалів справи кримінальне провадження 12018020290000256 від 31 липня 2018 року щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст. 122 КК України було виділено з кримінального провадження 12018020290000025 від 21 січня 2018 року за ч.1 ст. 125 КК України.

Під час апеляційного розгляду прокурор надав суду копію постанови про призначення групи слідчих від 21.01.2018 у кримінальному провадженні 12018020290000025 від 21.01.2018 та копію постанови про призначення слідчого від 31.07.2018 у кримінальному провадженні 12018020290000256 від 31.07.2018.

Відповідно до копії постанови від 21.01.2018 для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні 12018020290000025 призначено старшого слідчого СВ Томашпільського ВП ГУНП у Вінницькій області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_10 та слідчого СВ Томашпільського ВП ГУНП у Вінницькій області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_9 , який призначений старшим групи (т. 3 а.п. 227).

Згідно з копією постанови від 31.07.2018 для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні 12018020290000256 від 31.07.2018 призначено слідчого Томашпільського ВП ст. лейтенанта поліції ОСОБА_9 (т. 3 а.п. 228).

При цьому у долучених копіях постанов міститься інформація про дату та місце їх складення, прізвище та ініціали, посада особи, яка прийняла рішення про визначення групи слідчих та слідчого, прізвище та ініціали слідчого, посилання на правові підстави винесення постанов, номери кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР і дату їх внесення до Реєстру, попередню правову кваліфікацію (ч.1 ст. 125, ч. 1 ст. 122 КК України), посилання на обставини провадження (за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ), вимоги вжити заходів щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, надання їм належної правової оцінки та прийняття законних процесуальних рішень у передбачені кримінальним процесуальним законодавством строки.

Долучення постанов про визначення слідчого на стадії апеляційного розгляду не суперечить висновку об`єднаної палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року (справа 477/426/17, провадження 51-4963 кмо 20), відповідно до якого постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами. Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.

З урахуванням наведеного, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи сторони захисту та засудженого про здійснення досудового розслідування неуповноваженим слідчим.

Також не вбачаються обґрунтованими й доводи захисника про те, що у кримінальному провадженні 12018020290000256 від 31.07.2018 брав участь неуповноважений прокурор, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про визначення його повноважень.

Відповідно до ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Норма ч. 2 ст. 37 КПК України передбачає, що прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.

Згідно з матеріалами кримінального провадження постановою першого заступника керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури від 21 січня 2018 року у кримінальному провадженні 12018020290000025 від 21.01.2018 призначено групу прокурорів, до якої включено прокурорів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яку призначено старшим групи (т. 1 а.п. 128).

В подальшому з цього провадження було виділено матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України, та внесено відомості в ЄРДР щодо провадження за 12018020290000256 від 31.07.2018 (т. 2 а. п. 131). Отже, прокурор ОСОБА_13 здійснювала повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні відповідно до ст. 37 КПК України.

В цьому питанні колегія суддів з метою дотримання єдності судової практики слідує позиції, яка висловлена в постанові Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 17 листопада 2022 року у справі 564/2082/16-к, провадження 51-2409км22, щодо повноважень прокурора у виділеному провадженні, якщо такі повноваження були визначені у первинному провадженні.

Крім того, прокурором під час касаційного розгляду було надано копію постанови від 31 липня 2018 року про призначення групи прокурорів у виділеному кримінальному провадженні 12018020290000256, до якої включено, зокрема прокурора ОСОБА_13 .

Відсутність в матеріалах кримінального провадження постанови прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження 12018020290000025 від 21 січня 2018 року в окреме провадження за 2018020290000256 від 31 липня 2018 року, про що вказує захисник у своїй скарзі, не свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, адже згідно даними реєстру матеріалів досудового розслідування (т. 1 а.п. 7) 31 липня 2018 року були виділені вказані матеріали в окреме провадження.

При цьому прокурором в ході касаційного провадження було надано копію постанови від 31 липня 2018 року про виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження 12018020290000025 від 21 січня 2018 року в окреме провадження щодо підозрюваного ОСОБА_7 .

Також є необґрунтованими доводи касаційної скарги засудженого про те, що слідчий при повідомленні йому про підозру в порушення вимог ст. 298-4 КПК України не роз`яснив йому його право звернутися з клопотанням про призначення повторної експертизи у разі незгоди з її результатами.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру 17.07.2018 (т.1 а.п.7), тоді як Кримінальний процесуальний к одекс України був доповнений статтею 298 -4 згідно із Законом 2617-VIII 22.11.2018, який набрав чинності 01.07.2020, тобто на момент повідомлення про підозру вказана норма статті не діяла.

При цьому вказана норма КПК України стосується особливостей повідомлення про підозру особі, яка вчинила кримінальний проступок, тоді як інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Не вбачаються обґрунтованими й доводи засудженого про порушення його процесуальних прав під час досудового розслідування, оскільки слідчим йому не було роз`яснено його право брати участь у проведенні експертизи за висновком 11 від 22.01.2018, зокрема право заявляти відвід експерту, ставити питання та висловлювати зауваження.

Як уже було вказано вище, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру 17.07.2018 (т.1 а.п.7), а висновок експерта 11 був складений 22.01.2018 (т. 2 а.п. 10). Тобто на момент проведення цієї експертизи ОСОБА_7 не мав статусу підозрюваного, а тому немає підстав стверджувати про порушення слідчим процесуальних прав ОСОБА_7 з цих підстав. Й навіть за умови наявності у особи статусу підозрюваного, КПК України не покладає на слідчого обов`язок повідомляти підозрювану особу про проведення експертизи. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду в постанові від 20 жовтня 2022 року (справа 565/1354/19, провадження 51-443км20).

Щодо доводів засудженого, в яких він висловлює свою незгоду з висновками судово-медичних експертиз у зв`язку з не встановленням механізму утворення тілесних ушкоджень, потрібно зазначити наступне.

Як убачається з матеріалів справи у цьому проваджені було проведено три судово-медичних експертизи.

У першому висновку судово-медичного експерта 11 від 22.01.2018 (т. 2 а.п. 10) при безпосередньому огляді потерпілого та його медичної документації було встановлено, що тілесні ушкодження у потерпілого могли виникнути в результаті дії тупих, твердих предметів, до яких відносяться руки і ноги людини, й неможливо їх отримання при падінні з висоти власного зросту.

Відповідно до другого висновку судово-медичного експерта 40-к від 24.05.2018, який був зроблений на підставі медичних карток стаціонарного хворого та його рентгенівських знімків, вказані у висновку тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_8 виникли від дії тупих предметів, а внутрішньо суглобовий перелом лівих ліктьової та променевої кісток за механізмом утворення міг виникнути внаслідок падіння на виправлену ліву руку (т. 2 а.п. 21-25).

При цьому в судовому засіданні експерти ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які здійснювали другу експертизу, вказали, що за своїм механізмом у потерпілого ОСОБА_8 переломи могли виникнути внаслідок падіння на виправлену ліву руку, розігнуту в променово-зап`ястковому суглобі. Але не виключається й можливість отримання таких тілесних ушкоджень від удару ногою по руці, яка перебувала в певному положенні.

Згідно з третім висновком експертів 77-к від 28.10.2020 у потерпілого були встановлені такі тілесні ушкодження: закритий перелом нижньої третини лівої променевої кістки з незначним зміщенням уламків та відривом шиловидного відростка лівої ліктьової кістки. Ці ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета. При цьому вказано, що висловитися більш детально щодо механізму виникнення перелому нижньої третини лівої променевої кістки не було можливості у зв`язку з відсутністю рентгенівських знімків (т. 2 а.п. 172-176).

Окрім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, при складанні другого та третього експертних висновків ( 40-к від 24.05.2018 та 77-к від 28.10.2020) експерти врахували дані слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_8 від 16.03.2018 (т. 2 а.п. 16-20), свідків ОСОБА_17 (т. 2 а.п. 13-15) і ОСОБА_18 від 06.03.2018 (т. 2 а.п. 62-65), під час яких потерпілий і свідки вказали на обставини та спосіб нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 . Тобто у вказаних висновках експертів механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_8 враховувався.

Також не вбачаються обґрунтованими доводи касаційної скарги засудженого про незаконність висновку експерта 11 від 22.01.2018 (т. 2 а.п. 10) у зв`язку з тим, що він зроблений на підставі медичної документації, яка отримана у непередбачений законом спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 КПК України висновок експерта повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Згідно з п. 4.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року 6, судово-медичний експерт встановлює особу обстежуваного за паспортом чи іншим документом, що його замінює, з`ясовує у нього обставини заподіяння ушкоджень, скарги та, за потребою, інші відомості; ознайомлюється з матеріалами справи і наявними медичними документами. Всі отримані відомості фіксуються у висновку експерта (акті судово-медичного обстеження).

Як убачається з висновку експерта 11 від 22.01.2018 (т. 2а.п.10), він був зроблений судово-медичним експертом Томашпільського відділення ОБСМЕ ОСОБА_19 , який має стаж роботи з 1993 року, 5 кваліфікаційний клас. Під час експертного дослідження експертом безпосередньо був оглянутий потерпілий ОСОБА_8 , а також була досліджена медична документація на його ім`я.

Згідно з указаним висновком експерта, потерпілий під час обстеження вказував про завдання йому ударів руками і ногами в голову, обличчя, тулуб та по кінцівках. Також під час обстеження він скаржився на біль в місцях ударів (більше у лівій руці) та головний біль.

Той факт, що в матеріалах провадження відсутні відомості, яким чином експертом були отриманні досліджені ним медичні документи на ім`я потерпілого для проведення судово-медичної експертизи, а також відсутність самих цих документів у матеріалах провадження, не є, на думку колегії суддів, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки експертизу було проведено в тому числі з безпосереднім оглядом самого потерпілого ОСОБА_8 .

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що висновок експерта 11 від 22.01.2018 є допустимим доказом.

Щодо доводів засудженого про те, що для проведення другої судово-медичної експертизи 40-к від 24.05.2018 Вінницьким БСМЕ слідчим була надана копія іншої медичної картки ОСОБА_8 за 498, а не медична картка 182945 , по якій проводилась перша судово-медична експертиза 11 від 22.01.2018, то, як убачається з матеріалів провадження, друга судово-медична експертиза 40-к від 24.05.2018 Вінницьким БСМЕ була зроблена на підставі медичної картки стаціонарного хворого, а перша експертиза 11 від 22.01.2018 - на підставі амбулаторної картки ОСОБА_8 . Тобто мова йде про різні медичні документи.

Таким чином, оцінюючи вказані висновки експертів суд першої інстанції визнав їх належними, допустимими й достовірними доказами та із урахуванням всіх доказів у сукупності дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у спричиненні потерпілому ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесних ушкоджень та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 122 КК України.

Перевіривши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам поданих апеляційних скарг, зокрема й апеляційної скарги з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 , які здебільшого є аналогічними доводам його касаційної скарги, й, зазначивши відповідні підстави ухваленого рішення, обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг захисника та засудженого не вбачає.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3