Постанова у справі № 490/1021/19

Times New Roman CYR;

; ;

Постанова

Іменем України

~

18~травня 2022~року

місто Київ

~

справа ~490/1021/19

провадження ~61-6841св21

~

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Ступак~О.~В.,

суддів: Гулейкова~І.~Ю., Олійник~А.~С., Погрібного~С.~О. (суддя-доповідач), Яремка~В.~В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником якого є Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Міністерства оборони України та Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Центрального районного суду м.~Миколаєва від~22~грудня 2020~року, постановленого суддею Гуденко~О.~А., та постанову Миколаївського апеляційного суду від~18~березня 2021~року, ухвалену колегією суддів у складі: Данилової~О.~О., Коломієць~В.~В., Шаманської~Н.~О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у січні 2019~року звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив стягнути з Міністерства оборони України інфляційні збитки, три відсотки річних та відшкодування моральної шкоди; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 , правонаступником якого є Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, інфляційні збитки, три відсотки річних та відшкодування моральної шкоди.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що він як військовослужбовець звільнений у запас за станом здоров`я у березні 1996~року. Йому 29~березня 2013~року встановлено ІІІ~групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі ЧАЕС). З урахуванням викладеного та відповідно до статті~16 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей він набув право на отримання одноразової допомоги в розмірі 27-кратного місячного грошового забезпечення за останньою посадою.

02~лютого 2015~року позивачеві встановлено інвалідність ІІ~групи внаслідок цієї ж причини, що давало йому право на тій же правовій підставі отримати одноразову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму з урахуванням раніше виплаченої допомоги.

Відповідачі порушили його права, встановлені законом, ігнорували судові рішення щодо цього спору та всіляко зволікали з виплатою йому одноразової допомоги. Миколаївський обласний військовий комісаріат усупереч обов`язкам оформити та подати до Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи на одержання ним грошової допомоги у серпні 2013~року відмовив йому у її призначенні, посилаючись на наявність цього права лише в осіб, звільнених у запас після січня 2007~року; у грудні 2015~року направив подання до Міністерства оборони України щодо призначення одноразової допомоги як особі з інвалідністю ІІІ~групи, ігноруючи його права як особи з інвалідністю ІІ~групи; у березні 2016~року комісаріат також не звернувся з поданням до Міністерство оборони України про призначення йому допомоги як особі з інвалідністю ІІ~групи та неправомірно відмовив у цьому, пославшись на вирішення спору судом. Міністерство оборони України, у свою чергу, маючи судове підтвердження права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, у лютому 2016~року та березні 2017~року протиправно відмовляло йому у призначенні та виплаті допомоги як особі з інвалідністю ІІ~групи, а рішення щодо цього прийняло лише у липні 2018~року. Одноразову грошову допомогу у визначеному законом розмірі (237~410,~25~грн) ОСОБА_1 отримав лише 08~серпня 2018~року.

Посилаючись на те, що затримкою у виплаті грошових сум та необхідністю неодноразового звернення до суду за поновленням прав йому завдано як майнову, так і моральну шкоду, та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 втрати від інфляції за час прострочення з січня 2014~року до 31~березня 2017~року 39~925,~00~грн, три проценти річних 7~539,~00~грн, та 240~125,~00~грн на відшкодування моральної шкоди; з Міністерства оборони України 31~813,~00~грн втрат від інфляції та 9~444,~00~грн три проценти річних за період з березня 2017~року до серпня 2018~року та 240~125,~00~грн на відшкодування моральної шкоди.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 просив відмовити у позові, зазначив, що не є належними відповідачем у справі, оскільки не є головним розпорядником коштів, яким є Міністерство оборони України. Також стверджував, що належно виконував свої обов`язки.

Міністерство оборони України також заперечувало проти задоволення позову, не погодилося з періодом нарахування інфляційний втрат та трьох відсотків річних, вважаючи, що єдиною підставою для виплати позивачу коштів є рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, стверджувало, що таке рішення прийнято лише 23~липня 2018~року, отже з цього часу й виникло грошове зобов`язання у Міністерства оборони України з виплати позивачу грошових сум, а не, як помилково зазначає позивач, починаючи з 01~березня 2017~року. Вважало, що моральна шкода, яка завдана позивачу, повністю відшкодована добросовісним та оперативним виконанням рішення суду на рахунок позивача.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від~22~грудня 2020~року Центральний районний суд м.~Миколаєва частково задовольнив позов ОСОБА_1 .

Суд стягнув з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки у розмірі 31~813,~00~грн, три відсотки річних 9~443,~00~грн та на відшкодування моральної шкоди у розмірі 6~000,~00~грн.

Стягнув з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки у розмірі 39~925,~00~грн, три відсотки річних 7~539,~00~грн та відшкодування моральної шкоди 10~000,~00~грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті~625 ЦК України у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами свого обов`язку з виплати позивачеві належного розміру одноразової грошової допомоги, розмір якої чітко визначено законодавством України. Відповідачі мали грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується судовими рішеннями, та повинні були своєчасно розглядати відповідні заяви позивача, у місячний термін прийняти рішення про виплату йому допомоги та повністю виплатити йому встановлений законом розмір одноразової грошової допомоги. Проте, протиправно заперечуючи свій обов`язок перед ОСОБА_1 , відповідачі не виконували свої зобов`язання з часу звернення позивача за виплатою одноразової грошової допомоги і до~08~серпня 2018~року. З огляду на те, що відповідачі порушили грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини другої статті~625 ЦК~України.

Оскільки тривала бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та неодноразова відмова Міністерства оборони України були протиправними, що потягло несвоєчасність виплат та необхідність тривалого (протягом 4~років) судового захисту порушеного права, беручи також до уваги наявність очевидних порушень права позивача на отримання грошової допомоги та зважаючи на те, що точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи немає (і не може бути), а доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між лікуванням позивача та його душевними стражданнями внаслідок протиправної відмови відповідачів у виплаті належної допомоги позивачем не надано, проте порушення звичних життєвих звичок та способу життя особи внаслідок необхідності звернення протягом майже чотирьох років поспіль до відповідачів та різних судових інстанцій для відновлення своїх порушених прав та законних інтересів є очевидними поза розумним сумнівом, суд вважав, що завдану позивачеві протиправними діями та бездіяльністю відповідачів моральну шкоду належить відшкодувати, виходячи з розміру 3~000,~00~грн за один рік порушення прав.

Постановою від~18~березня 2021~року Миколаївський апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та Міністерства оборони України, рішення суду першої інстанції в частині стягнення відшкодування моральної шкоди змінив, зменшив стягнення на користь ОСОБА_1 з Міністерства оборони України відшкодування моральної шкоди з 6~000,~00~грн до 3~000,~00~грн, з ІНФОРМАЦІЯ_2 відшкодування моральної шкоди з 10~000,~00~грн до 5~000,~00~грн.

В іншій частині апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд в цілому погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що застосування правил статті~625 ЦК~України вже є особливою мірою відповідальності Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 за прострочення виплат грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнових прав та відшкодування втрат від знецінення грошових коштів та мірою компенсації тривалих очікувань потерпілої особи. Враховуючи конкретні обставини справи та дійсні причини затримки у виплаті коштів, апеляційний суд вважав розумним та справедливим зменшення розміру компенсації моральної шкоди з Міністерства оборони України до 3~000,~00~грн та з ІНФОРМАЦІЯ_2 , правонаступником якого є Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до 5~000,~00~грн.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги Міністерства оборони України

Міністерство оборони України 23~квітня 2021~року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Центрального районного суду м.~Миколаєва від~22~грудня 2020~року та постанову Миколаївського апеляційного суду від~18~березня 2021~року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, Міністерства оборони України

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень те, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від~16~травня 2018~року у справі ~686/21962/15-ц (провадження ~14-16цс18), від~31~жовтня 2018~року у справі ~161/12771/15-ц (провадження ~14-402цс18), від~16~січня 2019~року у справі ~464/3790/16-ц (провадження ~14-468цс18), від~16~січня 2019~року у справі ~373/2054/16-ц (провадження ~14-446цс18), від~19~червня 2019~року у справі ~646/14523/15-ц (провадження ~14-591цс18), від~23~жовтня 2019~року у справі ~723/304/16-ц (провадження ~14-360цс19), від~27~листопада 2011~року у справі ~340/385/17 (провадження

~14-495цс19), щодо застосування положень статті~625 ЦК~України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки

Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки 13 ~липня 2021~року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Центрального районного суду м.~Миколаєва від~22~грудня 2020~року та постанову Миколаївського апеляційного суду від~18~березня 2021~року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в частині вимог до Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень те, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від~16~травня 2018~року у справі ~686/21962/15-ц (провадження ~14-16цс18), від~31~жовтня 2018~року у справі ~161/12771/15-ц (провадження ~14-402цс18), від~16~січня 2019~року у справі ~464/3790/16-ц (провадження ~14-468цс18), від~19~червня 2019~року у справі ~646/14523/15-ц (провадження ~14-591цс18), від~23~жовтня 2019~року у справі ~723/304/16-ц (провадження ~14-360цс19), від~27~листопада 2011~року у справі ~340/385/17 (провадження

~14-495цс19), щодо застосування положень статті~625 ЦК~України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 у липні та листопаді 2021~року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду відзиви, у яких просив касаційні скарги Міністерства оборони України та Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки залишити без задоволення, рішення Центрального районного суду м.~Миколаєва від~22~грудня 2020~року та постанову Миколаївського апеляційного суду від~18~березня 2021~року без змін.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалами від~16~червня 2021~року та від~04~жовтня 2021~року Верховний Суд відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами Міністерства оборони України та Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Ухвалою від~12~травня 2022~року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті~414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті~263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 14~березня 1996~року звільнений з військової служби в запас за станом здоров`я.

29~березня 2013~року ОСОБА_1 встановлена ІІІ~група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби з ліквідації аварії на ЧАЕС.

Відповідно до статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 27-кратного місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення.

24~липня 2013~року ОСОБА_1 звернувся до військового комісара із заявою про виплату цієї допомоги, а 15~серпня 2013~року отримав відповідь ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у виплаті такої грошової допомоги з посиланням на дату звільнення зі служби (до січня 2007~року).

Висновок щодо можливості виплати допомоги ІНФОРМАЦІЯ_1 до Міністерства оборони України не направляв.

Постановою від~18~березня 2014~року у справі ~484/126/14а, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від~29~вересня 2015~року, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язав Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 як особі з інвалідністю ІІІ~групи допомогу у розмірі 27-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення у запас.

05~лютого 2015~року ОСОБА_1 встановлено ІІ~групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації аварії на ЧАЕС.

10~грудня 2015~року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ~групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Миколаївський обласний військовий комісаріат 24~грудня 2015~року направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок про можливість виплати грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІІ~групи безстроково на підставі судового рішення.

Такого висновку стосовно права ОСОБА_1 на одноразову грошову допомогу у зв`язку з інвалідністю ІІ~групи Миколаївський обласний військовий комісаріат до Міністерства оборони України не направляв.

Комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України, 12~лютого 2016~року прийняла рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі

27-кратного місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення з військової служби, в сумі 6~189,~75~грн як особі з інвалідністю ІІІ~групи.

Одноразову допомогу в цьому розмірі ОСОБА_1 отримав 03~березня 2016~року.

Постановою від~13~вересня 2016~року у справі ~484/1283/16-а Одеський апеляційний адміністративний суд зобов`язав Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ~групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, з~02~лютого 2015~року.

03~березня 2017~року відповідна комісія Міністерства оборони України відмовила ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги за статтею~16 Закону~України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , посилаючись на ті ж обставини звільнення зі служби до січня 2007~року.

Постановою від~05~жовтня 2017~року Одеський апеляційний адміністративний суд визнав протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II~групи інвалідності від~03~березня 2017~року, зобов`язав Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням II~групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, визначеного законодавством для працездатних осіб на дату встановлення групи інвалідності, з урахуванням раніше виплачених сум.

20~липня 2018~року комісія Міністерства оборони України прийняла рішення про призначення одноразової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, в сумі 243~600,~00~грн та здійснення виплати з урахуванням раніше виплаченої допомоги (6~189,~75~грн) в сумі 237~410,~25~грн.

Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від~02~серпня 2018~року ~129 вирішено здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 237~410,~25~грн.

ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу у повному обсязі 08~серпня 2018~року.

Оцінка аргументів касаційної скарги

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті~19 ЦПК~України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, зазвичай, фізична особа.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (частина перша статті~5 КАС України).

Адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт~1 частини першої статті 19 КАС України).

У пункті~7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміна владні управлінські функції , то зміст поняття владні полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а управлінські функції це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

З врахуванням наведеного до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від~23~травня 2018~року у справі ~914/2006/17 (провадження ~12-58гс18) (пункт~5.7), від~04~вересня 2018~року у справі ~823/2042/16 (провадження ~11-377апп18)

(пункти~28 30), від~18~вересня 2018~року у справі ~823/218/17 (провадження ~11-680апп18) (пункти 24, 25), від~12~березня 2019~року у справі ~911/3594/17 (провадження ~12-234гс18) (пункти 4.8 4.10), від~02~квітня 2019~року у справі ~137/1842/16-а (провадження ~11-1506апп18), від~18~грудня 2019~року у справі ~826/2323/17 (провадження ~11-79апп19) (пункти~18, 19), від~18~грудня 2019~року у справі ~263/6022/16-ц (провадження ~14-438цс19) (пункти~21 23), від~19~лютого 2020~року у справі ~520/5442/18 (провадження ~14-440цс19) (пункти~18 20), від~26~лютого 2020~року у справі ~1240/1981/18 (провадження ~11-36апп19) (пункти~16, 17), від~01~квітня 2020~року у справі ~520/13067/17 (провадження ~14-397цс19)

(пункти~19 21)).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами свого обов`язку щодо виплати позивачеві належного розміру одноразової грошової допомоги, розмір якої безпосередньо визначено законодавством України, а також відшкодування моральної шкоди у зв`язку несвоєчасною виплатою одноразової грошової допомоги.

В оцінці того, чи підлягає спір розгляду у порядку цивільного судочинства, Верховний Суд врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від~09~лютого 2021~року у справі ~520/17342/18 (провадження ~14-158цс20).

У пунктах 7.71 7.73 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Фонд як суб`єкт владних повноважень наділений владними управлінськими функціями, а правовідносини, які виникли між сторонами, є публічно-правовими та таким, що виникли з приводу соціальних гарантій. Велика Палата звертає увагу на те, що у цій справі позов про відшкодування моральної шкоди пред`явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за акцесорним публічно-правовим зобов`язанням. А тому, такі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов`язків у цих правовідносинах і їх суб`єктний склад, потрібно виснувати, що у цій справі між сторонами виник публічно-правовий спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3~% річних на підставі статті 625 ЦК України та про стягнення втрат частини соціальних виплат у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою на підставі Закону України ~2050-III, з одночасним відшкодуванням моральної шкоди а тому справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства .

Враховуючи, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо нарахування, сплати та перерахунку одноразової грошової допомоги відповідно до статті~16 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних на підставі статті~625 ЦК~України, а також відшкодування моральної шкоди справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, що відповідає наведеному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від~07~квітня 2020~року у справі ~910/4590/19 (провадження ~12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті~625 ЦК~України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох відсотків річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Ураховуючи акцесорний характер визначених статтею~625 ЦК~України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір (пункт~7.53 постанові Великої Палати Верховного Суд від~09~лютого 2021~року у справі ~520/17342/18 (провадження ~14-158цс20)).

За таких обставин, враховуючи, що основний спір між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_3 є публічно-правовим, пов`язаний із соціальним захистом військовослужбовця, звільненого в запас, тому позовні вимоги про стягнення грошових коштів відповідно до статті~625 ЦК України підлягають розгляду у порядку того ж виду судочинства, в якому розглядався й основний спір.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що спірні правовідносини є публічно-правовими, а отже, розгляд справи має здійснюватися у порядку адміністративного судочинства іншим компетентним судом, що є підставою для закриття провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Компетенційна складова цього поняття пов`язана із наявністю юрисдикції для розгляду справ і правильним використанням судами функціональних повноважень за результатами розгляду справи.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вважає, що вислів встановлений законом поширюється не лише на правову основу існування суду, а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Так, ЄСПЛ зазначає, що правильно мають застосовуватися і функціональні повноваження суду. Зокрема, порушення було визнане у справах проти України, коли при перегляді постанов Вищого господарського суду України Верховний Суд України, який міг або скасувати постанову Вищого господарського суду України та повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі, залишив у силі постанову апеляційного суду, перевищивши свої повноваження (Firma Veritas TOV~v.~Ukraine, no.~2217/07, ~26-30, 15~May 2012).

Враховуючи, що спір у справі, яка переглядається, розглянутий місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства, коли такий спір підвідомчий адміністративному судові, правильним є висновок, що суд першої інстанції не мав компетенційної складової для розгляду цієї справи, оскільки спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Наведені порушення норм процесуального права є безумовною та обов`язковою підставою для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі та роз`ясненням позивачеві права звернутися до суду із заявою про направлення справи для розгляду судом, встановленим законом.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту~1 частини першої статті 255 ЦПК України

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту~1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку на підставі пункту~1 частини першої статті~255 ЦПК України закрити провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністерства оборони України та Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м.~Миколаєва від~22~грудня 2020~року та постанову Миколаївського апеляційного суду від~18~березня 2021~року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , правонаступником якого є Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про відшкодування майнової та моральної шкоди закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

~

Головуючий~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ О.~В.~Ступак

~

~

Судді~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ І.~Ю.~Гулейков

~

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ А.~С.~Олійник

~

С.~О.~Погрібний

~

В.~В.~Яремко