Постанова у справі № 557/1211/17

постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

23 вересня 2021 року ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

м. Київ

справа 557/1211/17

провадження ~ 51- 5392км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~ ОСОБА_1 ,

суддів~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря судового засідання~~ ~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~ ~ ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Гощанського районного суду Рівненської області ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~від 26 вересня 2019~року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у кримінальному провадженні 12017180000000174 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК).

~

~

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 26 вересня 2019~року, залишеним без змін ухвалою Рівненського апеляційного суду ~~~~~~~~~~~~~~~~~від 06 серпня 2020 року ОСОБА_8 визнано винуватим у порушенні правил дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого, та засуджено за ч. 2 ~~~~~~~~ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.~~~~~~~~~ На підставі п.~ в ~ст.~1 Закону України Про амністію у 2016 році ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання.

Повністю задоволено цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , стягнуто з ОСОБА_8 на їхню користь по 100~000~грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.

Місцевий суд установив, що ОСОБА_8 17 серпня 2017 року близько 00:10 керуючи автомобілем Урал-375Д та рухаючись на 294 км + 800 м автодороги Київ-Чоп зі сторони м.~Житомира в напрямку м. Рівне біля с. Терентіїв Гощанського району Рівненської області, в порушення вимог пунктів 2.3 б , 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України перед виїздом з перехідно-швидкісної на зустрічну смугу руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху і що смуга, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для розвороту відстані, не надав переваги у русі зустрічному транспортному засобу та виїхав на зустрічну смугу де зіткнувся з автомобілем Renault Trafic внаслідок чого ~пасажир цього автомобіля ОСОБА_11 загинув.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 вказує на істотні порушення судами обох інстанцій вимог кримінального процесуального закону.

На обґрунтування цього зазначає, що при вирішенні цивільного позову в справі судом першої інстанції не було взято до уваги того, що під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 виконував трудові обов`язки, а тому завдана потерпілим шкода підлягала стягненню з власника автомобіля - ССВК Діброва .

Також, на думку захисника, при вирішенні питання про стягнення з ОСОБА_8 процесуальних витрат у кримінальному провадженні місцевий суд не врахував його сімейний та матеріальний стан.

На думку захисника, при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином його доводів, викладених в апеляційній скарзі, та не дав на всі з них обґрунтованих відповідей.

Тому захисник вважає, що оскаржувані вирок та ухвала постановлені без додержання вимог статей 370, 374 та 419 КПК і просить ці рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції .

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

Прокурор просив відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити судові рішення без зміни.

Засуджений та захисник у поданих заявах просили касаційний суд (далі Суд) розглядати скаргу без їхньої участі.

Мотиви Суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, дійшла наступного висновку.

Відповідно до~ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України~(далі -~КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, правильність кваліфікації його дій судом за ч. 2~~~~~~~~~~~~ ст. 286 КК, а також призначене покарання та звільнення останнього від його відбування на підставі~Закону України Про амністію у 2016 році ~в касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів про неправильне вирішення цивільного позову, то вони заслуговують на увагу.

Виходячи зі змісту~ст. 128 КПК, потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК, і при цьому застосовуються норми Цивільного кодексу України~(далі -~ЦК)~

Відповідно до ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 1~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ст. 1167 ЦК~моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За загальним правилом, встановленим частиною 2~ст. 1187 ЦК, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1~ст. 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1~ст. 1191 ЦК~набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 грудня 2018 року (справа 426/16825/16-ц) на підставі аналізу норм статей 1187 та 1172~ЦК дійшла висновку про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з~~особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

У цьому кримінальному провадженні встановлено, що смерть ОСОБА_11 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - автомобіля яким керував ОСОБА_8 .

Під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона захисту неодноразово наголошувала на тому, що автомобіль Урал-375Д , яким керував ОСОБА_8 належав ССВК Діброва з яким останній перебував у трудових відносинах і на момент ДТП він виконував свої трудові обов`язки.

Проте ці доводи суд належним чином не перевірив і у вироку лише формально зазначив, що стороною захисту не було доведено, що ОСОБА_8 вчинив ДТП під час виконання своїх трудових обов`язків.

При перевірці вироку за апеляційною скаргою захисника суд апеляційної інстанції не перевірив ретельно наведених у ній доводів щодо неправильного вирішення цивільного позову судом першої інстанції та залишив без будь якої оцінки надані захисником в суді першої інстанції матеріали, щодо наявності трудових правовідносин між ОСОБА_8 та ССВК Діброва на момент ДТП.

Фактично під час апеляційного розгляду провадження суд апеляційної інстанції~ врахував ті самі обставини, на які послався у вироку місцевий суд і у своєму рішенні не навів обґрунтованих мотивів з посиланням на конкретні дані в матеріалах справи, на підставі яких він дійшов висновку про безпідставність цих доводів захисника та необхідність залишити оскаржуваний вирок без змін.

При вирішенні цивільного позову в справі суд також стягнув з ОСОБА_8 судовий збір в сумі 3000 грн.

Однак таке рішення не узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 23 січня~~~~~~~~~~ 2019 року, відповідно до яких при вирішенні в межах кримінального провадження цивільного позову стягнення судового збору з обвинуваченого (засудженого), який несе цивільну відповідальність, не допускається, адже таке стягнення суперечить закріпленим у статтях 2, 7, 9 КПК завданням кримінального провадження, засаді законності, не відповідає приписам ч. 5 ~~~~~~~~~~ст. 128, статтями~118,~119,~370~цього~Кодексу та істотно порушує гарантоване особі право на розгляд справи щодо неї з додержанням вимог зазначеного провадження, передбачених цим Кодексом.

У той же час слід визнати безпідставними доводи захисника в касаційній скарзі ~про віднесення процесуальних витрат у кримінальному провадженні на рахунок держави, оскільки в ідповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта.

Зазначеною нормою не передбачено інших варіантів покладення такого обов`язку ніж на засудженого, незважаючи на його сімейний стан та матеріальне становище.

Перевіривши доводи касаційної скарги захисника колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних вироку та ухвалі щодо розв`язання цивільного позову потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 п остановлені з істотним порушенням вимог норм процесуального права та з порушенням норм матеріального права, без додержання вимог статей 128, 370, 374 та 419 КПК, а тому вважає необхідним касаційну скаргу захисника задовольнити частково, вказані судові рішення в цій частині скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 26 вересня 2019~року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року щодо ОСОБА_8 в частині вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про стягнення з ОСОБА_8 на їхню користь завданої моральної шкоди та стягнення з ОСОБА_8 судового збору в розмірі 3000 грн скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~ ~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~ ОСОБА_3