Деякі питання організації роботи з неідентифікованими тілами (останками) загиблих (померлих) осіб та формування міжвідомчих команд
Постанова КМУ № 1386 від 04.11.2026
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 4 листопада 2026 р. № 1386
Київ
Деякі питання організації роботи з неідентифікованими тілами (останками) загиблих (померлих) осіб та формування міжвідомчих команд
Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити такі, що додаються:
Положення про міжвідомчу координацію та діяльність міжвідомчих регіональних команд з проведення огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб;
Порядок міжвідомчої взаємодії та проведення огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб;
перелік оснащення міжвідомчих регіональних команд.
Прем'єр-міністр України
С. КОРЕЦЬКИЙ
Інд. 26
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 4 листопада 2026 р. № 1386
ПОЛОЖЕННЯ
про міжвідомчу координацію та діяльність міжвідомчих регіональних команд з проведення огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб
Загальна частина
1. Це Положення визначає завдання, повноваження, порядок формування, організацію діяльності, координацію та підзвітність міжвідомчих регіональних команд з проведення огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб.
2. Міжвідомча координація та провадження діяльності міжвідомчих регіональних команд здійснюються з дотриманням принципів законності, розмежування повноважень, узгодженості дій, дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу України, без втручання в процесуальні повноваження слідчого, прокурора і суду, об’єктивності, повноти документування і фіксації результатів проведення заходів, поваги до гідності людини та належного поводження з тілами (останками).
3. У своїй діяльності міжвідомчі регіональні команди, а також інші органи та установи, залучені до здійснення заходів, передбачених цим Положенням, керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цим Положенням та Порядком міжвідомчої взаємодії та проведення огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2026 р. № 1386.
У цьому Положенні терміни вживаються у значенні, наведеному в Кримінальному процесуальному кодексі України, Законах України “Про судову експертизу”, “Про Національну поліцію”, Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері судово-медичної експертизи.
Міжвідомча координація
4. З метою забезпечення координації, узгодженості дій, організаційного та методичного супроводу роботи з неідентифікованими тілами (останками) загиблих (померлих) осіб, зокрема їх репатріації, обліку, транспортування, тимчасового зберігання, проведення огляду, судово-медичної експертизи (дослідження) та ідентифікації, за ініціативою Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, наказом МВС утворюється робоча та/або експертна група з питань координації діяльності з ідентифікації тіл (далі — координаційна група).
До складу координаційної групи входять представники Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, експертної служби МВС, Головного слідчого управління Національної поліції, МОЗ, державних спеціалізованих установ судово-медичної експертизи, Генерального штабу Збройних Сил, а також інших органів та установ у межах їх повноважень.
За згодою до роботи координаційної групи можуть залучатися представники міжнародних організацій, іноземні фахівці та інші експерти у сфері судово-медичної експертизи.
5. Координаційна група не втручається у процесуальну діяльність слідчого, прокурора і суду та не здійснює повноважень, що відповідно до законодавства здійснюються державними спеціалізованими установами судово-медичної експертизи, а забезпечує узгодження порядку міжвідомчої взаємодії, організаційний супровід, інформаційний обмін та підготовку пропозицій відповідним державним органам щодо удосконалення порядку організації роботи з виконання завдань, передбачених пунктом 6 цього Положення.
6. Основними завданнями координаційної групи є:
організація обміну інформацією між органами та установами, залученими до проведення огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб;
підготовка пропозицій щодо розподілу неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб між державними спеціалізованими установами судово-медичної експертизи у межах репатріаційних заходів з урахуванням їх спроможності, необхідності забезпечення належного дослідження та вимог законодавства;
методичний супровід проведення огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб;
визначення та удосконалення порядку міжвідомчої взаємодії; узагальнення інформації, підготовка та подання відповідним державним органам пропозицій щодо удосконалення нормативно-правового, організаційного та матеріально-технічного забезпечення, передбачених цим Положенням.
7. Рішення координаційної групи оформлюються протоколами її засідань та мають рекомендаційний характер. Такі рішення розглядаються відповідними органами та установами в межах їх повноважень.
Рішення координаційної групи не можуть стосуватися прийняття процесуальних рішень у кримінальних провадженнях, визначення змісту висновку експерта або втручання в процесуальні повноваження органів та установ, визначених законодавством.
За результатами розгляду рішень координаційної групи відповідні органи та установи за потреби інформують її про результати розгляду та вжиті заходи.
Міжвідомчі регіональні команди
8. Для забезпечення узгодженого та безперервного здійснення на регіональному рівні заходів з проведення огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб, ведення їх обліку, стандартизованого документування, маркування, збереження, передачі матеріалів, біологічних зразків, речей та посмертної інформації, а також належної міжвідомчої взаємодії утворюються міжвідомчі регіональні команди.
9. До складу міжвідомчої регіональної команди можуть входити:
1) слідчий;
2) судово-медичні експерти;
3) молодший медичний персонал;
4) середній медичний персонал;
5) спеціалісти-криміналісти;
6) судові експерти (спеціалісти) відповідного профілю експертної служби МВС;
7) працівники підрозділів карного розшуку Національної поліції;
8) представник Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
9) представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
У разі потреби до складу міжвідомчої регіональної команди може включатися прокурор за пропозицією керівника відповідного органу прокуратури.
З числа членів міжвідомчої регіональної команди простою більшістю голосів обирається координатор міжвідомчої регіональної команди.
Координатор міжвідомчої регіональної команди забезпечує організацію її роботи, координацію взаємодії між членами команди, а також із залученими органами, установами та організаціями, узагальнення інформації про результати діяльності команди та подання узагальненого звіту координаційній групі.
Здійснення координатором організаційних функцій не впливає на виконання слідчим або прокурором його процесуальних повноважень та не обмежує його самостійність під час здійснення досудового розслідування.
10. Міжвідомчі регіональні команди утворюються з метою:
сприяння міжвідомчої взаємодії між органами та установами, залученими до проведення огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб;
забезпечення застосування єдиних підходів до документування, ведення обліку, маркування, збереження, передачі та інформаційного обміну даними і матеріалами, що мають значення для ідентифікації;
сприяння здійсненню заходів, пов’язаних з проведенням судово- медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб, без втручання в процесуальні повноваження слідчого або прокурора;
забезпечення дотримання вимог законодавства щодо поводження з тілами (останками) загиблих (померлих) осіб та врахування прав і законних інтересів родичів таких осіб.
11. Основними завданнями міжвідомчих регіональних команд є:
забезпечення проведення огляду та судово-медичної експертизи неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб відповідно до законодавства та Порядку міжвідомчої взаємодії та проведення огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2026 р. № 1386, після залучення команди слідчим, який здійснює відповідне досудове розслідування, або прокурором у межах кримінального провадження;
забезпечення стандартизованого документування та фіксації результатів огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб із дотриманням вимог законодавства;
здійснення відбору, ведення обліку, пакування, збереження та передача матеріалів, біологічних зразків, речей і документів у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, іншими актами законодавства та Порядком міжвідомчої взаємодії та проведення огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2026 р. № 1386;
узагальнення та систематизація інформації щодо неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб і результатів проведенння огляду та судово-медичної експертизи (дослідження);
підготовка та подання координаційній групі пропозицій щодо удосконалення порядку організації діяльності міжвідомчих регіональних команд та їх матеріально-технічного забезпечення.
12. Члени міжвідомчої регіональної команди для виконання покладених на них завдань у межах повноважень органів та установ, представниками яких вони є, та відповідно до законодавства мають право:
1) одержувати в установленому законодавством порядку інформацію, матеріали та документи, необхідні для виконання завдань, передбачених цим Положенням;
2) користуватися державними реєстрами, інформаційними системами та базами даних у межах виконання ними їх посадових (службових) обов’язків та з дотриманням вимог законодавства про захист інформації і персональних даних;
3) подавати слідчому або прокурору, який здійснює відповідне досудове розслідування, вмотивовані письмові звернення щодо проведення додаткового огляду, дослідження (експертизи), а також щодо залучення спеціалістів та експертів відповідного профілю у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України;
4) подавати координаційній групі пропозиції щодо усунення організаційних перешкод, удосконалення порядку взаємодії між залученими органами та установами, маршрутизації, логістики та забезпечення необхідними ресурсами.
13. Персональний склад міжвідомчих регіональних команд затверджується наказом МВС за поданням відповідних державних спеціалізованих установ судово-медичної експертизи, територіальних органів Національної поліції, відповідних установ експертної служби МВС та у разі потреби відповідних органів прокуратури за погодженням з їх керівниками. Включення працівника до складу команди здійснюється з урахуванням його посадових (службових) обов’язків та не змінює встановленого законодавством обсягу його повноважень. Міжвідомчі регіональні команди провадять діяльність у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Кожен із членів міжвідомчої регіональної команди несе відповідальність відповідно до законодавства.
Порядок взаємодії членів міжвідомчої регіональної команди та порядок взаємодії координаційної групи з міжвідомчими регіональними командами затверджується МВС.
14. Міжвідомчі регіональні команди формуються та функціонують на регіональному рівні з урахуванням потреб, обсягу завдань та оперативної обстановки відповідно до цього Положення та Порядку міжвідомчої взаємодії та проведення огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2026 р. № 1386.
У разі відсутності потреби у виконанні завдань, передбачених цим Положенням, міжвідомчі регіональні команди можуть тимчасово не залучатися до здійснення відповідних заходів.
15. Зміни до персонального складу міжвідомчої регіональної команди вносяться у разі тимчасової неможливості виконання членом команди покладених на нього функцій у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відпусткою, відрядженням, відстороненням, а також у разі необхідності заміни члена міжвідомчої регіональної команди, ротації, зміни обсягу чи характеру завдань або з інших документально підтверджених підстав та оформляються в порядку, передбаченому пунктом 13 цього Положення.
16. Члени міжвідомчих регіональних команд залучаються до виконання завдань, передбачених цим Положенням, без припинення трудових (службових) відносин за основним місцем служби (роботи). На період виконання таких завдань керівники відповідних органів забезпечують пріоритетне залучення членів команд до здійснення заходів, передбачених цим Положенням, із збереженням за ними заробітної плати відповідно до законодавства.
Фінансування діяльності та оснащення координаційної групи та міжвідомчих регіональних команд може також здійснюватися за рахунок міжнародної технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.
17. Судово-медичні експерти, включені до складу міжвідомчої регіональної команди, реалізують права та виконують обов’язки експерта, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України та Законом України “Про судову експертизу”.
Судові експерти експертної служби МВС, включені до складу міжвідомчої регіональної команди, реалізують права та виконують обов’язки спеціаліста, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
Організація взаємодії координаційної групи з міжвідомчими регіональними командами
18. Взаємодія координаційної групи з міжвідомчими регіональними командами здійснюється з метою координації їх діяльності, забезпечення міжвідомчої взаємодії, методичного супроводу виконання покладених на них завдань, узагальнення результатів їх роботи та підготовки пропозицій щодо удосконалення організації такої роботи.
19. Координаційна група в межах своїх повноважень забезпечує організаційне та методичне спрямування діяльності міжвідомчих регіональних команд, розглядає подані ними пропозиції, узагальнену інформацію, звітні та інші матеріали, а також приймає рішення з питань, що належать до її компетенції.
20. Міжвідомчі регіональні команди подають до координаційної групи пропозиції, узагальнену інформацію, звітні та інші матеріали з питань виконання покладених на них завдань. Форма, строки та порядок подання таких матеріалів, а також порядок їх опрацювання визначаються рішенням координаційної групи.
21. За результатами виконання завдань, покладених на міжвідомчу регіональну команду, така команда складає та подає координаційній групі узагальнений звіт, який містить:
1) відомості про обсяг виконаних завдань;
2) узагальнену інформацію про застосовані види судово-медичної експертизи (дослідження) та методи, використані під час роботи міжвідомчої регіональної команди;
3) статистичні дані щодо категорій стану тіл (останків) та строків виконання основних етапів робіт;
4) інформацію про результати застосування методів ідентифікації, а також про випадки неможливості або обмеженості застосування окремих методів із зазначенням причин;
5) пропозиції щодо удосконалення міжвідомчої взаємодії, організації роботи та методичного супроводу.
22. Форма, строки та порядок подання узагальненого звіту, а також порядок його опрацювання визначаються рішенням координаційної групи.
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 4 листопада 2026 р. № 1386
ПОРЯДОК
міжвідомчої взаємодії та проведення огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб
Загальна частина
1. Цей Порядок визначає механізм міжвідомчої взаємодії, проведення огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб з метою подальшого використання отриманих результатів для ідентифікації загиблих (померлих) осіб у кримінальному провадженні.
Дія цього Порядку поширюється на діяльність державних спеціалізованих установ судово-медичної експертизи (далі — установи судово-медичної експертизи), органів прокуратури, Національної поліції, експертної служби МВС, структурного підрозділу цивільно-військового співробітництва Збройних Сил, ДСНС, а також інших органів, установ та організацій, залучених до виконання завдань, визначених цим Порядком, у межах їх повноважень.
2. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному у Законі України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин” та Кримінальному процесуальному кодексі України.
Міжвідомча взаємодія під час виявлення неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб у разі здійснення репатріаційних заходів
3. Репатріаційні заходи здійснюються відповідно до Порядку передачі та репатріації тіл (останків) осіб, загиблих (померлих) у зв’язку із збройною агресією проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2022 р. № 698 “Деякі питання забезпечення вилучення, передачі та репатріації тіл (останків) осіб, загиблих (померлих) у зв’язку із збройною агресією проти України” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 52, ст. 2980).
4. Для забезпечення проведення огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб на регіональному рівні залучаються міжвідомчі регіональні команди, порядок утворення та склад яких визначаються пунктами 8, 9 і 13 Положення про міжвідомчу координацію та діяльність міжвідомчих регіональних команд з проведення огляду та судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2026 р. № 1386.
5. Міжвідомча регіональна команда залучається до здійснення заходів, передбачених цим Порядком, слідчим або прокурором у межах відповідного кримінального провадження відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
6. У разі потреби в організаційній, логістичній або матеріально-технічній підтримці до здійснення заходів, пов’язаних з оглядом, транспортуванням, тимчасовим зберіганням та супроводом тіл (останків), у межах повноважень та відповідно до законодавства залучаються Міноборони та Збройні Сили.
7. Під час роботи з тілами (останками) невідомих осіб у випадках масової загибелі або в межах репатріаційних заходів з метою виявлення вибухонебезпечних предметів, залишків вибухових пристроїв, боєприпасів, підривних засобів чи інших небезпечних предметів слідчий або прокурор у межах відповідного кримінального провадження забезпечує залучення працівників підрозділів вибухотехнічної служби Національної поліції та/або підрозділів ДСНС відповідно до їх компетенції з урахуванням вимог Порядку забезпечення вилучення тіл (останків) осіб, загиблих (померлих) у зв’язку із збройною агресією проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2022 р. № 698.
Огляд неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб
8. Перед розпакуванням пакування (мішка) слідчим або залученим ним спеціалістом обов’язково фіксуються, зокрема із застосуванням цифрової фотокамери, всі наявні на ньому бирки, маркування та написи.
9. Огляд розпочинається після підтвердження безпеки пакування представниками підрозділів вибухотехнічної служби Національної поліції та/або підрозділів ДСНС.
10. Відповідно до порядку присвоєння унікального коду неідентифікованим тілам (останкам) загиблих (померлих) осіб в установах (бюро) судово-медичної експертизи, що затверджується МОЗ, представником установи судово-медичної експертизи кожному тілу або фрагменту присвоюється унікальний код неідентифікованого тіла (останків) загиблих (померлих) осіб (далі — унікальний код тіла (останків), який використовується під час проведення всіх подальших дій (маркування зразків, фотофіксації, рентгенологічних досліджень, оформлення бланків, пакування особистих речей та об’єктів).
Унікальний код тіла (останків) не містить ідентифікаційних даних.
11. Після відкриття пакування (мішка) здійснюються фотофіксація та опис положення неідентифікованого тіла (останків) загиблої (померлої) особи у пакуванні (мішку) без зміни його положення із зазначенням орієнтації, видимих частин тіла, видимих елементів одягу та предметів у вільному доступі.
12. У протоколі огляду неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб рекомендується:
1) вказати ділянки, недоступні для фіксації під час огляду, із зазначенням причин (замороження, положення тіла, наявності одягу, пошкодження тощо);
2) зафіксувати стан неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб, вид і період розвитку пізніх трупних змін, наявні та видимі ушкодження;
3) зафіксувати факт, наявність і ступінь замороження неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб.
13. На етапі огляду неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб не допускаються очищення (миття) тіла, зняття, зміщення або пошкодження одягу, проведення будь-яких внутрішніх досліджень, вилучення анатомічних об’єктів або сторонніх предметів із тіла, крім випадків, коли виконання зазначених дій є необхідним для забезпечення належного огляду, фіксації індивідуальних ознак та проведення заходів, спрямованих на ідентифікацію особи. У таких випадках допускається здійснення мінімально необхідних маніпуляцій з одягом, зокрема його часткове розрізання, з обов’язковою фіксацією проведених дій та забезпеченням максимального збереження речових доказів і слідової інформації.
Обмеження щодо вилучення сторонніх предметів не поширюється на вибухонебезпечні предмети та предмети, щодо яких існує обґрунтована підозра їх вибухонебезпечності, зокрема розміщені в кишенях або під одягом, поводження з якими здійснюється уповноваженими фахівцями з дотриманням установлених вимог безпеки.
14. Представником установи судово-медичної експертизи проводиться попередня оцінка анатомічної узгодженості неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб у межах візуально доступного обсягу.
У разі виявлення однойменних парних анатомічних фрагментів однієї бічності або надкомплектних кісток кожен з таких фрагментів обліковується окремо, маркується унікальним кодом неідентифікованого тіла (останків) та підлягає окремому відбору біологічних зразків для проведення молекулярно-генетичної експертизи.
Слідчим призначається судово-медична експертиза зазначених фрагментів з метою встановлення їх анатомічної належності та об’єднання анатомічних фрагментів неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб в анатомічно узгоджені групи.
15. Якщо на неідентифікованому тілі (останках) загиблої (померлої) особи без втручання візуально доступні індивідуалізуючі ознаки (татуювання, рубці, шрами, родимі плями, пірсинг тощо), вони підлягають обов’язковій фотофіксації. Детальні фотознімки виконуються слідчим або залученим ним спеціалістом з використанням масштабної лінійки та ідентифікаційної бирки з унікальним кодом тіла (останків).
16. Під час огляду одяг з неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб не знімається. Фіксується лише його наявність, загальний стан, комплектність та видимі характерні елементи (тип предмета, колір, загальні ознаки форми, наявність нашивок, написів, бирок та їх змісту, пошкоджень чи забруднень) без втручання у розташування шарів одягу. Відомості вносяться до протоколу огляду неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб.
17. Номенклатура елементів цивільного одягу визначається відповідно до ДСТУ 2027-92 “Вироби швейні й трикотажні. Терміни та визначення”, а для військової форми — відповідно до Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та ліцеїстами військових ліцеїв, затверджених наказом Міноборони від 20 листопада 2017 р. № 606, наказів МВС від 19 липня 2017 р. № 718 “Про затвердження Правил носіння однострою поліцейських” та від 3 травня 2018 р. № 364 “Про затвердження Правил носіння форменого одягу з відповідними знаками розрізнення особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту”. Обо’язковим є відтворення назв з етикеток виробника.
18. Виявлені знаки розрізнення (патчі, шеврони, наліпки тощо) описуються із зазначенням форми, розміру, кольору та семантичних елементів; найменування наводяться згідно з додатками до наказів Міноборони або МВС.
19. Особисті речі, документи та інші предмети, що можуть мати ідентифікаційне значення, за умови їх виявлення без втручання та наявності вільного візуального доступу підлягають обов’язковій фотофіксації, опису, пакуванню та маркуванню унікальним кодом тіла (останків), що здійснюється слідчим або залученим ним спеціалістом.
Порядок вилучення, обліку, збереження та передачі таких предметів визначається слідчим або прокурором відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Документи, виявлені під час огляду неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб, підлягають повній фотофіксації з відображенням усіх сторінок. Між сторінками документа прокладається лакмусовий папір для запобігання їх злипанню, тертю та механічному пошкодженню, а також для забезпечення збереження нанесеної на них інформації. Фотофіксація та вкладення лакмусового паперу здійснюються слідчим або залученим ним спеціалістом.
Елементи одягу, особисті речі, документи та інші предмети, що можуть мати ідентифікаційне значення, за можливості звільняються від надлишкових сторонніх нашарувань, які ускладнюють їх огляд, без пошкодження, руйнування або втрати ідентифікаційних ознак, після чого повинні бути просушені, запаковані в паперові або інші повітропроникні пакувальні матеріали та промарковані унікальним кодом тіла (останків).
20. Фотофіксація кожного неідентифікованого тіла (останків) загиблої (померлої) особи розпочинається з виконання оглядових знімків, що відображають його загальний вигляд (пакування (мішка), тіла, комплексу останків), щонайменше з двох протилежних сторін. За потреби виконуються вузлові та детальні знімки. Фотофіксація здійснюється слідчим або залученим ним спеціалістом.
На всіх оглядових та детальних фотозображеннях об’єктів у кадрі обов’язково розміщуються масштабна лінійка та ідентифікаційна бирка з унікальним кодом тіла (останків).
Фотознімки зберігаються у цифровому вигляді з групуванням за унікальними кодами тіл (останків).
21. Після попередньої фотофіксації допускається розрізання рукавиць з тильних поверхонь кистей з метою оцінки можливості відновлення папілярних візерунків пальців рук. У разі встановлення такої можливості здійснюються їх відновлення та дактилоскопіювання.
22. Дактилоскопіювання неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб здійснюється слідчим, залученим ним спеціалістом, судовим експертом (спеціалістом) відповідного профілю експертної служби МВС. Відбитки оформлюються у вигляді дактилоскопічної карти у двох примірниках та маркуються унікальним кодом тіла (останків). За наявності відповідного обладнання допускається отримання цифрових зображень папілярних візерунків.
23. У разі неможливості отримання відбитків пальців шляхом класичного дактилоскопіювання слідчим, залученим ним спеціалістом, судовим експертом (спеціалістом) відповідного профілю експертної служби МВС разом з представником установи судово-медичної експертизи проводиться оцінка стану пальців з метою визначення можливості відновлення папілярних візерунків.
За наявності такої можливості відновлення папілярних візерунків за спеціальними методиками здійснюється представником установи судово-медичної експертизи або слідчим, залученим ним спеціалістом, судовим експертом (спеціалістом) відповідного профілю експертної служби МВС, який володіє відповідними методиками.
24. Дактилоскопіювання неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб здійснюється слідчим, залученим ним спеціалістом, судовим експертом (спеціалістом) відповідного профілю експертної служби МВС із залученням за потреби представника установи судово-медичної експертизи з використанням спеціалізованого або універсального дактилоскопічного обладнання (зокрема такого, що дає змогу здійснювати дактилоскопіювання рентгеноконтрастним методом) або шляхом заповнення дактилоскопічної карти у паперовій формі із застосуванням поліграфічної фарби.
Дактилоскопічна карта заповнюється слідчим, залученим ним спеціалістом, судовим експертом (спеціалістом) відповідного профілю експертної служби МВС відповідно до додатка 3 до Порядку реалізації експериментального проекту з ідентифікації тіл (останків) осіб, загиблих (померлих) внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, за біометричними даними, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2025 р. № 1214 “Про реалізацію експериментального проекту з ідентифікації тіл (останків) осіб, загиблих (померлих) внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, за біометричними даними” (Офіційний вісник України, 2025 р., № 85, ст. 5823), та оформлюється у двох примірниках, які долучаються до протоколу огляду неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб.
25. Відомості, виявлені під час огляду неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб, які можуть мати значення для встановлення особи або кримінального провадження, фіксуються слідчим у протоколі огляду неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Протокол огляду неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб та додатки до нього оформлюються і долучаються до матеріалів кримінального провадження в установленому законом порядку. Установи судово-медичної експертизи передають копії протоколу та матеріалів, необхідних для проведення експертизи, у порядку, що забезпечує їх належність, допустимість і збереження.
26. Після завершення огляду неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб такі тіла (останки) та пов’язані об’єкти передаються для проведення судово-медичної експертизи у встановленому порядку.
27. Під час залучення експерта слідчому або прокурору рекомендується ставити питання, зокрема щодо:
наявності та збереженості зубних рядів і щелеп, визначення зубної формули, виявлення прижиттєвих стоматологічних втручань (пломб, протезів, імплантів, ортодонтичних конструкцій тощо) та оцінки характеру посмертних змін;
наявності на неідентифікованих тілах (останках) загиблих (померлих) осіб татуювань, їх видимості, локалізації, змісту, розміру та можливості покращення візуалізації та фіксації;
наявності рубців, у тому числі післяопераційних, їх локалізації, форми, розмірів та інших індивідуалізуючих ознак;
наявності та стану кісток, зокрема ознак прижиттєвих ушкоджень, хірургічних втручань, імплантів, металоконструкцій або інших індивідуалізуючих анатомічних особливостей;
визначення мінімальної кількості осіб серед наявних фрагментів; встановлення анатомічної узгодженості та об’єднання кісткових елементів в анатомічно узгоджені групи за морфологічними, остеометричними та антропологічними ознаками (у разі надходження скелетованих останків).
Проведення судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб
28. Проведення судово-медичної експертизи (дослідження) неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб здійснюється лікарем — судово-медичним експертом установи судово-медичної експертизи.
29. Перед початком проведення судово-медичної експертизи неідентифікованого тіла (останків) загиблої (померлої) особи пакування (мішок), в якому доставлено таке тіло (останки), підлягає опису цілісності, а також оглядовому та детальному фотографуванню з використанням масштабної лінійки та ідентифікаційної бирки з унікальним кодом тіла (останків).
Усі наявні на пакуванні (мішку) написи, маркування, бирки або інші позначення фіксуються та відтворюються у висновку експерта.
30. Перед вилученням неідентифікованого тіла (останків) загиблої (померлої) особи з пакування (мішка) здійснюються опис та фотофіксація положення тіла (останків) у пакуванні (мішку), орієнтація відносно осей тіла, поза (за можливості), взаємне розташування анатомічних фрагментів, видимі частини тіла, видимі елементи одягу, а також спорядження або сторонні предмети без зміни їх положення.
Фотофіксація проводиться з використанням масштабної лінійки та ідентифікаційної бирки з унікальним кодом тіла (останків).
31. Усі об’єкти, що перебувають у пакуванні (мішку) біля неідентифікованого тіла (останків) загиблої (померлої) особи, фотографуються у загальних і детальних видах з використанням масштабної лінійки та ідентифікаційної бирки з унікальним кодом тіла (останків), описуються із зазначенням їх розташування у пакуванні (мішку) та реєструються в журналі реєстрації одягу, коштовностей, документів та інших предметів, що доставлені з тілом (останками).
Запаковані об’єкти, доставлені або виявлені біля неідентифікованого тіла (останків) загиблої (померлої) особи, підлягають обов’язковому розпакуванню для проведення їх опису та фотографування в порядку, передбаченому абзацом першим цього пункту.
Об’єкти, доставлені або виявлені біля неідентифікованого тіла (останків) загиблої (померлої) особи, після проведення судово-медичної експертизи повинні бути просушені, запаковані та промарковані унікальним кодом тіла (останків).
Зберігати неідентифіковані тіла (останки) загиблих (померлих) осіб необхідно за кімнатної температури у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, металевих шафах чи сейфі у паперових або інших повітропроникних пакувальних матеріалах у відповідному відділенні установи судово-медичної експертизи.
32. Після вилучення неідентифікованого тіла (останків) загиблої (померлої) особи з пакування (мішка) проводиться фотографування його загального вигляду в тому одязі, в якому тіло (останки) доставлено.
Зйомка виконується у фронтальній, тильній та бічних проекціях з використанням масштабної лінійки та ідентифікаційної бирки з унікальним кодом тіла (останків). Фотографування здійснюється без зняття або зміщення елементів одягу.
33. У разі виявлення на неідентифікованому тілі (останках) загиблої (померлої) особи, одязі або в пакуванні (мішку) нашарувань речовин біологічного та/або небіологічного походження здійснюються обов’язкова фотофіксація та опис таких нашарувань із зазначенням виду нашарувань (ґрунт, пісок органічного походження, гнилісний ексудат, нафтопродукти, мастила, фарби тощо), кольору та фізичних характеристик, локалізації та характеру їх прикріплення (поверхневий, частково фіксований, щільно фіксований).
У разі виявлення в пакуванні (мішку) ґрунту, мулу, піску або інших сторонніх включень проводиться їх ревізія з обов’язковими описом, в якому зазначаються його вид, колір, фізичний стан (сухий, вологий, злежаний тощо), структура, орієнтовна кількість.
Об’єкти, виявлені під час ревізії, підлягають маркуванню згідно з пунктом 10 цього Порядку.
34. У разі виявлення на неідентифікованому тілі (останках) загиблої (померлої) особи, одязі або в пакуванні (мішку) ознак флори, фауни та грибкових утворень (плісняви) здійснюються обов’язкова фотофіксація та опис виду біологічних об’єктів, їх локалізації, зовнішніх морфологічних характеристик, орієнтовної кількості, характеру прикріплення.
У разі виявлення на неідентифікованому тілі (останках) загиблої (померлої) особи, одязі або в пакуванні (мішщку) личинок, пупаріїв, імаго комах або їх фрагментів вони підлягають обов’язковій фотофіксації в місці виявлення з використанням масштабної лінійки та ідентифікаційної бирки з унікальним кодом тіла (останків) із зазначенням анатомічної локалізації, кількості (поодинокі, чисельні), розмірів, кольору, форми, стану (живі, неживі або порожні пупарії) та стадії розвитку (за можливості), що вноситься до протокольної частини висновку експерта.
35. Одяг знімається пошарово, від зовнішнього до внутрішнього шару, без порушення його цілісності. У разі неможливості зняття предметів одягу без порушення їх цілісності допускається їх розрізання.
Після зняття кожен елемент одягу розміщується на окремій поверхні і фотографується у загальних і детальних видах з використанням масштабної лінійки та ідентифікаційної бирки з унікальним кодом тіла (останків).
Кожен елемент одягу оглядається із зовнішнього та внутрішнього боку із фіксацією номенклатури елементу, кольору та матеріалу, пошкоджень, забруднень, нашарувань, видимих маркувань виробника (ярлики, розміри, дата виготовлення тощо), наявності нашивок, знаків розрізнення, наліпок та інших ідентифікаційних елементів.
У разі наявності забруднень одяг під візуальним контролем обережно очищається для виявлення індивідуалізуючих ознак, маркувань, нашивок і написів.
Для поліпшення візуалізації маркувань та написів застосовуються мультиспектральні методи із використанням ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання, а також кольоророздільне дослідження, падаюче під кутом світло.
Опис елементів одягу та знаків розрізнення здійснюється відповідно до пунктів 17 і 18 цього Порядку.
Маркування виробника, розміри, серійні номери, штрих-коди,
QR-коди, текстові написи та підписи на одязі та етикетках фотографуються та відтворюються у протокольній частині висновку експерта.
36. Кишені кожного елемента одягу оглядаються після його зняття. Вміст кишень фотографується в загальних і детальних видах, описується з фіксацією точного місця розташування та пакується в окремий прозорий поліетиленовий пакет з маркуванням унікальним кодом тіла (останків).
Елементи одягу після огляду та фотографування пакуються окремо в індивідуальні прозорі поліетиленові пакети, маркуються унікальним кодом тіла (останків), датою пакування та прізвищем, ім’ям і по батькові особи, яка здійснила пакування. Подальший порядок їх зберігання, передачі та долучення до матеріалів кримінального провадження визначається слідчим або прокурором відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
37. Після зняття одягу здійснюється фотографування неідентифікованого тіла (останків) загиблої (померлої) особи у фронтальній, тильній та бічних проекціях, а також тильних і долонних поверхонь кистей рук (за їх наявності) з використанням масштабної лінійки та ідентифікаційної бирки з унікальним кодом тіла (останків). Фіксується загальний вигляд тіла без одягу.
Опис стану тіла (останків) здійснюється з урахуванням пунктів 33—34 цього Порядку.
38. Після зняття одягу перед детальним зовнішнім оглядом здійснюється обережний туалет неідентифікованого тіла (останків) загиблої (померлої) особи з видаленням грубих забруднень без пошкодження можливих слідів з обов’язковим використанням проточної води без застосування хімічних речовин, миючих засобів.
Після проведення обережного туалету тіла (останків) здійснюється фотографування тіла (останків) у фронтальній, тильній та бічних проекціях, голови мінімум у трьох проекціях (анфас, лівий та правий профілі), а також тильних і долонних поверхонь кистей рук (за їх наявності) з використанням масштабної лінійки та ідентифікаційної бирки з унікальним кодом тіла (останків).
39. Зовнішній огляд неідентифікованого тіла (останків) загиблої (померлої) особи проводиться детально у такій послідовності: голова, шия, грудна клітка, верхні кінцівки, живіт, таз, нижні кінцівки, спина.
Для кожної анатомічної ділянки фіксуються вид та період трупних змін, індивідуалізуючі ознаки, ушкодження, особливості шкіри та м’яких тканин. Усі суттєві знахідки супроводжуються детальними фотознімками з використанням масштабної лінійки та ідентифікаційної бирки з унікальним кодом тіла (останків).
Якщо тіло представлено окремими останками, їх судово-медичне дослідження здійснюється відповідно до пунктів 56—60 цього Порядку.
Якщо останки представлені зольними залишками, їх судово-медичне дослідження здійснюється відповідно до методики дослідження останків, представлених зольними залишками, затвердженої МОЗ.
40. Складається словесний портрет неідентифікованого тіла (останків) загиблої (померлої) особи із зазначенням встановлюваних зовнішніх ознак, зокрема кольору, довжини та густоти волосся, наявності залисин, наявності та характеристик бороди і вусів, загальних особливостей статури, кольору шкіри та інших об’єктивно спостережуваних антропологічних і зовнішніх рис.
41. Проводиться системний огляд усіх анатомічних ділянок неідентифікованого тіла (останків) загиблої (померлої) особи для виявлення татуювань, родимих плям, рубців, шрамів, слідів травм, вроджених та набутих аномалій тощо.
Обов’язково фіксуються сліди можливих медичних маніпуляцій (оперативні втручання, шви, дренажі, катетери, імпланти, ін’єкційні отвори тощо). Усі виявлені зміни фотографуються детально з використанням масштабної лінійки та ідентифікаційної бирки з унікальним кодом тіла (останків) та вносяться до протокольної частини висновку експерта.
42. У разі виявлення татуювань судово-медичний експерт описує анатомічну локалізацію, розміри, форму та конфігурацію зображення, кольорову гаму, ступінь збереженості пігменту, окремі елементи зображення (літери, цифри, символи, фігури) та супутні зміни шкіри. Опис супроводжується детальними фотознімками з використанням масштабної лінійки та ідентифікаційної бирки з унікальним кодом тіла (останків).
Виявлення татуювань або інших індивідуалізуючих ознак здійснюється за допомогою мультиспектральних методів (ультрафіолетовий, інфрачервоний спектри, кольоророздільна зйомка).
У разі виявлення татуювання за наявності пізніх трупних змін застосовуються спеціальні методики відновлення об’єму шкірних покривів для покращення візуалізації татуювань та інших індивідуалізуючих ознак. Факт застосування методики та її обсяг зазначаються у протокольній частині висновку експерта.
Для відновлення об’єму шкірних покривів допускається застосування марлевих примочок, змочених спеціалізованими розчинами, або за можливості використання реставраційних ванн без ушкодження м’яких тканин.
Використання реставраційних ванн можливе лише після проведення судово-медичної експертизи за умови відбору достатньої кількості біологічного матеріалу для молекулярно-генетичного дослідження.
Після завершення відновлення шкірних покривів обов’язково здійснюється детальне фотографування відновлених татуювань та інших індивідуалізуючих ознак з використанням масштабної лінійки та ідентифікаційної бирки з унікальним кодом тіла (останків) та фіксація отриманого результату у фототаблиці до висновку експерта.
43. Проводиться виявлення та опис усіх наявних ушкоджень із фіксацією їх анатомічної локалізації, форми, розмірів, орієнтації, зовнішнього вигляду країв, кольору, характеру поверхні, ступеня збереженості, наявності сторонніх нашарувань та взаємного розташування кількох ушкоджень (можливі сліди вибухової, вогнепальної, тупої або гострої травми тощо) та зазначенням ознак, які можуть свідчити про зажиттєве або посмертне походження ушкоджень. Усі ушкодження підлягають детальній фотофіксації з використанням масштабної лінійки та ідентифікаційної бирки з унікальним кодом тіла (останків).
За потреби здійснюється рентгенографія або комп’ютерна томографія для уточнення характеру кісткових ушкоджень та виявлення сторонніх предметів.
44. Проводиться обережний туалет зубного ряду від забруднень та фотографування кожної щелепи у чотирьох проекціях (фронтальній, правій бічній, лівій бічній та оклюзійній), а також фіксується прикус.
За потреби допускається здійснення розрізів без порушення цілісності шкіри обличчя.
45. У разі наявності зубів або фрагментів щелеп проводиться опис та графічне кодування стану зубів за двоцифровою системою Міжнародної стоматологічної федерації (FDI) із фіксацією наявних лікувальних втручань (пломб, коронок, мостів, протезів) та стану лунок відсутніх зубів.
Здійснюється прицільна рентгенографія зубів, а за можливості — ортопантомографія.
У разі наявності стоматологічних конструкцій здійснюється їх опис із зазначенням типу, матеріалу, локалізації та маркування.
Стандарт графічного кодування стану зубів затверджується наказом МОЗ.
46. Після зовнішнього дослідження неідентифікованого тіла (останків) загиблої (померлої) особи проводиться повне внутрішнє дослідження з урахуванням характеру та локалізації виявлених ушкоджень, включаючи обов’язкове розкриття порожнини черепа, грудної та черевної порожнин, а також поздовжніх розрізів верхніх та нижніх кінцівок, спини для виявлення консолідованих (зрощених) переломів, патологічних змін кісткової системи та/або конструкцій остеометалосинтезу.
Будь-які інвазивні маніпуляції дозволяються лише у разі, коли в результаті їх здійснення не погіршуються або не знищуються ідентифікаційні ознаки.
Внутрішнє дослідження проводиться з метою документування стану внутрішніх органів та включає опис їх морфологічних особливостей, ступеня збереженості, наявності пізніх трупних змін і ушкоджень.
Після завершення внутрішнього дослідження всі розрізи підлягають обов’язковому зашиванню.
47. У разі виявлення консолідованих (зрощених) переломів, патологічних змін кісткової системи та/або конструкцій остеометалосинтезу здійснюються їх опис, детальне фотографування та за можливості рентгенографія.
У разі виявлення елементів остеосинтезу або імплантів фіксуються їх тип, форма, розміри, колір, місце фіксації, а також наявні індивідуальні серійні або реєстраційні номери.
48. Сторонні предмети (кулі, уламки тощо), виявлені під час проведення судово-медичної експертизи, підлягають фотографуванню та опису із зазначенням фізичних характеристик та місця виявлення, що фіксується у протокольній частині висновку експерта представником установи судово-медичної експертизи.
Після завершення судово-медичної експертизи виявлені сторонні предмети пакуються окремо, маркуються з посиланням на унікальний код тіла (останків) та документуються. Їх вилучення, зберігання і передача здійснюються відповідно до Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням процесуальних рішень слідчого або прокурора. Поміщення таких предметів до пакування з неідентифікованим тілом (останками) загиблої (померлої) особи допускається лише за умови, що це не суперечить вимогам щодо збереження та обігу відповідних об’єктів.
У відповідній частині висновку експерта зазначається інформація про взаємозв’язок стороннього предмета з ушкодженнями, виявленими на тілі (останках).
49. Довжина неідентифікованого тіла (останків) загиблої (померлої) особи визначається шляхом прямого вимірювання ростоміром виключно за умови збереження анатомічної цілісності тіла, відсутності виражених пізніх трупних змін, деформацій та заморожування, а також за наявності можливості повного розпрямлення тіла без застосування примусових маніпуляцій.
У разі неможливості визначення довжини тіла шляхом прямого вимірювання ростоміром через ушкодження або деформації, зокрема розвиток пізніх трупних змін, з урахуванням ступеня збереженості та відповідно до методик, затверджених МОЗ, вилучаються кісткові елементи та направляються до відділення судово-медичної криміналістики установи судово-медичної експертизи.
Довжина стопи визначається шляхом прямого вимірювання із використанням вимірювальних інструментів за умови збереженості м’яких тканин або кісткових елементів стопи та відсутності ушкоджень, що унеможливлюють достовірне вимірювання.
50. Визначення статі здійснюється шляхом комплексної оцінки морфологічних ознак за умови збереження анатомічної цілісності неідентифікованого тіла (останків) загиблої (померлої) особи, змін, деформацій або ушкоджень, що унеможливлюють достовірну оцінку статевих ознак.
У разі неможливості визначення статі за результатами зовнішнього та внутрішнього судово-медичного дослідження через ушкодження, фрагментацію або розвиток пізніх трупних змін з урахуванням ступеня збереженості та відповідно до методик, затверджених МОЗ, вилучаються кісткові елементи та направляються до відділення судово-медичної криміналістики установи судово-медичної експертизи.
51. Для визначення віку відбираються кісткові елементи, що мають найбільше діагностичне значення, з урахуванням ступеня їх збереженості та відповідно до методик, затверджених МОЗ, та направляються до відділення судово-медичної криміналістики установи судово-медичної експертизи.
52. За потреби для проведення лабораторних досліджень відбираються біологічні зразки відповідно до завдань експертизи та з урахуванням ступеня збереженості матеріалу.
За відсутності пізніх трупних змін вилучається біологічний матеріал для встановлення групи крові та резус-фактору.
53. Для проведення молекулярно-генетичного дослідження відбираються біологічні зразки, які забезпечують найбільш високу якість та стабільність дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК).
54. Усі відібрані зразки маркуються унікальним кодом тіла (останків) та опломбовуються, фіксуються у протокольній частині висновку експерта та пакуються відповідно до вимог щодо збереження доказів.
Усі відомості, виявлені під час судово-медичної експертизи, що мають або можуть мати ідентифікаційне значення (анатомічні, морфологічні, стоматологічні, антропологічні, травматичні, технічні), підлягають обов’язковому відображенню у висновку експерта.
55. Після підтвердження приналежності фрагментів тіла (останків) загиблої (померлої) особи внаслідок ідентифікації особи за допомогою використання ідентифікаторів (дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), візерунок папілярних ліній, стоматологічний статус) слідчим або прокурором виноситься постанова про об’єднання фрагментів із зазначенням їх належності одній особі.
56. Якщо неідентифіковане тіло загиблої (померлої) особи представлено окремими останками, останки розміщуються в анатомічно правильному положенні відповідно до природного взаємного розташування анатомічних елементів тіла людини з урахуванням бічності та топографо-анатомічних співвідношень.
Після розміщення останків в анатомічно правильному положенні здійснюється фотографування останків у фронтальній, тильній та бічних проекціях, а також тильних і долонних поверхонь кистей рук (за їх наявності) з використанням масштабної лінійки та ідентифікаційної бирки з унікальним кодом тіла (останків).
57. Після підтвердження приналежності фрагментів тіла (останків) одній особі здійснюється повна інвентаризація останків із фіксацією:
переліку наявних анатомічних елементів;
їх розмірних та колірних характеристик;
ступеня збереженості;
анатомічної сторони (ліва/права);
наявності надкомплектних та недокомплетних кісток;
наявності сторонніх включень або нашарувань.
58. Проводиться морфологічна та антропологічна оцінка останків з метою встановлення їх належності до останків людини, анатомічної приналежності та ступеня їх збереженості.
Проводяться остеометричні вимірювання та антропологічне дослідження кісткових останків з метою визначення біологічних характеристик особи, зокрема популяційної належності, статі, вікових показників, орієнтовної довжини тіла, а також інших антропологічних ознак у межах збереженості матеріалу відповідно до методик, затверджених МОЗ.
Об’єднання анатомічних фрагментів та кісткових останків в анатомічно узгоджені групи здійснюється відповідно до методики, затвердженої МОЗ, з урахуванням сукупності анатомічних, морфологічних, антропологічних та тафономічних ознак.
Дослідження проводиться:
за наявності останків із м’якими тканинами — відповідно до пунктів 40—41 цього Порядку;
за наявності м’яких тканин на пальцях, кистях рук — відповідно до пунктів 22—24 цього Порядку;
за наявності зубів або фрагментів щелеп — відповідно до пунктів 44—45 цього Порядку.
59. За результатами об’єднання анатомічних фрагментів та кісткових останків формуються одна або кілька анатомічно узгоджених груп (анатомічних комплексів).
60. З кожної сформованої анатомічно узгодженої групи (анатомічного комплексу) відбирається найбільш придатний біологічний матеріал для проведення молекулярно-генетичного дослідження.
На підставі результатів об’єднання анатомічних фрагментів та кісткових останків, генетичної верифікації, а також даних інших ідентифікаційних досліджень (у тому числі дактилоскопічних, стоматологічних та антропологічних) визначається мінімальна кількість осіб, яким можуть належати досліджувані анатомічні фрагменти та кісткові останки.
61. У разі ідентифікації тіла (останків) та встановлення його (їх) належності особі, яка на момент загибелі (смерті) проходила військову службу, службу або перебувала у складі відповідного органу сектору безпеки і оборони, слідчий або прокурор після складення постанови про ідентифікацію протягом 24 годин надсилає її Головному управлінню розвідки Міноборони відповідно до Положення про інформаційну систему з питань поводження з військовополоненими, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2024 р. № 208 “Деякі питання поводження з військовополоненими” (Офіційний вісник України, 2024 р., № 24, ст. 1548), Об’єднаному центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при СБУ, а також відповідному державному органу або органу військового управління, в якому така особа проходила службу.
У разі встановлення належності ідентифікованого тіла (останків) військовослужбовцю Збройних Сил постанова про ідентифікацію надсилається до Міноборони, яке забезпечує її подальше надіслання до військової частини, в якій проходив службу загиблий (померлий) військовослужбовець.
У разі встановлення належності ідентифікованого тіла (останків) особі, яка проходила службу в Національній гвардії, Національній поліції, Держприкордонслужбі, ДСНС або іншому державному органі, що входить до складу сектору безпеки і оборони, постанова про ідентифікацію надсилається відповідному державному органу, який забезпечує її подальше надіслання до органу, підрозділу, військової частини або іншого місця проходження служби загиблої (померлої) особи.
62. За результатами проведення огляду та судово-медичної експертизи неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб заповнюються відомості щодо неідентифікованих тіл (останків) за формою згідно з додатком.
Безпека та охорона праці
63. Усі роботи, передбачені цим Порядком, виконуються у засобах індивідуального захисту із застосуванням бар’єрних методів і деконтамінації робочих поверхонь уповноваженими представниками установи судово-медичної експертизи, Національної поліції, експертної служби МВС, структурного підрозділу цивільно-військового співробітництва Збройних Сил, органів прокуратури, а також іншими залученими суб’єктами в межах їх повноважень.
64. Перед початком роботи із пакуванням (мішком) залучаються представники підрозділів вибухотехнічної служби Національної поліції та/або підрозділів ДСНС.
65. Пакування (мішки), які становлять небезпеку, маркуються попереджувальними позначками (наприклад, “біологічна небезпека”, “хімічна загроза”, “важкий вантаж”, “скло/колючі предмети”).
66. Утилізація відходів здійснюється відповідно до Державних санітарних норм та правил “Порядок управління медичними відходами, у тому числі вимоги щодо безпечності для здоров’я людини під час утворення, збирання, зберігання, перевезення, оброблення таких відходів”, затверджених наказом МОЗ від 31 жовтня 2024 р. № 1827.
67. Контроль за дотриманням норм охорони праці та техніки безпеки, а також забезпеченням працівників засобами індивідуального захисту здійснюються керівником органу (установи), у трудових або службових відносинах з яким перебувають відповідні працівники.
Додаток
до Порядку
ВІДОМОСТІ
щодо неідентифікованих тіл (останків) загиблих (померлих) осіб
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 4 листопада 2026 р. № 1386
ПЕРЕЛІК
оснащення міжвідомчих регіональних команд
1. Рентгенологічне обладнання для стоматологічних досліджень.
2. Професійні цифрові фотокамери для криміналістичної фотофіксації.
3. Криміналістичні фотонабори (forensic kit), що включають багаторазові технічні елементи, зокрема:
1) калібрувальні таблиці кольору (типу ColorChecker, Color Vision або еквівалент);
2) масштабні лінійки;
3) світлофільтри;
4) тримачі, рамки та інші допоміжні аксесуари багаторазового використання.
4. Штативи для фотокамер.
5. Антропометричні набори.
6. Секційні (патологоанатомічні) набори багаторазового використання.
7. Стереомікроскоп тринокулярний з поляризаційним модулем та цифровою камерою.
8. Освітлювальні прилади для детального огляду, у тому числі лампи зі збільшувальним склом.
9. Автоматизовані системи для проведення молекулярно-генетичних досліджень типу Rapid DNA (у тому числі системи ANDE або еквівалентні).
10. Комп’ютерна техніка.
11. Спеціалізоване та допоміжне дактилоскопічне обладнання.
12. Спеціалізований одяг та засоби індивідуального захисту.
13. Спеціальні засоби та матеріали для відновлення придатності шкіри до отримання відбитків папілярних узорів.
Законодавство України · текст збережено 20.11.2026
Відкрити першоджерело →