Про оцінку майна

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про оцінку майна

Цей Закон ухвалено з метою створення єдиної, прозорої, професійної та адаптивної до економічних змін системи оцінки майна, а також встановлення єдиних засад провадження професійної оцінювальної діяльності в Україні.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера застосування Закону

1. Цей Закон визначає правові, організаційні та методичні засади здійснення оцінки майна, розташованого на території України, що належить фізичним та/або юридичним особам, майна, розташованого за межами території України, що належить громадянам України, іноземцям та/або особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, та/або юридичним особам, які мають місцезнаходження в Україні, а також майна державної і комунальної власності.

2. Цей Закон регулює суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення оцінки майна, рецензування звітів про оцінку майна, професійної підготовки та підвищення кваліфікації оцінювачів, а також регулювання та професійного самоврядування у сфері оцінки майна.

3. Цей Закон також встановлює правила визначення розміру майнової шкоди, у тому числі шкоди, завданої пошкодженням, знищенням чи втратою майна або іншими порушеннями щодо такого майна внаслідок воєнного конфлікту.

4. Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, пов’язані з бонітуванням ґрунтів та нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок, що здійснюються відповідно до Закону України "Про оцінку земель".

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) близькі особи – члени сім’ї оцінювача, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідні брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням оцінювача;

2) витяг з Державного реєстру звітів про оцінку майна та рецензій на звіти про оцінку майна (далі – витяг з Реєстру звітів та рецензій) – документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Державного реєстру звітів про оцінку майна та рецензій на звіти про оцінку майна і містить інформацію про зареєстровані звіт про оцінку майна чи рецензію, що є актуальною на дату та час формування витягу, або інформацію про відсутність таких відомостей у зазначеному реєстрі;

3) витяг з Єдиного реєстру оцінювачів України – документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного реєстру оцінювачів України та містить інформацію про оцінювача, що є актуальною на дату та час формування витягу, або інформацію про відсутність таких відомостей у зазначеному реєстрі;

4) Державний реєстр звітів про оцінку майна та рецензій на звіти про оцінку майна (далі – Реєстр звітів та рецензій) – державна інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, зберігання, відображення, оброблення та надання інформації про звіти про оцінку майна та рецензії на звіти про оцінку майна;

5) електронний кабінет користувача – персоніфікована вебсторінка (програмний інтерфейс) у авторизованого користувача Єдиного реєстру оцінювачів України, який пройшов електронну ідентифікацію та автентифікацію, що призначена для забезпечення можливості створення, перегляду, обміну інформацією та документами у зазначеному реєстрі;

6) Єдиний реєстр оцінювачів України – державна інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, зберігання, відображення, оброблення та надання інформації про оцінювачів, зокрема про професійну підготовку, підвищення кваліфікації та членство в саморегулівних організаціях оцінювачів, а також подання та внесення відомостей Фондом державного майна України, закладами освіти, саморегулівними організаціями оцінювачів, оцінювачами та особами, які мають намір здійснювати професійну оцінювальну діяльність, обмін інформацією та документами відповідно до цього Закону;

7) іноземний оцінювач – іноземець або особа без громадянства, які мають право на здійснення оцінки майна в іноземній державі;

8) майно – об’єкти цивільних прав, що мають майнову (грошову) цінність, у тому числі рухомі речі, земельні ділянки та інші об’єкти нерухомого майна, цифрові речі, цінні папери, майнові права, результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об’єкти права інтелектуальної власності;

9) незалежна оцінка майна – процес, урегульований міжнародними стандартами оцінки та іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, спрямований на визначення кваліфікованим і незалежним суб’єктом оцінки вартості майна на дату оцінки шляхом формування професійного судження про таку вартість, що відображається у звіті про оцінку майна;

10) офіційний канал зв’язку – поштова адреса, адреса електронної пошти та/або контактний телефон, зазначені оцінювачем, особою, яка має намір здійснювати професійну оцінювальну діяльність, закладом освіти, суб’єктом освітньої діяльності або саморегулівною організацією оцінювачів у документах, поданих до Фонду державного майна України, у тому числі через Єдиний реєстр оцінювачів України, як засоби зв’язку, за допомогою яких Фонд державного майна України, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів та саморегулівна організація оцінювачів здійснюють обмін інформацією та документами з такими особами;

11) оцінка майна – виконання комплексу процедур, передбачених міжнародними стандартами оцінки, іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, результатом якого є визначення суб’єктом оцінки вартості майна шляхом формування професійного судження про вартість майна на дату оцінки (у разі незалежної оцінки майна) або розрахунок вартості майна (у разі стандартизованої оцінки майна);

12) оціночна вартість – вид вартості майна, що розраховується за результатами стандартизованої оцінки майна;

13) оцінювач – фізична особа, яка отримала кваліфікаційне свідоцтво оцінювача та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру оцінювачів України;

14) професійне судження про вартість майна – об’єктивний, неупереджений та обґрунтований висновок суб’єкта оцінки про вартість майна на дату оцінки, що міститься у звіті про оцінку майна та відповідає вимогам міжнародних стандартів оцінки та інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна;

15) рецензент – суб’єкт оцінки, який здійснює рецензування звіту про оцінку майна;

16) стандартизована оцінка майна – розрахунок оціночної вартості майна з використанням стандартизованої методології, визначених вхідних даних і припущень та визначених процедур розрахунку, у тому числі автоматизовано за допомогою технічних і програмних засобів, що здійснюється з метою визначення бази оподаткування та в інших випадках, встановлених законодавством України;

17) члени сім’ї – особа, яка перебуває у шлюбі з оцінювачем, діти оцінювача до досягнення ними повноліття – незалежно від спільного проживання з оцінювачем; інші особи, які спільно проживають з оцінювачем, пов’язані з ним спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних, включно з особами, які проживають спільно з оцінювачем, але не перебувають з ним у шлюбі.

2. Інші терміни вживаються в цьому Законі в таких значеннях:

терміни "інформація", "інформація з обмеженим доступом", "документ" – у значеннях, наведених у Законі України "Про інформацію";

термін "інформаційно-комунікаційна система" – у значенні, наведеному в Законі України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах";

терміни "іноземець", "особа без громадянства" – у значеннях, наведених у Законі України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";

термін "воєнний конфлікт" – у значенні, наведеному в Законі України "Про національну безпеку України";

термін "електронна торгова система" – у значенні, наведеному в Законі України "Про приватизацію державного і комунального майна";

термін "фінансові інструменти" – у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки";

термін "незалежна професійна діяльність" – у значенні, наведеному в Податковому кодексі України;

термін "судова експертиза" – у значенні, наведеному в Законі України "Про судову експертизу";

термін "фінансова установа" – у значенні, наведеному в Законі України "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

терміни "автентифікація", "електронна ідентифікація", "електронна довірча послуга", "кваліфікований електронний підпис" – у значеннях, наведених у Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги";

термін "електронний документ" – у значенні, наведеному в Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Стаття 3. Правове регулювання оцінки майна, професійної оцінювальної діяльності

1. Здійснення оцінки майна, провадження професійної оцінювальної діяльності, а також інші суспільні відносини у сфері оцінки майна та професійної оцінювальної діяльності регулюють Цивільний кодекс України, цей Закон, інші нормативно-правові акти у сфері оцінки майна та міжнародні стандарти оцінки.

2. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж визначені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

3. Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України у межах своїх повноважень приймають інші нормативно-правові акти у сфері оцінки майна відповідно до цього Закону.

Інші нормативно-правові акти у сфері оцінки майна розробляються з урахуванням вимог міжнародних стандартів оцінки, за винятком правового регулювання здійснення стандартизованої оцінки майна.

4. Прийняття, набрання чинності, оскарження, виконання та припинення дії адміністративних актів у сфері оцінки майна та професійної оцінювальної діяльності здійснюються відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Стаття 4. Оцінка майна

1. Оцінку майна здійснює суб’єкт оцінки з метою формування професійного судження про вартість майна (визначення вартості) або розрахунку вартості майна.

2. Видами вартості майна, що визначаються шляхом здійснення оцінки майна, є:

1) ринкова вартість;

2) справедлива вартість;

3) інвестиційна вартість;

4) інші види вартості, передбачені міжнародними стандартами оцінки, іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна.

Поняття ринкової, справедливої, інвестиційної вартості, а також порядок їх визначення встановлюються міжнародними стандартами оцінки і реалізуються шляхом здійснення незалежної оцінки майна.

Якщо законом, договором про надання послуг з оцінки майна або іншим актом, що є підставою для здійснення оцінки майна, не визначено вид вартості, що має бути визначена за результатами оцінки майна, визначається ринкова вартість такого майна.

3. Ціна майна за договорами купівлі-продажу, укладеними за результатами електронного аукціону в електронній торговій системі відповідно до закону, є ринковою вартістю (ціною) такого майна на момент вчинення правочину.

Така ціна є ринковою вартістю цього майна незалежно від:

1) попередньої вартості майна, визначеної за результатами оцінки майна;

2) балансової або залишкової вартості майна;

3) стартової ціни, визначеної організатором електронного аукціону.

Визначення вартості (ціни) продажу майна на електронному аукціоні в електронній торговій системі як ринкової не потребує додаткових підтверджень, здійснення оцінки майна або погодження органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

4. За суб’єктом оцінки та видом вартості майна оцінка майна поділяється на:

1) незалежну оцінку майна;

2) стандартизовану оцінку майна.

5. Незалежну оцінку майна здійснюють суб’єкти оцінки, визначені пунктами 1–3 частини другої статті 5 цього Закону, за такими напрямами:

1) оцінка об’єктів нерухомого майна (нерухомості) та прав на них;

2) оцінка об’єктів рухомого майна;

3) оцінка бізнесу, інтересів у бізнесі, фінансових інструментів та нематеріальних активів, у тому числі прав на об’єкти права інтелектуальної власності.

Поняття бізнесу, інтересів у бізнесі, нематеріальних активів визначаються міжнародними стандартами оцінки.

За результатами незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна відповідно до статті 11 цього Закону, міжнародних стандартів оцінки та інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна.

Обов’язковість застосування звіту про оцінку майна для вчинення правочинів, здійснення повноважень органу державної влади, органу місцевого самоврядування, вчинення інших дій, що спричиняють виникнення, зміну або припинення відносин, встановлює законодавство України.

6. Стандартизовану оцінку майна здійснюють суб’єкти оцінки, визначені пунктом 4 частини другої статті 5 цього Закону, або така оцінка здійснюється автоматизовано за допомогою технічних і програмних засобів.

Порядок здійснення стандартизованої оцінки майна та форма документа, що складається за результатами такої оцінки майна, визначаються іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, крім випадків, встановлених цим Законом.

Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі фінансових установ, здійснюють стандартизовану оцінку майна у порядку, визначеному іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, прийнятими Фондом державного майна України за погодженням з Національним банком України або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до компетенції.

Стаття 5. Професійна оцінювальна діяльність

1. Суб’єкти оцінки провадять професійну оцінювальну діяльність шляхом практичного здійснення оцінки майна та рецензування звітів про оцінку майна, крім випадків, визначених частинами третьою і четвертою цієї статті.

2. До суб’єктів оцінки належать:

1) оцінювачі, які провадять професійну оцінювальну діяльність як фізичні особи – підприємці;

2) оцінювачі, які провадять незалежну професійну діяльність;

3) оцінювачі, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі юридичних осіб;

4) працівники органів державної влади, їхніх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, до посадових (службових) обов’язків яких належить здійснення стандартизованої оцінки майна.

3. Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 3 частини другої цієї статті, які здійснюють професійну оцінювальну діяльність у складі органів державної влади, їхніх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, не можуть здійснювати іншої професійної оцінювальної діяльності, ніж рецензування звітів про оцінку майна для виконання відповідним органом державної влади, його територіальним органом, органом місцевого самоврядування функції з управління об’єктами державної та комунальної власності, крім випадку, визначеного абзацом третім цієї частини.

Дія цієї частини не поширюється на суб’єктів оцінки, визначених пунктом 3 частини другої цієї статті, які здійснюють професійну оцінювальну діяльність у складі Національного банку України.

Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 3 частини другої цієї статті, які здійснюють професійну оцінювальну діяльність у складі Фонду державного майна України, можуть здійснювати рецензування звітів про оцінку майна для здійснення Фондом державного майна України покладених на нього повноважень.

4. Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 4 частини другої цієї статті, можуть здійснювати лише стандартизовану оцінку майна. Здійснення незалежної оцінки майна та рецензування звітів про оцінку майна зазначеними суб’єктами оцінки заборонено.

5. Судові експерти здійснюють визначення вартості майна у межах судової експертизи відповідно до законодавства України про судову експертизу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки такого майна.

6. Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 3 частини другої цієї статті, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі фінансових установ, здійснюють оцінку майна на загальних засадах з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна та міжнародними стандартами оцінки.

Інші нормативно-правові акти у сфері оцінки майна, що регулюють діяльність суб’єктів оцінки, визначених абзацом першим цієї частини, приймає Фонд державного майна України за погодженням з Національним банком України або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до компетенції.

7. Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 3 частини другої цієї статті, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі Національного банку України, здійснюють таку діяльність на загальних засадах з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна та міжнародними стандартами оцінки.

Стаття 6. Визначення розміру майнової шкоди

1. Майнова шкода, завдана пошкодженням, знищенням чи втратою майна або іншими порушеннями щодо майна, у тому числі внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених воєнним конфліктом, а також розмір витрат на відновлення майна визначаються шляхом здійснення незалежної оцінки майна, а у випадках, встановлених законодавством України, – стандартизованої оцінки майна.

2. Визначення майнової шкоди та витрат на відновлення майна, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюють суб’єкти оцінки, визначені пунктами 1–3 частини другої статті 5 цього Закону, крім стандартизованої оцінки майна та інших випадків, встановлених законом.

Розділ II. ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОЦІНЮВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 7. Підстави та випадки здійснення оцінки майна

1. Незалежна оцінка майна здійснюється на підставі договору про надання послуг з оцінки майна, якщо інше не визначено іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

2. Здійснення незалежної оцінки майна є обов’язковим у випадках:

1) створення юридичних осіб на базі державного чи комунального майна, крім випадків, встановлених законом;

2) реорганізації (крім випадків безоплатної передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій у комунальну власність, а також єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій у державну власність), банкрутства, ліквідації державних, комунальних суб’єктів господарювання та господарських товариств, у статутному капіталі яких є акції (частки), що належать державі або територіальній громаді, крім випадків, встановлених законом;

3) виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка та/або частка комунального майна;

4) визначення вартості внесків засновників (учасників) господарського товариства, до статутного (складеного) чи додаткового капіталу якого вноситься майно господарських товариств, у статутному капіталі яких є акції (частки), що належать державі або територіальній громаді, а також у разі виходу (виключення) засновника (учасника) із складу такого товариства;

5) приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, міни, страхування державного та/або комунального майна, а також повернення такого майна на підставі рішення суду;

6) передання державного та/або комунального майна у забезпечення виконання зобов’язання;

7) визначених податковим законодавством України;

8) визначення майнової шкоди, розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

9) визначення розміру майнової шкоди, завданої пошкодженням, знищенням чи втратою майна або іншими порушеннями щодо майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених воєнним конфліктом;

10) повернення (витребування) майна у державну або комунальну власність;

11) примусового відчуження майна;

12) оцінки скарбу, що передається державі або територіальній громаді;

13) оцінки майна, що переходить у власність територіальної громади (крім випадків безоплатної передачі об’єктів права державної власності у комунальну власність);

14) в інших випадках, визначених законом або договором.

3. Стандартизована оцінка майна здійснюється на підставі рішення відповідного органу державної влади, його територіального органу, органу місцевого самоврядування, за винятком стандартизованої оцінки майна, що здійснюється автоматизовано за допомогою технічних і програмних засобів. Випадки здійснення стандартизованої оцінки майна встановлюються законодавством України.

4. Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі фінансових установ, здійснюють оцінку майна у випадках і на підставах, визначених внутрішніми документами відповідних фінансових установ.

5. Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі Національного банку України, здійснюють оцінку майна у випадках і на підставах, визначених Національним банком України.

Стаття 8. Обмеження щодо провадження професійної оцінювальної діяльності

1. Незалежна оцінка майна може бути здійснена, за умови відсутності обставин, що викликають обґрунтований сумнів у неупередженості або об’єктивності професійного судження про вартість майна.

Незалежно від підстави здійснення незалежної оцінки майна оцінювач є самостійним у формуванні професійного судження про вартість майна та несе відповідальність за результати оцінки відповідно до цього Закону.

2. Не допускається здійснення оцінки майна суб’єктом оцінки в умовах конфлікту інтересів, якщо:

1) таке майно належить суб’єкту оцінки, який її здійснює, або його близьким особам;

2) таке майно належить юридичній особі, у складі якої суб’єкт оцінки провадить професійну оцінювальну діяльність, або працівникам (оцінювачам), посадовим (службовим) особам та/або засновникам (учасникам) такої юридичної особи;

3) існує заінтересованість суб’єкта оцінки у майні, що оцінюється, у тому числі у разі потенційного отримання ним доходу у зв’язку з таким майном, крім компенсації вартості послуг з оцінки майна.

3. Звіт про оцінку майна, складений в умовах конфлікту інтересів, є недійсним.

4. Рецензування звіту про оцінку майна не може бути здійснено суб’єктом оцінки, який вважається таким, що притягався до дисциплінарної відповідальності відповідно до цього Закону.

Не допускається рецензування звіту про оцінку майна суб’єктом оцінки в умовах конфлікту інтересів, якщо:

1) таке майно належить рецензенту або його близьким особам;

2) таке майно належить юридичній особі, у складі якої рецензент провадить професійну оцінювальну діяльність, або працівникам, посадовим (службовим) особам та/або засновникам (учасникам) такої юридичної особи;

3) така особа склала звіт про оцінку майна, що підлягає рецензуванню;

4) рецензуванню підлягає звіт про оцінку майна, складений суб’єктом оцінки, який провадить професійну оцінювальну діяльність у складі юридичної особи, в якій працевлаштований рецензент;

5) існує заінтересованість рецензента у майні, що оцінювалося у такому звіті про оцінку майна, у тому числі у разі потенційного отримання рецензентом доходу у зв’язку з таким майном, крім компенсації вартості послуг з рецензування звіту про оцінку майна.

5. Правила недопущення та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суб’єктів оцінки, визначених пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі органів державної влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, встановлюються іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна.

6. Правила недопущення та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суб’єктів оцінки, визначених пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі фінансових установ, встановлюються іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, прийнятими Фондом державного майна України за погодженням з Національним банком України або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до компетенції.

7. Правила недопущення та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суб’єктів оцінки, визначених пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі Національного банку України, встановлюються іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, прийнятими Фондом державного майна України за погодженням з Національним банком України.

Стаття 9. Методичне регулювання оцінки майна

1. Порядок здійснення незалежної оцінки майна, зокрема визначення завдання щодо здійснення оцінки майна, проведення обстеження (огляду) майна, види вартості, методологія оцінки майна, складання звіту про оцінку майна, а також здійснення рецензування звіту про оцінку майна визначаються міжнародними стандартами оцінки та іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна.

2. Міжнародні стандарти оцінки становлять:

1) Європейські стандарти оцінки (European Valuation Standards), затверджені Європейською групою асоціацій оцінювачів;

2) Міжнародні стандарти оцінки (International Valuation Standards), затверджені Радою з міжнародних стандартів оцінки.

3. Міжнародні стандарти оцінки застосовуються в офіційному перекладі на державну мову, оприлюдненому Фондом державного майна України на своєму офіційному вебсайті.

Фонд державного майна України визначає дату, з якої застосовуватимуться міжнародні стандарти оцінки, але не раніше дати початку їх застосування, визначеної у відповідних стандартах.

4. Оцінювач (за погодженням із замовником оцінки – у разі здійснення оцінки майна на підставі договору про надання послуг з оцінки майна) застосовує Європейські стандарти оцінки або Міжнародні стандарти оцінки з урахуванням особливостей, передбачених цією частиною.

Застосування Європейських стандартів оцінки або Міжнародних стандартів оцінки визначається з урахуванням мети оцінки майна, вимог законодавства України, що поширюється на відповідні суспільні відносини, а також завдання щодо здійснення оцінки майна.

Система міжнародних стандартів оцінки, обрана для виконання відповідного завдання щодо здійснення оцінки майна, зазначається у звіті про оцінку майна та застосовується послідовно протягом усього процесу його виконання.

Одночасне застосування до одного завдання щодо здійснення оцінки майна окремих положень Європейських стандартів оцінки та Міжнародних стандартів оцінки не допускається.

Якщо Європейськими стандартами оцінки передбачено інші правила, ніж встановлені Міжнародними стандартами оцінки, застосовуються Європейські стандарти оцінки.

5. До настання визначеної Фондом державного майна України дати початку застосування міжнародних стандартів оцінки, якщо відсутній офіційний переклад на державну мову міжнародних стандартів оцінки, що застосовуються відповідно до цієї статті, порядок здійснення незалежної оцінки майна визначається іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, прийнятими Кабінетом Міністрів України.

6. Особливості здійснення оцінки майна суб’єктами оцінки, визначеними пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі фінансових установ, визначаються іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, прийнятими Фондом державного майна України за погодженням з Національним банком України або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до компетенції.

7. Оцінка майна банку, акцій банку у випадках, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", здійснюється з урахуванням особливостей та обмежень, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, прийнятими Фондом державного майна України за погодженням з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

8. Фонд державного майна України за зверненнями оцінювачів, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та інших заінтересованих осіб у межах повноважень, встановлених законом, надає інформаційно-рекомендаційні роз’яснення щодо застосування інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна.

Роз’яснення, передбачені абзацом першим цієї частини, оприлюднюються на офіційному вебсайті Фонду державного майна України.

Стаття 10. Договір про надання послуг з оцінки майна

1. Згідно з договором про надання послуг з оцінки майна одна сторона (суб’єкт оцінки) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) виконати оцінку майна (надати послугу з оцінки майна), а замовник або інша визначена договором особа зобов’язується оплатити суб’єкту оцінки зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

2. У разі якщо оцінка майна замовляється у суб’єкта оцінки, визначеного пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, стороною договору замість суб’єкта оцінки є юридична особа, у складі якої такий суб’єкт оцінки провадить професійну оцінювальну діяльність.

Інша особа, ніж замовник, яка повністю або частково оплачує послуги за договором, може бути стороною такого договору як платник.

3. Договір про надання послуги з оцінки майна укладається в письмовій формі.

4. Істотними умовами договору про надання послуг з оцінки майна є:

1) найменування майна, що підлягає оцінці;

2) мета оцінки майна;

3) вид вартості майна, що підлягає визначенню;

4) дата оцінки майна;

5) застосовані стандарти оцінки та інші умови, визначені законом та міжнародними стандартами оцінки.

Під час укладення договору про надання послуг з оцінки майна сторони договору складають завдання щодо здійснення оцінки майна, яке є невід’ємною частиною такого договору.

У випадку, передбаченому частиною другою цієї статті, завдання щодо здійснення оцінки майна підписують суб’єкт оцінки, який виконуватиме оцінку майна згідно з таким завданням, та замовник.

5. Розмір і порядок оплати послуг з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін.

Не допускається встановлення у договорі про надання послуг з оцінки майна розміру оплати послуг з оцінки майна як частки вартості майна, що підлягає оцінці, або будь-якої іншої умовної винагороди, що залежить від результату оцінки.

6. Один примірник договору про надання послуг з оцінки майна зберігається суб’єктом оцінки протягом щонайменше п’яти років після його виконання, якщо більший строк не встановлено законодавством України.

Примірник договору, укладеного у спосіб, передбачений частиною другою цієї статті, підлягає зберіганню такою юридичною особою протягом щонайменше п’яти років після його виконання, якщо більший строк не встановлено законодавством України.

Стаття 11. Звіт про оцінку майна

1. Звіт про оцінку майна є документом, складеним за результатами незалежної оцінки майна, що містить професійне судження про вартість майна на дату оцінки та підтверджує виконані суб’єктом оцінки процедури з оцінки майна.

2. У звіті про оцінку майна обов’язково зазначаються:

1) завдання щодо здійснення оцінки майна;

2) вихідна інформація, надана суб’єкту оцінки замовником та/або іншою особою, за завданням якої здійснюється оцінка майна;

3) інша необхідна інформація, зібрана оцінювачем самостійно;

4) припущення та застереження щодо оцінки майна;

5) застосована методологія, у тому числі застосовані міжнародні стандарти оцінки;

6) розрахунки, на підставі яких сформовано професійне судження про вартість майна;

7) інша інформація, передбачена міжнародними стандартами оцінки та іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна.

У разі здійснення оцінки об’єкта нерухомого майна, який складається із земельної ділянки та розміщеної на ній будівлі (споруди), що на праві власності належать різним особам, звіт про оцінку майна повинен містити розподіл вартості об’єкта нерухомого майна на складові у вигляді вартості земельної ділянки та вартості відповідної будівлі (споруди).

Вимоги до форми та змісту звіту про оцінку майна встановлюються міжнародними стандартами оцінки та іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна з урахуванням частин шостої і сьомої статті 9 цього Закону.

3. Звіт про оцінку майна складає та підписує оцінювач, який здійснив оцінку майна.

Звіт про оцінку майна складається у вигляді документа в паперовій або електронній формі з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна може встановлюватися строк, протягом якого результат оцінки майна може використовуватися для визначеної мети. Після спливу зазначеного строку звіт про оцінку майна не може бути використаний для вчинення правочинів, здійснення повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а також для вчинення інших дій, що спричиняють виникнення, зміну або припинення відносин.

Звіт про оцінку майна, що підлягає державній реєстрації відповідно до частини третьої статті 14 цього Закону, може бути використаний з метою, зазначеною у такому звіті, з моменту його реєстрації в Реєстрі звітів та рецензій.

Звіт про оцінку майна, який всупереч частині третій статті 14 цього Закону не зареєстровано в Реєстрі звітів та рецензій, є недійсним.

4. Один примірник звіту про оцінку майна разом із робочою документацією (робочими файлами) щодо виконаного завдання із здійснення оцінки майна в обсязі, достатньому для підтвердження вихідних даних, припущень та застережень, проведених процедур, розрахунків та обґрунтування сформованого професійного судження про вартість майна, підлягає зберіганню протягом щонайменше п’яти років після його складення, якщо більший строк не встановлено законодавством України.

Виконання обов’язку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, покладається на суб’єкта оцінки, який склав звіт про оцінку майна, крім випадку, передбаченого абзацом третім цієї частини.

Зберігання документів, зазначених в абзаці першому цієї частини, якщо звіт про оцінку майна складено суб’єктом оцінки, визначеним пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, який провадить професійну оцінювальну діяльність у складі фінансової установи або Національного банку України, забезпечує така юридична особа.

5. Суб’єкти оцінки, визначені пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі фінансових установ або Національного банку України, складають звіти про оцінку майна на загальних засадах відповідно до цієї статті, якщо інше не визначено іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна.

Іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, прийнятими Фондом державного майна України за погодженням з Національним банком України або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до компетенції, з метою забезпечення ефективної операційної діяльності фінансових установ можуть бути встановлені спеціальні вимоги до форми та змісту звіту про оцінку майна. При цьому такі вимоги не повинні впливати на обґрунтованість професійного судження про вартість майна.

Стаття 12. Рецензування звіту про оцінку майна

1. Рецензування звіту про оцінку майна є професійною оцінювальною діяльністю, що полягає в об’єктивному, неупередженому та критичному розгляді звіту про оцінку майна, виконаного іншим суб’єктом оцінки, на предмет його відповідності вимогам цього Закону, застосовної системи міжнародних стандартів оцінки та інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна, що підлягали застосуванню під час здійснення відповідної оцінки.

Рецензування передбачає перегляд процедури оцінки (правові, організаційні і методологічні аспекти оцінки майна) та/або визначеної вартості майна (кінцевий результат оцінки майна).

Обсяг рецензування визначається завданням щодо рецензування.

Формування рецензентом власного професійного судження про вартість майна допускається лише у разі, якщо це прямо передбачено завданням на рецензування, та здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки майна з дотриманням вимог цього Закону і застосовної системи міжнародних стандартів оцінки.

2. Рецензування є обов’язковим у разі:

1) прийняття рішення органом державної влади, органом місцевого самоврядування на підставі звіту про оцінку майна;

2) вчинення правочину на підставі звіту про оцінку майна державним унітарним підприємством, господарським товариством (крім фінансової установи), у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, комунальним унітарним підприємством, господарським товариством (крім фінансової установи), у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді;

3) в інших випадках, передбачених законодавством України.

3. Рецензування здійснюють суб’єкти оцінки, визначені пунктами 1–3 частини другої статті 5 цього Закону, які мають безперервний досвід здійснення оцінки майна за відповідним напрямом не менше п’яти років до дати здійснення рецензування.

4. Рецензування здійснюється для виконання публічно-владних управлінських функцій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами для виконання таких функцій, у тому числі делегованих повноважень, здійснення повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, виконання функцій саморегулівної організації оцінювачів, а також для задоволення приватних потреб.

Рецензування виконується рецензентом безпосередньо або відповідно до його посадових (службових) обов’язків, визначених юридичною особою (органом), у складі якої (якого) рецензент провадить професійну оцінювальну діяльність та яка (який) забезпечує рецензування звіту про оцінку майна згідно з частиною п’ятою цієї статті.

5. Рецензування звіту про оцінку майна забезпечують:

1) Фонд державного майна України на запит органу державної влади, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або за власною ініціативою, а також в інших випадках, визначених цим Законом;

2) органи державної влади, їхні територіальні органи, органи місцевого самоврядування для цілей виконання функції з управління об’єктами державної та комунальної власності відповідно;

3) експертна рада саморегулівної організації оцінювачів на запит Фонду державного майна України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, органу саморегулівної організації оцінювачів або на замовлення заінтересованої особи.

Для забезпечення рецензування експертна рада може залучати суб’єктів оцінки на підставі договорів, укладених з саморегулівною організацією оцінювачів у порядку, визначеному такою організацією.

Порядок забезпечення Фондом державного майна України рецензування звітів про оцінку майна визначає Фонд державного майна України.

Порядок забезпечення рецензування звітів про оцінку майна експертною радою на запит чи на замовлення правомочного суб’єкта визначає саморегулівна організація оцінювачів.

6. Заінтересована особа, яка використовує звіт про оцінку майна для вчинення правочину, прийняття рішення органом управління юридичної особи, здійснення нею публічно-владних управлінських функцій відповідно до законодавства України, у тому числі на виконання делегованих повноважень, а також інша особа, яка має заінтересованість у неупередженому та критичному розгляді звіту про оцінку майна, зокрема замовник (платник) оцінки майна, суб’єкт оцінки, юридична особа, у складі якої відповідний суб’єкт оцінки провадить професійну оцінювальну діяльність, може замовити рецензування такого звіту про оцінку майна шляхом укладення договору про надання послуг з рецензування звіту про оцінку майна з суб’єктом оцінки, який відповідає встановленим цим Законом вимогам, або саморегулівною організацією оцінювачів.

До договору про надання послуг з рецензування звіту про оцінку майна застосовуються положення статті 10 цього Закону, крім частини четвертої зазначеної статті, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Істотними умовами договору про надання послуг з рецензування звіту про оцінку майна є предмет, включно з реквізитами звіту про оцінку майна, мета рецензування та інші умови, передбачені законом та міжнародними стандартами оцінки.

7. Рецензування здійснюється на підставі договору про надання послуг з рецензування звіту про оцінку майна, якщо інше не визначено іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

8. Рецензування звітів про оцінку майна суб’єктами оцінки, визначеними пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі органів державної влади, їхніх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, фінансових установ, Національного банку України, здійснюється відповідно до посадових (службових) обов’язків таких осіб, визначених відповідною юридичною особою.

9. Рецензування звітів про оцінку майна суб’єктами оцінки, визначеними пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі фінансових установ, здійснюється у випадках та на підставах, передбачених внутрішніми документами відповідних фінансових установ.

10. Рецензування звітів про оцінку майна суб’єктами оцінки, визначеними пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі Національного банку України, здійснюється у випадках та на підставах, визначених Національним банком України.

11. Для рецензування звіту про оцінку майна застосовуються міжнародні стандарти оцінки, інші нормативно-правові акти у сфері оцінки майна, що діяли на дату здійснення оцінки майна, зазначену у звіті про оцінку майна, який підлягає рецензуванню, та визначені у завданні на здійснення оцінки майна.

12. Рецензенти, залучені експертною радою саморегулівної організації оцінювачів, отримують винагороду за здійснення рецензування звітів про оцінку майна.

Стаття 13. Рецензія на звіт про оцінку майна

1. За результатами рецензування звіту про оцінку майна складається рецензія на звіт про оцінку майна (далі – рецензія) – документ із висновком рецензента про дотримання у звіті про оцінку майна вимог цього Закону, міжнародних стандартів оцінки, інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна та/або висновком про обґрунтованість вартості майна, визначеної у звіті про оцінку майна на дату здійснення оцінки майна.

2. Результат рецензування звіту про оцінку майна викладається у рецензії, в якій зазначається:

1) позитивний висновок рецензування, якщо рецензований звіт про оцінку майна не містить значних недоліків, спричинених порушенням цього Закону, міжнародних стандартів оцінки та/або інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна, та визначена вартість майна (кінцевий результат оцінки майна) є обґрунтованою; або

2) негативний висновок рецензування, якщо рецензований звіт про оцінку майна містить значні недоліки, спричинені порушенням цього Закону, міжнародних стандартів оцінки та/або інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна, та/або визначена вартість майна (кінцевий результат оцінки майна) є необґрунтованою.

3. Рецензія складається як документ у паперовій або електронній формі з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Вимоги до форми та змісту рецензії встановлюють міжнародні стандарти оцінки, інші нормативно-правові акти у сфері оцінки майна.

Рецензія, що підлягає державній реєстрації відповідно до частини третьої статті 14 цього Закону, може бути використана з метою, зазначеною у такій рецензії, з моменту її реєстрації в Реєстрі звітів та рецензій.

Рецензія, яка всупереч частині третій статті 14 цього Закону не зареєстрована в Реєстрі звітів та рецензій, є недійсною.

4. Один примірник рецензії підлягає зберіганню суб’єктом оцінки протягом щонайменше п’яти років після її складення, якщо більший строк не встановлено законодавством України.

Зберігання рецензій, складених суб’єктами оцінки, визначеними пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі органів державної влади, їхніх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, фінансових установ або Національного банку України, забезпечують такі юридичні особи.

Стаття 14. Реєстр звітів та рецензій

1. Реєстр звітів та рецензій створюється з метою забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про зареєстровані звіти про оцінку майна та рецензії.

2. Реєстр звітів та рецензій містить інформацію про зареєстровані звіти про оцінку майна та рецензії, а у випадках, передбачених іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, забезпечує зберігання звітів про оцінку майна та рецензій.

3. Державній реєстрації підлягають:

1) звіти про оцінку майна, в яких об’єктом оцінки є об’єкти права державної або комунальної власності, та рецензії, складені на такі звіти;

2) звіти про оцінку майна, виконані суб’єктами оцінки, які провадять професійну оцінювальну діяльність у складі фінансових установ, чи іншими суб’єктами оцінки, якщо такі звіти призначаються для використання у діяльності фінансових установ, та рецензії, складені на звіти, зазначені у цьому пункті;

3) звіти про оцінку майна, виконані для визначення бази оподаткування або в інших випадках, передбачених податковим законодавством України, та рецензії, складені на такі звіти;

4) інші звіти про оцінку майна та рецензії на вимогу відповідно замовника оцінки майна чи замовника рецензування.

4. Державна реєстрація звіту про оцінку майна або рецензії передбачає внесення інформації, що міститься у зазначених документах, до Реєстру звітів та рецензій в обсязі, визначеному Порядком ведення Реєстру звітів та рецензій.

Під час здійснення реєстрації звіту про оцінку майна або рецензії їм за допомогою програмних засобів Реєстру звітів та рецензій автоматично присвоюється унікальний реєстровий номер, що залишається незмінним протягом усього часу існування зазначених документів.

5. У випадках, передбачених іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, звіт про оцінку майна або рецензія завантажуються до Реєстру звітів та рецензій та зберігаються у ньому у спосіб і протягом строку, що визначені Порядком ведення Реєстру звітів та рецензій.

6. Державну реєстрацію звіту про оцінку майна або рецензії здійснює суб’єкт оцінки, який склав такий звіт чи рецензію, не пізніше трьох календарних днів після їх складення.

Якщо звіт про оцінку майна або рецензія підлягають зберіганню у Реєстрі звітів та рецензій, суб’єкт оцінки завантажує до зазначеного реєстру відповідний документ одночасно з його реєстрацією.

7. Внесення до Реєстру звітів та рецензій інформації про звіт про оцінку майна або рецензію, завантаження зазначених документів до Реєстру звітів та рецензій здійснюються з використанням засобів електронної ідентифікації особи, яка вчиняє відповідну реєстраційну дію, у порядку, встановленому цим Законом та Порядком ведення Реєстру звітів та рецензій.

Звіт про оцінку майна, рецензія, що вноситься до Реєстру звітів та рецензій в електронній формі, підписується кваліфікованим електронним підписом оцінювача або рецензента, який склав такий звіт або рецензію. У разі складення звіту про оцінку майна або рецензії кількома оцінювачами (рецензентами) такий електронний документ підписується кваліфікованими електронними підписами кожного з них.

8. Інформація про зареєстровані звіти про оцінку майна та рецензії має відповідати інформації, що міститься у таких документах. У разі їх невідповідності пріоритет має інформація, що міститься в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

9. Інформація, що міститься в Реєстрі звітів та рецензій, є відкритою, крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків, паспортних даних, інформації про замовника оцінки майна та замовника рецензування, а також іншої інформації, визначеної законом, та надається у формі витягу з Реєстру звітів та рецензій та в інших формах, передбачених цим Законом.

Перевірка державної реєстрації звіту про оцінку майна чи рецензії у загальному відкритому доступі здійснюється за реєстраційним номером.

Витяг з Реєстру звітів та рецензій формується програмними засобами Реєстру звітів та рецензій автоматично під час реєстрації звіту про оцінку майна чи рецензії або за запитом особи.

Форма та зміст витягу з Реєстру звітів та рецензій визначаються Порядком ведення Реєстру звітів та рецензій.

Національний банк України та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку з метою виконання визначених законом повноважень можуть отримувати інформацію з Реєстру звітів та рецензій у формі бази даних на підставі договору, укладеного з Фондом державного майна України або технічним адміністратором Реєстру звітів та рецензій, визначеним Фондом державного майна України.

Звіти про оцінку майна та рецензії, що зберігаються в Реєстрі звітів та рецензій, є інформацією з обмеженим доступом та не можуть бути оприлюднені чи поширені в інший спосіб, якщо інше не передбачено рішенням суду або слідчого судді.

10. Плата за внесення інформації до Реєстру звітів та рецензій не справляється.

За отримання інформації з Реєстру звітів та рецензій справляється плата у такому розмірі:

0,025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб – за отримання витягу в паперовій формі;

0,0125 прожиткового мінімуму для працездатних осіб – за отримання витягу в електронній формі.

Плата за надання інформації з Реєстру звітів та рецензій справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому подано запит про надання інформації з Реєстру звітів та рецензій.

Звільняються від справляння плати за надання інформації з Реєстру звітів та рецензій органи державної влади, органи місцевого самоврядування, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, їхні посадові та службові особи, а також саморегулівні організації оцінювачів.

11. Держателем та адміністратором Реєстру звітів та рецензій є Фонд державного майна України.

12. Ведення Реєстру звітів та рецензій здійснюється державною мовою з використанням програмного забезпечення, що забезпечує його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави.

13. Реєстр звітів та рецензій та його програмно-технічні засоби перебувають у власності держави в особі Фонду державного майна України.

14. Фінансування створення та функціонування Реєстру звітів та рецензій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, міжнародної технічної допомоги, фінансової допомоги міжнародних організацій та з інших джерел, не заборонених законом.

15. Порядок формування та ведення Реєстру звітів та рецензій визначає Фонд державного майна України.

Розділ III. НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗДІЙСНЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОЦІНЮВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 15. Оцінювач

1. Правовий статус оцінювача набуває фізична особа, яка має вищу освіту щонайменше першого (бакалаврського) рівня, пройшла базову кваліфікаційну підготовку осіб, які мають намір набути кваліфікацію оцінювача (далі – базова кваліфікаційна підготовка), склала кваліфікаційний іспит, отримала кваліфікаційне свідоцтво оцінювача та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру оцінювачів України.

2. Оцінювач провадить професійну оцінювальну діяльність як суб’єкт незалежної професійної діяльності, як фізична особа – підприємець чи у складі юридичної особи.

3. Оцінювачем не може бути особа:

1) визнана судом обмеженою у цивільній дієздатності або недієздатною;

2) яка має судимість, що не знята або не погашена у встановленому законом порядку;

3) яка притягалася до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язане з корупцією, – протягом одного року з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду;

4) до якої застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на провадження професійної оцінювальної діяльності та з дня застосування якого минуло менше трьох років;

5) до якої застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції";

6) яка є громадянином (підданим) держави, що здійснила або здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному в Законі України "Про оборону України", крім особи, яка перебуває на території України на законних підставах.

4. Оцінювачу заборонено використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

5. Оцінювач здійснює незалежну оцінку майна та рецензування за напрямом оцінки майна, зазначеним у його кваліфікаційному свідоцтві оцінювача. Здійснення незалежної оцінки майна чи рецензування за напрямом оцінки майна, не зазначеним у кваліфікаційному свідоцтві оцінювача, заборонено.

Стаття 16. Базова кваліфікаційна підготовка

1. Базова кваліфікаційна підготовка полягає в опануванні особою навчальної програми, що складається з теоретичного та практичного навчання, у тому числі у формі стажування, що включає складання навчальних звітів про оцінку майна за відповідними видами майна у межах напрямів оцінки майна.

2. Тривалість базової кваліфікаційної підготовки становить не менше 12 місяців з дати початку навчання за відповідним напрямом незалежної оцінки майна.

3. Базову кваліфікаційну підготовку здійснюють заклади освіти, з якими Фонд державного майна України уклав договори про співробітництво у сфері професійної підготовки оцінювачів, крім випадку, визначеного абзацом третім частини четвертої статті 41 цього Закону.

4. Програми базової кваліфікаційної підготовки розробляє методичний комітет Національної палати оцінювачів України та затверджує Фонд державного майна України.

У випадку, визначеному абзацом третім частини четвертої статті 41 цього Закону, програми базової кваліфікаційної підготовки розробляє саморегулівна організація оцінювачів та погоджує Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів.

5. Єдині вимоги до програм базової кваліфікаційної підготовки, кваліфікації викладацького складу, а також до відповідних закладів освіти встановлюють Загальні вимоги до професійної підготовки оцінювачів, затверджені Фондом державного майна України.

6. Нагляд за забезпеченням закладами освіти належної якості базової кваліфікаційної підготовки здійснює Фонд державного майна України із залученням уповноваженого представника Національної палати оцінювачів України шляхом проведення перевірки рівня організації, забезпечення та реалізації навчального процесу на відповідність вимогам цього Закону, Загальним вимогам до професійної підготовки оцінювачів, затвердженим навчальним програмам та умовам договору про співробітництво у сфері професійної підготовки оцінювачів.

У разі виявлення порушення Фонд державного майна України звертається до відповідного закладу освіти з вимогою про усунення виявленого порушення у встановлений строк, а в разі неусунення порушення та в інших випадках, визначених договором про співробітництво у сфері професійної підготовки оцінювачів, – вживає передбачених законом і договором заходів для його розірвання.

7. Нагляд за забезпеченням належної якості базової кваліфікаційної підготовки саморегулівною організацією оцінювачів у випадку, визначеному абзацом третім частини четвертої статті 41 цього Закону, та вжиття заходів реагування на виявлені порушення здійснює Фонд державного майна України у встановленому ним порядку.

Стаття 17. Кваліфікаційний іспит

1. Особа, яка має намір здійснювати професійну оцінювальну діяльність, після проходження базової кваліфікаційної підготовки подає засобами Єдиного реєстру оцінювачів України до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів заяву про допуск до складання кваліфікаційного іспиту разом із документами, що підтверджують відповідність особи вимогам, встановленим цим Законом.

2. У разі нескладення кваліфікаційного іспиту протягом трьох років з дати завершення базової кваліфікаційної підготовки така особа повторно проходить базову кваліфікаційну підготовку для допуску до складання кваліфікаційного іспиту.

3. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів проводить перевірку достовірності документів та відомостей, наданих особою, яка має намір здійснювати професійну оцінювальну діяльність, та приймає рішення про допуск чи відмову у допуску до складання кваліфікаційного іспиту, яке направляє такій особі засобами Єдиного реєстру оцінювачів України.

4. Кваліфікаційний іспит проводиться у формі, визначеній Порядком складання кваліфікаційного іспиту.

Завдання кваліфікаційного іспиту розробляє методичний комітет Національної палати оцінювачів України та затверджує Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів.

5. Порядок складання кваліфікаційного іспиту затверджує Фонд державного майна України.

6. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може оскаржити результати іспиту до апеляційного комітету Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів у спосіб і строк, передбачені частиною дев’ятою статті 25 цього Закону.

7. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може подати до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів заяву про повторне складання іспиту не менше ніж через три місяці з дати визначення результатів попереднього іспиту.

Стаття 18. Присвоєння кваліфікації оцінювача і кваліфікаційне свідоцтво

1. За результатами кваліфікаційного іспиту, успішно складеного особою, яка має намір здійснювати професійну оцінювальну діяльність, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів протягом п’яти робочих днів з дати складення особою кваліфікаційного іспиту приймає рішення про присвоєння такій особі кваліфікації оцінювача.

2. Фонд державного майна України приймає рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача за відповідним напрямом незалежної оцінки майна на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів про присвоєння кваліфікації оцінювача.

Фонд державного майна України приймає рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача протягом 10 робочих днів з дня надходження відповідної заяви, поданої особою засобами Єдиного реєстру оцінювачів, та внесення інформації до Єдиного реєстру оцінювачів України.

Фонд державного майна України відмовляє у видачі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача у разі невідповідності особи хоча б одній із вимог, визначених частиною третьою статті 15 цього Закону, або встановлення недійсності, недостовірності чи неповноти відомостей, зазначених у заяві про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та внесення відомостей до Єдиного реєстру оцінювачів України, чи документах, поданих разом із такою заявою.

3. Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача видається в електронній формі без обмеження строку його дії.

У разі зміни прізвища, імені або по батькові оцінювача, іншої інформації, зазначеної у кваліфікаційному свідоцтві оцінювача, таке кваліфікаційне свідоцтво підлягає повторній видачі (переоформленню).

4. Оцінювач набуває право на здійснення професійної оцінювальної діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру оцінювачів України.

5. Порядок видачі (відмови у видачі) кваліфікаційного свідоцтва оцінювача визначає Фонд державного майна України.

Стаття 19. Іноземний оцінювач

1. Іноземні оцінювачі, які перебувають на території України на законних підставах, користуються тими самими правами та мають такі самі обов’язки у сфері оцінки майна, що й громадяни України, за умови відповідності вимогам цього Закону.

2. Іноземний оцінювач може набути право на здійснення професійної оцінювальної діяльності на підставі та у спосіб, передбачені статтями 15–18 цього Закону, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

3. Іноземний оцінювач, за умови підтвердження свого правового статусу оцінювача у відповідній іноземній державі, може набути кваліфікацію оцінювача в Україні шляхом складання кваліфікаційного іспиту без проходження базової кваліфікаційної підготовки.

4. Іноземний оцінювач з держави, у якій визнається кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, видане відповідно до цього Закону, та оцінювачам, які мають таке свідоцтво, забезпечено право провадити професійну оцінювальну діяльність на умовах, не гірших ніж ті, що застосовуються до оцінювачів такої іноземної держави, може набути кваліфікацію оцінювача в Україні без складання кваліфікаційного іспиту та проходження базової кваліфікаційної підготовки.

5. Порядок набуття іноземними оцінювачами права на здійснення професійної оцінювальної діяльності в Україні визначає Фонд державного майна України.

Стаття 20. Єдиний реєстр оцінювачів України

1. Фонд державного майна України формує та веде Єдиний реєстр оцінювачів України з метою створення єдиної цифрової системи обліку, інформаційної взаємодії та забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про оцінювачів, які здійснюють професійну оцінювальну діяльність в Україні.

2. Об’єктом Єдиного реєстру оцінювачів України є інформація про спеціальний правовий статус фізичної особи як оцінювача або особи, яка має намір здійснювати професійну оцінювальну діяльність, а також пов’язані з цим відомості про професійну підготовку та членство у саморегулівній організації оцінювачів.

3. У Єдиному реєстрі оцінювачів України міститься така інформація про оцінювача:

1) унікальний реєстровий номер запису;

2) прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) оцінювача;

3) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

4) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);

5) відомості про проходження базової кваліфікаційної підготовки;

6) відомості про проходження стажування;

7) дата та номер рішення про присвоєння кваліфікації оцінювача;

8) напрям (напрями) оцінки майна, за якими присвоєно кваліфікацію оцінювача;

9) відомості про членство в саморегулівній організації оцінювачів;

10) відомості про підтвердження та підвищення кваліфікації оцінювача;

11) адреса місця провадження професійної оцінювальної діяльності та офіційний канал зв’язку;

12) найменування, ідентифікаційний код та місцезнаходження юридичної особи, у складі якої оцінювач провадить професійну оцінювальну діяльність (для суб’єктів оцінки, визначених пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону);

13) відомості про зупинення, поновлення чи припинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача;

14) відомості про застосування дисциплінарних стягнень;

15) інші відомості, перелік яких визначено Порядком формування та ведення Єдиного реєстру оцінювачів України.

4. Якщо інше не передбачено іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки майна, подання та внесення відомостей до Єдиного реєстру оцінювачів України здійснюються автоматизовано через електронний кабінет користувача з використанням кваліфікованого електронного підпису в такому порядку:

1) Фондом державного майна України – щодо рішень про видачу, зупинення, поновлення та припинення дії кваліфікаційного свідоцтва та застосування дисциплінарних стягнень;

2) закладами освіти – щодо відомостей про осіб, які зараховані, проходять або завершили базову кваліфікаційну підготовку чи програми підвищення кваліфікації;

3) суб’єктами освітньої діяльності – щодо відомостей про осіб, які зараховані, проходять або завершили програми підвищення кваліфікації;

4) саморегулівними організаціями оцінювачів – щодо набуття, зупинення чи припинення членства оцінювача в такій організації;

5) оцінювачами та особами, які мають намір здійснювати професійну оцінювальну діяльність, – щодо зміни персональних даних та офіційного каналу зв’язку.

5. У разі зміни відомостей, що згідно з цим Законом підлягають внесенню до Єдиного реєстру оцінювачів України, оцінювач зобов’язаний протягом 10 календарних днів після настання таких змін повідомити про це Фонд державного майна України засобами Єдиного реєстру оцінювачів України або окремим паперовим чи електронним документом, крім відомостей, що змінюються в Єдиному реєстрі оцінювачів України за рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів.

6. Фонд державного майна України вносить інформацію до Єдиного реєстру оцінювачів України не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації, яка згідно з цим Законом підлягає внесенню до зазначеного реєстру.

7. Інформація, що міститься в Єдиному реєстрі оцінювачів України (крім інформації з обмеженим доступом), є відкритою і загальнодоступною відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Інформацією з обмеженим доступом у Єдиному реєстрі оцінювачів України є реєстраційний номер облікової картки платника податків, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, серія та номер паспорта, а також адреса місця проживання фізичної особи.

Загальний доступ до відкритих реєстрових даних є безоплатним, здійснюється цілодобово через офіційний вебсайт Фонду державного майна України у формі відкритих даних із забезпеченням можливості пошуку інформації за прізвищем оцінювача, реєстраційним номером або номером кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та її перегляду.

Інформація, що міститься в Єдиному реєстрі оцінювачів України, може надаватися у формі витягу.

Витяг з Єдиного реєстру оцінювачів України формується автоматично програмними засобами зазначеного реєстру за запитом особи.

Форма та зміст витягу з Єдиного реєстру оцінювачів України визначаються Порядком формування та ведення Єдиного реєстру оцінювачів України.

8. Плата за внесення інформації до Єдиного реєстру оцінювачів України не справляється.

За отримання витягу з Єдиного реєстру оцінювачів України справляється плата у такому розмірі:

1) 0,025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб – за отримання витягу в паперовій формі;

2) 0,0125 прожиткового мінімуму для працездатних осіб – за отримання витягу в електронній формі.

Плата за надання інформації з Єдиного реєстру оцінювачів України справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому подано запит про надання інформації.

Звільняються від справляння плати за отримання витягу з Єдиного реєстру оцінювачів України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, їхні посадові та службові особи, а також саморегулівні організації оцінювачів.

9. Інформаційна взаємодія, зокрема обмін документами та повідомленнями, між Фондом державного майна України та оцінювачами, особами, які мають намір здійснювати професійну оцінювальну діяльність, закладами освіти, суб’єктами освітньої діяльності, саморегулівними організаціями оцінювачів здійснюється засобами Єдиного реєстру оцінювачів України через електронний кабінет користувача або через офіційний канал зв’язку.

10. Електронна інформаційна взаємодія Єдиного реєстру оцінювачів України з іншими публічними електронними реєстрами здійснюється за допомогою Системи електронної взаємодії національних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

11. Ведення Єдиного реєстру оцінювачів України здійснюється державною мовою з використанням програмного забезпечення, що забезпечує його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави.

12. Фінансування створення та функціонування Єдиного реєстру оцінювачів України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, міжнародної технічної допомоги, фінансової допомоги міжнародних організацій та з інших джерел, не заборонених законом.

13. Держателем та адміністратором Єдиного реєстру оцінювачів України є Фонд державного майна України.

14. Єдиний реєстр оцінювачів України та його програмно-технічні засоби перебувають у власності держави в особі Фонду державного майна України.

15. Порядок формування та ведення Єдиного реєстру оцінювачів України визначає Фонд державного майна України.

Розділ IV. ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ОЦІНЮВАЧА

Стаття 21. Способи підвищення кваліфікації

1. Оцінювач зобов’язаний постійно підвищувати свою кваліфікацію за кожним напрямом оцінки майна, зазначеним у його кваліфікаційному свідоцтві оцінювача, з метою опанування законодавства України, міжнародних стандартів оцінки та набуття нових професійних компетентностей.

2. Підвищення кваліфікації здійснюється за напрямами незалежної оцінки майна за одним чи декількома (за бажанням) способами:

1) безперервне навчання у сфері оцінки майна;

2) викладання у сфері оцінки майна;

3) науково-методична діяльність у сфері оцінки майна.

3. Безперервне навчання у сфері оцінки майна передбачає виконання оцінювачем програм підвищення кваліфікації в Україні та/або участь оцінювача в освітніх (професійних, науково-практичних) заходах у сфері оцінки майна, що проводяться за кордоном, в обсязі не менше мінімальної кількості таких заходів та/або навчальних годин, визначених Загальними вимогами до професійної підготовки оцінювачів, затвердженими Фондом державного майна України.

Виконання програм підвищення кваліфікації забезпечують заклади освіти, суб’єкти освітньої діяльності, створені саморегулівними організаціями оцінювачів або які здійснюють зазначену діяльність на підставі договору, укладеного з саморегулівною організацією оцінювачів (далі – організатори підвищення кваліфікації).

Організатори підвищення кваліфікації забезпечують виконання програм підвищення кваліфікації на підставі договору про співробітництво у сфері професійної підготовки оцінювачів, укладеного з Фондом державного майна України.

Єдині вимоги до програм підвищення кваліфікації, кваліфікації викладацького складу та організаторів підвищення кваліфікації визначаються Загальними вимогами до професійної підготовки оцінювачів, затвердженими Фондом державного майна України.

4. Викладання у сфері оцінки майна передбачає проведення оцінювачем лекцій, семінарів, інших освітніх (професійних, науково-практичних) заходів у межах базової кваліфікаційної підготовки та/або виконання програм підвищення кваліфікації в обсязі не менше мінімальної кількості таких заходів та/або навчальних годин, визначених Загальними вимогами до професійної підготовки оцінювачів, затвердженими Фондом державного майна України.

5. Науково-методична діяльність у сфері оцінки майна передбачає підготовку оцінювачем одноосібно або у співавторстві наукових досліджень та/або методичних розробок у сфері оцінки майна у формі наукових статей, монографій, підручників, посібників, методичних рекомендацій та інших фахових публікацій та їх оприлюднення у вітчизняних та/або міжнародних фахових виданнях.

Вимоги до науково-методичної діяльності у сфері оцінки майна для зарахування такої діяльності як підвищення кваліфікації визначаються Загальними вимогами до професійної підготовки оцінювачів, затвердженими Фондом державного майна України.

6. Облік та перевірка заходів безперервного навчання у сфері оцінки майна та викладання у сфері оцінки майна здійснюються автоматизовано за накопичувальною системою за допомогою засобів Єдиного реєстру оцінювачів України у порядку, встановленому Фондом державного майна України.

Стаття 22. Підтвердження оцінювачем підвищення кваліфікації

1. Оцінювач повинен один раз на три роки з дати отримання кваліфікаційного свідоцтва або дати останнього підтвердження підвищення кваліфікації підтверджувати підвищення кваліфікації у межах напрямів незалежної оцінки майна, зазначених у його кваліфікаційному свідоцтві.

2. Оцінювач підтверджує підвищення кваліфікації шляхом успішного проходження тестування за допомогою засобів Єдиного реєстру оцінювачів України.

Перелік тестових завдань розробляє методичний комітет Національної палати оцінювачів України та затверджує Фонд державного майна України.

3. Оцінювач допускається до тестування у межах підтвердження підвищення кваліфікації у разі виконання ним у відповідному трирічному періоді підвищення кваліфікації в обсязі не менше встановленого Загальними вимогами до професійної підготовки оцінювачів, затвердженими Фондом державного майна України.

4. Оцінювач вважається таким, що підтвердив підвищення кваліфікації, у разі складення тесту з результатом не менше мінімальної кількості балів, встановленої Фондом державного майна України.

В інших випадках, у тому числі у разі ненабрання необхідної кількості балів, оцінювач вважається таким, що не підтвердив підвищення кваліфікації.

5. Засобами Єдиного реєстру оцінювачів України в режимі реального часу формується електронне повідомлення про підтвердження або непідтвердження підвищення кваліфікації оцінювачем, яке передається до електронного кабінету користувача. Інформація про підтвердження або непідтвердження підвищення кваліфікації оцінювача відображається в Єдиному реєстрі оцінювачів України.

6. Дія кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, який не підтвердив підвищення кваліфікації відповідно до цієї статті, зупиняється з дня внесення до Єдиного реєстру оцінювачів України запису про зупинення дії такого свідоцтва. Такий запис вноситься автоматично з моменту надходження до електронного кабінету користувача повідомлення про непідтвердження підвищення кваліфікації, передбаченого частиною п’ятою цієї статті.

7. Оцінювач, дія кваліфікаційного свідоцтва якого зупинена через непідтвердження підвищення кваліфікації, може пройти тестування, передбачене цією статтею, протягом шести місяців з дати зупинення професійної оцінювальної діяльності.

У разі непідтвердження підвищення кваліфікації протягом шестимісячного строку оцінювач може поновити здійснення професійної оцінювальної діяльності, за умови повторного підвищення кваліфікації відповідно до статті 21 цього Закону та успішного проходження тестування у порядку, визначеному цією статтею.

8. Порядок підтвердження оцінювачем підвищення кваліфікації оцінювачем визначається Загальними вимогами до професійної підготовки оцінювачів, затвердженими Фондом державного майна України.

Розділ V. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОЦІНЮВАЧА

Стаття 23. Відповідальність оцінювача

1. Оцінювач несе цивільно-правову, адміністративну, кримінальну та професійну відповідальність за рішення, дії чи бездіяльність під час провадження професійної оцінювальної діяльності у випадках, на підставах і в порядку, встановлених законом.

Оцінювач несе персональну професійну відповідальність за дотримання вимог цього Закону, міжнародних стандартів оцінки та Кодексу професійної етики оцінювача, за належне виконання завдання щодо здійснення оцінки майна і за сформоване професійне судження про вартість майна, а також за складені та підписані ним звіт про оцінку майна чи рецензію незалежно від форми провадження професійної оцінювальної діяльності.

2. Оцінювач може бути притягнутий до професійної відповідальності за вчинення професійного проступку протягом п’яти років з дня його вчинення.

3. Рішення про застосування дисциплінарного стягнення приймає Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів протягом 90 календарних днів з дня відкриття дисциплінарного провадження, крім випадків продовження строку дисциплінарного провадження відповідно до частини десятої статті 24 цього Закону, але не пізніше строку, зазначеного у частині другій цієї статті.

4. Інформація про притягнення оцінювача до професійної відповідальності вноситься Фондом державного майна України до Єдиного реєстру оцінювачів України протягом п’яти робочих днів з дня набрання чинності рішенням про застосування дисциплінарного стягнення.

5. Оскарження рішення про застосування дисциплінарного стягнення до суду не зупиняє його дії та не перешкоджає внесенню відповідного запису до Єдиного реєстру оцінювачів України, крім випадку, якщо суд у встановленому процесуальним законом порядку вжив заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення.

Стаття 24. Професійна відповідальність оцінювача

1. Підставою для притягнення оцінювача до професійної відповідальності є вчинення ним професійного проступку.

2. Професійним проступком оцінювача є:

1) невиконання або неналежне виконання професійних обов’язків оцінювача, визначених цим Законом;

2) порушення обмежень щодо проведення оцінки майна, встановлених цим Законом;

3) порушення вимог нормативно-правових актів з оцінки майна та застосовних міжнародних стандартів оцінки, що призвело до складення неякісного (недостовірного) звіту про оцінку майна або звіту про оцінку майна з істотними недоліками та вплинуло на результат оцінки;

4) порушення вимог цього Закону під час проведення рецензування звітів про оцінку майна;

5) порушення норм Кодексу професійної етики оцінювача;

6) невиконання рішень Фонду державного майна України та/або Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, прийнятих у межах повноважень;

7) неподання, недотримання строків подання, внесення завідомо недостовірних або неповних відомостей до Єдиного реєстру оцінювачів України, Реєстру звітів та рецензій або інших державних реєстрів.

3. До оцінювача можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

1) попередження;

2) позачергове підтвердження кваліфікації оцінювача шляхом складання іспиту;

3) зупинення права на здійснення професійної оцінювальної діяльності строком від трьох місяців до одного року (з обов’язковим позачерговим підтвердженням кваліфікації оцінювача або без нього);

4) позбавлення права на провадження професійної оцінювальної діяльності.

4. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення порушення та його наслідки, ступінь вини оцінювача, притягнення оцінювача до професійної відповідальності та інші обставини, що мають значення для розгляду справи.

5. За один професійний проступок може бути накладено лише одне дисциплінарне стягнення.

6. Позбавлення права на провадження професійної оцінювальної діяльності є винятковим дисциплінарним стягненням, що накладається виключно у разі систематичного вчинення професійних проступків або разового вчинення грубого порушення, що спричинило тяжкі наслідки.

7. Особа, до якої застосовано дисциплінарне стягнення, вважається такою, що не притягалася до професійної відповідальності, якщо вона не вчинила нового професійного проступку протягом трьох років з дня закінчення виконання такого стягнення, а в разі застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження – протягом одного року.

8. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів у межах дисциплінарного провадження розглядає питання про притягнення оцінювача до професійної відповідальності за поданням Фонду державного майна України.

9. Дисциплінарне провадження здійснюється на засадах:

1) верховенства права;

2) рівності учасників провадження;

3) прозорості і відкритості;

4) повного, всебічного та об’єктивного з’ясування всіх обставин справи;

5) забезпечення права на перегляд рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів.

10. Дисциплінарне провадження включає:

1) розгляд питання щодо відкриття дисциплінарної справи;

2) розгляд питання та прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Строк дисциплінарного провадження, визначений частиною третьою статті 23 цього Закону, може бути продовжений за рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, але не більш як на 45 календарних днів.

11. Витрати, понесені у зв’язку з дисциплінарним провадженням, підлягають відшкодуванню оцінювачем, до якого застосовано дисциплінарне стягнення за результатами дисциплінарного провадження.

До витрат, пов’язаних із здійсненням дисциплінарного провадження, належать витрати на рецензування звітів про оцінку майна, залучення експертів і спеціалістів, оплату послуг перекладу, а також поштові витрати. Витрати, пов’язані з поточним забезпеченням діяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, відшкодуванню не підлягають.

Перелік, граничні розміри, порядок обчислення та відшкодування зазначених витрат визначаються Положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію оцінювачів, затвердженим Фондом державного майна України.

12. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначається Положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію оцінювачів, затвердженим Фондом державного майна України.

Стаття 25. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів

1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів є постійно діючим колегіальним органом, що утворюється при Фонді державного майна України для визначення рівня професійних знань та компетентностей осіб, необхідних для здійснення професійної оцінювальної діяльності, а також розгляду питань щодо притягнення оцінювачів до професійної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.

2. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів формується з представників Фонду державного майна України та Національної палати оцінювачів України, а також (за згодою) представників центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Національного банку України і Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Членом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, призначеним Національною палатою оцінювачів України, може бути особа із визнаним рівнем компетентності у сфері оцінки майна, належною діловою репутацією і досвідом здійснення професійної оцінювальної діяльності не менше 10 років.

Особа вважається такою, що має належну ділову репутацію, якщо відсутні відомості, що обґрунтовано ставлять під сумнів порядність, професійні та управлінські здібності особи.

Кількісний та персональний склад Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів та зміни до нього визначає Фонд державного майна України. Представники Національної палати оцінювачів України мають становити більшість від загального складу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів.

3. Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію оцінювачів очолює Голова Фонду державного майна України або уповноважена ним посадова особа Фонду державного майна України.

Заступник голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів обирається членами комісії з їх числа більшістю голосів відповідно до частини шостої цієї статті.

З метою організаційного забезпечення своєї діяльності Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів призначає секретаря комісії з числа працівників Фонду державного майна України.

Секретар Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів забезпечує направлення до Фонду державного майна України звернень фізичних і юридичних осіб щодо діяльності оцінювачів, що надійшли до комісії, для перевірки, підготовку проведення засідань, матеріалів, що підлягають розгляду, та оформлення протоколів засідань комісії.

4. Строк повноважень членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, призначених Національною палатою оцінювачів України, становить три роки.

5. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів:

1) розглядає документи, подані особами, які мають намір здійснювати професійну оцінювальну діяльність, на відповідність вимогам, встановленим законодавством України;

2) затверджує завдання кваліфікаційного іспиту;

3) формує графік складання кваліфікаційного іспиту;

4) проводить кваліфікаційний іспит, затверджує його результати;

5) приймає рішення про присвоєння кваліфікації оцінювача;

6) розглядає подання Фонду державного майна України про притягнення оцінювача до професійної відповідальності;

7) у разі надходження звернень фізичних чи юридичних осіб щодо діяльності оцінювачів направляє відповідні звернення на перевірку до Фонду державного майна України;

8) приймає рішення про застосування до оцінювача дисциплінарного стягнення на підставі подання Фонду державного майна України про притягнення оцінювача до професійної відповідальності;

9) формує апеляційний комітет для розгляду окремих справ та здійснення досудового врегулювання спорів у сфері оцінки майна;

10) погоджує програми базової кваліфікаційної підготовки у випадках, визначених цим Законом;

11) здійснює інші повноваження, визначені законодавством України.

6. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів приймає рішення на своїх засіданнях шляхом голосування, більшістю голосів від загального складу комісії.

7. Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів оформлюється протоколом, який підписують голова та секретар комісії.

Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів набирає чинності з дня його ухвалення, крім рішення про застосування дисциплінарного стягнення, яке набирає чинності після спливу строку, встановленого цим Законом для подання скарги на таке рішення до апеляційного комітету комісії, а в разі подання такої скарги, якщо рішення не скасовано, – з дня прийняття апеляційним комітетом комісії рішення за результатами розгляду скарги.

Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів оприлюднюються на офіційному вебсайті Фонду державного майна України.

8. Засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів є відкритими та публічними, транслюються у режимі реального часу на офіційному вебсайті Фонду державного майна України, крім випадків, визначених цим Законом.

Інформація про час, місце та порядок денний засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів оприлюднюється на офіційному вебсайті Фонду державного майна України не пізніше ніж за два робочі дні до його проведення.

Засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів проводиться в закритому режимі у випадках, якщо відкрите засідання може мати наслідком розголошення інформації з обмеженим доступом, а також у разі необхідності захисту особистого чи сімейного життя людини та в інших випадках, визначених законом.

Про проведення закритого засідання Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів приймає рішення.

9. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів формує апеляційний комітет для розгляду окремих справ та здійснення досудового врегулювання спорів у сфері оцінки майна.

Апеляційний комітет Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів (далі – апеляційний комітет):

1) розглядає справи щодо рецензій, які містять протилежні висновки щодо одного звіту про оцінку майна;

2) здійснює досудове врегулювання спорів у сфері оцінки майна;

3) розглядає скарги на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів протягом 15 робочих днів з дати надходження відповідної заяви щодо рецензій або досудового врегулювання спору, скарги на рішення комісії формує склад апеляційного комітету для розгляду такої справи (скарги).

Склад апеляційного комітету призначається рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів з числа оцінювачів із визнаним рівнем компетентності та інших фахівців, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для розгляду справи (скарги), необхідні спеціальні знання, за умови відсутності у таких осіб обставин, що викликають обґрунтований сумнів у їхній неупередженості або об’єктивності, у кількості не менше трьох членів.

Справи, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, розглядаються апеляційним комітетом за зверненням Фонду державного майна України, оцінювачів та інших заінтересованих осіб, а також за рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів.

Рішення апеляційного комітету, прийняте у справі, передбаченій пунктом 1 цієї частини, яким визначено рецензію, що підлягає застосуванню, є остаточним і оскарженню не підлягає.

У межах розгляду дисциплінарної справи Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією оцінювачів рішення апеляційного комітету, зазначене в абзаці дев’ятому цієї частини, не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється комісією разом з іншими документами і матеріалами дисциплінарної справи.

Справи, передбачені пунктом 3 цієї частини, розглядаються апеляційним комітетом за зверненням особи, на права та обов’язки якої впливає оспорюване рішення. Скарга на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів подається протягом 30 днів з дня отримання такого рішення особою, яка подає скаргу. Цей строк не може бути поновлено. Порядок вручення рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів визначається Положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію оцінювачів.

За результатами розгляду справ, передбачених цією частиною, апеляційний комітет приймає рішення, що оформлюється протоколом, який підписують усі члени комітету, які брали участь у його засіданні.

Рішення апеляційного комітету про задоволення скарги на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів повністю або частково скасовує чи змінює у відповідній частині оспорюване рішення.

Рішення апеляційного комітету оприлюднює Фонд державного майна України на своєму офіційному вебсайті.

Порядок формування апеляційного комітету та розгляду справ (скарг) визначається Положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію оцінювачів.

10. Матеріально-технічне, документальне та інформаційне забезпечення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів здійснює Фонд державного майна України.

11. Якщо інше не визначено рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, представництво комісії у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, Національним банком України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, їхніми посадовими і службовими особами, фізичними та юридичними особами, а також у судовому процесі забезпечує Фонд державного майна України.

12. Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію оцінювачів затверджує Фонд державного майна України.

Розділ VI. ЗУПИНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОЦІНЮВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 26. Зупинення професійної оцінювальної діяльності

1. Професійна оцінювальна діяльність зупиняється у таких випадках:

1) за власним бажанням оцінювача на підставі заяви про зупинення діяльності, поданої в електронній формі;

2) застосування до оцінювача дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на провадження професійної оцінювальної діяльності – на строк, визначений у рішенні про застосування дисциплінарного стягнення;

3) непідтвердження підвищення кваліфікації оцінювача у встановлений цим Законом строк – до підтвердження підвищення кваліфікації у порядку, визначеному статтею 22 цього Закону.

2. Зупинення професійної оцінювальної діяльності здійснюється шляхом внесення до Єдиного реєстру оцінювачів України відомостей про зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача:

1) автоматично програмними засобами зазначеного реєстру – у випадках, передбачених пунктами 1 і 3 частини першої цієї статті;

2) на підставі рішення про застосування дисциплінарного стягнення – у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, у строк, передбачений частиною четвертою статті 23 цього Закону.

3. Професійна оцінювальна діяльність зупиняється з дня внесення до Єдиного реєстру оцінювачів України запису про зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача.

З дня зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювач не має права провадити професійну оцінювальну діяльність, зокрема складати та підписувати звіти про оцінку майна і рецензії.

4. Повідомлення про зупинення професійної оцінювальної діяльності формується засобами Єдиного реєстру оцінювачів України та передається до електронного кабінету користувача в режимі реального часу в день зупинення професійної оцінювальної діяльності.

5. Подання оцінювачем заяви про зупинення професійної оцінювальної діяльності за власним бажанням не зупиняє та не перериває дисциплінарного провадження, відкритого стосовно такого оцінювача, і не звільняє його від професійної відповідальності.

6. Зупинення професійної оцінювальної діяльності не звільняє оцінювача від обов’язку підвищувати кваліфікацію та підтверджувати її підвищення у порядку та строки, встановлені цим Законом.

7. Порядок зупинення професійної оцінювальної діяльності встановлює Фонд державного майна України.

Стаття 27. Поновлення професійної оцінювальної діяльності

1. Професійна оцінювальна діяльність, зупинена на підставі статті 26 цього Закону, поновлюється шляхом внесення відповідного запису до Єдиного реєстру оцінювачів України.

2. Поновлення професійної оцінювальної діяльності, зупиненої за власним бажанням оцінювача відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 цього Закону, здійснюється за його заявою, поданою в електронній формі через електронний кабінет користувача у Єдиному реєстрі оцінювачів України, крім випадків непідтвердження оцінювачем підвищення кваліфікації у порядку і строки, встановлені цим Законом.

Поновлення професійної оцінювальної діяльності, зупиненої за власним бажанням оцінювача, у разі непідтвердження оцінювачем підвищення кваліфікації здійснюється за правилами, визначеними частиною сьомою статті 22 цього Закону.

3. Поновлення професійної оцінювальної діяльності, зупиненої у зв’язку із застосуванням дисциплінарного стягнення відповідно до пункту 2 частини першої статті 26 цього Закону, здійснюється автоматично програмними засобами Єдиного реєстру оцінювачів України:

1) з дня, наступного за останнім днем строку зупинення, – якщо рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів не встановлено вимоги щодо позачергового підтвердження кваліфікації;

2) в день успішного проходження тестування, передбаченого частиною другою статті 22 цього Закону, але не раніше дня, наступного за останнім днем строку зупинення, – якщо рішенням про застосування дисциплінарного стягнення встановлено вимогу щодо позачергового підтвердження кваліфікації.

4. Поновлення професійної оцінювальної діяльності, зупиненої у зв’язку із непідтвердженням підвищення кваліфікації відповідно до пункту 3 частини першої статті 26 цього Закону, здійснюється автоматично програмними засобами Єдиного реєстру оцінювачів України в день підтвердження підвищення кваліфікації відповідно до частини сьомої статті 22 цього Закону.

5. Професійна оцінювальна діяльність поновлюється з дня внесення до Єдиного реєстру оцінювачів України запису про поновлення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача.

6. Повідомлення про поновлення професійної оцінювальної діяльності формується засобами Єдиного реєстру оцінювачів України та передається до електронного кабінету користувача в режимі реального часу у день поновлення професійної оцінювальної діяльності.

7. Порядок поновлення професійної оцінювальної діяльності встановлює Фонд державного майна України.

Стаття 28. Припинення професійної оцінювальної діяльності

1. Підставами для припинення професійної оцінювальної діяльності є:

1) заява оцінювача про припинення професійної оцінювальної діяльності, подана в електронній формі через електронний кабінет користувача в Єдиному реєстрі оцінювачів України;

2) невідповідність оцінювача вимогам статті 15 цього Закону;

3) застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права здійснювати професійну оцінювальну діяльність;

4) неподання оцінювачем заяви про поновлення професійної оцінювальної діяльності протягом п’яти років з дня її зупинення за власним бажанням оцінювача відповідно до частини другої статті 27 цього Закону;

5) подання недостовірної інформації та/або підроблених документів для отримання кваліфікаційного свідоцтва оцінювача;

6) смерть оцінювача, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.

2. Припинення професійної оцінювальної діяльності здійснюється шляхом внесення до Єдиного реєстру оцінювачів України відомостей про припинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача:

1) автоматично програмними засобами зазначеного реєстру – у випадках, передбачених пунктами 1, 4 і 6 частини першої цієї статті;

2) на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів – у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої цієї статті;

3) на підставі рішення Фонду державного майна України – у випадках, передбачених пунктами 2 і 5 частини першої цієї статті.

3. Професійна оцінювальна діяльність припиняється з дня внесення до Єдиного реєстру оцінювачів України запису про припинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача.

З дня припинення дії кваліфікаційного свідоцтва особа втрачає статус оцінювача та право на провадження професійної оцінювальної діяльності.

4. Повідомлення про припинення професійної оцінювальної діяльності формується засобами Єдиного реєстру оцінювачів України та передається до електронного кабінету користувача в режимі реального часу в день припинення професійної оцінювальної діяльності та на офіційний канал зв’язку оцінювача.

5. Оскарження рішення про припинення професійної оцінювальної діяльності до суду не зупиняє його дії та не перешкоджає внесенню відповідного запису до Єдиного реєстру оцінювачів України, крім випадку, якщо суд у встановленому процесуальним законом порядку вжив заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення.

6. Порядок припинення професійної оцінювальної діяльності встановлює Фонд державного майна України.

Розділ VII. ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ОЦІНЮВАЧА

Стаття 29. Права оцінювача

1. Оцінювач під час здійснення професійної оцінювальної діяльності є незалежним. Оцінювач має право самостійно та незалежно обирати методичні підходи і процедури оцінки та формувати професійне судження про вартість майна відповідно до цього Закону, застосовної системи міжнародних стандартів оцінки та інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна.

Під час рецензування звіту про оцінку майна оцінювач є незалежним у проведенні такого рецензування та формуванні його результатів і висновків відповідно до цього Закону, застосовної системи міжнародних стандартів оцінки та інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна.

Втручання замовника, роботодавця, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, саморегулівних організацій оцінювачів та інших осіб у формування професійного судження про вартість майна під час здійснення оцінки майна, а також у проведення рецензування та формування його результатів і висновків, включно з вимогою визначити, змінити або погодити заздалегідь обумовлений результат оцінки майна чи висновок рецензування, забороняється.

2. Оцінювач має право:

1) на вільний доступ до об’єкта оцінки, інформації, документів та матеріалів, необхідних або суттєвих для здійснення професійної оцінювальної діяльності;

2) отримувати від замовника оцінки майна чи замовника рецензування, а також інших осіб пояснення та додаткову інформацію, необхідні для здійснення оцінки майна, складення звіту про оцінку майна та рецензування, у тому числі інформацію з обмеженим доступом, за наявності в оцінювача відповідного дозволу власника такої інформації на її отримання;

3) отримувати доступ до відомостей та функціональних можливостей Єдиного реєстру оцінювачів України через електронний кабінет користувача у порядку, визначеному цим Законом;

4) страхувати свою цивільно-правову відповідальність, пов’язану з провадженням професійної оцінювальної діяльності;

5) брати участь у розгляді Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією оцінювачів та апеляційним комітетом питань, що стосуються його прав та професійної діяльності, зокрема бути завчасно повідомленим про підстави, час і місце розгляду, ознайомлюватися з матеріалами справи та отримувати їхні копії, подавати докази, письмові та усні пояснення, заяви, заперечення і клопотання, користуватися правовою допомогою або послугами представника, отримувати копію прийнятого рішення та оскаржувати його в порядку, встановленому цим Законом;

6) звертатися до апеляційного комітету Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів для розгляду спорів, що виникають у зв’язку з рецензуванням звітів про оцінку майна, а також для досудового врегулювання спорів у сфері оцінки майна;

7) оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів та апеляційного комітету, що порушують його права та/або законні інтереси, перешкоджають провадженню професійної оцінювальної діяльності;

8) здійснювати інші права, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства України.

3. Оцінювач має право відмовитися від виконання завдання на здійснення оцінки майна або в односторонньому порядку припинити його виконання у разі:

1) ненадання замовником доступу до об’єкта оцінки, документів, інформації чи інших матеріалів, необхідних для належного виконання завдання на здійснення оцінки майна відповідно до вимог цього Закону, застосовної системи міжнародних стандартів оцінки та інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна;

2) висунення замовником, роботодавцем або іншою особою вимог щодо викривлення результатів оцінки чи вчинення інших дій, що можуть призвести до порушення вимог законодавства України, застосовної системи міжнародних стандартів оцінки або Кодексу професійної етики оцінювача;

3) відсутності в оцінювача необхідного рівня професійної компетентності для належного виконання завдання на здійснення оцінки майна або рецензування звіту про оцінку майна;

4) в інших випадках, передбачених законом, застосовною системою міжнародних стандартів оцінки, Кодексом професійної етики оцінювача або договором.

Стаття 30. Обов’язки оцінювача

1. Оцінювач зобов’язаний:

1) здійснювати професійну оцінювальну діяльність незалежно, об’єктивно та неупереджено, самостійно формувати професійне судження про вартість майна та не допускати впливу особистого інтересу, замовника, роботодавця чи інших осіб на результати оцінки або результати рецензування;

2) дотримуватися під час здійснення професійної оцінювальної діяльності вимог цього Закону, застосовної системи міжнародних стандартів оцінки, Кодексу професійної етики оцінювача, інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна, а також правил саморегулівної організації оцінювачів, членом якої він є;

3) невідкладно повідомляти замовника про неможливість належного виконання завдання на здійснення оцінки майна або рецензування звіту про оцінку майна та відмовлятися від його прийняття або подальшого виконання у разі виникнення конфлікту інтересів, загрози незалежності оцінювача, а також здійснення щодо нього примусу чи тиску;

4) особисто здійснювати обстеження (огляд) об’єкта оцінки, а у разі неможливості проведення такого огляду або відсутності необхідності в його проведенні відповідно до застосовної системи міжнародних стандартів оцінки, інших нормативно правових актів у сфері оцінки майна – зазначати у звіті про оцінку майна відповідні обґрунтування, застереження та припущення щодо використання результатів оцінки;

5) постійно підвищувати кваліфікацію та підтверджувати її підвищення у порядку та строки, визначені статтями 21 і 22 цього Закону;

6) подавати до Фонду державного майна України достовірні відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру оцінювачів України, та своєчасно повідомляти про їх зміну через особистий електронний кабінет;

7) забезпечувати формування та зберігання робочої документації (робочих файлів) щодо кожного виконаного завдання на здійснення оцінки майна у порядку та строки, визначені частиною другою цієї статті;

8) забезпечувати дотримання встановленого законом режиму інформації з обмеженим доступом, отриманої під час здійснення професійної оцінювальної діяльності, у тому числі комерційної, банківської таємниці та професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках, персональних даних та іншої інформації з обмеженим доступом;

9) надавати на запит Фонду державного майна України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, апеляційного комітету або саморегулівної організації оцінювачів відповідні звіти про оцінку майна та рецензії у встановлений строк. Надання таких документів на запити, подані відповідно до цього Закону, здійснюється з дотриманням вимог законів України, що регулюють порядок розкриття інформації з обмеженим доступом;

10) виконувати інші обов’язки, передбачені законом.

2. Оцінювач зобов’язаний зберігати робочу документацію (робочі файли) щодо кожного виконаного завдання з оцінки майна або рецензування не менше п’яти років з дня складення відповідного звіту про оцінку майна чи рецензії, крім випадків, передбачених цим Законом.

3. Надання оцінювачем робочої документації (робочих файлів), звітів про оцінку майна, рецензій та інформації з обмеженим доступом на запити Фонду державного майна України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, апеляційного комітету або саморегулівної організації оцінювачів здійснюється виключно в межах дисциплінарного, судового чи іншого провадження, передбаченого законом, та в обсязі, необхідному для розслідування або розгляду відповідної справи.

Надання документів та інформації на вимогу зазначених органів та організацій у випадках, прямо передбачених цим Законом, не вважається розголошенням інформації з обмеженим доступом. Органи та особи, які отримали такі документи та інформацію, зобов’язані забезпечити дотримання встановленого законом режиму доступу до них.

Розділ VIII. РЕГУЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОЦІНЮВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 31. Регулювання професійної оцінювальної діяльності

1. Регулювання професійної оцінювальної діяльності здійснюється з метою створення умов для формування висококваліфікованого, незалежного та доброчесного середовища оцінювачів, стимулювання економічної конкуренції серед суб’єктів оцінки, забезпечення захисту прав замовників та споживачів послуг з оцінки майна, а також надання послуг з оцінки майна національним та іноземним замовникам відповідно до міжнародних стандартів оцінки.

2. Регулювання професійної оцінювальної діяльності засноване на принципах:

1) верховенства права;

2) пропорційності;

3) незалежності оцінювача та недопустимості втручання у формування його професійного судження;

4) ефективності;

5) автономності і самоврядності спільноти оцінювачів;

6) гнучкості та адаптивності до сучасних економічних умов;

7) всеохопного міжнародного співробітництва;

8) відкритості, прозорості та підзвітності.

3. Система регулювання професійної оцінювальної діяльності утворюється на державному та самоврядному рівнях в особі:

1) Фонду державного майна України, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оцінки майна та професійної оцінювальної діяльності;

2) органів професійного самоврядування:

Національної палати оцінювачів України;

саморегулівних організацій оцінювачів, що діють відповідно до цього Закону.

Стаття 32. Державне регулювання професійної оцінювальної діяльності

1. Фонд державного майна України:

1) приймає інші нормативно-правові акти у сфері оцінки майна;

2) здійснює контроль за дотриманням єдності нормативно-правового та організаційного забезпечення професійної оцінювальної діяльності;

3) надає інформаційно-рекомендаційні роз’яснення щодо застосування нормативно-правових актів у сфері оцінки майна;

4) формує та веде Єдиний реєстр оцінювачів України і Реєстр звітів та рецензій, встановлює порядок подання інформації, необхідної для ведення зазначених реєстрів;

5) здійснює нагляд за забезпеченням належної якості базової кваліфікаційної підготовки у встановленому ним порядку;

6) здійснює контроль за дотриманням іншими суб’єктами законодавства у сфері оцінки майна та міжнародних стандартів оцінки;

7) утворює та організаційно забезпечує діяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів;

8) на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів про присвоєння кваліфікації оцінювача приймає рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та видає відповідне свідоцтво;

9) приймає рішення про зупинення або припинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача у випадках, передбачених цим Законом;

10) приймає рішення про присвоєння статусу саморегулівної організації оцінювачів та про відкликання такого статусу;

11) оприлюднює офіційний переклад міжнародних стандартів оцінки;

12) здійснює міжнародне співробітництво з іноземними державними та недержавними органами у сфері оцінки майна;

13) здійснює стандартизовану оцінку майна;

14) забезпечує рецензування звітів про оцінку майна у випадках, передбачених цим Законом;

15) укладає договори про співробітництво у сфері професійної підготовки оцінювачів;

16) затверджує:

програми базової кваліфікаційної підготовки у випадках, передбачених цим Законом;

порядок складання кваліфікаційного іспиту;

Загальні вимоги до професійної підготовки оцінювачів;

перелік тестових завдань для підтвердження оцінювачем підвищення кваліфікації;

Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію оцінювачів;

17) визначає:

порядок забезпечення Фондом державного майна України рецензування звітів про оцінку майна;

порядок набуття іноземними оцінювачами права на здійснення професійної оцінювальної діяльності в Україні;

порядок формування та ведення Реєстру звітів та рецензій;

порядок формування та ведення Єдиного реєстру оцінювачів України;

порядок видачі (відмови у видачі) кваліфікаційного свідоцтва оцінювача;

порядок перевірки звіту про відповідність та результати діяльності;

18) встановлює:

порядок зупинення, поновлення і припинення професійної оцінювальної діяльності;

порядок обліку та перевірки заходів з безперервного навчання у сфері оцінки майна та викладання у сфері оцінки майна;

мінімальну кількість балів, необхідну для набрання оцінювачем під час складання тесту, з метою підтвердження підвищення кваліфікації;

19) бере участь у складі Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів та методичного комітету Національної палати оцінювачів України через своїх представників;

20) забезпечує представництво Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, Національним банком України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, їхніми посадовими і службовими особами, фізичними та юридичними особами, а також у судовому процесі, крім випадків, передбачених цим Законом;

21) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

2. Фонд державного майна України щороку готує та оприлюднює на своєму офіційному вебсайті звіт про стан справ у сфері оцінки майна, в якому зазначає:

1) кількість оцінювачів, які здійснюють професійну оцінювальну діяльність;

2) кількість оцінювачів, професійну оцінювальну діяльність яких зупинено (у розрізі підстав для такого зупинення);

3) кількість оцінювачів, професійну оцінювальну діяльність яких припинено (у розрізі підстав припинення);

4) узагальнену практику розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією оцінювачів дисциплінарних справ (з наведенням кількісних даних);

5) проблеми у сфері оцінки майна станом на початок звітного року та на завершення звітного року;

6) заходи, вжиті Фондом державного майна України, для усунення проблем у сфері оцінки майна;

7) заходи Фонду державного майна України з міжнародного співробітництва у сфері оцінки майна;

8) планування діяльності Фонду державного майна України у сфері оцінки майна на наступний звітний рік.

Стаття 33. Засади самоврядування оцінювачів

1. Самоврядування оцінювачів ґрунтується на принципах виборності, відкритості, підзвітності, професійної незалежності та обов’язковості виконання оцінювачами рішень органів самоврядування оцінювачів.

2. Брати участь у роботі органу самоврядування оцінювачів та бути обраним до його складу може лише оцінювач, відомості про якого внесені до Єдиного реєстру оцінювачів України та професійну оцінювальну діяльність якого не зупинено чи не припинено у встановленому цим Законом порядку (оцінювач з чинним кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача).

Стаття 34. Національна палата оцінювачів України

1. Національна палата оцінювачів України є неприбутковою юридичною особою, що виконує функцію вищого представницького органу саморегулівних організацій оцінювачів.

2. Засновниками та учасниками Національної палати оцінювачів України є саморегулівні організації оцінювачів.

Учасниками Національної палати оцінювачів України також можуть бути фізичні особи, які відповідають вимогам, встановленим конференцією саморегулівних організацій оцінювачів.

3. Національна палата оцінювачів України провадить свою діяльність відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів у сфері оцінки майна та актів законодавства України, а також Статуту Національної палати оцінювачів України, затвердженого конференцією саморегулівних організацій оцінювачів.

4. Національна палата оцінювачів України:

1) представляє саморегулівні організації оцінювачів у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, Національним банком України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, їхніми посадовими і службовими особами, фізичними та юридичними особами, а також організаціями, що затверджують міжнародні стандарти оцінки, зокрема Європейською групою асоціацій оцінювачів та Радою з міжнародних стандартів оцінки;

2) регулює відносини між саморегулівними організаціями оцінювачів, сприяє врегулюванню спорів, що виникають між такими організаціями;

3) бере участь у складі Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів через своїх представників;

4) затверджує Кодекс професійної етики оцінювача;

5) затверджує стратегію розвитку професійної оцінювальної діяльності;

6) сприяє впровадженню найкращих практик доброчесності, освітньої діяльності, управління фінансами у діяльності саморегулівних організацій оцінювачів;

7) створює умови для підвищення якості послуг з оцінки майна в Україні;

8) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

5. Національна палата оцінювачів України здійснює покладені на неї повноваження через утворені у її складі органи:

1) конференцію саморегулівних організацій оцінювачів;

2) Раду Національної палати оцінювачів України;

3) методичний комітет;

4) бюджетний комітет.

Національна палата оцінювачів України може утворювати також інші органи, у тому числі регіонального рівня, необхідні для виконання повноважень, визначених цим Законом. Повноваження, склад та порядок формування інших органів Національної палати оцінювачів України визначаються Статутом Національної палати оцінювачів України.

6. Фінансування діяльності Національної палати оцінювачів України здійснюється за рахунок коштів з джерел, не заборонених законом.

Саморегулівні організації оцінювачів мають сплачувати членські внески Національній палаті оцінювачів України.

Базовий розмір членського внеску, що підлягає сплаті саморегулівною організацією оцінювачів, та періодичність його сплати визначає конференція саморегулівних організацій оцінювачів.

Саморегулівна організація оцінювачів сплачує членський внесок у сумі базового розміру, визначеного конференцією саморегулівних організацій оцінювачів, пропорційно до частки оцінювачів – членів такої організації у загальній кількості оцінювачів, відомості про яких містяться в Єдиному реєстрі оцінювачів України, на дату здійснення сплати.

7. Діяльність Національної палати оцінювачів України є публічною.

Звіт про діяльність Національної палати оцінювачів України, фінансова звітність, кошторис Національної палати оцінювачів України та звіт про його виконання підлягають оприлюдненню на офіційному вебсайті Національної палати оцінювачів України протягом трьох місяців після закінчення календарного року.

Стаття 35. Конференція саморегулівних організацій оцінювачів

1. Конференція саморегулівних організацій оцінювачів є вищим органом управління Національної палати оцінювачів України.

2. До виключної компетенції конференції саморегулівних організацій оцінювачів належить:

1) утворення Ради Національної палати оцінювачів України, обрання її членів, дострокове припинення повноважень цього органу чи його окремого члена;

2) утворення методичного комітету, призначення його членів – представників саморегулівних організацій оцінювачів, дострокове припинення їхніх повноважень;

3) утворення бюджетного комітету, призначення його членів, дострокове припинення їхніх повноважень;

4) призначення членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів – представників Національної палати оцінювачів України;

5) прийняття рішень про вступ Національної палати оцінювачів України до міжнародних та інших організацій, про вихід із цих організацій;

6) обрання представників Національної палати оцінювачів України у міжнародних та інших організаціях;

7) затвердження та внесення змін до:

Статуту Національної палати оцінювачів України;

Кодексу професійної етики оцінювача;

стратегії розвитку професійної оцінювальної діяльності;

Положення про конференцію саморегулівних організацій оцінювачів;

Положення про Раду Національної палати оцінювачів України;

Положення про методичний комітет;

Положення про бюджетний комітет;

кошторису Національної палати оцінювачів України;

8) розгляд і затвердження звіту про виконання кошторису та висновку бюджетного комітету із зазначеного питання, звітів Ради Національної палати оцінювачів України, звітів методичного комітету та інших органів, утворених Національною палатою оцінювачів України;

9) встановлення базового розміру членського внеску Національної палати оцінювачів України;

10) вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції конференції саморегулівних організацій оцінювачів згідно з цим Законом та/або Статутом Національної палати оцінювачів України.

3. На розгляд конференції саморегулівних організацій оцінювачів можуть бути передані також інші питання, що мають значення для сфери оцінки майна, крім питань, які цим Законом віднесені до компетенції інших органів.

4. Рада Національної палати оцінювачів України щороку скликає конференцію саморегулівних організацій оцінювачів (чергова конференція саморегулівних організацій оцінювачів).

Конференцію саморегулівних організацій оцінювачів може бути скликано позачергово на вимогу:

1) Фонду державного майна України;

2) Ради Національної палати оцінювачів України;

3) саморегулівної організації оцінювачів.

Рада Національної палати оцінювачів України скликає та організовує проведення конференції саморегулівних організацій оцінювачів протягом 30 днів з дня отримання вимоги про скликання конференції.

5. Делегатами конференції саморегулівних організацій оцінювачів є представники саморегулівних організацій оцінювачів.

Кількість представників саморегулівної організації оцінювачів на конференції саморегулівних організацій оцінювачів визначає Рада Національної палати оцінювачів України пропорційно до частки оцінювачів – членів такої організації у загальній кількості оцінювачів, відомості про яких містяться в Єдиному реєстрі оцінювачів України, на дату скликання конференції.

У випадках, передбачених Статутом Національної палати оцінювачів України, делегатами конференції саморегулівних організацій оцінювачів можуть бути фізичні особи – оцінювачі (самопредставництво) у кількості, визначеній Радою Національної палати оцінювачів України відповідно до Статуту Національної палати оцінювачів України на дату скликання конференції.

6. Делегати беруть участь у конференції саморегулівних організацій оцінювачів особисто.

Конференція саморегулівних організацій оцінювачів є правочинною, якщо у її роботі беруть участь більше половини загальної кількості делегатів, визначеної Радою Національної палати оцінювачів України відповідно до абзацу другого частини п’ятої цієї статті.

У випадку, передбаченому абзацом третім частини п’ятої цієї статті, конференція саморегулівних організацій оцінювачів є правочинною, якщо у її роботі беруть участь не менше 20 відсотків загальної кількості оцінювачів, відомості про яких містяться у Єдиному реєстрі оцінювачів України, на дату скликання конференції.

У разі відсутності кворуму конференція саморегулівних організацій оцінювачів визнається такою, що не відбулася. Протягом 30 календарних днів від призначеної дати проведення конференції, що не відбулася, Рада Національної палати оцінювачів України повторно скликає конференцію саморегулівних організацій оцінювачів.

7. Якщо інше не вирішено конференцією саморегулівних організацій оцінювачів, головуючим на конференції є Голова Національної палати оцінювачів України, а секретарем – заступник Голови.

8. Рішення конференції саморегулівних організацій оцінювачі

[Текст скорочено. Повна редакція — за посиланням на джерело нижче.]