Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців, ветеранів та військовополонених, яких звільнено з полону, на належну медичну допомогу, реабілітацію, протезування
Закон України № 4954-IX від 19.08.2026
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців, ветеранів та військовополонених, яких звільнено з полону, на належну медичну допомогу, реабілітацію, протезування
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законів України:
1. У Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст.190 із наступними змінами):
1) пункт 3 статті 3 викласти в такій редакції:
"3. Дія цього Закону не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, крім положень, що стосуються грошового забезпечення, надання відпусток військовослужбовцям, правових і соціальних гарантій, встановлених для військовослужбовців статтею 11 цього Закону, в частині отримання медичних послуг, пов’язаних із забезпеченням реалізації їхнього права на біологічне батьківство (материнство), забезпечення допоміжними засобами реабілітації, медичним обслуговуванням, реабілітацією, покращеним харчуванням під час лікування та реабілітації за рахунок коштів державного бюджету.";
2) пункт 9 статті 9 викласти в такій редакції:
"9. За військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв’язку з потребою у лікуванні та/або реабілітації, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку перебування на лікуванні або реабілітації (в тому числі в амбулаторних умовах, якщо таке лікування або реабілітація відбуваються одразу після лікування або реабілітації в стаціонарних умовах), в тому числі під час лікування та/або реабілітації у закладах охорони здоров’я іноземних держав (у стаціонарних умовах), та у відпустці для лікування після травми (поранення, контузії, каліцтва) або у відпустці для лікування у зв’язку з захворюванням, встановленої абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону.";
3) пункт 11 статті 10-1 викласти в такій редакції:
"11. Військовослужбовцю надається відпустка для лікування після травми (поранення, контузії, каліцтва) або відпустка для лікування у зв’язку з захворюванням із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Тривалість такої відпустки визначається характером травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання та відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я. Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Потреба в лікуванні та умовах, в яких повинна надаватися медична допомога, визначається характером травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання та відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я. Підстави для перебування військовослужбовців на лікуванні в закладах охорони здоров’я із збереженням грошового та матеріального забезпечення визначає Кабінет Міністрів України.
У разі призначення додаткової винагороди у зв’язку із стаціонарним лікуванням або відпусткою для лікування після тяжкої травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання додаткової винагороди за різними умовами, така винагорода виплачується за тією умовою, що передбачає більший розмір.
Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування після травми (поранення, контузії, каліцтва) або у відпустці для лікування у зв’язку з захворюванням, але не пізніше ніж через 12 місяців від початку лікування, військовослужбовець підлягає медичному огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.
За наявності медичних показань з урахуванням галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я тривалість стаціонарного лікування може бути продовжено на строк, що перевищує 12 місяців, із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Повторний медичний огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність військовослужбовця до військової служби проводиться не пізніше закінчення строку, на який продовжено стаціонарне лікування, але не пізніше ніж через чотири місяці з дня продовження стаціонарного лікування.
Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров’я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, травма (поранення, контузія, каліцтво) або захворювання військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проходження медичного огляду з метою встановлення придатності до військової служби, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування після травми (поранення, контузії, каліцтва) або відпустка для лікування у зв’язку з захворюванням не надається.";
4) у статті 11:
у пункті 1:
абзац дванадцятий викласти в такій редакції:
"Військовослужбовці, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, під час лікування та реабілітації у закладах охорони здоров’я та реабілітаційних закладах всіх форм власності та підпорядкування забезпечуються за рахунок державного бюджету покращеним харчуванням відповідно до стандартів, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Оплата витрат на покращене харчування військовослужбовців, іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, здійснюється Міністерством оборони України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за фактом надання послуги на підставі щомісячного звіту закладу охорони здоров’я чи реабілітаційного закладу, в якому такі особи проходять лікування та реабілітацію.";
доповнити новими абзацами такого змісту:
"Особи з числа ветеранів війни, визначених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, і звільняються або звільнені з військової служби, особи, які під час проходження військової служби були захоплені (потрапили) у полон, були звільнені з полону та звільнилися з військової служби, а також іноземці та особи без громадянства, які проходили військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України та отримали травму (поранення, контузію, каліцтво) або захворювання під час безпосередньої участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, або під час перебування в полоні, під час лікування та реабілітації в закладах охорони здоров’я та реабілітаційних закладах всіх форм власності та підпорядкування забезпечуються за рахунок державного бюджету покращеним харчуванням за нормами, передбаченими для військовослужбовців. Оплата послуги покращеного харчування здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Лікування та реабілітація військовослужбовців, іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, та осіб, визначених абзацом тринадцятим цього пункту, у закладах охорони здоров’я та реабілітаційних закладах всіх форм власності та підпорядкування здійснюються на рівних умовах у повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету.
Реабілітаційна допомога надається в межах реабілітаційних періодів, визначених Законом України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я", з урахуванням специфіки військової служби та/або наслідків перебування у полоні.
У разі потреби військовослужбовців, іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, та осіб, визначених абзацом тринадцятим цього пункту, у періодичній підтримуючій реабілітаційній допомозі у сфері охорони здоров’я (в тому числі за наявності стану здоров’я з хронічним перебігом), реабілітаційні заходи продовжуються у довготривалому реабілітаційному періоді.
Військовослужбовці, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, під час лікування та реабілітації перед поверненням до військової частини (місця проходження військової служби) зобов’язані пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, а у випадку наявності показань – з метою визначення потреби в стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після травми (поранення, контузії, каліцтва) чи у зв’язку з захворюванням.
Заклад охорони здоров’я чи реабілітаційний заклад зобов’язаний до завершення лікування або реабілітації військовослужбовця, іноземця чи особи без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, провести військово-лікарську експертизу.
Виписування до військової частини (місця проходження військової служби) військовослужбовця, іноземця чи особи без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, після завершення лікування та реабілітації без винесення постанови (рішення) військово-лікарської комісії щодо придатності до військової служби забороняється.
Постанову (рішення) військово-лікарської комісії щодо визначення ступеню придатності до військової служби може бути оскаржено в судовому порядку військовослужбовцем, іноземцем чи особою без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, якого (якої) стосується відповідна постанова (рішення).";
доповнити пунктами 9 і 10 такого змісту:
"9. Призначення, підбір, забезпечення (в тому числі навчання користуванню) протезами, ортезами, комплектувальними виробами до них та іншими допоміжними засобами реабілітації військовослужбовців, іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання внаслідок бойових дій чи перебування у полоні здійснюються відповідно до законодавства.
Військовослужбовці, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України та які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання внаслідок бойових дій чи перебування у полоні, можуть самостійно придбати допоміжні засоби реабілітації (в тому числі протези та/або ортези кінцівок підвищеної функціональності, у разі встановленої індивідуальної потреби на основі результатів оцінювання функціонування з використанням відповідних інструментів оцінювання), що відповідають вимогам технічних регламентів, дія яких на них поширюється, та задовольняють функціональні потреби таких осіб, запасні частини до них та/або отримати компенсацію їхньої вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
10. Держава визнає збереження кінцівки від ампутації та відновлення її функцій стратегічним завданням системи охорони здоров’я, соціальної та ветеранської політики. Пріоритетом є не лише лікування наслідків поранень, а й профілактика ампутацій, розвиток травматології-ортопедії, відновлювальної хірургії, реабілітації в гострому періоді та психологічної підтримки постраждалих.
Держава створює умови для працівників сфери охорони здоров’я для здобуття системних знань з питань, що стосуються ампутацій, інфекційного контролю, збереження кінцівок, забезпечує контроль якості медичних рішень відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я, а також забезпечує захист лікаря, який обґрунтовано прийняв рішення про ампутацію чи спробу порятунку кінцівки.".
2. У Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425 із наступними змінами):
1) у частині другій статті 7:
пункт 1 викласти в такій редакції:
"1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов’язків військової служби (в тому числі пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами), а також захворювань, що проявилися чи загострилися під час захисту Батьківщини або виконання інших обов’язків військової служби;";
доповнити пунктом 1-1 такого змісту:
"1-1) військовослужбовців та осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час перебування в полоні, а також таких, що проявилися чи загострилися після звільнення з полону;";
2) у частині першій статті 13:
пункт 1 викласти в такій редакції:
"1) безоплатне забезпечення лікарськими засобами, імунобіологічними препаратами, медичними виробами, а також безоплатне забезпечення допоміжними засобами реабілітації або, за вибором особи, компенсація їхньої вартості за рахунок коштів державного бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені пунктами 1-1, 11–16 частини другої статті 7 цього Закону, забезпечуються допоміжними засобами реабілітації (в тому числі протезами та/або ортезами кінцівок підвищеної функціональності, у разі встановленої індивідуальної потреби на основі результатів оцінювання функціонування з використанням відповідних інструментів оцінювання), що відповідають вимогам технічних регламентів, дія яких на них поширюється, та задовольняють функціональні потреби таких осіб, за рахунок коштів державного бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Протезування та/або ортезування осіб з інвалідністю внаслідок війни є частиною реабілітаційного маршруту.
Особи з інвалідністю внаслідок війни не можуть бути обмежені у праві вибору протезиста-ортезиста та суб’єкта господарювання, який надаватиме послуги з протезування та/або ортезування.
Забезпечення осіб з інвалідністю внаслідок війни протезами, ортезами та комплектувальними виробами до них може здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів, юридичних або фізичних осіб, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законом;";
у пункті 2 слово "безплатне" замінити словом "безоплатне".
3. У Законі України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 2–3, ст. 36 із наступними змінами):
1) статтю 26 доповнити новими частинами такого змісту:
"Військовослужбовці (резервісти, військовозобов’язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, або виконували інші обов’язки військової служби під час дії воєнного стану, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання внаслідок бойових дій чи перебування у полоні, забезпечуються допоміжними засобами реабілітації (в тому числі протезами та/або ортезами кінцівок підвищеної функціональності, у разі встановленої індивідуальної потреби на основі результатів оцінювання функціонування з використанням відповідних інструментів оцінювання), що відповідають вимогам технічних регламентів, дія яких на них поширюється, та задовольняють функціональні потреби таких осіб, за рахунок коштів державного бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Протезування та/або ортезування осіб, визначених частиною вісімнадцятою цієї статті, є частиною реабілітаційного маршруту.
Особи, визначені частиною вісімнадцятою цієї статті, не можуть бути обмежені у праві вибору протезиста-ортезиста та суб’єкта господарювання, який надаватиме послуги з протезування та/або ортезування.
Забезпечення осіб, визначених частиною вісімнадцятою цієї статті, протезами, ортезами та комплектувальними виробами до них може здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів, юридичних або фізичних осіб, а також інших джерел, не заборонених законом.";
2) частини першу і другу статті 32 викласти в такій редакції:
"Особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, у тому числі з важкими формами інвалідності, які потребують реабілітації відповідно до висновків медико-соціальних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, лікарсько-консультативних комісій, створюються необхідні умови для отримання реабілітаційних послуг.
Отримання реабілітаційних послуг, визначених індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, в реабілітаційному закладі державної або комунальної форми власності здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.".
4. Частину одинадцяту статті 95 Закону України "Про Національну поліцію" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 40–41, ст. 379; 2023 р., № 134, ст. 787) викласти в такій редакції:
"11. У період дії воєнного стану поліцейські, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії або виконують свої службові завдання в районах воєнних (бойових) дій, користуються правовими і соціальними гарантіями, встановленими для військовослужбовців статтею 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині безоплатного отримання медичної послуги, пов’язаної із забезпеченням реалізації їхнього права на біологічне батьківство (материнство), забезпечення протезуванням, реабілітацією, медичним обслуговуванням та покращеним харчуванням.".
5. Закон України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я" (Відомості Верховної Ради України, 2021 р., № 8, ст. 59 із наступними змінами) доповнити статтею 21-1 такого змісту:
"Стаття 21-1. Забезпечення допоміжними засобами реабілітації як невід’ємна складова реабілітаційного процесу
1. Кожна особа з обмеженнями повсякденного функціонування має право на забезпечення необхідними допоміжними засобами реабілітації, які підтримують або покращують повсякденне функціонування такої особи, для тимчасового користування в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
2. Кожна особа зі стійкими обмеженнями повсякденного функціонування має право на безоплатне та/або пільгове забезпечення лікарськими засобами, імунобіологічними препаратами, медичними виробами, а також на безоплатне забезпечення допоміжними засобами реабілітації або, за вибором особи, компенсацію їхньої вартості за рахунок коштів державного бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
3. Допоміжні засоби реабілітації, в тому числі протези, ортези кінцівок, призначаються на основі результатів оцінювання функціонування з використанням відповідних інструментів оцінювання та враховуючи індивідуальні потреби людини.
4. У межах призначення, сформованого лікарем або фахівцем з реабілітації, який надає реабілітаційну допомогу в складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або надає допомогу самостійно у передбачених законодавством випадках, кожна така особа самостійно і вільно обирає протезиста-ортезиста, постачальника допоміжних засобів реабілітації та суб’єкта господарювання, який надаватиме послуги з протезування та/або ортезування.
5. Протези та ортези кінцівок виготовляються протезистами-ортезистами, кваліфікація яких відповідає вимогам професійного стандарту "Протезист-ортезист".
6. Під час первинного забезпечення допоміжним засобом реабілітації фахівці мультидисциплінарної реабілітаційної команди або фахівець з реабілітації, який надає реабілітаційну допомогу самостійно у передбачених законодавством випадках, зобов’язані навчити особу, якій його призначили, та/або членів її сім’ї, соціального працівника, фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб повноцінно користуватися допоміжним засобом реабілітації такого типу. За потреби до навчання залучається постачальник допоміжних засобів реабілітації.".
6. У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов’язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 79, ст. 279 із наступними змінами):
абзац третій викласти в такій редакції:
"військовослужбовцям, які у зв’язку з травмою (пораненням, контузією, каліцтвом), пов’язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я (у тому числі іноземних держав), включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров’я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкої травми (поранення, контузії, каліцтва), а також військовослужбовцям, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон), зниклі безвісти, інтерновані в нейтральні держави або є заручниками, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;";
доповнити новими абзацами такого змісту:
"військовослужбовцям, які у зв’язку з травмою (пораненням, контузією, каліцтвом), отриманими під час виконання обов’язків військової служби, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я (у тому числі іноземних держав), строк якого продовжено понад 12 місяців, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров’я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкої травми (поранення, контузії, каліцтва), щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;
військовослужбовцям, які у зв’язку з тяжкою травмою (пораненням, контузією, каліцтвом), пов’язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я (у тому числі іноземних держав), строк якого продовжено понад 12 місяців, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров’я до іншого, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.".
7. У пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (Відомості Верховної Ради України, 2025 р., № 27, ст. 86):
абзац сьомий викласти в такій редакції:
"запроваджує не пізніше ніж з 1 січня 2030 року механізм оцінювання функціонування особи з урахуванням біопсихосоціальної моделі у сфері охорони здоров’я, соціальній, освітній сферах, сфері зайнятості, сфері фізичної культури та спорту та, за потреби, в інших сферах життєдіяльності особи, фіксацію результатів такого оцінювання, що відображають потреби особи, із використанням Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я;";
абзаци восьмий і десятий виключити.
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня його опублікування, крім абзацу сьомого пункту 5 розділу I цього Закону, який набирає чинності та вводиться в дію з 1 січня 2029 року, та пункту 2 цього розділу, який набирає чинності та вводиться в дію з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону:
1) подати на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо процедури реабілітації та протезування;
2) вжити заходів щодо удосконалення Єдиної інформаційної системи соціальної сфери з метою забезпечення допоміжними засобами реабілітації, їх комплектувальними виробами та виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби.
Опрацювати питання визначення порядку розгляду скарг користувачів; відповідальності протезистів та виробників за неякісно надані послуги з протезування; реєстрації постачальників допоміжних засобів реабілітації в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери для отримання компенсації їхньої вартості за рахунок коштів державного бюджету.
Розглянути питання створення постійно діючого органу з контролю якості протезування із залученням представників центральних органів виконавчої влади, громадських об’єднань осіб з інвалідністю та експертного середовища;
3) розробити та затвердити Державну цільову програму "Врятуй Кінцівку" на 2026–2030 роки, спрямовану на профілактику ампутацій та відновлення функцій кінцівок, фінансове забезпечення за якою здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету;
4) розглянути можливість встановлення пожиттєвого грошового утримання в розмірі середньої заробітної плати по Україні за попередній рік, що передує року одержання такого утримання, особам, які отримали ушкодження, що призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їхніх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до встановлення інвалідності першої групи, внаслідок вибухових травм (поранення, контузії, каліцтва), одержаних під час безпосередньої участі у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України;
5) забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
6) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
7) забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.
Президент України
В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ
м. Київ
19 серпня 2026 року
№ 4954-IX
Верховна Рада · текст збережено 06.09.2026
Відкрити першоджерело →Норма, якої стосується
Дослівний текст статті, чинна редакція.
{Назва статті 95 в редакції Законів № 3496-IX від 22.11.2023 , № 4735-IX від 17.12.2025 } 1. Поліцейським гарантується безоплатне медичне забезпечення в закладах охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ України. 2. У разі відсутності за місцем проходження служби, місцем проживання або тимчасового перебування поліцейських закладу охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ України чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, необхідного для надання медичної допомоги, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров’я. 3. У разі відсутності спеціального медичного обладнання, медичних фахівців або спеціалізованих відділень у закладах охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ України, а також в інших державних та комунальних закладах охорони здоров’я, медичних показань, визначених закладом охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ України, бюджетних асигнувань поліцейський може бути направлений за висновком відповідного закладу охорони здоров’я на обстеження або лікування до приватного закладу охорони здоров’я або іноземного медичного закладу. {Абзац перший частини третьої статті 95 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 } Направлення поліцейських на лікування за межі України здійснюється на загальних підставах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 4. Члени сім’ї поліцейського (дружина (чоловік), діти до 18 років, а в разі їх навчання в закладах вищої освіти - до 23 років), а також члени сім’ї поліцейського, який під час виконання службових обов’язків, пов’язаних із здійсненням завдань і повноважень поліції, загинув (помер) або визнаний судом безвісно відсутнім, або зник безвісти за особливих обставин, став особою з інвалідністю під час проходження служби в поліції (зокрема під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки), мають право на безоплатне медичне обслуговування в закладах охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ України. {Частина четверта статті 95 в редакції Закону № 4735-IX від 17.12.2025 } 5. Поліцейські та члени їхніх сімей (дружина (чоловік), діти до 18 років, а в разі їх навчання у закладах вищої освіти - до 23 років) мають право на пільгове реабілітаційне, санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок у медичних реабілітаційних центрах, санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах та оздоровчих закладах Міністерства внутрішніх справ України за рахунок бюджетних коштів, визначених на утримання Міністерства внутрішніх справ України в порядку , що встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. 6. Поліцейські сплачують 25 відсотків, а члени їхніх сімей - 50 відсотків собівартості путівки в таких закладах та інших відповідних закладах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ України. 7. Члени сім’ї поліцейського, який під час виконання службових обов’язків, пов’язаних із здійсненням завдань і повноважень поліції, загинув (помер) або визнаний судом безвісно відсутнім, або зник безвісти за особливих обставин, мають право на безоплатне санаторно-курортне лікування та оздоровлення один раз на два роки. До таких членів сімей належать: дружина (чоловік), якщо вона (він) не одружилися вдруге, діти до 18 років, а в разі їх навчання у закладах вищої освіти - до 23 років, а також діти з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку). {Частина сьома статті 95 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4735-IX від 17.12.2025 } 8. Громадяни України з числа колишніх поліцейських, які були звільнені зі служби за станом здоров’я, за віком, у зв’язку із скороченням штату, та члени їхніх сімей (дружина (чоловік), діти до 18 років, а в разі їх навчання у закладах вищої освіти - до 23 років) мають право на медичне забезпечення в закладах охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ України відповідно до умов, визначених частинами першою - сьомою цієї статті. 9. Поліцейські зобов’язані щороку проходити комплексний медичний огляд (диспансеризацію), а за необхідності - цільові медичні огляди, психофізіологічні обстеження і тестування в порядку , визначеному Міністром внутрішніх справ України. 10. У період дії воєнного стану поліцейським гарантується безоплатне медичне забезпечення в закладах охорони здоров’я будь-якої форми власності. {Статтю 95 доповнено частиною десятою з гідно із Законом № 2123-IX від 15.03.2022 - щодо дії змін див. пункт 2 розділу II; в редакції Закону № 3496-IX від 22.11.2023 } 11. У період дії воєнного стану поліцейські, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, або виконують свої службові завдання в районах воєнних (бойових) дій, користуються правовими і соціальними гарантіями, встановленими абзацом десятим пункту 1 статті 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". {Статтю 95 доповнено частиною одинадцятою з гідно із Законом № 3496-IX від 22.11.2023 }
чинна з 2015-07-02Повний текст статті →
{Назва статті 11 в редакції Закону № 3496-IX від 22.11.2023 } 1. Охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби. Військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров’я. Військовослужбовці, резервісти під час служби у військовому резерві щорічно проходять медичний огляд, стосовно них проводяться лікувально-профілактичні заходи. {Абзац третій пункту 1 статті 11 в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024 } У разі відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров’я, відповідних відділень або ліжко-місць чи спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога військовослужбовцям надається державними або комунальними закладами охорони здоров’я за рахунок програми державних гарантій медичного обслуговування населення або інших бюджетних програм, розпорядниками яких є органи управління такими закладами. {Абзац четвертий пункту 1 статті 11 в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4351-IX від 15.04.2025 } Військовослужбовцям, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, медична допомога, санаторно-курортне лікування та відпочинок надаються відповідно до законодавства. {Абзац п’ятий пункту 1 статті 11 в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024 } Держава забезпечує безоплатну психологічну допомогу особам, зазначеним у пункті 1 статті 3 цього Закону, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, чи виконували службово-бойові завдання в екстремальних (бойових) умовах. Психологічна допомога надається силами та засобами структурних підрозділів психологічних служб військових частин (військових формувань та правоохоронних органів), а в разі потреби - на базі закладів, з якими укладено договори (на оплату послуг з харчування, проживання, відновлення тощо), згідно з порядками , затвердженими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи. {Пункт 1 статті 11 доповнено абзацом шостим згідно із Законом № 742-VIII від 03.11.2015 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018 ; в редакції Закону № 2153-IX від 24.03.2022 , № 3621-IX від 21.03.2024 } Особи, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, з числа військовослужбовців, учасників бойових дій та прирівняних до них осіб після їх звільнення обов’язково проходять відновлювальні (постізоляційні, реінтеграційні) заходи, заходи з адаптації, підтримки (супроводу) в порядку, встановленому Міністерством оборони України. {Пункт 1 статті 11 доповнено абзцом сьомим згідно із Законом № 2010-IX від 26.01.2022 ; в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024 } Особи, які звільняються або звільнені з військової служби з числа ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, члени сімей таких осіб, члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", мають право на безоплатну психологічну допомогу. Організація психологічної допомоги зазначеним особам провадиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб та членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України. Порядок та умови надання психологічної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. {Абзац пункту 1 статті 11 в редакції Закону № 2153-IX від 24.03.2022 } У період дії воєнного стану військовослужбовці, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, можуть бути направлені відповідно до висновку військово-лікарської комісії для подальшого надання їм медичної допомоги або проведення медико-психологічної реабілітації до медичних закладів, розташованих за межами України. На зазначених військовослужбовців та супроводжуючий їх медичний персонал не поширюються обмеження щодо виїзду громадян України за межі України. Порядок надання військовослужбовцям медичної допомоги або проведення медико-психологічної реабілітації у медичних закладах за межами України і проведення оплати послуг з надання такої медичної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відшкодування вартості проїзду та оплати послуг з надання такої медичної допомоги або проведення медико-психологічної реабілітації здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків надання зазначеної допомоги коштом приймаючої сторони. {Пункт 1 статті 11 доповнено абзцом згідно із Законом № 2171-IX від 01.04.2022 } У період дії воєнного стану військовослужбовці, визначені у підпункті 1 пункту 1 статті 3 цього Закону, мають право на безоплатне отримання медичної послуги, пов’язаної із забезпеченням реалізації їхнього права на біологічне батьківство (материнство), зокрема на здійснення забору, кріоконсервації та зберігання їхніх репродуктивних клітин на випадок втрати репродуктивної функції при виконанні обов’язків із оборони держави, захисту Вітчизни та інших покладених на них обов’язків відповідно до законодавства, у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України. {Пункт 1 статті 11 доповнено абзцом десятим згідно із Законом № 3496-IX від 22.11.2023 } У разі направлення військовослужбовців на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, безперервним перебуванням на лікуванні за кордоном вважається період надання медичних послуг у закладах охорони здоров’я іноземних держав, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров’я до іншого та час очікування між плановими етапами лікування, реабілітації, протезування. {Пункт 1 статті 11 доповнено абзцом одинадцятим згідно із Законом № 3621-IX від 21.03.2024 } Військовослужбовці під час лікування та реабілітації у закладах охорони здоров’я всіх форм власності та підпорядкування забезпечуються за рахунок державного бюджету покращеним харчуванням. Оплата витрат на покращене харчування військовослужбовців здійснюється Міністерством оборони України за фактом надання послуги на підставі щомісячного звіту закладу охорони здоров’я, в якому військовослужбовці проходять лікування та реабілітацію. {Пункт 1 статті 11 доповнено абзцом дванадцятим згідно із Законом № 3687-IX від 08.05.2024 ; в редакції Закону № 4351-IX від 15.04.2025 } 2. Члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти) за відсутності за місцем їх проживання державних або комунальних закладів охорони здоров'я отримують медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Члени сімей військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у відставку, а також військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, якщо ці особи прослужили у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років, мають право на медичне обслуговування у закладах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. {Абзац другий пункту 2 статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5286-VI від 18.09.2012 } Направлення військовослужбовців та членів їх сімей на лікування за межі України здійснюється на загальних підставах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 3. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей мають право не більше одного разу на рік на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристських базах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів з пільговою оплатою вартості путівок у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. Таким же правом користуються члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби. До таких членів сімей належать: батьки, дружина (чоловік), неповнолітні діти, а також діти - особи з інвалідністю з дитинства (незалежно від їх віку). {Абзац перший пункту 3 статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 } Пільги, передбачені першим реченням абзацу першого цього пункту, надаються військовослужбовцям та членам їх сімей за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує трьох прожиткових мінімумів. {Пункт третій статті 11 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1166-VII від 27.03.2014 ; в редакції Закону № 739-VIII від 03.11.2015 } Військовослужбовцям, які направляються до санаторно-курортного закладу для продовження лікування відповідно до висновку військово-лікарської комісії після стаціонарного лікування в госпіталі, путівки надаються безоплатно. {Абзац третій пункту 3 статті 11 в редакції Закону № 1079-VIII від 12.04.2016 } У разі направлення до санаторно-курортного закладу для продовження лікування після стаціонарного лікування в госпіталі військовослужбовця, який за станом здоров’я потребує сторонньої допомоги відповідно до висновку військово-лікарської комісії, особі, яка його супроводжує, безоплатно надається путівка до цього санаторно-курортного закладу без права лікування. {Пункт 3 статті 11 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1079-VIII від 12.04.2016 } Особою, яка супроводжує військовослужбовця до санаторно-курортного закладу, не може бути особа з інвалідністю I групи та особа, яка не досягла 16-річного віку. {Пункт 3 статті 11 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1079-VIII від 12.04.2016 } Військовослужбовці строкової військової служби, курсанти (слухачі) вищих військових навчальних закладів та курсанти закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, навчальних центрів (частин), військовослужбовці-жінки за наявності медичних показань забезпечуються безоплатним санаторно-курортним лікуванням. Військовослужбовці, які отримали захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, після лікування у військово-медичному закладі охорони здоров'я мають право на позачергове одержання путівок до санаторно-курортних та оздоровчих закладів Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Військовослужбовцям, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, а також при особливому характері їх служби, військовослужбовцям, які стали особами з інвалідністю внаслідок бойових дій, учасникам бойових дій і прирівняним до них особам путівки для санаторно-курортного лікування надаються у першу чергу. Пенсіонери з числа військовослужбовців, які визнані особами з інвалідністю I та II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування незалежно від виду пенсії, яку вони отримують. Особи з інвалідністю III групи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, які отримують пенсії по інвалідності, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування за наявності медичних показань. Порядок забезпечення путівками для санаторно-курортного лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України. 4. Військовослужбовці, які стали особами з інвалідністю внаслідок бойових дій, а також учасники бойових дій прирівнюються у правах до осіб з інвалідністю та учасників Другої світової війни. {Пункт 4 статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018 } 5. Військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі охорони здоров'я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей). Для догляду за хворою дитиною віком до 14 років військовослужбовці, зазначені в абзаці першому цього пункту, звільняються від виконання службових обов’язків на період, протягом якого дитина потребує догляду згідно з медичним висновком про тимчасову непрацездатність, але не більш як на 14 календарних днів. У разі необхідності догляду за хворою дитиною віком до 14 років, яка потребує стаціонарного лікування, військовослужбовці, зазначені в абзаці першому цього пункту, звільняються від виконання службових обов’язків із збереженням грошового забезпечення на весь період догляду за хворою дитиною. {Пункт 5 статті 11 доповнено абзцом другим згідно із Законом № 3621-IX від 21.03.2024 } 6. Військовослужбовці, звільнені з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров'я в порядку, встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами. 7. Зміна підпорядкування, перепрофілювання військово-медичних закладів охорони здоров'я, санаторно-курортних та оздоровчих закладів Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань і правоохоронних органів та відчуження нерухомого майна цих закладів забороняються. {Статтю 11 доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 1138-VI від 17.03.2009 } 8. Особливості надання медичної допомоги та медичних послуг іноземцям та особам без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, визначаються Кабінетом Міністрів України. {Статтю 11 доповнено пунктом 8 згідно із Законом № 4730-IX від 17.12.2025 } {Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2171-III від 21.12.2000 , № 662-IV від 03.04.2003 , № 1768-IV від 15.06.2004 ; в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006 }
чинна з 1991-12-20Повний текст статті →
До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час. До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: 1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; {Пункт 1 частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4000-IX від 08.10.2024 } 2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами; {Пункт 2 частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3200-IV від 15.12.2005 , № 4000-IX від 08.10.2024 } {Пункт 3 частини другої статті 7 виключено на підставі Закону № 2256-IV від 16.12.2004 } 4) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних: у районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, з 1 грудня 2014 року до 24 лютого 2022 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з 24 лютого 2022 року - на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; {Абзац третій пункту 4 частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018 ; в редакції Закону № 2864-IX від 12.01.2023 } під час виконання робіт, пов’язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання. Дія абзацу третього цього пункту не поширюється на осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки України та кримінальні правопорушення проти громадської безпеки. {Абзац п'ятий пункту 4 частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020 } Зв’язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров’я, отриманим особами, зазначеними в цьому пункті, встановлюється для повнолітніх осіб - за висновком медико-соціальної експертизи або за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, для осіб віком до 18 років - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України; {Абзац шостий пункту 4 частини другої статті 7 в редакції Закону № 2443-VIII від 22.05.2018 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4170-IX від 19.12.2024 } {Пункт 4 частини другої статті 7 в редакції Закону № 2203-VIII від 14.11.2017 } 5) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок воєнних дій громадянської та Другої світової воєн або стали особами з інвалідністю із зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки; 6) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов'язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року; 7) учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, пов'язаних з перебуванням у цих державах; {Пункт 7 частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4000-IX від 08.10.2024 } 8) осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, та осіб, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941-1945 років і стали особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; {Частину другу статті 7 доповнено пунктом 8 згідно із Законом № 760-IV від 15.05.2003 ; в редакції Законів № 1770-IV від 15.06.2004 , № 2939-IV від 05.10.2005 , № 1439-VI від 03.06.2009 } 9) осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи; {Частину другу статті 7 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 1770-IV від 15.06.2004 } 10) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (далі - Революція Гідності), та які звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року. Абзац перший цього пункту не поширюється на працівників міліції, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил України та інших військових формувань, які отримали інвалідність внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з подіями Революції Гідності. Участь осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, у Революції Гідності та отримання ними під час Революції Гідності поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я встановлюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зв'язок інвалідності з пораненнями, каліцтвом, контузією чи іншим ушкодженням здоров'я, отриманими особами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, під час участі у Революції Гідності, встановлюється за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. {Абзац четвертий пункту 10 частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4170-IX від 19.12.2024 } Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України; {Частину другу статті 7 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 175-VIII від 10.02.2015 } 11) військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресію Російської Федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; {Частину другу статті 7 доповнено пунктом 11 згідно із Законом № 291-VIII від 07.04.2015 ; із змінами, внесеними згідно із Законами № 901-VIII від 23.12.2015 , № 965-VIII від 02.02.2016 , № 2203-VIII від 14.11.2017 , № 2268-VIII від 18.01.2018 , № 2443-VIII від 22.05.2018 , № 2121-IX від 15.03.2022 , № 3549-IX від 16.01.2024 , № 4000-IX від 08.10.2024 } 12) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; {Частину другу статті 7 доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 291-VIII від 07.04.2015 ; із змінами, внесеними згідно із Законами № 901-VIII від 23.12.2015 , № 2203-VIII від 14.11.2017 , № 4000-IX від 08.10.2024 } 13) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами. Підставою для надання особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є (але не виключно): а) клопотання про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни керівника добровольчого формування, до складу якого входила така особа. До клопотання додаються документи, що підтверджують участь особи в антитерористичній операції, або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які спільно з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни відповідно до цього Закону; б) довідка керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Генерального штабу Збройних Сил України про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; в) документ, що підтверджує встановлену групу та причину інвалідності; {Абзац п'ятий пункту 13 частини другої статті 7 в редакції Закону № 4170-IX від 19.12.2024 } {Частину другу статті 7 доповнено пунктом 13 згідно із Законом № 291-VIII від 07.04.2015 ; із змінами, внесеними згідно із Законами № 901-VIII від 23.12.2015 , № 2203-VIII від 14.11.2017 , № 4000-IX від 08.10.2024 } 14) осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; {Частину другу статті 7 доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 291-VIII від 07.04.2015 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2203-VIII від 14.11.2017 ; в редакції Закону № 2268-VIII від 18.01.2018 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4000-IX від 08.10.2024 } 15) осіб, залучених до конфіденційного співробітництва з розвідувальними органами України і які стали інвалідами внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва), одержаних під час виконання своїх завдань на тимчасово окупованій території України, у районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, або на інших територіях, де в період виконання цих завдань велися бойові дії; {Частину другу статті 7 доповнено пунктом 15 згідно із Законом № 912-IX від 17.09.2020 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4000-IX від 08.10.2024 } 16) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у період дії воєнного стану внаслідок самооборони під час виконання завдань, пов’язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану. {Частину другу статті 7 доповнено пунктом 16 згідно із Законом № 2864-IX від 12.01.2023 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4000-IX від 08.10.2024 } Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пунктах 11-15 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України. {Статтю 7 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 291-VIII від 07.04.2015 ; із змінами, внесеними згідно із Законами № 912-IX від 17.09.2020 , № 2864-IX від 12.01.2023 ; в редакції Закону № 4157-IX від 18.12.2024 } Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пункті 16 частини другої цієї статті, категорії таких осіб, а також періоди та райони проведення заходів і виконання завдань, визначених пунктом 16 частини другої цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни осіб, зазначених у пункті 16 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України. {Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4157-IX від 18.12.2024 } Особи, зазначені у пункті 11 частини другої цієї статті (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, до органу, уповноваженого встановлювати статус особи з інвалідністю внаслідок війни, у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України. {Статтю 7 доповнено частиною згідно із Законом № 3443-IX від 08.11.2023 ; в редакції Закону № 3549-IX від 16.01.2024 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3783-IX від 05.06.2024 } У такій заяві зазначаються відомості, необхідні для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, а також додаються копії відповідних документів, засвід
чинна з 1993-10-22Повний текст статті →