Європейський суд з прав людини, Міжнародні суди; Рішення, Справа, Заява, Перелік від 11.06.2026

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Шинковська та інші проти України» (Заява № 12002/23 та 3 інші заяви – див. перелік у додатку)

СТРАСБУРГ

11 червня 2026 року

Переклад автентичний

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Шинковська та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андреас Зюнд , Голова,

Ваге Григорян (Vahe Grigoryan),

Себастьєн Б’янкері , судді,

та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 21 травня 2026 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

ПРАВО

I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

4. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

5. Заявники скаржилися на покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. Вони посилалися на статтю 3 Конвенції.

6. Суд повторює, що Конвенція не забороняє застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у скоєнні особливо тяжких злочинів, таких як вбивство. Однак для того, щоб таке покарання відповідало вимогам статті 3 Конвенції, воно має бути de jure та de facto скоротним, що означає як наявність у засудженого перспективи звільнення, так і можливість перегляду. Основа такого перегляду повинна охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою. До цих підстав належить покарання, стримування, захист суспільства та реабілітація. Співвідношення між ними необов’язково є сталим і може змінюватися упродовж відбування покарання, тому підстави, які спочатку виправдовували тримання під вартою, можуть не виправдовувати його після тривалого строку відбування покарання. Наголошується на важливості реабілітації, оскільки саме в цьому наразі полягає акцент у політиці країн Європи щодо обрання покарань, як це відображено у практиці Договірних держав, відповідних стандартах, прийнятих Радою Європи, та відповідних міжнародних документах (див. рішення у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства» [ВП] (Vinter and Others v. the United Kingdom) [GC], заява № 66069/09 та 2 інші, пункти 59–81, ЄСПЛ 2013 (витяг)).

7. У керівній справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov v. Ukraine (no. 2), заява № 41216/13, від 12 березня 2019 року, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі. У керівній справі «Медвідь проти України» (Medvid v. Ukraine), заява № 7453/23, від 10 жовтня 2024 року, Суд також встановив, що така ситуація невизначеності з відсутністю будь-яких чітких та реалістичних перспектив дострокового звільнення зберігалася до 03 березня 2023 року — дати, коли новий механізм умовно-дострокового звільнення повноцінно запрацював та надав заявникам реальну можливість, щоб їхні вироки про обрання їм покарання у виді довічного позбавлення волі були переглянуті у чітко визначені терміни та за чітких умов.

8. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг, поданих заявниками у цій справі. Суд зауважує, що після 03 березня 2023 року нещодавно запроваджений механізм умовно-дострокового звільнення надав заявникам реальну можливість перегляду їхнього покарання у виді довічного позбавлення волі протягом конкретно визначеного строку та за чітких умов. Таким чином, ця частина скарг заявників щодо періоду після 03 березня 2023 року є явно необґрунтованою і має бути відхилена на підставі пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції (див. аналогічну причину в згаданому рішенні у справі «Медвідь проти України» (Medvid v. Ukraine), пункт 61). Водночас скарги щодо періоду до 03 березня 2023 року є прийнятними і свідчать про порушення статті 3 Конвенції з дати ухвалення остаточного вироку заявників про обрання їм покарання у виді довічного позбавлення волі (див. таблицю у додатку) до 03 березня 2023 року.

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

9. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov v. Ukraine (no. 2)) Суд вважає, що встановлення порушення само собою становить достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, якої могли зазнати заявники.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об’єднати заяви.

2. Оголошує прийнятними скарги щодо неможливості скоротити покарання у виді довічного позбавлення волі за статтею 3 Конвенції у зв’язку з періодом тримання заявників під вартою з дати ухвалення остаточного вироку про обрання їм покарання у виді довічного позбавлення волі до 03 березня 2023 року, а решту скарг у заявах — неприйнятними.

3. Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення статті 3 Конвенції щодо неможливості скоротити покарання у виді довічного позбавлення волі у зв’язку з періодом тримання заявників під вартою з дати ухвалення остаточного вироку про обрання їм покарання у виді довічного позбавлення волі до 03 березня 2023 року.

4. Постановляє, що встановлення порушення само собою становить достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, якої могли зазнати заявники.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 11 червня 2026 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.

Мартіна КЕЛЛЕР

(Martina Keller)

Заступник Секретаря

Андреас ЗЮНД

Голова

ДОДАТОК

Перелік

заяв зі скаргами за статтею 3 Конвенції (покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення)

№

№ заяви

Дата подання

П.І.Б. заявника

Рік народження

П.І.Б. представника

та місцезнаходження

Назва суду першої інстанції

Дата обрання покарання у виді довічного позбавлення волі

Рішення суду про залишення вироку без змін

1.

12002/23

06.02.2023

Наталія Олександрівна

ШИНКОВСЬКА

1976

Радковська

Світлана Миколаївна

м. Вінниця

Верховний суд Автономної Республіки Крим,

12 листопада 1997 року,

засуджено до смертної кари

Верховний Суд України,

05 лютого 1998 року;

Верховний суд Автономної Республіки Крим,

26 червня 2000 року,

замінено на покарання у виді довічного позбавлення волі

2.

15032/23

15.03.2023

Світлана Анатоліївна

КРИВОНОС

1963

Преображенська

Оксана

м. Страсбург

Київський міський суд,

25.11.1999,

засуджено до смертної кари

Верховний Суд України,

22.06.2000,

залишено без змін, але покарання замінено на довічне позбавлення волі

3.

17280/23

30.03.2023

Олександр Миколайович

БАХМАЧ

1962

Гнатюк

Галина Іванівна

м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області,

25.05.2010

Верховний Суд України,

07.12.2010

4.

18601/23

19.04.2023

Сергій Степанович

КЛЮЧНІК

1966

Чекарьов

Євген Володимирович

м. Київ

Київський міський суд,

19 березня 2001 року

Верховний Суд України,

27 вересня 2001 року