Постанова у справі № 640/5187/19

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2022 року

м. Київ

справа 640/5187/19

касаційне провадження К/9901/36549/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 (суддя-доповідач - Горяйнов А.М., судді: Кучма А.Ю., Файдюк В.В.)

у справі 640/5187/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, акту опису майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління ДФС у Житомирській області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03.10.2017 100688-13;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області від 07.11.2017 12520-17;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Житомирській області про опис майна у податкову заставу від 09.10.2018 218/06-30-53-17-07;

- визнати протиправним та скасувати акт опису майна від 06.11.2018 231/06-30-53-17-04, складений Головним управлінням ДФС у Житомирській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Головним управлінням ДФС у м. Києві було порушено строк надсилання податкового повідомлення - рішення, при цьому вказане рішення було направлено позивачу без розрахунку податкового зобов`язання. Також, позивач зазначив, що належний йому нежитловий комплекс, за яким оскаржуваним рішенням нараховано податкове зобов`язання, є будівлею, спорудою сільськогосподарських товаровиробників, які входять до належного йому на праві власності цілісного майнового комплексу, а тому згідно з підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), він не є об`єктом оподаткування. Крім того, оскаржуване податкове повідомлення - рішення було оскаржено ним в адміністративному порядку, внаслідок чого податковим органом його було двічі відкликано, а тому в порядку пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України податкове зобов`язання у позивача відсутнє.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2019 вказаний адміністративний позов було задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, споруди, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа. Суд встановив, що ОСОБА_1 передав належний йому комплекс будівель і споруд у строкове та безоплатне користування ТОВ Гранум Плюс , яке займається тваринництвом. У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що комплекс будівель та споруд, що належить на праві власності позивачу, не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03.10.2017 100688-13, рішення Головного управління ДФС у Житомирській області про опис майна у податкову заставу від 09.10.2018 218/06-30-53-17-07 та акту опису майна від 06.11.2018 231/06-30-53-17-04, складеного Головним управлінням ДФС у Житомирській області, скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 станом на 2016 рік не був сільськогосподарським товаровиробником у розумінні підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а комплекс будівель та споруд за адресою: Житомирська область, Малинський район, с/р Дібрівська, був переданий ТОВ Гранум Плюс згідно з договором позички нежилого приміщення 12/01-2015 від 12.01.2015. Отже, належний ОСОБА_1 на праві власності комплекс будівель та споруд не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Водночас, суд встановив, що податкова вимога 12520-17 була складена 07.11.2017, тобто до закінчення строку, передбаченого підпунктом а підпункту 266.10.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, що є порушенням пункту 59.3 статті 59 цього Кодексу, у зв`язку з чим, вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки ОСОБА_1 передав належний йому комплекс будівель і споруд у строкове та безоплатне користування ТОВ Гранум Плюс , яке займається тваринництвом. У зв`язку з цим, комплекс будівель та споруд, що належить на праві власності позивачу, не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 23.01.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі 640/5187/19.

Головним управлінням ДФС у м. Києві та Головним управлінням ДФС у Житомирській області подано відзиви на касаційну скаргу, в якому вони просили відмовити в її задоволенні, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції. Зазначили, що позивач не є сільськогосподарським виробником та основним видом його діяльності зазначено 55.30.2 - діяльність кафе. Станом на 05.05.2019 стан платника - припинено , дата зняття з обліку - 16.11.2019. Отже, належний ОСОБА_1 на праві власності комплекс будівель та споруд не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, оскаржуване податкове повідомлення - рішення не було відкликано, а в індивідуальній картці платника обліковується заборгованість у сумі 51224,39 грн, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2017 100688-13, рішення про опис майна у податкову заставу від 09.10.2018 218/06-30-53-17-07 та акту опису майна від 06.11.2018 231/06-30-53-17-04. Просили залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачу на праві власності належить комплекс будівель та споруд за адресою: Житомирська область, Малинський район, с/р Дібрівська, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно 25651943 від 23.03.2010, виданим Малинським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації Житомирської обласної ради.

03.10.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення форми Ф 100688-13, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 51224,39 грн за 2016 рік.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням, 23.10.2017 позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Також, 23.10.2017 позивачем було направлено до Головного управління ДФС у м. Києві повідомлення про оскарження податкового повідомлення - рішення від 03.10.2017 100688-13.

Листом Державної фіскальної служби України від 26.11.2017 15358/Г/99-99-11-02-01-14 скаргу позивача залишено без розгляду на підставі пункту 4 розділу VIII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 916, у зв`язку з тим, що платником податків до контролюючого органу раніше було подано скаргу з цього самого питання.

Враховуючи те, що скарга позивача від 23.10.2017 залишена Державною фіскальною службою України без розгляду, 07.11.2017 Малинським управлінням Головного управління ДФС у Житомирській області було сформовано податкову вимогу форми Ф 12520-17, згідно з якою станом на 06.11.2017 позивачу визначено податковий борг у розмірі 51224,39 грн.

Зазначена податкова вимога була направлена позивачу та отримана останнім 27.11.2017, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

09.10.2018 Головним управлінням ДФС у Житомирській області прийнято рішення 218/06-30-53-17-07 про опис майна у податкову заставу.

На підставі вказаного рішення, 06.11.2018 Головним управлінням ДФС у Житомирській області складено акт опису майна 231/06-30-53-17-04.

Незгода з вказаними рішеннями відповідачів обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Так, підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін сільськогосподарський товаровиробник має інше змістовне навантаження.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, споруди, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.06.2018 у справі 814/2040/16 та від 17.02.2020 у справі 820/3556/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з пунктом 1.1 договору позички нежилого приміщення 12/01-2015 від 12.01.2015, укладеного між ОСОБА_1 (позичкодавцем) та ТОВ Гранум Плюс (користувачем), позичкодавець передає у виключне строкове та безоплатне користування користувачу комплекс будівель та споруд 1, площею 3717,3 кв.м., що розташований на території Дібрівської сільської ради Малинського району Житомирської області.

На виконання умов зазначеного договору сторонами підписано акт прийому - передачі нежилого приміщення від 12.01.2015.

Комплекс будівель та споруд за адресою: Житомирська область, Малинський район, с/р Дібрівська був переданий ТОВ Гранум Плюс згідно з договором позички нежилого приміщення 12/01-2015 від 12.01.2015.

Протягом 2016 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та провадив діяльність за такими КВЕД: 55.30.2 - діяльність кафе (основний вид діяльності); 74.12 - діяльність у сфері бухгалтерського обліку; 74.14 - консультування з питань комерційної діяльності; 70.31.3 - посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання земельних ділянок; 45.21.1 - будівництво будівель; 74.20.1 - діяльність у сфері інжинірингу.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у 2016 році не поширювався на комплекс будівель та споруд, які перебували у власності ОСОБА_1 , оскільки позивач станом на 2016 рік не був сільськогосподарським товаровиробником у розумінні підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 100688-13 від 03.10.2017.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 51224,39 грн було нараховане ОСОБА_1 правомірно. Строк сплати такого зобов`язання станом на 09.10.2018 та 06.11.2018 сплинув.

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Положеннями пункту 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 09.10.2018 218/06-30-53-17-07 та акту опису майна від 06.11.2018 231/06-30-53-17-04.

Переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування постанови, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова