Постанова у справі № 420/428/20

Roboto Condensed Light; Times New Roman CYR; Tahoma;

; ; ;

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2022 року

м. Київ

справа 420/428/20

адміністративне провадження К/9901/12623/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року (суддя Самойлюк Г.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року (судді: Семенюк Г.В., Домусчі С.Д. , Шляхтицький О.І.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 01 березня 2019 року по 22 грудня 2019 року включно,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач, ГУ НП в Одеській області), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Одеській області щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції відносно ОСОБА_1 ; зобов`язати ГУ НП в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 01 березня 2019 року по 22 грудня 2019 року включно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в день його звільнення (18 вересня 2017 року) належна позивачу сума до виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції з урахуванням індексації грошового забезпечення у розмірі 4 756, 45 грн виплачена не була, а остаточний розрахунок на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі 420/3119/19 проведено ГУ НП в Одеській області 23 грудня 2019 року, в зв`язку з чим відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не здійснення з позивачем остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції. З урахуванням наведеного, на думку позивача, наявні підстави для стягнення з ГУ НП в Одеській області на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції в розмірі 94 362, 84 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції відносно ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 14 листопада 2019 року по 22 грудня 2019 року включно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанцій про те, що не проведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати одноразової грошової допомоги на підставі статті 117 КЗпП України.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі скаржник указує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

ГУ НП в Одеській області рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не правильно застосовані норми матеріального права, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі 822/2663/15, від 18 листопада 2019 року у справі 0940/1532/18.

Позиція інших учасників справи

Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому він просить закрити касаційне провадження К/9901/12623/21 у справі 420/428/20 за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21 липня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Відповідно до витягу з наказу начальника ГУ ПН в Одеській області 303 о/с від 26 листопада 2015 року відповідно до п.п. 9, 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" призначено прибулих з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціального звання поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно зі штатним розписом з 07 листопада 2015 року, зокрема ОСОБА_1 , інспектором-черговим Суворовського відділу поліції в місті Одесі ГУ НП в Одеській області з присвоєнням спеціального звання "майор поліції" (а.с.25).

Наказом ГУПН в Одеській області 1204 о/с від 25 липня 2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Суворовського відділу поліції в м. Одесі ГУ ПН в Одеській області (а.с. 26).

Відповідно до наказу начальника ГУ ПН в Одеській області 1483 о/с від 18 вересня 2017 року, майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"(через хворобу) (а.с.27).

Наказом ГУ НП в Одеській області 1602 о/с від 06 жовтня 2017 року внесено зміни до наказів 1483 о/с від 18 вересня 2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 , а саме: змінено слова "відрахувати з грошового забезпечення за 15 діб надмірно зарахованої частини чергової відпустки за 2017 рік" словами "виплативши грошову компенсацію за 4 доби невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2017 року по день звільнення" (а.с.28).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у справі 815/6400/17, що набрало законної сили 16 квітня 2018 року стягнуто з ГУ ПН в Одеській області середній заробіток за весь час затримки належних до виплати при звільнені ОСОБА_1 зі служби у поліції коштів у сумі 15 967,44 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі 1540/4650/18, яке набрало законної сили 16 січня 2019 року, визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Одеській області щодо не врахування та невиплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції ОСОБА_1 за період з 07 листопада 2015 року по 18 вересня 2017 року включно; зобов`язано ГУ НП в Одеській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції ОСОБА_1 в період з 07 листопада 2015 року по 18 вересня 2017 року включно.

12 лютого 2019 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі 1540/4650/18 (а.с. 37).

28 лютого 2019 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі 1540/4650/18 ГУ НП в Одеській області на картковий рахунок позивача в АТ "Ощадбанк" перераховано суму нарахованої індексації грошового забезпечення під час служби в поліції за період з 07 листопада 2015 року по 18 вересня 2017 року включно в розмірі 2 809, 00 грн, що підтверджується копіями виписки по картковому рахунку позивача, листа ГУ НП в Одеській області 14/Л-99 від 29 березня 2019 року (а.с. 38-40).

Також позивачу нарахована одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 128 781,63 грн.

24 травня 2019 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ НП в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недосплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, у задоволенні якого відмовлено (рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у справі 420/3119/19).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі 420/3119/19 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року скасовано та, зокрема, визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Одеській області щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням виплаченої суми індексації грошового забезпечення згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі 1540/4650/18; зобов`язано ГУ НП в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням виплаченої суми індексації грошового забезпечення згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі 1540/4650/18 та з урахуванням вже виплачених сум одноразової грошової допомоги.

06 грудня 2019 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі 420/3119/19 (а.с. 49).

23 грудня 2019 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі 420/3119/19 ГУ НП в Одеській області на картковий рахунок позивача в АТ "Ощадбанк" перераховано суму коштів у розмірі 4 756,45 грн, що підтверджується копіями виписки по картковому рахунку позивача, листа ГУ НП в Одеській області 14/12 від 09 січня 2020 року (а.с. 50-51).

27 грудня 2019 року (вх. 271219) позивач направив до ГУ НП в Одеській області звернення щодо нарахування та виплати середньомісячного грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу за весь час затримки належних до виплати при звільненні зі служби в поліції коштів (одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції з урахуванням індексації грошового забезпечення) з 01 березня 2019 року по 23 грудня 2019 року (а.с. 52-53).

08 січня 2020 року (вих. 14/Л-648) ГУ НП в Одеській області за результатами розгляду вищевказаного звернення повідомлено позивача про відсутність можливості здійснити виплату, про яку зазначив позивач у зверненні (а.с. 54).

Не погоджуючись із вищевказаним, позивач звернувся до суду.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Спір у цій справі виник у зв`язку із несвоєчасною виплатою позивачу сум, належних йому при звільненні, що тягне за собою застосування до відповідача наслідків статті 117 КАС України.

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року 108/95-ВР Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Верховний Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Так, у постанові від 13 травня 2020 року у справі 810/451/17 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

У вказаній справі Велика Палата підкреслила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Виходячи із такого законодавчого регулювання Велика Палата висновувала, що, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

У підсумку у вказаній справі Велика Палата дійшла висновку, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

У справі, яка розглядається, позивач у зв`язку з порушенням відповідачем його права на належну оплату праці, що встановлено постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі 420/3119/19 у справі 826/5898/16, просив стягнути на його користь суму середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 01 березня 2019 року по 22 грудня 2019 року.

При цьому ГУ НП в Одеській області провело фактичний розрахунок із ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні при звільненні поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.

Ураховуючи, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, позивач вважав порушеним своє право на отримання відшкодування за затримку виплати одноразової грошової допомоги на підставі статті 117 КЗпП України.

За такого правового регулювання та установлених обставин у цій справі, Верховний Суд уважає, що суди попередніх інстанцій вірно застосували положення статей 116 та 117 КЗпП України і дійшли вірного висновку про нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 14 листопада 2019 року по 22 грудня 2019 року включно.

Період з 14 листопада 2019 року по 22 грудня 2019 року за який суди зобов`язали відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції не є предметом касаційного оскарження, а тому в силу статті 341 КАС України не підлягає касаційному перегляду.

Посилання скаржника на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі 822/2663/15, від 18 листопада 2019 року у справі 0940/1532/18 є не обґрунтованими, з огляду на таке.

У справах 822/2663/15 та 0940/1532/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що з прийняттям судових рішень, якими присуджено на користь позивача певні суми коштів, статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Тобто, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення КЗпП України передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд зазначає, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Таким чином, Верховний Суд уважає, що у цій справі підлягають застосування, висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі 810/451/17.

За таких обставин, Верховний Суд уважає, що рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді М.В. Білак

Л.О. Єресько