Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців, ветеранів та військовополонених, яких звільнено з полону, на належну медичну допомогу, реабілітацію, протезування

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців, ветеранів та військовополонених, яких звільнено з полону, на належну медичну допомогу, реабілітацію, протезування

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст.190 із наступними змінами):

1) пункт 3 статті 3 викласти в такій редакції:

"3. Дія цього Закону не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, крім положень, що стосуються грошового забезпечення, надання відпусток військовослужбовцям, правових і соціальних гарантій, встановлених для військовослужбовців статтею 11 цього Закону, в частині отримання медичних послуг, пов’язаних із забезпеченням реалізації їхнього права на біологічне батьківство (материнство), забезпечення допоміжними засобами реабілітації, медичним обслуговуванням, реабілітацією, покращеним харчуванням під час лікування та реабілітації за рахунок коштів державного бюджету.";

2) пункт 9 статті 9 викласти в такій редакції:

"9. За військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв’язку з потребою у лікуванні та/або реабілітації, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку перебування на лікуванні або реабілітації (в тому числі в амбулаторних умовах, якщо таке лікування або реабілітація відбуваються одразу після лікування або реабілітації в стаціонарних умовах), в тому числі під час лікування та/або реабілітації у закладах охорони здоров’я іноземних держав (у стаціонарних умовах), та у відпустці для лікування після травми (поранення, контузії, каліцтва) або у відпустці для лікування у зв’язку з захворюванням, встановленої абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону.";

3) пункт 11 статті 10-1 викласти в такій редакції:

"11. Військовослужбовцю надається відпустка для лікування після травми (поранення, контузії, каліцтва) або відпустка для лікування у зв’язку з захворюванням із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Тривалість такої відпустки визначається характером травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання та відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я. Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Потреба в лікуванні та умовах, в яких повинна надаватися медична допомога, визначається характером травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання та відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я. Підстави для перебування військовослужбовців на лікуванні в закладах охорони здоров’я із збереженням грошового та матеріального забезпечення визначає Кабінет Міністрів України.

У разі призначення додаткової винагороди у зв’язку із стаціонарним лікуванням або відпусткою для лікування після тяжкої травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання додаткової винагороди за різними умовами, така винагорода виплачується за тією умовою, що передбачає більший розмір.

Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування після травми (поранення, контузії, каліцтва) або у відпустці для лікування у зв’язку з захворюванням, але не пізніше ніж через 12 місяців від початку лікування, військовослужбовець підлягає медичному огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.

За наявності медичних показань з урахуванням галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я тривалість стаціонарного лікування може бути продовжено на строк, що перевищує 12 місяців, із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Повторний медичний огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність військовослужбовця до військової служби проводиться не пізніше закінчення строку, на який продовжено стаціонарне лікування, але не пізніше ніж через чотири місяці з дня продовження стаціонарного лікування.

Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров’я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, травма (поранення, контузія, каліцтво) або захворювання військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проходження медичного огляду з метою встановлення придатності до військової служби, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування після травми (поранення, контузії, каліцтва) або відпустка для лікування у зв’язку з захворюванням не надається.";

4) у статті 11:

у пункті 1:

абзац дванадцятий викласти в такій редакції:

"Військовослужбовці, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, під час лікування та реабілітації у закладах охорони здоров’я та реабілітаційних закладах всіх форм власності та підпорядкування забезпечуються за рахунок державного бюджету покращеним харчуванням відповідно до стандартів, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Оплата витрат на покращене харчування військовослужбовців, іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, здійснюється Міністерством оборони України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за фактом надання послуги на підставі щомісячного звіту закладу охорони здоров’я чи реабілітаційного закладу, в якому такі особи проходять лікування та реабілітацію.";

доповнити новими абзацами такого змісту:

"Особи з числа ветеранів війни, визначених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, і звільняються або звільнені з військової служби, особи, які під час проходження військової служби були захоплені (потрапили) у полон, були звільнені з полону та звільнилися з військової служби, а також іноземці та особи без громадянства, які проходили військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України та отримали травму (поранення, контузію, каліцтво) або захворювання під час безпосередньої участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, або під час перебування в полоні, під час лікування та реабілітації в закладах охорони здоров’я та реабілітаційних закладах всіх форм власності та підпорядкування забезпечуються за рахунок державного бюджету покращеним харчуванням за нормами, передбаченими для військовослужбовців. Оплата послуги покращеного харчування здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Лікування та реабілітація військовослужбовців, іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, та осіб, визначених абзацом тринадцятим цього пункту, у закладах охорони здоров’я та реабілітаційних закладах всіх форм власності та підпорядкування здійснюються на рівних умовах у повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету.

Реабілітаційна допомога надається в межах реабілітаційних періодів, визначених Законом України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я", з урахуванням специфіки військової служби та/або наслідків перебування у полоні.

У разі потреби військовослужбовців, іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, та осіб, визначених абзацом тринадцятим цього пункту, у періодичній підтримуючій реабілітаційній допомозі у сфері охорони здоров’я (в тому числі за наявності стану здоров’я з хронічним перебігом), реабілітаційні заходи продовжуються у довготривалому реабілітаційному періоді.

Військовослужбовці, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, під час лікування та реабілітації перед поверненням до військової частини (місця проходження військової служби) зобов’язані пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, а у випадку наявності показань – з метою визначення потреби в стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після травми (поранення, контузії, каліцтва) чи у зв’язку з захворюванням.

Заклад охорони здоров’я чи реабілітаційний заклад зобов’язаний до завершення лікування або реабілітації військовослужбовця, іноземця чи особи без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, провести військово-лікарську експертизу.

Виписування до військової частини (місця проходження військової служби) військовослужбовця, іноземця чи особи без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, після завершення лікування та реабілітації без винесення постанови (рішення) військово-лікарської комісії щодо придатності до військової служби забороняється.

Постанову (рішення) військово-лікарської комісії щодо визначення ступеню придатності до військової служби може бути оскаржено в судовому порядку військовослужбовцем, іноземцем чи особою без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, якого (якої) стосується відповідна постанова (рішення).";

доповнити пунктами 9 і 10 такого змісту:

"9. Призначення, підбір, забезпечення (в тому числі навчання користуванню) протезами, ортезами, комплектувальними виробами до них та іншими допоміжними засобами реабілітації військовослужбовців, іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання внаслідок бойових дій чи перебування у полоні здійснюються відповідно до законодавства.

Військовослужбовці, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України та які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання внаслідок бойових дій чи перебування у полоні, можуть самостійно придбати допоміжні засоби реабілітації (в тому числі протези та/або ортези кінцівок підвищеної функціональності, у разі встановленої індивідуальної потреби на основі результатів оцінювання функціонування з використанням відповідних інструментів оцінювання), що відповідають вимогам технічних регламентів, дія яких на них поширюється, та задовольняють функціональні потреби таких осіб, запасні частини до них та/або отримати компенсацію їхньої вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

10. Держава визнає збереження кінцівки від ампутації та відновлення її функцій стратегічним завданням системи охорони здоров’я, соціальної та ветеранської політики. Пріоритетом є не лише лікування наслідків поранень, а й профілактика ампутацій, розвиток травматології-ортопедії, відновлювальної хірургії, реабілітації в гострому періоді та психологічної підтримки постраждалих.

Держава створює умови для працівників сфери охорони здоров’я для здобуття системних знань з питань, що стосуються ампутацій, інфекційного контролю, збереження кінцівок, забезпечує контроль якості медичних рішень відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я, а також забезпечує захист лікаря, який обґрунтовано прийняв рішення про ампутацію чи спробу порятунку кінцівки.".

2. У Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425 із наступними змінами):

1) у частині другій статті 7:

пункт 1 викласти в такій редакції:

"1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов’язків військової служби (в тому числі пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами), а також захворювань, що проявилися чи загострилися під час захисту Батьківщини або виконання інших обов’язків військової служби;";

доповнити пунктом 1-1 такого змісту:

"1-1) військовослужбовців та осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час перебування в полоні, а також таких, що проявилися чи загострилися після звільнення з полону;";

2) у частині першій статті 13:

пункт 1 викласти в такій редакції:

"1) безоплатне забезпечення лікарськими засобами, імунобіологічними препаратами, медичними виробами, а також безоплатне забезпечення допоміжними засобами реабілітації або, за вибором особи, компенсація їхньої вартості за рахунок коштів державного бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені пунктами 1-1, 11–16 частини другої статті 7 цього Закону, забезпечуються допоміжними засобами реабілітації (в тому числі протезами та/або ортезами кінцівок підвищеної функціональності, у разі встановленої індивідуальної потреби на основі результатів оцінювання функціонування з використанням відповідних інструментів оцінювання), що відповідають вимогам технічних регламентів, дія яких на них поширюється, та задовольняють функціональні потреби таких осіб, за рахунок коштів державного бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Протезування та/або ортезування осіб з інвалідністю внаслідок війни є частиною реабілітаційного маршруту.

Особи з інвалідністю внаслідок війни не можуть бути обмежені у праві вибору протезиста-ортезиста та суб’єкта господарювання, який надаватиме послуги з протезування та/або ортезування.

Забезпечення осіб з інвалідністю внаслідок війни протезами, ортезами та комплектувальними виробами до них може здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів, юридичних або фізичних осіб, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законом;";

у пункті 2 слово "безплатне" замінити словом "безоплатне".

3. У Законі України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 2–3, ст. 36 із наступними змінами):

1) статтю 26 доповнити новими частинами такого змісту:

"Військовослужбовці (резервісти, військовозобов’язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, або виконували інші обов’язки військової служби під час дії воєнного стану, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання внаслідок бойових дій чи перебування у полоні, забезпечуються допоміжними засобами реабілітації (в тому числі протезами та/або ортезами кінцівок підвищеної функціональності, у разі встановленої індивідуальної потреби на основі результатів оцінювання функціонування з використанням відповідних інструментів оцінювання), що відповідають вимогам технічних регламентів, дія яких на них поширюється, та задовольняють функціональні потреби таких осіб, за рахунок коштів державного бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Протезування та/або ортезування осіб, визначених частиною вісімнадцятою цієї статті, є частиною реабілітаційного маршруту.

Особи, визначені частиною вісімнадцятою цієї статті, не можуть бути обмежені у праві вибору протезиста-ортезиста та суб’єкта господарювання, який надаватиме послуги з протезування та/або ортезування.

Забезпечення осіб, визначених частиною вісімнадцятою цієї статті, протезами, ортезами та комплектувальними виробами до них може здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів, юридичних або фізичних осіб, а також інших джерел, не заборонених законом.";

2) частини першу і другу статті 32 викласти в такій редакції:

"Особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, у тому числі з важкими формами інвалідності, які потребують реабілітації відповідно до висновків медико-соціальних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, лікарсько-консультативних комісій, створюються необхідні умови для отримання реабілітаційних послуг.

Отримання реабілітаційних послуг, визначених індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, в реабілітаційному закладі державної або комунальної форми власності здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.".

4. Частину одинадцяту статті 95 Закону України "Про Національну поліцію" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 40–41, ст. 379; 2023 р., № 134, ст. 787) викласти в такій редакції:

"11. У період дії воєнного стану поліцейські, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії або виконують свої службові завдання в районах воєнних (бойових) дій, користуються правовими і соціальними гарантіями, встановленими для військовослужбовців статтею 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині безоплатного отримання медичної послуги, пов’язаної із забезпеченням реалізації їхнього права на біологічне батьківство (материнство), забезпечення протезуванням, реабілітацією, медичним обслуговуванням та покращеним харчуванням.".

5. Закон України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я" (Відомості Верховної Ради України, 2021 р., № 8, ст. 59 із наступними змінами) доповнити статтею 21-1 такого змісту:

"Стаття 21-1. Забезпечення допоміжними засобами реабілітації як невід’ємна складова реабілітаційного процесу

1. Кожна особа з обмеженнями повсякденного функціонування має право на забезпечення необхідними допоміжними засобами реабілітації, які підтримують або покращують повсякденне функціонування такої особи, для тимчасового користування в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

2. Кожна особа зі стійкими обмеженнями повсякденного функціонування має право на безоплатне та/або пільгове забезпечення лікарськими засобами, імунобіологічними препаратами, медичними виробами, а також на безоплатне забезпечення допоміжними засобами реабілітації або, за вибором особи, компенсацію їхньої вартості за рахунок коштів державного бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Допоміжні засоби реабілітації, в тому числі протези, ортези кінцівок, призначаються на основі результатів оцінювання функціонування з використанням відповідних інструментів оцінювання та враховуючи індивідуальні потреби людини.

4. У межах призначення, сформованого лікарем або фахівцем з реабілітації, який надає реабілітаційну допомогу в складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або надає допомогу самостійно у передбачених законодавством випадках, кожна така особа самостійно і вільно обирає протезиста-ортезиста, постачальника допоміжних засобів реабілітації та суб’єкта господарювання, який надаватиме послуги з протезування та/або ортезування.

5. Протези та ортези кінцівок виготовляються протезистами-ортезистами, кваліфікація яких відповідає вимогам професійного стандарту "Протезист-ортезист".

6. Під час первинного забезпечення допоміжним засобом реабілітації фахівці мультидисциплінарної реабілітаційної команди або фахівець з реабілітації, який надає реабілітаційну допомогу самостійно у передбачених законодавством випадках, зобов’язані навчити особу, якій його призначили, та/або членів її сім’ї, соціального працівника, фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб повноцінно користуватися допоміжним засобом реабілітації такого типу. За потреби до навчання залучається постачальник допоміжних засобів реабілітації.".

6. У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов’язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 79, ст. 279 із наступними змінами):

абзац третій викласти в такій редакції:

"військовослужбовцям, які у зв’язку з травмою (пораненням, контузією, каліцтвом), пов’язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я (у тому числі іноземних держав), включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров’я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкої травми (поранення, контузії, каліцтва), а також військовослужбовцям, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон), зниклі безвісти, інтерновані в нейтральні держави або є заручниками, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;";

доповнити новими абзацами такого змісту:

"військовослужбовцям, які у зв’язку з травмою (пораненням, контузією, каліцтвом), отриманими під час виконання обов’язків військової служби, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я (у тому числі іноземних держав), строк якого продовжено понад 12 місяців, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров’я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкої травми (поранення, контузії, каліцтва), щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

військовослужбовцям, які у зв’язку з тяжкою травмою (пораненням, контузією, каліцтвом), пов’язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я (у тому числі іноземних держав), строк якого продовжено понад 12 місяців, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров’я до іншого, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.".

7. У пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (Відомості Верховної Ради України, 2025 р., № 27, ст. 86):

абзац сьомий викласти в такій редакції:

"запроваджує не пізніше ніж з 1 січня 2030 року механізм оцінювання функціонування особи з урахуванням біопсихосоціальної моделі у сфері охорони здоров’я, соціальній, освітній сферах, сфері зайнятості, сфері фізичної культури та спорту та, за потреби, в інших сферах життєдіяльності особи, фіксацію результатів такого оцінювання, що відображають потреби особи, із використанням Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я;";

абзаци восьмий і десятий виключити.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня його опублікування, крім абзацу сьомого пункту 5 розділу I цього Закону, який набирає чинності та вводиться в дію з 1 січня 2029 року, та пункту 2 цього розділу, який набирає чинності та вводиться в дію з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону:

1) подати на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо процедури реабілітації та протезування;

2) вжити заходів щодо удосконалення Єдиної інформаційної системи соціальної сфери з метою забезпечення допоміжними засобами реабілітації, їх комплектувальними виробами та виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби.

Опрацювати питання визначення порядку розгляду скарг користувачів; відповідальності протезистів та виробників за неякісно надані послуги з протезування; реєстрації постачальників допоміжних засобів реабілітації в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери для отримання компенсації їхньої вартості за рахунок коштів державного бюджету.

Розглянути питання створення постійно діючого органу з контролю якості протезування із залученням представників центральних органів виконавчої влади, громадських об’єднань осіб з інвалідністю та експертного середовища;

3) розробити та затвердити Державну цільову програму "Врятуй Кінцівку" на 2026–2030 роки, спрямовану на профілактику ампутацій та відновлення функцій кінцівок, фінансове забезпечення за якою здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету;

4) розглянути можливість встановлення пожиттєвого грошового утримання в розмірі середньої заробітної плати по Україні за попередній рік, що передує року одержання такого утримання, особам, які отримали ушкодження, що призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їхніх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до встановлення інвалідності першої групи, внаслідок вибухових травм (поранення, контузії, каліцтва), одержаних під час безпосередньої участі у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України;

5) забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

6) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

7) забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

Президент України

В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ

м. Київ

19 серпня 2026 року

№ 4954-IX