Постанова у справі № 640/11210/20

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року

м. Київ

справа 640/11210/20

адміністративне провадження К/9901/32857/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Вищого антикорупційного суду на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року, прийняте у складі судді Шулежка В.П., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Коротких А.Ю. (головуючий), Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Вищого антикорупційного суду, в якому просила:

1.1. визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, суддівської винагороди із застуванням обмеження нарахування суддівської винагороди у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, відповідно до Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет на 2020 рік 553-ІХ;

1.2. зобов`язати Вищий антикорупційний суд здійснити нарахування суддівської винагороди судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів 1402-VIII та її виплату з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що працює на посаді судді Вищого антикорупційного суду та починаючи з 18 квітня 2020 року їй нарахована суддівська винагорода на підставі Закону України від 13.04.2020 553-ІХ Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік , що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення її прав та гарантій.

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Указом Президента України Про призначення суддів Вищого антикорупційного суду від 11.04.2019 128/2019 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

5. Наказом виконуючого обов`язки голови Вищого антикорупційного суду від 02.05.2019 55/к ОСОБА_1 зараховано до штату Вищого антикорупційного суду на посаду судді з 03.05.2019.

6. Наказом голови Вищого антикорупційного суду від 09.09.2019 304/к позивачу установлено щомісячну доплату у розмірі 15% посадового окладу за науковий ступінь кандидата юридичних наук та наказом від 09.09.2019 275/к від цього ж дня встановлена щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу як такій, стаж роботи на посаді якої становить більше 5 років.

7. Відповідно до довідки від 18.05.2020, виданої Вищим антикорупційним судом ОСОБА_1 , до виплати доходу з 18 квітня 2020 року застосовується обмеження при розрахунку суддівської винагороди 10 розмірами мінімальної заробітної плати, установленої на 01.01.2020, відповідно до Закону України від 13.04.2020 553-ІХ Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік .

8. Не погоджуючись з діями відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження, позивач звернулася до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено.

10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що саме Вищий антикорупційний суд допустив протиправні дії, обмеживши нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі за вказаною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 19 та статті 130 Конституції України, частини другої статті 4, пункту 7 частини п`ятої статті 22, статті 116 Бюджетного кодексу України, статті 135 Закону 1402-VIII та статті 29 Закону 294-ІХ (із змінами, внесеними Законом 553-ІХ) до бюджетних правовідносин, які виникають під час здійснення нарахування й виплати суддівської винагороди судом, який здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення своєї діяльності.

14. Скаржник наголосив, що застосування відповідачем з 18 квітня 2020 року та протягом оспорюваного періоду до загальної суми нарахованої суддівської винагороди позивачки обмежень, передбачених Законом 294-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом 553-ІХ), було правомірним та таким, що здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, що, в свою чергу, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій та відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

15.1. При цьому, відповідач зазначив, що ВАКС як державний орган та головний розпорядник бюджетних коштів у спірних правовідносинах не має повноважень надавати оцінку прийнятим законам на їх відповідність принципам якості та правової визначеності, а також Конституції України, а відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі й Законом 294-ІХ та Законом 553-ІХ, яким до нього внесено зміни, тому у відповідача були відсутні будь-які правові підстави не виконувати вказані вимоги чинних на той момент законів України. Реалізовуючи свої повноваження головного розпорядника бюджетних коштів у спірних правовідносинах, ВАКС позбавлений можливості надавати оцінку будь- якому закону на предмет його якості та/або конституційності, а отже позбавлений і можливості на свій розсуд обирати для застосування той чи інший закон, яким визначається розмір суддівської винагороди.

15.2. Також скаржник звертає увагу, що спірні правовідносини в цій справі виникли до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року 10-р/2020 у справі 1-14/2020(230/20), яким визнано неконституційними положення частин першої, третьої статті 29 Закону 294-ІХ та абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II Прикінцеві положення Закону 553-ІХ, тому з огляду на конституційний принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, до відповідних правовідносин необхідно застосовувати тільки ті положення закону, які були чинними на момент їх виникнення. Отже, той факт, що положення статті 29 Закону 294-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом 553-ІХ) Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року 10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України, не може вплинути на визначення правомірності дій ВАКС у спірних відносинах, оскільки рішення Конституційного Суду України не мають ретроспективної дії

16. Позивач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

17. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Частинами першою, другою статті 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

20. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року 1402-VIII (далі - Закон 1402-VIII; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

21. Відповідно до частин першої та другої статті 135 Закону 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

22. Згідно із пунктами 1 та 2 частини третьої статті 135 Закону 1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

23. Частинами п`ятою, восьмою статті 135 Закону 1402-VIII передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

24. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року 553-IX (далі - Закон 553-IX), яким доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 такого змісту: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".

25. Статтею 148 Закону 1402-VIII визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;

вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;

Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;

Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів.

Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

26. Відповідно до частин першої, шостої статті 151 Закону 1402-VIII державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Положення про Державну судову адміністрацію України та типове положення про її територіальне управління затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України.

27. Рішенням від 17 січня 2019 року 141/0/15-19 затверджено Положення про Державну судову адміністрацію України (далі - Положення).

28. Згідно із підпунктом 2 пункту 6 Положення ДСА України відповідно до визначених завдань здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

32. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах цієї скарги.

33. Предметом спору у справі, що розглядається, є здійснення нарахування та виплати судді Вищого антикорупційного суду суддівської винагороди в обмеженому розмірі у період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року.

34. Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що саме Вищим антикорупційним судом допущено протиправні дії, які полягають у обмеженні нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у спірний період.

35. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

36. Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону 1402-VIII, який є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

37. Судами встановлено, що з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 було обмежено виплату суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року "Про Державний бюджет України на 2020 рік", враховуючи зміни, внесені Законом 553-ІХ.

38. Конституцією України регламентовано, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Із цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону 1402-VIII, які у системному зв`язку дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

39. Наявність в Конституції України згаданої норми дає підстави для висновку, що для правовідносин у сфері організації судової влади закон про судоустрій є спеціальним законом.

40. Конституція України, відповідно до статті 8, має найвищу юридичну силу, а тому наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій).

41. Також слід зазначити, що оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії, тому при вирішенні спору вони повинні застосовуватись судом, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить.

42. Зміни до Закону 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період з квітня по серпень 2020 року не вносилися, тому законних підстав для обмеження її виплати (десятьма прожитковими мінімумами) не було.

43. У свою чергу, Закон 553-ІХ, на який посилається відповідач в касаційній скарзі, не може встановлювати розмір винагороди судді, оскільки ним зміни до Закону 1402-VIII стосовно розміру суддівської винагороди не вносилися.

44. В даному випадку, розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом 553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону 1402-VIII.

45. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що набрання 18 квітня 2020 року чинності Законом 553-ІХ та визнання в подальшому Конституційним Судом України його норм не конституційними - не змінило правове регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди. А тому на момент виникнення спірних правовідносин були відсутні законні підстави для обмеження розміру суддівської винагороди.

46. Враховуючи положення статі 148 Закону 1402-VIII та підпункту 2 пункту 6 Положення, головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Вищого антикорупційного суду є сам цей вищий спеціалізований суд.

47. Отже, саме дії ВАКС призвели до отримання позивачем суддівської винагороди не у розмірі, визначеному статтею 135 Закону 1402-VIII.

48. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі 640/27145/20.

49. Також Верховний Суд звертає увагу, що у Рішенні 3-рп/2011 від 05 квітня 2011 року Конституційний Суд України визначив, що професійні судді виконують конституційну функцію - здійснення правосуддя, чим обумовлений їх спеціальний правовий статус. Правовий статус судді передбачає як конституційно визначені гарантії незалежності та недоторканності суддів при здійсненні правосуддя, так і правову відповідальність за невиконання своїх обов`язків (рішення у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини четвертої статті 26, частини третьої статті 31, частини другої статті 39 Закону України Про судоустрій і статус суддів" (справа про стаж для зайняття посади судді в апеляційних, вищих спеціалізованих судах та Верховному Суді України)).

50. Також Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (Рішення від 24 червня 1999 року 6-рп/99, Рішення від 3 червня 2013 року 3-рп/2013, Рішення від 4 грудня 2018 року 11-р/2018).

51. Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

52. Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства [України], яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 9 грудня 2019 року 969/2019.

53. Отже, наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.

54. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

55. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII СУДОВІ ВИТРАТИ

56. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Вищого антикорупційного суду залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі 640/11210/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова