Постанова у справі № 369/8077/13-ц

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа 369/8077/13-ц

провадження 61-13743св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Касьяненком Дмитром Леонідовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Сержанюка А. С., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору К2Н0GК00260889 від 16 червня 2005 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 400 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості кредитом з кінцевим терміном повернення 16 червня 2025 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 16 червня 2005 року уклали договір іпотеки К2Н0GК00260889, за умовами якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 301,10 кв. м, житловою площею 86,30 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за кредитним договором К2Н0GК00260889 від 16 червня 2005 року належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 29 квітня 2013 року має заборгованість у розмірі 920 102,85 доларів США.

На підставі викладеного ПАТ КБ ПриватБанк просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором К2Н0GК00260889 від 16 червня 2005 року, у розмірі 920 102,85 доларів США, що складає 7 351 621,77 грн, звернути стягнення на будинок загальною площею 301,10 кв. м, житловою площею 86,30 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки К2Н0GК00260889 від 16 червня 2005 року) ПАТ КБ ПриватБанк з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ ПриватБанк всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у спірному житловому будинку (предмет іпотеки), зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку.

Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року позов ПАТ КБ Приватбанк задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором К2Н0СК00260889 від 16 червня 2005 року, у розмірі 920 102, 85 дол. США, що за курсом 7,99 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 29 квітня 2013 року складає 7 351 621,77 грн: звернуто стягнення на будинок загальною площею 301,10 кв. м, житловою площею 86,30 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки К2Н0СК00260889 від 16 червня 2005 року) ПАТ КБ ПриватБанк з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ ПриватБанк всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

24 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2016 року заяву ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року скасовано та призначено справу в судове засідання.

Короткий зміст повторного заочного рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором К2Н0GК00260889 від 16 червня 2005 року в розмірі 920 102.85 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29 квітня 2013 року складає 7 351 621,77 грн: звернуто стягнення на будинок загальною площею 301,10 кв. м, житловою площею 86,30 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки К2Н0GК00260889 від 16 червня 2005 року) ПАТ КБ ПриватБанк з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ ПриватБанк всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В решті позову відмовлено.

Повторне заочне рішення мотивовано тим, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань з повернення позики, у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, місцевий суд виходив з того, що виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

16 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Касьяненко Д. Л. звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у заяві відповідача відсутні посилання на будь-які докази, які мають істотне значення для справи, які не були досліджені судом при ухваленні заочного рішення.

05 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Касьяненко Д. Л. засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за позовом ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Д. Л. на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року апеляційне провадження у справі за позовом ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Д. Л. на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року закрито.

При цьому апеляційний суд зазначив, що частиною третьою статті 232 ЦПК України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) та частиною третьою статті 288 ЦПК України (в редакції, що діяла до 14 грудня 2017 року) встановлено, що повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи викладене, строк на апеляційне оскарження заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року повинен відраховуватися не з дати постановлення у хвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2021 року про залишення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України), а в загальному порядку.

Разом із тим, суд зазначив, що, відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Оскільки апеляційна скарга відповідачем подана після спливу понад чотирьох років з дня складення повного тексту повторного заочного рішення від 24 червня 2016 року, апеляційний суд, приймаючи до уваги положення частини другої статті 358, статті 362 ЦПК України, вважав за можливе закрити апеляційне провадження у справі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Касьяненка Д. Л. просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення необґрунтовано, з порушенням норм процесуального права, неповно та неправильно встановив обставини, які мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник АТ КБ ПриватБанк просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

17 вересня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 рокусправу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

У справі Беллет проти Франції Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

Закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що оскільки передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України виключення відсутні, а апеляційна скарга подана відповідачем після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, є підстави для закриття апеляційного провадження, н езалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Проте, такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими.

Встановлено, що повторним заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року позов ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

У судовому засіданні 24 червня 2016 року відповідач ОСОБА_1 був відсутній.

Повний текст був направлений учасникам 29 червня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, це повторне заочне рішення не було отримано відповідачем, оскільки поштове відправлення повернулося до суду з вказівкою причини повернення: за закінченням терміну зберігання .

Не погодившись з таким повторним заочним рішенням місцевого суду, відповідач 05 лютого 2021 року засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу на нього.

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Із матеріалі справи встановлено, що з матеріалами справи представник відповідача ознайомився 07 жовтня 2020 року. До цієї дати копію заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року сторона відповідача не отримувала.

Крім того, аналіз матеріалів справи свідчить про неналежне повідомлення судом апеляційної інстанції відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи на 24 червня 2016 року, в якому ухвалене оскаржене повторне заочне рішення, оскільки, згідно з довідками поштових установ, конверти з судовими повістками поверталися до суду без вручення адресату із позначкою за закінченням терміну зберігання , а приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Верховним Судом не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.

До аналогічних правових висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі 752/11896/17-ц (провадження 14-507цс18).

У відповідності до частини другої статті 358 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У своїй апеляційній скарзі, яка подана 05 лютого 2021 року, представник відповідача зазначив, що неявка ОСОБА_1 у судові засідання 24 червня 2016 року мала поважні причини, оскільки відповідачем не було отримано судових повісток про виклик в судове засідання у цій справі за адресою реєстрації місця проживання та реєстрації. Вказав, що про наявність заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року відповідач дізнався 07 жовтня 2020 року, після того, як його представник ознайомився з матеріалами справи.

При таких обставина, на думку колегії суддів Верховного Суду, оскільки апеляційна скарга була подана особою, не повідомленою про розгляд справи, у суду апеляційної інстанції, з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України, були відсутні підстави для застосування приписів частини другої статті 358 ЦПК України в частині неможливості відкриття/необхідності закриття апеляційного провадження з тих підстав, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України п ідставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

При таких обставинах оскаржувана у хвала Київського апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Касьяненком Дмитром Леонідовичем, задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов