← Зміни в законодавстві
Зміни в законодавствіЗаконодавство України

Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 14 січня 2014 року № 25

Міноборони України № 310 від 01.09.2026

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

01.09.2026 № 310

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

28 вересня 2026 року

за № 1296/46690

Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 14 січня 2014 року № 25

Відповідно до Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту», Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 905), з метою забезпечення належної організації водолазних робіт та підготовки водолазів у Державній спеціальній службі транспорту

НАКАЗУЮ:

1. Внести до наказу Міністерства оборони України від 14 січня 2014 року № 25 «Про затвердження Інструкції з водолазних робіт у Збройних Силах України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2014 року за № 306/25083, такі зміни:

1) заголовок викласти в такій редакції:

«Деякі питання організації водолазних робіт у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту»;

2) пункт 1 викласти в такій редакції:

«1. Затвердити такі, що додаються:

Інструкцію з водолазних робіт у Збройних Силах України;

Інструкцію з водолазних робіт у Державній спеціальній службі транспорту».

2. Затвердити Інструкцію з водолазних робіт у Державній спеціальній службі транспорту, що додається.

3. Голові Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр оборони України

Євгеній ХМАРА

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства оборони України

01 вересня 2026 року № 310

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

28 вересня 2026 року

за № 1296/46690

Інструкція

з водолазних робіт у Державній спеціальній службі транспорту

1. Ця Інструкція регламентує організацію, виконання водолазних спусків і робіт та визначає вимоги присвоєння класної кваліфікації водолазам усіх спеціалізацій, водолазним спеціалістам і лікарям спеціальної фізіології (лікарям, фельдшерам) у Держспецтрансслужбі.

Ця Інструкція визначає:

водолазні кваліфікаційні органи та додаткові вимоги до присвоєння класної кваліфікації;

організацію та проведення водолазних спусків на малі та середні глибини;

організацію водолазної підготовки особового складу Держспецтрансслужби;

організацію та правила безпеки під час виконання водолазних спусків та робіт;

положення про організацію водолазних робіт у спорядженнях різного типу, а також вимоги до безпеки під час виконання водолазних спусків та робіт;

організацію медичного забезпечення водолазних спусків, медичного забезпечення водолазів у період між водолазними спусками.

Дія цієї Інструкції поширюється на водолазні спуски та роботи методом короткочасних занурень на глибини до 60 м (при перебуванні в барокамері під тиском до 100 м), які виконуються водолазним складом військових частин, навчальних військових частин, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, установ та організацій Держспецтрансслужби (далі — підрозділи Держспецтрансслужби), що мають у своєму складі водолазів або займаються водолазними спусками та роботами під водою або в барокамері.

2. У цій Інструкції терміни вживаються в таких значеннях:

аварійний водолаз — водолаз, що у період занурення (підйому) або роботи під водою на глибині опинився в умовах, що створюють безпосередню загрозу його здоров’ю або життю, не дозволяють йому продовжувати спуск або роботу або здійснювати нормальний підйом на поверхню;

автономне водолазне спорядження — комплект водолазного спорядження, що забезпечує вільне пересування під водою способом ходіння і плавання, в якому весь запас повітря для дихання водолаза міститься тільки в балонах апарата;

бездекомпресійний спуск — водолазний спуск методами короткочасних занурень або тривалого перебування на відповідні (безпечні) глибини, час перебування на яких не вимагає проведення декомпресії під час повернення на поверхню (попередній рівень насичення);

вентильоване водолазне спорядження — спорядження, в якому повітря або інша газова дихальна суміш подаються водолазу постійним потоком у газовий обсяг скафандра (шолом та водолазну сорочку, тільки шолом або бенд-маску), де змішуються з продуктами дихання водолаза і періодично вентилюються самим водолазом або в автоматичному режимі;

витримка (експозиція) на глибині (зупинці) — час із моменту прибуття водолаза на задану глибину (досягнення заданого тиску) до початку переходу на меншу або більшу глибину (тиск);

водолаз — спеціаліст, допущений до спусків під воду в установленому порядку, що вміє виконувати роботи під водою у водолазному спорядженні відповідно до присвоєної кваліфікації;

водолазна альтанка — конструкція з механічним або ручним спуско-підйомним пристроєм, призначена для розміщення водолаза під час занурення і підйому або виконання ним підводних робіт;

водолазна кваліфікація — рівень підготовки водолаза для спусків і робіт під водою;

водолазна станція — водолазний підрозділ, укомплектований особовим складом та відповідним водолазним майном та здатний виконувати водолазні роботи;

водолазна техніка — загальна назва водолазного спорядження і технічних засобів, призначених для забезпечення водолазних спусків, роботи водолазів під водою, підйому їх на поверхню або для забезпечення перебування під підвищеним тиском;

водолазне майно — збірна назва предметів водолазної техніки, контрольно-вимірювальних приладів і видаткових матеріалів, необхідних для проведення водолазних спусків та підтримки водолазної техніки в експлуатаційному стані;

водолазне спорядження — комплект пристроїв і виробів, що одягаються і закріплюються на водолазі, забезпечують його життєдіяльність під тиском навколишнього водного і газового середовища;

водолазне спорядження з відкритою схемою дихання — водолазне спорядження, в якому подача повітря для дихання водолаза здійснюється пульсуючим потоком і тільки на вдих, а видихуване повітря виділяється безпосередньо у воду;

водолазне спорядження із замкненою схемою дихання — спорядження, в якому кисень або інша газова дихальна суміш подаються в момент здійснення водолазом вдиху, а продукти дихання водолаза (видих), пройшовши відповідне очищення від вуглекислого газу і збагачення киснем, знову подаються на вдих;

водолазний дзвін — барокамера спеціальної конструкції, що має пристрій для стикування з відсіком водолазної барокамери, призначена для доставки водолазів на робочу глибину, забезпечення їх роботи на глибині, підйому водолазів на поверхню, а також для порятунку водолазів в аварійних ситуаціях у водолазному комплексі тривалого перебування;

водолазний пост — місце на плавзасобі, березі, причалі (пірсі), льоду тощо, обладнане постійно або тимчасово засобами забезпечення водолазних спусків, що має місце (приміщення) для вдягання (роздягання) водолаза і для розміщення водолазного майна;

водолазний спуск — процес занурення водолаза під воду (або підвищення тиску газового середовища в барокамері з водолазами, що перебувають у ній), перебування і робота водолаза на заданій глибині (або під заданим тиском газового середовища в барокамері), підйом на поверхню або перехід до нормальних умов повітряного середовища з режимом декомпресії або без нього.

водолазний трап — пристрій (пристосування) для забезпечення сходу у воду і підйому водолаза з води;

водолазний шланг — рукав з еластичних матеріалів, змонтований із з’єднаннями, призначений для подання (відведення) дихальних газів водолазу;

водолазна барокамера — міцна, герметична ємність, призначена для розміщення в ній людей під підвищеним тиском газового середовища, забезпечена засобами регулювання перепаду тиску між внутрішніми (жилими) відсіками конструкції і навколишнім середовищем, а також системою життєзабезпечення та іншими системами і пристроями;

водолазні роботи — підводні роботи, що виконуються із застосуванням водолазної праці;

гідрокомбінезон (гідрокостюм) «мокрого» типу — гідрозахисний одяг із частковим захистом тіла водолаза від впливу навколишнього середовища;

гідрокомбінезон (гідрокостюм) «сухого» типу — гідрозахисний одяг, що повністю захищає тіло водолаза від впливу навколишнього середовища, виготовлений з водо- і газонепроникних матеріалів;

декомпресія — процес зниження тиску у водолазних барокамерах або під час підйому водолаза з глибини для виводу з тканин організму індиферентних газів;

дихальні газові суміші — повітря і штучно приготовані газові суміші, що використовуються для дихання водолазів під час спусків під воду та у водолазних барокамерах;

журнал водолазних робіт — офіційний документ для записів спусків і підводних робіт, виконуваних водолазами;

забезпечуючий водолаз — водолаз, який здійснює безпосереднє забезпечення робочого водолаза на всіх етапах водолазного спуску;

засоби забезпечення водолазних спусків — водолазна техніка, що забезпечує занурення водолаза (вихід) у воду, перебування і роботу на глибині, підйом із глибини і декомпресію у воді або на поверхні;

кабель-сигнал — кабель водолазної телефонної станції, що використовується для мовного зв’язку водолаза з поверхнею або для зв’язку за допомогою умовних сигналів у випадку відмови телефонної станції, а також як страховий засіб, що забезпечує повернення водолаза на поверхню, а також підйом в аварійних випадках;

кабель-сигнальне зв’язування — зв’язування кабелю зв’язку та освітлення, водолазного шлангу;

керівник водолазних робіт — особа, що пройшла перевірку знань водолазною кваліфікаційною комісією (далі — ВКК) і допущена наказом командира (начальника) підрозділу, керівника організації до керівництва водолазними роботами та здійснює загальне керівництво водолазними роботами і контроль за виробничим процесом цих робіт, а також за діями розрахунків усіх командних пунктів (пунктів управління) і водолазних постів, що беруть участь у забезпеченні водолазних робіт;

керівник спуску — особа, що пройшла перевірку знань ВКК і допущена наказом командира (начальника) підрозділу, керівника організації до керівництва водолазними спусками;

контрольний кінець — канат з буєм, закріплений одним кінцем на вільно плаваючому водолазі в автономному водолазному спорядженні, призначений для позначення місцезнаходження водолаза і для підйому його на поверхню в аварійних випадках;

корабельні (суднові) водолазні роботи — роботи, пов’язані з оглядом і усуненням пошкоджень підводної частини корпусу корабля і його підводних пристроїв, оглядом місця стоянки (дна і причальної стінки в цьому місці), а також роботи водолазів усередині затоплених відсіків під час боротьби за живучість корабля;

короткочасні занурення — водолазні спуски за умов нормального тиску навколишнього повітряного середовища (у тому числі в умовах високогір’я) з часом перебування під водою або під підвищеним тиском газового середовища водолазних барокамер менше часу повного насичення тканин організму індиферентними газами і повернення в ті самі умови за режимом декомпресії;

лікувальна рекомпресія — процес повторної компресії і декомпресії водолазів із метою лікування професійних водолазних захворювань. Вона проводиться за спеціальними режимами;

медична книжка водолаза — документ, що відображає стан здоров’я водолаза;

медичне забезпечення водолазів — комплекс медичних заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я водолазів і підвищення їх працездатності;

медичне забезпечення водолазних спусків — комплекс медичних заходів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності водолазів у процесі водолазного спуску;

медичний огляд водолазів — комплекс заходів щодо визначення стану здоров’я водолазів перед спуском і після нього;

навчальні спуски — водолазні спуски за програмами навчальної підготовки або перепідготовки для одержання водолазних кваліфікацій;

напрямний кінець — канат, призначений для переміщення водолазів від місця спуску до об’єкта роботи під водою;

особиста книжка водолаза — офіційний документ, що відображає практичну діяльність водолаза, його підготовку і перепідготовку за фахом, кваліфікацію, встановлену глибину занурення, характер виконуваних водолазних робіт, кількість годин перебування під водою з початку водолазної практики та інші додаткові відомості;

підводні засоби руху (далі — ПЗР) — самохідні апарати і буксирувальники, призначені для переміщення водолазів під водою;

підводно-технічні водолазні роботи — роботи, що виконуються водолазами під час обстеження, будівництва, ремонту і обслуговування гідротехнічних та інших підводних споруд, прокладання і ремонту трубопроводів, кабелів, днопоглиблювальних робіт, обстеження та очищення поверхні дна акваторій, підйому з ґрунту предметів;

підкільний кінець — рослинний (синтетичний) канат діаметром не більше 60 мм із баластом масою близько 5 кг посередині кінця, що закидається, як правило, з носової частини корабля і протягується по бортах на верхній палубі до місця спуску по ньому водолаза для зручності виконання робіт під корпусом;

працюючий водолаз — водолаз, що безпосередньо виконує роботу (завдання) у даному водолазному спуску;

професійне водолазне захворювання — захворювання водолаза, пов’язане з впливом на нього шкідливих факторів водолазної праці (спуск під воду або перебування під підвищеним тиском газового середовища);

робочі спуски — водолазні спуски під воду для виконання водолазних робіт, підтримання та вдосконалення професійних навичок, а також водолазні спуски для забезпечення навчального процесу під час навчання водолазній справі;

рівень насичення — тиск газового середовища в барокамерах водолазного комплексу під час проведення водолазних спусків і робіт методом тривалого перебування;

рятувальні водолазні роботи — роботи, що виконуються водолазами під час надання допомоги аварійним кораблям, суднам, особовому складу, літальним апаратам, що сіли на воду, і порятунку людей у воді;

сигнальний кінець — рослинний (синтетичний) канат, призначений для передачі водолазу та одержання від нього умовних сигналів, а також для підйому водолаза на поверхню в аварійних випадках. Один кінець цього каната закріплюється на водолазі, інший закріплюється за міцну конструкцію в місці спуску і перебуває в руках у забезпечуючого водолаза;

спеціальні водолазні роботи — роботи, пов’язані з водолазним пошуком, підйомом і знищенням (знешкодженням) вибухонебезпечних предметів (далі — ВНП), підводні підривні роботи та роботи з використанням механічного, електромеханічного, пневматичного, гідравлічного інструменту та іншого обладнання під час виконання водолазних підводних робіт;

спусковий кінець — рослинний (синтетичний) канат, призначений для занурення і підйому водолазів на глибини до 60 м;

спуско-піднімальний пристрій — корабельна або суднова конструкція з механізмами, пристроями, спуско-піднімальними тросами, приладами керування і контролю, що забезпечує спуск із корабля, судна на глибину і підйом назад водолазних дзвонів, твердих водолазних пристроїв, водолазних альтанок та інших підводних апаратів і знаряддя разом з їх кабелями та водолазними шлангами;

спуско-піднімальний трос — сталевий канат, що використовується у складі спуско-піднімального пристрою або окремо для спуску і підйому водолазних дзвонів, твердих водолазних пристроїв і водолазних альтанок, який несе на собі основне вагове навантаження об’єкта, що спускається;

страхуючий водолаз — водолаз, який перебуває біля місця спуску у встановленій готовності та призначений для спуску і надання допомоги аварійному водолазу;

стиснуті умови водолазного спуску — водолазні роботи в тісних відсіках корабля; у колодязях; тунелях; сотернах; цистернах; трубопроводах; роботи всередині зварених споруд з відстанню між палями, трубами до 1,5 м; а також при течії швидкістю понад 1,5 м/с;

суднопіднімальні роботи — роботи, що виконуються водолазами під час обстеження затонулого об’єкта, підготовки до підйому, підйому і встановлення на плав (мілину, берег) піднятого об’єкта (корабля, техніки тощо);

тренувальні спуски — водолазні спуски в басейнах (гідротанках) або у водолазних барокомплексах (інших подібних пристроях) для підтримання професійної та фізіологічної натренованості;

ходовий кінець — рослинний (синтетичний) або сталевий канат, призначений для пересування водолазів у заданому напрямку і на задану відстань;

ходовий трос — сталевий канат, призначений для самостійного занурення або спливання рятувального дзвона;

час водолазного спуску — час із моменту початку занурення під воду (підвищення тиску в барокамері) до моменту повернення водолаза в умови нормального тиску навколишнього повітряного середовища за режимом декомпресії або без нього;

шлангове водолазне спорядження — комплект водолазного спорядження, що забезпечує пересування під водою способом ходіння і плавання в межах довжини витравленого шланга та в якому повітря для подиху подається по шлангу з поверхні, а повітря в балонах є резервним.

3. Підготовка, організація і проведення водолазних спусків та робіт, а також кваліфікація водолазів повинні відповідати вимогам цієї Інструкції.

У виняткових випадках під час проведення рятувальних або інших екстрених робіт керівник спуску з дозволу керівника водолазних (рятувальних) робіт може допускати обґрунтовані відхилення від вимог цієї Інструкції. При цьому повинні бути передбачені всі можливі заходи щодо безпеки та збереження життя водолазів, що спускаються.

Водолазні спуски та роботи виконуються підрозділами, які входять до структури Держспецтрансслужби, укомплектовані водолазною технікою і медичним персоналом, допущеним до проведення та забезпечення водолазних спусків і робіт відповідно до цієї Інструкції.

4. Під час виконання водолазних спусків та робіт повинні бути забезпечені:

раціональна організація спусків і робіт та їх медичне забезпечення;

дотримання вимог відповідних інструкцій з безпеки роботи водолазів;

застосування водолазної техніки, яка відповідає вимогам безпеки, характеру робіт, що виконуються, і глибинам занурення.

5. Щорічні нормо-години роботи під водою визначаються за підсумком спускових годин за 12 місяців, які підтверджуються документально.

Облік часу перебування під водою та під підвищеним тиском у барокамерах ведеться в Журналі водолазних робіт (додаток 1), підтверджується Витягом з журналу водолазних робіт (додаток 2), зазначається в Особистій книжці водолаза (додаток 3).

До часу перебування на водолазних роботах не зараховуються години перебування під водою в період первинного навчання водолазній справі.

6. Водолазам усіх кваліфікацій, водолазним спеціалістам і лікарям (фельдшерам), які забезпечують лікувальну рекомпресію (декомпресію) в барокамері, усі години лікувального режиму записуються до розділу «Облік водолазних робіт за рік» Особистої книжки водолаза як час перебування під водою. Ці години входять до строку тривалості перебування на водолазних роботах. Під час проведення лікувальної рекомпресії водолаза, що захворів у період водолазних спусків усіх видів, до розділу «Облік водолазних робіт за рік» Особистої книжки водолаза (додаток 3) записується відповідна інформація.

7. Для вирішення питань, пов’язаних із кваліфікацією водолазів, допуску їх до роботи та до забезпечення водолазних спусків і робіт у Держспецтрансслужбі створюється центральна водолазна кваліфікаційна комісія (далі — ЦВКК) для особового складу Держспецтрансслужби.

До складу ЦВКК входять: голова комісії — заступник Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (відповідно до розподілу повноважень), члени комісії — спеціалісти за необхідними напрямами (один із них з водолазною кваліфікацією), лікар спеціальної фізіології (лікар, який пройшов допідготовку за напрямом спеціальної фізіології).

8. ЦВКК є вищим водолазним кваліфікаційним органом у Держспецтрансслужбі.

На ЦВКК покладаються:

прийом заліків у ВКК підрозділів Держспецтрансслужби;

прийом заліків у водолазних спеціалістів на допуск до керівництва та ведення водолазних спусків та робіт з метою підтвердження водолазних кваліфікацій;

прийом заліків у лікарів спеціальної фізіології на допуск до медичного забезпечення водолазних спусків та робіт;

керівництво діяльністю підпорядкованих ВКК;

розгляд скарг на висновки ВКК військових частин Держспецтрансслужби та прийняття рішень щодо них;

розгляд інших питань, віднесених до повноважень ЦВВК відповідно до цієї Інструкції.

9. Акти ЦВКК (додаток 4) затверджуються Головою Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту і є обов’язковими для підпорядкованих ВКК та їх керівників. Склад ЦВКК оголошується щороку наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту.

10. У підрозділах Держспецтрансслужби, де є штатні водолазні підрозділи, створюються ВКК у складі: голова — один із заступників командира (начальника) підрозділу та члени комісії — спеціалісти за необхідними напрямами (один із них з водолазною кваліфікацією), лікар (фельдшер). Склад ВКК оголошується щороку наказом командира (начальника) підрозділу Держспецтрансслужби. Акт ВКК (додаток 5) затверджується командиром (начальником) підрозділу.

11. На ВКК покладаються:

перевірка теоретичних знань та практичних навичок водолазів для присвоєння їм основних та додаткових водолазних кваліфікацій, крім водолазної кваліфікації «водолазний спеціаліст»;

перевірка виконання обов’язкових щорічних нормо-годин роботи під водою (кількості спусків) для підтвердження (присвоєння) кваліфікації та прийом заліків на допуск до спусків, керівництво з виконання водолазних робіт, спусків та їх медичного забезпечення;

присвоєння, позбавлення (пониження, відновлення) основних та додаткових водолазних кваліфікацій, крім водолазної кваліфікації «водолазний спеціаліст».

12. Перевірка теоретичних знань і практичних навичок проводиться ВКК відповідно до кваліфікаційних вимог і програм навчання водолазів.

ВКК забезпечує правильність присвоєння водолазних кваліфікацій та за відповідність кваліфікаційним вимогам, які визначаються цією Інструкцією, за правильність оцінки знань.

ВКК усіх категорій мають право розглядати скарги водолазів з питань їх кваліфікації. ЦВКК має право перегляду та відміни рішень ВКК.

13. Рішення ВКК про присвоєння, позбавлення, пониження та відновлення водолазної кваліфікації приймаються на підставі проведених іспитів і після розгляду таких документів:

висновок військово-лікарської комісії про допуск до водолазних спусків із зазначенням дозволеної глибини спусків за станом здоров’я;

службова характеристика;

особиста книжка водолаза;

навчальний журнал (для осіб, що пройшли первинне або наступне навчання).

14. Права щодо присвоєння, позбавлення (пониження) та відновлення водолазних кваліфікацій:

ЦВКК — водолазну кваліфікацію «водолазний спеціаліст»;

ВКК — усі основні водолазні кваліфікації та всі додаткові кваліфікації, крім «водолазного спеціаліста».

15. Залежно від теоретичних знань, практичного досвіду, навичок виконання водолазних робіт і тривалості робіт під водою з початку водолазної практики водолазам Держспецтрансслужби встановлюються і присвоюються основні і додаткові водолазні кваліфікації.

Водолази за основними кваліфікаціями поділяються на водолазів 3, 2, 1 класів та «водолазних спеціалістів».

Додатковими кваліфікаціями водолазів є кваліфікації «водолаз-підривник» та «водолаз-зварювальник».

16. За характером водолазні роботи поділяються на три групи спеціалізації:

I група — будівництво і ремонт підводних частин гідротехнічних споруд, мостів; прокладка і ремонт трубопроводів і кабелів; підводні суднопіднімальні роботи; днопоглиблювальні та дноочисні роботи; судноремонтні, суднові, з очищення корпусів суден, монтажні та слюсарні роботи; технічне обслуговування трубопроводів і кабелів; проведення підривних робіт; розвідка водних перешкод; встановлення (зняття) інженерних загороджень або пророблення в них проходів; обладнання підводних переправ;

II група — експлуатаційне обслуговування підводних частин гідротехнічних споруд, мостів, водних шляхів і каналів, технічне обслуговування трубопроводів і кабелів (крім морських), обслуговування науково-дослідних робіт;

III група — рятувальні водолазні роботи, обстеження і очищення дна водних акваторій.

I та II групи спеціалізації робіт не розподіляють і зазначають спільно.

17. Кваліфікація «водолаз 3 класу» присвоюється водолазу за місцем первинного навчання в закладі освіти.

Кваліфікація «водолаз 2 класу» присвоюється водолазу 3 класу, який пройшов перепідготовку в закладі освіти за програмою підготовки водолаза 2 класу. При цьому водолаз повинен відпрацювати під водою з початку водолазної практики у водолазному спорядженні будь-яких типів (барокамері) не менше:

1000 годин — для водолазів I та II груп спеціалізації робіт;

не менше 300 годин — для водолазів III групи спеціалізації робіт.

Кваліфікація «водолаз 1 класу» присвоюється водолазу 2 класу, що пройшов перепідготовку в закладі освіти за програмою підготовки водолаза 1 класу. При цьому водолаз повинен відпрацювати під водою з початку водолазної практики у водолазному спорядженні будь-яких типів не менше ніж:

2000 годин — для водолазів I та II груп спеціалізації робіт;

400 годин — для водолазів III групи спеціалізації робіт.

18. Кваліфікація водолазів визначається теоретичною та практичною підготовкою і досвідом виконання обов’язків за посадою.

19. Встановлені водолазні кваліфікації присвоюються водолазам після їх навчання або перепідготовки в закладах освіти, що мають ліцензію на підготовку водолазів, затверджені програми, підготовлених спеціалістів для навчання, відповідну навчально-матеріальну базу.

20. Кваліфікаційними характеристиками передбачається, що водолази більш вищої кваліфікації, крім робіт, перерахованих у кваліфікаційних характеристиках, повинні володіти знаннями і навичками для виконання всіх робіт, що передбачаються кваліфікаційними характеристиками водолазів нижчої кваліфікації.

21. Водолазні кваліфікації присвоюються особам за місцем навчання в закладах освіти за затвердженими програмами, які успішно склали іспит ВКК відповідно до кваліфікаційних вимог для цієї кваліфікації. Рішення ВКК оголошується наказом керівника закладу освіти, при якому водолаз проходив навчання, з оформленням і видачою Особистої книжки водолаза (додаток 3).

22. Для присвоєння початкової або чергової водолазної кваліфікації водолаз здає відповідний іспит ВКК.

23. У підрозділах Держспецтрансслужби кваліфікація «водолазний спеціаліст» може бути присвоєна командирам (начальникам) водолазних підрозділів, які мають вищу освіту, обіймають посаду не менше двох років, керують підлеглими водолазами, мають водолазну кваліфікацію та одну із додаткових кваліфікацій.

24. Додаткові водолазні кваліфікації присвоюються водолазам усіх кваліфікацій після проходження відповідного курсу навчання в закладах освіти, які виконали обов’язкову кількість спусків і робіт для цієї додаткової кваліфікації, успішно склали іспит ВКК.

Присвоєння додаткової водолазної кваліфікації оголошується наказом керівника закладу освіти, при якому водолаз проходив підготовку, на підставі Акта ВКК (додаток 5).

25. Документом, що посвідчує основну та додаткову кваліфікацію водолаза, є Особиста книжка водолаза (додаток 3), до якої заносяться початкова кваліфікація і наступні її зміни.

26. Водолази всіх кваліфікацій можуть бути допущені до роботи з пошуку ВНП під водою та їх підйому на поверхню після проведення з ними занять із дотримання заходів безпеки під час виконання робіт у конкретних умовах і складання заліку ВКК.

Допуск водолазів оголошується наказом командира (начальника) підрозділу Держспецтрансслужби.

27. Початкова підготовка штатних водолазів за основними та додатковими кваліфікаціями проводиться на базі закладу освіти, які мають відповідні ліцензії на підготовку водолазів за затвердженою програмою, а також підготовлений викладацький склад та відповідну навчально-матеріальну базу.

28. Водолазні кваліфікації присвоює ВКК згідно з цією Інструкцією та Кваліфікаційними вимогами для присвоєння водолазних кваліфікацій (додаток 6).

29. Для підтримання необхідної натренованості до спусків та навичок виконання робіт з наданої водолазної кваліфікації встановлено обов’язкові щорічні нормо-години роботи під водою та спусків за основними водолазними кваліфікаціями (таблиця 1).

Таблиця 1

Обов’язкові щорічні нормо-години роботи під водою та спусків за основними водолазними кваліфікаціями

Кваліфікація

Кількість спускових годин з початку водолазної практики

0–1 000

1001–2000

Більше 2000

Водолази всіх класів та груп спеціалізації

40

40

20

Водолазний спеціаліст

20

20

–

30. Рішення ВКК, ЦВКК про підтвердження водолазної кваліфікації приймається за результатами щорічного складання заліків на допуск до водолазних спусків, право на керівництво водолазними спусками, на медичне забезпечення водолазних спусків з урахуванням виконання обов’язкових щорічних нормо-годин роботи під водою (кількості спусків) за основними та додатковими водолазними кваліфікаціями.

Рішення ВКК, ЦВКК оголошується наказами відповідних командирів (начальників) та записуються до Особистої книжки водолаза (додаток 3).

31. У випадку порушень вимог цієї Інструкції, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту, рішенням ЦВКК / ВВК:

«водолазним спеціалістам», водолазам 1 і 2 класів знижується клас кваліфікації;

водолази 3 класу, «водолази-підривники» та «водолази-зварювальники» позбавляються присвоєних основних та додаткових водолазних кваліфікацій.

Водолази всіх кваліфікацій у випадку порушення заходів безпеки рішенням ЦВКК / ВКК позбавляються допуску до керівництва або медичного забезпечення водолазних спусків.

32. Водолази всіх кваліфікацій, які не склали заліки на допуск до водолазних спусків, керівництва та медичного забезпечення водолазними спусками за присвоєною кваліфікацією, до водолазних спусків, керівництва та медичного забезпечення водолазних спусків не допускаються. У цьому випадку їм надається додатковий термін (до 30 календарних днів) для підготовки до перескладання заліків.

33. Водолази, які повторно без поважних причин не виконали обов’язкові щорічні нормо-години роботи під водою (або кількість спусків), а також ті, які не склали залік після додаткового строку, рішенням ВКК можуть бути позбавлені (або понижені) присвоєних водолазних кваліфікацій.

34. Відновлення основних та додаткових водолазних кваліфікацій проводиться в порядку, передбаченому цією Інструкцією.

35. До обов’язкових щорічних нормо-годин роботи під водою і спусків за додатковими водолазними кваліфікаціями входять обов’язкові щорічні нормо-години роботи під водою та спусків за основними водолазними кваліфікаціями (таблиця 1). Якщо обов’язкові щорічні нормо-години роботи під водою (кількість спусків) не виконані з об’єктивних причин, водолазна кваліфікація може бути збережена за умови виконання обов’язкових щорічних нормо-годин роботи під водою (кількість спусків) протягом наступного календарного року.

36. Під час складання водолазами заліку на допуск до спуску і виконання робіт під водою здійснюється перевірка:

теоретичних знань в обсязі кваліфікаційних вимог для відповідних водолазних кваліфікацій;

виконання обов’язкових щорічних нормо-годин (спусків) роботи під водою.

37. Глибини, до спусків на які допускаються водолази і медичний персонал за станом здоров’я, визначаються військово-лікарською комісією (далі — ВЛК).

38. Порядок щорічного складання заліків (іспитів) водолазами та лікарями (фельдшерами) наведений у таблиці 2.

Таблиця 2

Порядок щорічного складання заліків (іспитів) водолазами та лікарями (фельдшерами)

Категорії водолазів і лікарів

Хто приймає залік

До яких видів діяльності допускається

Водолазний спеціаліст

ЦВКК

До керівництва водолазними роботами, спусками на граничних глибинах за профілем службової діяльності, до спусків під воду, а також до надання домедичної допомоги на глибинах до 60 м

Лікар спеціальної фізіології

ЦВКК

До медичного забезпечення водолазних спусків на граничних глибинах за профілем службової діяльності та тренувальних водолазних спусків

Водолази всіх класів та груп спеціалізацій (крім водолазних спеціалістів)

ВКК підрозділів

До спусків під воду на глибинах до 60 м

Лікар, фельдшер (крім лікарів спеціальної фізіології)

ВКК підрозділів

До медичного забезпечення водолазних спусків на глибинах до 60 м

39. Прийом заліків і перевірка відповідності кваліфікаційним вимогам проводяться ВКК щороку. Результати заліків оформлюються актами. Допуск водолазних спеціалістів і лікарів спеціальної фізіології до керівництва водолазними спусками, до спусків під воду (у барокамерах) і до медичного забезпечення водолазних спусків оголошується наказом командира (начальника) за місцем їх служби на підставі Акта ЦВКК (додаток 4).

Допуск інших категорій водолазів до керівництва водолазними спусками, до спусків під воду та їх медичного забезпечення оголошується наказом командира (начальника) за місцем їх служби на підставі Акта ВКК (додаток 5).

40. Допуск водолазів до водолазних спусків і робіт здійснюється тільки за наявності Особистої книжки водолаза (додаток 3), медичної книжки водолаза (додаток 7) з позитивним висновком ВЛК про придатність до водолазних робіт із вказівкою встановленої глибини занурення цього року і оголошується наказом командира (начальника) підрозділу на підставі Акта ВКК / ЦВКК. У наказі про допуск до водолазних спусків вказується встановлена глибина спусків і підтвердження кваліфікації.

41. У разі призначення на посаду або відрядження до іншого підрозділу водолази та лікарі (фельдшери) здають заліки відповідній ВКК на допуск до керівництва водолазними спусками, спусків під воду (у барокамерах) та їх медичного забезпечення відповідно до наданої кваліфікації після вивчення матеріальної частини і особливостей організації водолазних спусків в даному підрозділі.

Прийом заліків проводиться за потреби протягом усього року незалежно від складання заліків за попереднім місцем служби.

42. У підрозділах Держспецтрансслужби у випадках, коли обов’язкові річні норми перебування під водою не забезпечуються фактичним обсягом виконаних робіт, командири (начальники) підрозділів повинні організовувати для водолазів тренувальні спуски під воду і цей час зараховувати до обов’язкових річних норм перебування під водою.

43. Рішення ВКК про присвоєння водолазних кваліфікацій оформлюється Актом ВКК (додаток 5), який затверджується та оголошується наказом командира (начальника) підрозділу, при якому створена ВКК.

В акті на присвоєння (відновлення) водолазної кваліфікації вказуються результати кваліфікаційних іспитів (заліків).

В акті на позбавлення (пониження) водолазної кваліфікації вказуються причини прийнятого рішення. Рішення ВКК оголошуються наказами командирів (начальників) підрозділів, при яких ці комісії створені.

44. Після проходження ЦВКК водолазними спеціалістами та лікарями спеціальної фізіології, Адміністрацією Держспецтранслужби протягом десяти робочих днів направляється витяг із Акта ЦВКК (додаток 4) за місцем проходження їх служби.

45. Особовий склад, що здійснює керівництво водолазними роботами, щороку складає залік ЦВКК (ВКК).

Рішення ЦВКК (ВКК) про підтвердження водолазної кваліфікації, допуску до керівництва та проведення водолазних спусків і робіт оформляється Актом ЦВКК (додаток 4), Актом ВКК (додаток 5).

46. Водолазні спуски та роботи плануються в Плані водолазних спусків на день (додаток 8) і Плані водолазних спусків на місяць (додаток 9) підрозділів Держспецтрансслужби та затверджуються командиром (начальником) підрозділу, в підпорядкуванні якого знаходяться водолази.

В екстрених випадках (аварійно-рятувальних робіт, ліквідації аварій) водолазні спуски можуть виконуватися без складання плану.

Успішне виконання водолазних робіт залежить від якісного планування, організації та вмілих дій водолазного підрозділу, що досягаються:

чіткою організацією та підтриманням взаємодії з військовими частинами (підрозділами), в інтересах яких проводяться водолазні роботи;

своєчасним матеріально-технічним забезпеченням водолазних робіт.

Підготовка водолазного підрозділу до виконання водолазних робіт залежить від постійної бойової готовності до спусків під воду, що досягається укомплектованістю підрозділу штатними водолазами, які мають водолазну кваліфікацію та досвід роботи під водою, систематичними тренуваннями з відпрацювання способів виконання всіх видів підводних робіт, як окремими водолазами, так і групами (розрахунками), постійним підвищенням їх теоретичної підготовленості.

Підготовку водолазного підрозділу забезпечує командир (начальник) підрозділу, до складу якого він входить.

Командир (начальник) водолазного підрозділу забезпечує його належну підготовку, успішне виконання бойових та інших завдань.

47. Для керівництва водолазними спусками і роботами призначається керівник водолазних робіт, керівник спуску та особа, відповідальна за медичне забезпечення водолазних спусків.

Призначення керівника водолазних робіт проводиться з урахуванням характеру майбутніх робіт і за обов’язкового дотримання вимог до його кваліфікації.

48. До керівництва водолазними спусками допускаються особи, що мають відповідні водолазні кваліфікації.

Право керівництва водолазними спусками надається особам, що відповідають вимогам до кваліфікації керівника спуску, наведеним у таблиці 3.

Таблиця 3

Вимоги до кваліфікації керівника спуску

Кваліфікація керівника спуску

Глибина водолазного спуску

Характер водолазного спуску

Водолазний спеціаліст

До граничних глибин

Усі види водолазних спусків, передбачені цією Інструкцією

Водолази 1 класу

всіх груп спеціалізації

До 60 м

Усі види водолазних спусків. Також допускаються до керування спусками згідно з їх додатковими водолазними кваліфікаціями, за їх наявності

Водолази 2 класу

всіх груп спеціалізації

До 45 м

Водолази 3 класу

всіх груп спеціалізації

20 або більше метрів за рішенням ЦВКК або ВКК

49. До керівництва водолазними роботами допускаються:

викладачі закладів освіти — під час проведення навчальних водолазних спусків на глибинах до 20 м і водолазних робіт на глибинах до 60 м;

особи, допущені наказом командира (начальника) підрозділу, керівника організації до керівництва водолазними роботами, на визначені глибини;

призначені водолазні спеціалісти під час проведення водолазних робіт на глибинах до 60 м.

50. Медичне забезпечення водолазних спусків здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції. Право медичного забезпечення водолазних спусків та робіт надається особам, що відповідають вимогам до осіб, що здійснюють медичне забезпечення водолазних спусків та робіт, наведеним у таблиці 4.

Таблиця 4

Вимоги до осіб, що здійснюють медичне забезпечення водолазних спусків та робіт

Кваліфікація

Глибина водолазного спуску

Характер водолазного спуску

Лікар спеціальної фізіології

До граничних глибин

Усі види водолазних спусків, передбачених цією Інструкцією

Лікар (фельдшер)

До 60 м

Водолазний спеціаліст

До 60 м

Водолази 1, 2 класу

всіх груп спеціалізації

До 45 м

Водолази 3 класу

всіх груп спеціалізації

До 20 м за рішенням ЦВКК або ВКК

51. Керівник водолазних робіт здійснює загальне керівництво водолазними роботами, контроль за діями розрахунків всіх командних пунктів (пунктів управління) і водолазних постів, що беруть участь у забезпеченні водолазних робіт, і забезпечує організацію і безпеку водолазних робіт відповідно до вимог цієї Інструкції.

52. Керівник водолазних робіт зобов’язаний:

скласти залік ЦВКК (ВКК) на допуск до керівництва водолазними роботами (щорічно);

вивчити обстановку і залежно від гідрометеорологічних умов у даному районі, характеру майбутніх робіт, інших факторів, що впливають на безпеку проведення водолазних спусків, визначити спосіб розміщення плавзасобу, водолазного поста поруч з об’єктом робіт, безпечне місце спуску та прийняти рішення щодо часу початку водолазних робіт;

ознайомити керівника спуску і особовий склад із планом водолазних робіт;

сповістити про початок водолазних робіт оперативного чергового підрозділу;

організувати інструктаж осіб, що беруть участь у роботах, з питань технології робіт і безпеки їх виконання;

переконатися в наявності медичного забезпечення водолазних спусків на об’єктах робіт;

здійснювати постійний зв’язок із відповідальними особами підприємств, розташованих у районі виконання робіт, виробнича діяльність яких може вплинути на безпеку праці водолазів;

контролювати дотримання і виконання вимог цієї Інструкції та інших документів з безпеки праці водолазів;

забезпечити збереження обстановки у разі нещасного випадку з водолазами.

Керівник водолазних робіт під час проведення водолазних спусків перебуває на місці, зручному для керівництва. Для контролю за підготовкою та проведенням водолазних спусків та робіт керівник водолазних робіт повинен заповнювати та виконувати заходи, передбачені Контрольним аркушем керівника водолазних робіт (додаток 10).

53. Керівник спуску здійснює безпосереднє керівництво водолазними спусками, діями водолазів, що спускаються, розрахунком водолазних постів, що беруть участь у спусках і забезпеченні водолазних робіт.

Керівнику водолазного спуску підпорядковуються водолази, що спускаються, та особовий склад, що забезпечує водолазний спуск.

Керівник спуску забезпечує:

організацію проведення водолазного спуску;

дотримання правил безпеки протягом усього періоду проведення водолазного спуску;

безпеку водолазів, що спускаються, протягом усього періоду водолазного спуску до початку їх декомпресії в барокамері, якщо він не здійснює одночасно медичне забезпечення цього спуску.

До керівництва водолазними спусками на глибинах до 20 м можуть бути допущені найбільш підготовлені штатні водолази після складання ними заліків у відповідній ВКК.

54. Керівник спуску зобов’язаний:

усвідомити поставлене завдання і визначити порядок його виконання;

уточнити місцезнаходження найближчої барокамери (за її відсутності на місці спуску), спосіб і маршрут проходження до неї, вид зв’язку, транспортний засіб та інші питання, пов’язані з доставкою водолаза до барокамери;

провести інструктаж водолазів і осіб, що забезпечують водолазні спуски, при цьому оголосити:

план водолазних спусків;

розподіл обов’язків між водолазами та особами, що забезпечують водолазні спуски;

черговість спуску водолазів;

завдання кожному водолазу і спосіб його виконання;

заходи щодо безпеки під час водолазних спусків і робіт;

використовувати для інструктажу макети і моделі пристроїв, з якими водолаз може мати справу під водою (за можливості);

переконатися шляхом контрольного опитування в знанні кожним водолазом і особами, що забезпечують водолазні спуски, своїх обов’язків та правил безпеки;

відсторонити від водолазних спусків і замінити осіб, що не знають своїх обов’язків, водолазного спорядження, обладнання та заходів щодо безпеки;

особисто переконатися в якісному проведенні робочої перевірки водолазного спорядження, в якому спускаються і страхують водолази, засобів забезпечення водолазних спусків;

визначити місцезнаходження і ступінь готовності страхуючого водолаза до спуску;

переконатися в наявності дихальних газових сумішей (далі — ДГС) та їх придатності. Вживати заходів для поповнення запасів до повних норм;

переконатися, що піднято (встановлено) попереджувальні сигнали;

керувати одяганням водолаза, що готується до спуску;

особисто оглянути водолаза, що готується до спуску, перевірити комплектність, правильність вдягання водолазного спорядження, переконатися в нормальній роботі його дихального апарата та герметичності спорядження;

визначити допустимий час перебування водолаза під водою відповідно до таблиці режимів декомпресії водолазів після спусків (додаток 11);

перевірити наявність і правильність записів у Журналі водолазних робіт (додаток 1) про проведення робочих перевірок;

доповісти керівнику водолазних робіт про готовність водолаза до спуску, одержавши від нього дозвіл почати водолазні спуски;

підтримувати зв’язок із працюючим водолазом та керувати його діями з моменту початку спуску і до виходу його з води на водолазний трап;

керувати діями осіб, що забезпечують водолазні спуски, стежити за правильністю виконання ними своїх обов’язків;

діяти в разі аварійної ситуації або несприятливої зміни обстановки під водою спокійно і рішуче для запобігання або ліквідації аварійної ситуації;

контролювати дотримання режиму декомпресії (крім випадків бездекомпресійного спуску) відповідно до таблиць режимів декомпресії водолазів і швидкістю підйому водолаза;

у разі виявлення у водолаза ознак декомпресійної хвороби, що потребує лікувальної рекомпресії, контролювати його лікування в барокамері за обраним лікувальним режимом до прибуття лікаря спеціальної фізіології відповідно до таблиці режимів лікувальної рекомпресії, наведеної у додатоку 11;

після виходу водолазів на поверхню керувати їх роздяганням і приведенням водолазної техніки в готовність до наступного використання;

вести водолазну документацію;

у разі виникнення аварійної події з водолазами і водолазною технікою діяти відповідно до вимог цієї Інструкції.

Для контролю за підготовкою та проведенням водолазних спусків та робіт керівник спуску повинен заповнювати та виконувати заходи, передбачені Контрольним аркушем керівника спуску (додаток 12).

55. На водолазній станції перед кожним спуском здійснюється розподіл обов’язків між водолазами.

56. Один із водолазів призначається заступником керівника водолазного спуску. Він підпорядковується керівнику водолазного спуску, здійснює безпосереднє керівництво діяльністю водолазної станції та забезпечує:

наявність на водолазній станції справного, укомплектованого водолазного спорядження, засобів забезпечення водолазних спусків та робіт;

огляд, ремонт водолазного спорядження та засобів забезпечення водолазних спусків і робіт;

перезарядження блоків очищення і осушення (фільтрів) у системі повітропостачання водолазів;

збереження водолазного спорядження та засобів забезпечення водолазних спусків і робіт, правильність їх експлуатації та зберігання;

наявність документації на водолазній станції (планів водолазних спусків; журналів водолазних робіт, обліку та аналізів повітря і ДГС, інструктажу щодо заходів безпеки; контрольного аркуша керівника спуску; особистих книжок водолазів та медичних книжок водолазів; наказів щодо допуску особового складу до водолазних спусків та робіт, керівництва водолазними спусками; технічної документації на водолазне обладнання);

правильність ведення та оформлення документації щодо діяльності водолазної станції, а також правильність і своєчасність заповнення експлуатаційної документації;

забезпечення готовності водолазної станції до виконання водолазних робіт.

57. Працюючий водолаз здійснює безпосереднє виконання завдання під водою з дотриманням правил безпеки і підпорядковується керівнику спуску. Перед спуском та під час його працюючий водолаз зобов’язаний:

з’ясувати прийоми і технологію виконання завдання;

підготувати та провести робочу перевірку свого водолазного спорядження;

занести результати робочої перевірки та отримання інструктажу на водолазному посту до Журналу водолазних робіт (додаток 1) і розписатися;

доповісти керівнику спуску про готовність до занурення;

за наявності телефонного чи гідроакустичного зв’язку після спуску на ґрунт (об’єкт) роздивитися навколо, переконатися в справній роботі водолазного спорядження, доповісти про своє самопочуття керівнику спуску;

працюючи під водою, виконувати команди, що подаються керівником спуску, стежити за зміною обстановки та регулярно доповідати керівнику спуску про хід робіт;

стежити за чистотою свого водолазного шланга і сигнального кінця, намагатися, щоб їх слабина була мінімальною;

у разі поганого самопочуття, несприятливої зміни обстановки, виявлення порушення нормальної роботи водолазного спорядження доповісти керівнику спуску, далі діяти відповідно до його команд;

про виконання завдання доповісти керівнику спуску та з його дозволу почати підйом на поверхню з дотриманням режиму декомпресії;

після отримання команди засобами зв’язку або умовного сигналу зв’язку з водолазами за допомогою сигнального або контрольного кінця (додаток 13) про вихід на поверхню відповісти на нього, припинити роботу, підійти до спускового кінця (водолазної альтанки) і почати підйом;

у разі виходу з ладу засобів зв’язку зберігати спокій та діяти самостійно з метою запобігання і ліквідації аварійної ситуації та згідно з обстановкою, що склалася;

у разі відсутності засобів зв’язку всі команди та відповіді на них подаються умовними сигналами по сигнальному кінцю;

перебуваючи в барокамері під час декомпресії, точно виконувати вимоги особи, що керує декомпресією (рекомпресією).

58. Забезпечуючий водолаз здійснює безпосереднє обслуговування водолаза, який спускається, на всіх етапах водолазного спуску і підпорядковується керівнику спуску. Забезпечуючий водолаз зобов’язаний:

забезпечити надійність спуску працюючого водолаза в воду та підйом з води, встановлюючи для цього всі необхідні пристрої, обладнання та інші засоби для виконання ним дорученого завдання;

одягати водолаза, який спускається;

стежити за правильним підключенням водолаза, який спускається, до дихального апарата;

перевірити спорядження водолаза, який спускається, на герметичність;

попускати або підбирати сигнальний кінець (кабель-сигнал), кабель-сигнальне зв’язування (водолазний шланг), не випускаючи з рук і не даючи слабини. У разі сильного натягу сигнального кінця (кабель-сигналу) спуск варто призупинити і запитати водолаза про самопочуття;

під час перебування водолаза під водою уважно стежити за його переміщенням будь-яким можливим способом, на його вимогу вчасно попускати або підбирати сигнальний кінець (кабель-сигнал), кабель-сигнальне зв’язування (водолазний шланг), підтримуючи при цьому деяку їх слабину, щоб не утруднювати рух водолаза до місця роботи;

передавати по сигнальному кінцю (кабель-сигналу) умовні сигнали водолазу під водою за командами керівника спуску;

голосно передавати всі повідомлення і команди працюючого водолаза, що подаються ним по сигнальному кінцю (кабель-сигналу);

періодично (через кожні 3–5 хвилин) запитувати водолаза про самопочуття (через засоби зв’язку, умовними сигналами по сигнальному кінцю (кабель-сигналу));

якщо водолаз не відповів на двічі поданий йому сигнал, доповісти керівнику спуску і діяти за його вказівками;

якщо від водолаза отримано аварійний сигнал, негайно почати підйом, доповівши керівнику спуску;

уважно стежити за дотриманням часу перебування водолаза під водою, враховуючи глибину спуску, час дії дихального апарата;

під час підйому водолаза вчасно підбирати слабину сигнального кінця (кабель-сигналу), контролювати за маркуванням (за його наявності) глибину перебування водолаза;

під час екстреного спуску страхуючого водолаза для надання допомоги аварійному водолазу контролювати дії особи неводолазної спеціальності (за її наявності), поставленої на сигнальному кінці (кабель-сигналі) страхуючого водолаза;

відключати водолаза після підйому на поверхню від апарата, бути уважним і оберігати водолаза від випадкового падіння з водолазного трапа.

Забезпечуючому водолазу забороняється:

сидіти і відволікатися від своїх обов’язків;

випускати з рук сигнальний кінець (кабель-сигнал);

передавати сигнальний кінець (кабель-сигнал) іншим особам без дозволу керівника спуску.

Передавати сигнальний кінець (кабель-сигнал) іншим особам можна тільки з дозволу керівника спуску. При цьому забезпечуючий водолаз повинен зробити запит сигналом по сигнальному кінцю (кабель-сигналу) про самопочуття працюючого водолаза і, дочекавшись відповіді, передати сигнальний кінець (кабель-сигнал) у руки приймаючого. Приймаючий повинен переконатися в тому, що працюючий водолаз відповів на запит, і доповісти керівнику спуску про вступ до обов’язків забезпечуючого водолаза.

59. Усі водолазні спуски повинні забезпечуватися страхуючими водолазами, які призначаються з найбільш досвідчених водолазів. За наявності на станції тільки трьох водолазів для спуску страхуючого водолаза може залучатися одна із обслуговуючих спуск осіб неводолазної спеціальності, допущених до забезпечення спусків.

У жодному разі керівник спуску не може виконувати обов’язки страхуючого водолаза.

60. Страхуючий водолаз здійснює безпосереднє і швидке надання допомоги аварійному водолазу. Він підпорядковується керівнику спуску та зобов’язаний:

знати прийоми надання допомоги аварійному водолазу;

підготувати та провести робочу перевірку свого водолазного спорядження, результати перевірки записати до Журналу водолазних робіт (додаток 1), доповісти керівнику спуску і розписатися;

завжди бути готовим до негайного спуску під воду і надання допомоги аварійному водолазу;

ступінь готовності страхуючого водолаза визначає керівник спуску;

у разі одержання аварійного сигналу від працюючого водолаза за наказом керівника спуску без зволікання спуститися під воду та надати допомогу аварійному водолазу залежно від характеру аварійної ситуації;

здійснювати спуск по кабель-сигналу або сигнальному кінцю (кабель-сигнальному зв’язуванню) аварійного водолаза;

за потреби брати участь у вдяганні і роздяганні водолаза після виходу його на поверхню.

61. Особи, що здійснюють медичне забезпечення водолазних спусків і мають спеціальну медичну освіту, зобов’язані:

проводити медичний огляд водолазів, призначених до спуску;

проводити аналізи повітря, ДГС із записом в Журналі обліку і аналізів повітря і ДГС, регенеративних і поглинальних речовин (додаток 14);

проводити медичний контроль за підготовкою і використанням водолазного спорядження і барокамер;

контролювати самопочуття водолазів під час роботи під водою;

обирати режими декомпресії для водолазів, контролювати правильність її проведення, надавати медичну допомогу водолазам і керувати їх лікуванням у разі водолазних захворювань і травм (а за потреби надавати допомогу особисто в барокамері);

контролювати встановлений режим праці і відпочинку водолазів;

вести облік допусків водолазів щодо глибин спусків і контролювати своєчасне проходження ними ВЛК;

вести облік та надавати звітність щодо професійних водолазних захворювань.

62. Медичні працівники що допускаються до медичного забезпечення спусків і не мають спеціальної медичної освіти за напрямом спеціальної фізіології, зобов’язані:

проводити опитування скарг водолазів на стан здоров’я перед спуском;

перевіряти відповідність повітря та ДГС для дихання водолазів вимогам цієї Інструкції;

контролювати самопочуття водолазів під час роботи під водою;

обирати режими декомпресії для водолазів, контролювати правильність проведення декомпресії, надавати медичну допомогу водолазам, керувати їх лікуванням у разі водолазних захворювань і травм до прибуття лікаря спеціальної фізіології;

контролювати встановлений режим праці і відпочинку водолазів.

63. Для проведення водолазних спусків формується водолазна станція. До неї входить водолазний підрозділ, укомплектований особовим складом і водолазним обладнанням, здатний самостійно проводити водолазні спуски. Водолазні станції можуть розміщатися на березі водойми в спеціально побудованому приміщенні або на майданчику, на спеціально обладнаних кораблях різних класів та інших плавзасобах, на навчальних полігонах, на льоду тощо.

64. Підготовка водолазної станції до водолазних спусків включає підготовку водолазного поста (місця спуску), підготовку і робочу перевірку водолазного спорядження та засобів забезпечення, розподіл обов’язків між водолазами, а також особами, що обслуговують спуски.

65. Під час проведення водолазних спусків водолазні станції повинні бути укомплектовані водолазами відповідно вимог до укомплектованості водолазних станцій водолазами, зазначених у таблиці 5.

Таблиця 5

Вимоги до укомплектованості водолазних станцій водолазами

Глибина занурення, м

Кількість водолазів, включаючи керівника спуску, не менше (в дужках — загальна кількість осіб разом з обслуговуючим персоналом неводолазної кваліфікації, які допущені до обслуговування водолазних спусків, не менше)

у разі спуску одного водолаза під воду

у разі спуску одночасно двох водолазів під воду

до 20

3 (5)

5 (7)

з 20 до 45

4 (5)

6 (9)

з 45 до 60

6 (9)

7 (9)

66. Спуск одночасно двох водолазів під воду (парний спуск) виконується з однієї водолазної станції під керівництвом одного керівника спуску. При цьому призначається один страхуючий водолаз. Під час спусків на глибини більше 20 м одночасно двох водолазів і за умов, що вимагають додаткової кількості водолазів, керівником спуску призначається водолаз відповідно до затвердженого Плану водолазних спусків на день (додаток 8), Плану водолазних спусків на місяць (додаток 9).

67. Усі робочі місця на водолазній станції повинні бути вільними від сторонніх предметів. Захаращувати їх обладнанням, що не належить до водолазних спусків, забороняється. Присутність сторонніх осіб на водолазному посту не допускається. Спорядження та засоби забезпечення водолазних спусків повинні розміщатися на водолазному посту в такому порядку, щоб вони не заважали працювати особам, що забезпечують спуск водолаза.

У разі укомплектованості водолазної станції чисельністю менше 5 водолазів для можливості спуску під воду страхуючого водолаза повинні залучатися особи з числа допоміжного персоналу (не водолазної спеціальності), допущені до обслуговування водолазного спуску. Кількість допущених осіб визначає перед початком спуску керівник спуску. Під час виконання рятувальних водолазних робіт для порятунку людей допускається мати двох водолазів. У цьому разі для вдягання та обслуговування працюючого водолаза можуть залучатися особи з числа допоміжного персоналу, допущені до обслуговування водолазного спуску.

68. Глибина водолазного спуску повинна відповідати технічним характеристикам водолазного спорядження та засобам забезпечення, що використовуються. Проведення водолазних спусків на глибини, що перевищують технічні можливості даного виду водолазного спорядження та засобів забезпечення, забороняється.

69. До початку водолазних робіт керівник водолазних робіт зобов’язаний вивчити обстановку і залежно від гідрометеорологічних умов у даному районі, характеру робіт, глибини та інших факторів визначити спосіб постановки плавзасобу над об’єктом робіт або визначити безпечне місце спуску з берега, льоду тощо.

Нормальними для проведення водолазного спуску умовами є: проведення спуску на глибини до 20 м у денний час, при температурі навколишнього повітря вище 0 °C і атмосферному тиску більше 700 мм рт. ст.; температурі води від 4 до 37 °C; видимості під водою не менше 1 м; швидкості течії не більше 0,5 м/с; хвилюванні не більше 2 балів; коли вода не забруднена отруйними чи радіоактивними речовинами, не містить нафтопродуктів і господарсько-побутових відходів, а також коли робота виконується на чистому ґрунті або відкритій палубі затонулого корабля.

Ускладненими умовами водолазного спуску є: водолазні роботи з водолазної альтанки, на захаращеному і грузькому ґрунті; на течії зі швидкістю від 0,5 до 1,5 м/с; у разі видимості менше 1 м або відсутньої взагалі; під льодом; при температурі води нижче 4 °C (за відсутності обігрівальних костюмів) і вище 37 °C, за наявності забруднення води шкідливими і токсичними домішками; у разі застосування для дихання у водолазному спорядженні чистого кисню або дихальної газової суміші з вмістом кисню більше 35 %; при хвилюванні від 2 до 3 балів; під час зварювання та різання під водою; з пошуку та знищення (знешкодження) ВНП; у разі радіоактивного забруднення води та ґрунту; у стиснутих умовах і під час підривних робіт.

70. Спуски водолазів дозволяються в разі хвилювання водної поверхні не вище трьох балів відповідно до Єдиної оцінки хвилювання на морях, озерах, великих водоймах (додаток 15).

71. У разі виконання рятувальних робіт та інших невідкладних робіт з дозволу командира (начальника) підрозділу Держспецтрансслужби можуть проводитися спуски за більш складних умов (швидкість вітру, хвилювання моря) за Шкалою для візуальної оцінки сили вітру (додаток 16).

72. Водолазні спуски дозволяється починати лише після надійної постановки плавзасобу над об’єктом робіт, а у разі спусків із берега — після підготовки місця спуску.

Швартуватися до плавзасобів, пірсів тощо, з яких ведуться водолазні роботи, без дозволу керівника водолазних робіт забороняється.

73. Перед спуском водолаза під воду піднімаються (після виходу з води опускаються) такі попереджувальні сигнали під час спусків водолазів (додаток 17):

вдень — три фігури (знак), розташовані вертикально, причому верхня і нижня повинні мати форму кулі, а середня — форму ромба, усі фігури — чорного кольору; крім того, повинен бути піднятий прапор «Альфа» за «Міжнародним кодексом сигналів»;

вночі — три вогні, верхній і нижній — червоного, середній білого кольору. Одночасно з цим судна, що наближаються до місця водолазних робіт, своєчасно попереджаються світловим сигналом «Альфа».

Будь-який плавзасіб, що використовується для проведення водолазних робіт, повинен, крім сигналізації, нести жорсткий макет прапора «А» висотою не менше 1 м, розміщений у належному місці на висоті, на якій він видимий удень і вночі звідусіль.

На суднах ці сигнали піднімаються на нок-реї того борту, з якого спускають водолаза. На березі або на плавзасобах, що не мають штатних щогл для підйому сигналів, повинна встановлюватися тимчасова добре видима щогла. Попереджувальні сигнали, що піднімаються на щоглах, повинні бути видимими по горизонту на 360°. Якщо розміри судна, біля борту якого ошвартований водолазний плавзасіб, набагато більше, ніж розміри водолазного плавзасобу, то попереджувальні сигнали повинні підніматися на щоглі судна, що обслуговується, з дотриманням необхідних вимог. Прапори повинні бути на твердій основі, щоб уникнути спадання під час штилю.

74. Під час виконання водолазних робіт повинна бути забезпечена можливість проведення лікувальної рекомпресії. При цьому під час спусків на глибини більше 20 м, крім навчальних спусків незалежно від глибини біля місця спуску повинна знаходитись декомпресійна барокамера. Барокамера повинна бути попередньо перевірена і готова до роботи.

Барокамера повинна забезпечувати можливість проведення лікувальної рекомпресії в повному обсязі і бути розрахована на робочий тиск не менше 1 мПа (10 кгс/см-2).

Під час спусків на глибину менше 20 м, крім навчальних спусків, наявність декомпресійної барокамери біля місця спусків не обов’язкова.

Однак у цьому разі біля місця спуску повинен бути засіб доставки (автомобіль, плавзасіб) водолазів до барокамери. Доставка водолаза до барокамери повинна бути виконана якнайшвидше. Керівник спуску та особа, яка виконує медичне забезпечення спуску (якщо це не одна особа), включаючи водія засобу доставки, зобов’язані знати точне місцезнаходження і маршрути доставки до найближчої декомпресійної камери, що перебуває в готовності до проведення лікувальної рекомпресії водолаза.

75. Керівник спуску перед початком водолазних спусків проводить інструктаж з усіма особами, що беруть участь у спусках і забезпечують водолазні спуски під воду. У процесі виконання водолазних спусків керівником спуску може проводитись додатковий інструктаж, викликаний зміною обстановки. Під час інструктажу оголошуються:

план водолазних спусків;

розподіл обов’язків між водолазами та особами, що забезпечують водолазні спуски;

черговість спуску водолазів;

завдання кожному водолазу, а також особам, що забезпечують водолазні спуски, і спосіб його виконання;

заходи безпеки під час водолазних спусків і робіт;

ступінь готовності страхуючого водолаза, залежно від конкретних умов спуску;

інші необхідні відомості.

Інструктаж повинен відображати особливості виконання конкретного виду робіт і заходів безпеки при цьому.

У процесі інструктажу особлива увага звертається на мету та обсяг робіт, умови (обстановку) у районі робіт, передбачувані методи спуску, особливості технології робіт, правила використання водолазного спорядження і заходи безпеки.

76. До проведення інструктажу можуть бути залучені інші посадові особи і спеціалісти залежно від характеру виконуваної роботи (лікар спеціальної фізіології, сапери тощо).

Під час інструктажу необхідно використовувати креслення (схеми), макети та моделі пристроїв, з якими водолази будуть мати справу під водою, а також за можливості показати однотипні конструкції.

Інструктаж повинен включати контрольне опитування знань кожного водолаза і осіб, що забезпечують водолазні спуски, своїх обов’язків, водолазного спорядження, обладнання, способів і прийомів виконання робіт, заходів безпеки.

77. Керівник спуску під час інструктажу проводить опитування про самопочуття водолазів, на підставі якого приймає рішення про їх допуск до спуску під воду.

78. Особи, що не знають своїх обов’язків, водолазне спорядження, обладнання, заходи безпеки і дії в аварійних ситуаціях або не готові до виконання своїх обов’язків, не допускаються до водолазних спусків.

Про проведення інструктажу і виявлені при цьому зауваження керівник спуску доповідає керівнику водолазних робіт.

79. Водолазний пост повинен мати вільне місце для розміщення водолазного спорядження, інструменту, видаткових матеріалів і для вдягання водолазів. Довжина і ширина водолазного трапа повинні забезпечувати зручний схід водолаза. Водолазний трап повинен мати занурену частину, не менше 1,5 м, необхідну для перевірки водолазного спорядження на герметичність під час перебування водолаза на ньому.

За потреби повинні бути заведені робочі кінці (спусковий, ходовий).

80. Перед спуском під воду проводиться перевірка водолазного спорядження та засобів забезпечення, а також дихальних апаратів. Перевірку спорядження перед кожним спуском роблять особисто водолази, що готуються до спуску, і страхуючі водолази.

Перевірка водолазного спорядження та засобів забезпечення водолазних спусків проводиться відповідно до їх описів та інструкцій з експлуатації. Під час перевірки водолазного спорядження повинні бути підготовлені та перевірені інструменти, матеріали, запаси повітря, наявність ДГС у балонах і правильність їх підключення.

Якщо страхуючий водолаз протягом дня не замінюється, робоча перевірка його спорядження може бути проведена один раз на початку робочого дня.

Результати робочої перевірки водолазних дихальних апаратів і апаратів для кисневої декомпресії заносяться до Журналу водолазних робіт (додаток 1) і доповідаються керівнику спуску.

Спуски водолазів без перевірки водолазного спорядження та засобів забезпечення забороняються.

81. Під час робочих спусків допускається мати тиск у балонах дихальних апаратів на 30 % менше робочого.

Під час навчальних і тренувальних спусків тиск у балонах повинен бути не менше 70 кг/см-2, при цьому час перебування водолаза під водою повинен обмежуватися з урахуванням запасу газу для дихання за фактичним тиском у балонах.

82. Для заряджання киснем балонів дихальних апаратів застосовується медичний газоподібний кисень. Працюючи з медичним киснем, необхідно дотримуватись Правил безпеки під час роботи з медичним киснем (додаток 18).

83. Робоча перевірка водолазних дихальних апаратів з замкнутою схемою дихання здійснюється відповідно до технічного опису та інструкції з їх експлуатації.

84. Використовувати вироби водолазної техніки, які некомплектні, несправні або не пройшли встановлені огляди і технічне обслуговування, забороняється.

85. Перед спуском потрібно зробити робочу перевірку вузлів та механізмів спорядження. В залежності від типу та виду спорядження перевірку проводять відповідно до інструкції з їх експлуатації.

86. Несправності водолазного спорядження, виявлені під час перевірки, повинні бути усунуті до початку водолазних спусків. Про виявлені несправності водолазного спорядження і вжиття заходів щодо їх усунення здійснюється запис у формулярі спорядження (дихального апарата). Спуски в спорядженні (дихальному апараті), що має несправності, забороняються.

87. Повітря, що використовується для дихання водолазів, не повинно містити шкідливих речовин вище гранично допустимих концентрацій.

Результати аналізу повітря на вміст шкідливих речовин заносять у Журнал обліку і аналізів повітря, ДГС, регенеративних і поглинальних речовин (додаток 14).

Якщо в пробі повітря виявлені шкідливі речовини, концентрації яких вище гранично допустимих, варто виявити та усунути причину забруднення, змінити стиснене повітря в секціях балонів і зробити повторний аналіз.

Забороняється використовувати стиснене повітря для дихання водолазів і готування ДГС до усунення причин забруднення повітря та зниження вмісту шкідливих речовин у стисненому повітрі секцій балонів до концентрацій не вище гранично допустимих.

88. Під час водолазних спусків подачу повітря, в залежності від типу спорядження, можна здійснювати компресорами.

Забір повітря компресорами здійснюється з атмосфери, не забрудненої шкідливими газами.

Під час підготовки до спусків необхідно:

зробити обстеження компресора і переконатися в його робочому стані;

перевірити кількість палива (якщо компресор електричний — правильність і надійність підключення до електричної мережі);

проконтролювати стан повітряних фільтрів;

переконатися в герметичності всмоктувальної магістралі, щоб виключити засмоктування вихлопних газів (якщо це не електричний компресор);

перевірити запаси повітря в балонах і правильність їх підключення.

89. Під час спусків водолазів у вентильованому спорядженні з відкритою схемою дихання необхідно підтримувати незнижуваний запас повітря в балонах-зберігачах, що забезпечує вихід водолаза з води у випадку, якщо вийде з ладу компресор, з дотриманням режиму декомпресії для глибини даного спуску і часу перебування водолаза на глибині.

90. Водолазні спуски із застосуванням для дихання водолазами стисненого повітря допускаються до глибин не більше 60 м.

Спуски в барокамері із застосуванням для дихання стисненого повітря допускаються до глибин не більше 100 м.

91. У разі відсутності спеціальних вимог не допускається використовувати для виконання завдань, не пов’язаних із забезпеченням водолазних спусків стиснене повітря, призначене для забезпечення водолазних спусків, декомпресії або лікувальної рекомпресії.

92. Підготовка і перевірка декомпресійних барокамер проводяться один раз на добу перед спуском першого водолаза згідно з правилами охорони праці під час експлуатації обладнання, що працює під тиском, та інструкцій з експлуатації даної барокамери.

Використання декомпресійних барокамер, в яких минув строк чергового огляду, забороняється.

93. Під час використання барокамери слід суворо дотримуватися інструкції з її експлуатації. Забороняється:

входити в барокамеру, маючи при собі тютюнові вироби, сірники або запальнички;

запалювати вогонь і палити;

передавати сигнали ударами сталевих предметів по корпусу барокамери;

використовувати взуття з металевими набійками (щоб уникнути утворення іскри під час тертя об металеві частини барокамери);

зберігати використані вату і марлю, просочені легкозаймистими речовинами або речовинами, що пахнуть (спиртом, медикаментами тощо);

використовувати для дихання в декомпресійній камері кисень із застосуванням медичних інгаляційних приладів без дозволу водолазного спеціаліста або лікаря спеціальної фізіології;

зберігати в барокамері медикаменти для надання допомоги у разі захворювань. Медикаменти повинні постійно перебувати поза барокамерою і подаватися всередину тільки за потреби. Флакони з медикаментами повинні подаватися в барокамеру з відкритими пробками.

Після закінчення водолазних спусків необхідно провести огляд барокамери.

94. Впровадження різних удосконалень, раціоналізаторських пропозицій і винаходів щодо водолазної техніки та проведення водолазних спусків і робіт не повинне погіршувати умови життєзабезпечення і праці водолазів, суперечити вимогам цієї Інструкції.

95. Одягання водолаза починається після доповіді керівнику спуску про результати робочої перевірки спорядження, проставляння водолазом підпису в Журналі водолазних робіт (додаток 1), дозволу керівника спуску на одягання і доповіді осіб, що забезпечують водолазні спуски.

96. Одягання водолаза повинне проходити безпосередньо в місці спуску на підготовленому з цією метою майданчику або в приміщенні. Одягати водолаза в теплу пору року треба під тентом, а в холодну пору року — в опалюваному приміщенні чи тимчасовій споруді (наметі). Порядок одягання водолаза залежить від типу спорядження, що використовується. Однак у всіх випадках після одягання гідрокомбінезона (гідрокостюма) на водолазі повинен бути закріплений сигнальний кінець або кабель-сигнал, призначений для передачі умовних сигналів відповідно до Умовних сигналів зв’язку з водолазами за допомогою сигнального або контрольного кінців (додаток 13).

97. Під час використання спорядження в плавальному варіанті, якщо водолаз буде плавати на далекій відстані від місця спуску (обстеження акваторії, пошук предметів тощо), замість сигнального дозволяється закріплювати контрольний кінець, який вказує на місцезнаходження водолаза. Плавання з контрольним кінцем дозволяється в районах із глибинами до 20 м. Довжина контрольного кінця повинна перевищувати глибину в районі плавання на 20 %. Спорядження для плавання повинно бути підігнане з таким розрахунком, щоб водолаз у воді мав плавучість, близьку до нульової. Поясні водолазні вантажі повинні одягатися поверх нижнього брасу апарата з метою швидкого зняття в аварійному випадку. Ласти для плавання повинні бути підібрані по нозі і міцно закріплені.

98. Водолазне спорядження вентильоване повинне одягатися на водолаза в такому порядку: водолазна білизна, гідрокомбінезон (гідрокостюм), водолазні боти, закріплюється сигнальний кінець (кабель-сигнал), закріплюються водолазні вантажі, водолазний ніж, манишка та закріплюється шолом на манишці.

Після подачі повітря водолазу та його доповіді про надходження повітря і нормальну роботу зв’язку дозакріплюють шолом на манишці.

99. Водолазне спорядження з відкритою схемою дихання, із замкнутою схемою дихання повинне одягатися на водолаза відповідно до інструкцій з його експлуатації. Однак у загальному випадку порядок вдягання передбачає спочатку надягання засобів пасивного теплозахисту або одягу обігріву, потім одягання гідрокомбінезона (гідрокостюма). Якщо спуски проводяться в гідрокомбінезонах (гідрокостюмах) мокрого типу, засоби пасивного теплового захисту не використовуються. Після цього зверху закріплюють сигнальний кінець. Одягають і закріплюють водолазні вантажі. Вантажі закріплюють так, щоб у разі виникнення аварійної ситуації була можливість з легкістю їх скинути. Поверх усього на спину навішують компенсатор плавучості з дихальним апаратом і застібають підвісні ремені. У всіх випадках водолаз, що спускається під воду, повинен бути забезпечений гостро відточеним водолазним ножем у чохлі. Ніж може кріпитися в найбільш доступному і зручному місці. Потім закріплюють світловий прилад, якщо на компенсаторі плавучості відсутні допоміжні пристрої (підводні комп’ютери, декомпресиметри тощо), вони можуть бути розміщені на руці водолаза, а на ногах — боти або ласти.

Перед зануренням у водолазному спорядженні з відкритою схемою дихання працюючий водолаз повинен повністю відкрити вентиль основної подачі повітря з балонів, підключитися до апарата на подих для перевірки подачі повітря дихальним автоматом.

100. Після закінчення одягання водолаза в будь-який тип водолазного спорядження забезпечуючий водолаз повинен доповісти керівнику спуску про готовність водолаза, що спускається, і одержати дозвіл на його занурення.

101. Перед спуском водолаза під воду керівник спуску особисто оглядає його, перевіряючи при цьому повноту комплекту і підгонку одягнутого водолазного спорядження.

У разі готовності до спуску потрібно допомогти водолазу підійти до водолазного трапа так, щоб він не спіткнувся, бути готовим підтримати його в будь-який момент.

Перед наданням дозволу працюючому водолазу на занурення керівник спуску повинен особисто перевірити його готовність до спуску та отримати дозвіл на його занурення в керівника водолазних робіт.

Одержавши дозвіл від керівника спуску, забезпечуючий водолаз дає команду водолазу про початок спуску.

102. Перед зануренням водолаза необхідно заміряти глибину та спустити до ґрунту баласт спускового кінця (за потреби). Спусковий кінець, як правило, опускається у воду поблизу водолазного трапа. Глибина заміряється за допомогою ехолота або за маркуваннями спускового кінця. Під час спуску спускового кінця до ґрунту разом із закріпленим на ньому ходовим кінцем на вигині ходового кінця закріплюють баласт у вигляді скоби або каменя, щоб уникнути заплутування ходового кінця навколо спускового кінця.

103. Водолази повинні сходити у воду по водолазному трапу. У разі коли висота надводного борту складає 3 і більше метрів, а також під час робіт з пірсів, причалів, гребель, інших споруд, що піднімаються над водою на висоту 3 і більше метрів, спуск водолазів до води проводиться, як правило, на водолазній альтанці. Біля місця робіт для цих випадків повинен знаходитися плавзасіб.

Спускати водолаза в будь-якому типі водолазного спорядження до поверхні води в підвішеному стані на кабель-сигналі, сигнальному або будь-якому іншому кінці забороняється.

Забезпечуючий водолаз повинен міцно тримати водолаза, що спускається по водолазному трапу за сигнальний кінець (кабель-сигнал), майже без слабини, щоб підтримати водолаза, якщо він оступиться, але в той самий час не обмежуючи його рухів.

104. Перед зануренням на глибину проводиться перевірка водолазного спорядження на герметичність. Кожний водолаз, що спускається, одягнений у спорядження, не сходячи з водолазного трапа (водолазної альтанки), занурившись під воду, перевіряє герметичність свого спорядження. Коли верхня частина шолома покриється водою, водолаз робить зупинку для перевірки герметичності всього спорядження. Для цього, тримаючись на водолазному трапі, затримує дихання на кілька секунд та припиняє випускання повітря з легеневого автомата.

Керівник спуску і забезпечуючий водолаз повинні уважно перевірити спорядження та переконатись у його герметичності. Водолаз, не відходячи від водолазного трапа або водолазної альтанки, переконується у справності телефонного зв’язку (за його наявності), перевіряє свою плавучість і герметичність свого спорядження, після чого з дозволу керівника спуску переходить на спусковий кінець, тримається за нього руками і пропускає між ніг. З негерметичним спорядженням спуск водолаза забороняється. Під час переходу на спусковий кінець забезпечуючий водолаз утримує водолаза, що спускається, на поверхні води і підтягує його до спускового кінця для запобігання провалюванню (падінню) на глибину. Необхідно зробити все можливе, щоб уникнути обтиску водолаза.

105. Швидкість занурення по спусковому кінцю або на альтанці обирається залежно від самопочуття водолаза та його натренованості. Швидкість занурення водолазів, які тільки починають навчання, та малодосвідчених водолазів не повинна перевищувати 5 м/хв. У всіх інших випадках швидкість спуску на глибинах до 10 м не повинна перевищувати 10 м/хв, при більших глибинах — 20 м/хв. У разі відчуття тиску на вуха і на області придаткових порожнин носа під час занурення водолаз повинен призупинити спуск і зробити кілька ковтальних або позіхальних рухів, а також напружити передні м’язи шиї, щоб розкрити гирло євстахієвих труб, або продутися будь-яким доступним способом. Якщо при цьому почуття закладення не зникне, варто піднятися на 1–2 м і знову повторити ці дії. Якщо після цього відчуття тиску на вуха і на область придаткових порожнин носа не пройде, водолаз повинен припинити спуск та вийти на поверхню.

106. У міру занурення водолаза і збільшення глибини варто збільшувати подачу повітря (газової суміші). Якщо в ході занурення водолаз відчує обтиснення грудної клітки і труднощі під час дихання від нестачі повітря, він повинен затриматися на спусковому кінці (зупинити занурення водолазної альтанки) і збільшити подачу повітря. Продовжувати занурення треба тільки після відновлення вільного подиху.

107. У разі використання спорядження в плавальному варіанті до початку занурення водолаза плавучість спорядження повинна бути близькою до нульової. Необхідна плавучість водолаза досягається регулюванням за допомогою компенсатора плавучості або зміною маси вантажів і визначається пробним зануренням водолаза. Плавучість стахуючого водолаза визначається перед початком водолазних спусків. Із невідрегульованою плавучістю спуск водолаза під воду забороняється. Під час занурення із маскою повітряний об’єм заповнюється шляхом її періодичного відтягування та промивання або видихом через ніс.

108. Під час спуску по спусковому кінцю водолаз повинен увесь час стежити за чистотою сигнального кінця (кабель-сигналу), щоб він не заплутався за спусковий кінець. Для цього необхідно періодично поглядати нагору. Помітивши, що сигнальний кінець (кабель-сигнал), кабель-сигнальне зв’язування (водолазний шланг) заплутались, водолаз повинен його розплутати на ходу, а якщо це не вдається, він зупиняє спуск для розплутування, навіть виходить для цього на поверхню, якщо це буде потрібно. Не доходячи до ґрунту на 1–2 м, водолаз повинен стежити за ґрунтом (якщо дозволяє видимість), щоб не зачепитися за предмети на ґрунті.

109. Спустившись до ґрунту, водолаз зобов’язаний оглядітися, переконатися в нормальній роботі водолазного спорядження, чистоті сигнального кінця або кабель-сигналу і повідомити про самопочуття на поверхню.

110. Забезпечуючий водолаз повинен уважно стежити за зануренням водолаза, вільно попускати сигнальний кінець (кабель-сигнал) руками (у жодному разі не викидати його кільцями), тримати його з невеликою слабиною, що дозволить водолазу спускатися. Тримати сигнальний кінець (кабель-сигнал) треба так, щоб відчувати рух водолаза. На кожне прохання водолаза «Попусти сигнальний кінець (кабель-сигнал)» забезпечуючий водолаз попускає сигнальний кінець (кабель-сигнал) його не більше ніж на 0,5–1 м. Щоб уникнути заплутування зі спусковим кінцем забезпечуючий водолаз повинен перебувати не ближче 2–3 м від спускового кінця.

111. Після досягнення заданої глибини, ґрунту або об’єкта роботи, переконавшись у нормальній роботі спорядження, у чистоті сигнального кінця (кабель-сигналу), у доброму самопочутті, працюючий водолаз приступає до роботи. Для цього працюючий водолаз приймає зручне для роботи положення, розташовує сигнальний кінець (кабель-сигнал) так, щоб він не заважав роботі і не заплутався. Під час роботи працюючого водолаза під водою весь необхідний для роботи інструмент повинен подаватися на кінці або водолазних альтанках. Кидати працюючому водолазу інструмент або будь-які предмети забороняється.

112. Дії працюючого водолаза у воді повинні бути неквапливими, послідовними і точними. Під час виконання завдання працюючий водолаз повинен постійно контролювати своє самопочуття, стежити за навколишнім оточенням і роботою спорядження. Дихання водолаза повинно бути вільним і не прискореним, не повинно бути відчуття жару.

113. У разі частого дихання і серцебиття, появи пітливості, нудоти або відчуття утруднення дихання працюючий водолаз повинен негайно припинити роботу, добре провентилювати об’єм підшоломного простору (у вентильованому спорядженні). У випадку відчуття утруднення дихання та коли поліпшення самопочуття не настане почати вихід на поверхню. При цьому необхідно вжити всіх заходів щодо запобігання мимовільному спливанню.

114. У всіх випадках появи збоїв у роботі спорядження або поганого самопочуття працюючому водолазу необхідно припинити роботу, доповісти про це керівнику спусків (якщо є гідроакустичний або телефонний зв’язок) і діяти відповідно до його команд або негайно виходити на поверхню за відсутності зв’язку.

115. Під час пересування у воді для зменшення опору йти необхідно боком, нахиливши корпус уперед, робити допоміжні плавальні рухи руками, а у разі плавання з ластами займати майже горизонтальне положення. Періодично необхідно перевіряти напрямок переміщення, підтримувати зв’язок з забезпечуючим водолазом і виконувати команди, передані засобами зв’язку (телефонного, гідроакустичного) або за допомогою умовних сигналів по сигнальному кінцю (кабель-сигналу).

116. Забезпечуючий водолаз повинен уважно стежити за переміщенням працюючого водолаза, вчасно попускати або підбирати його сигнальний кінець (кабель-сигнал), не допускаючи великої слабини. У разі одержання сигналу тривоги забезпечуючий водолаз повинен негайно почати підйом працюючого водолаза на поверхню. Якщо працюючий водолаз двічі не відповів на поданий сигнал, забезпечуючий водолаз повинен негайно доповісти керівнику спуску та діяти за його вказівками. Одночасно за командою керівника спуску одягається і за потреби спускається страхуючий водолаз для надання допомоги у ліквідації аварійної ситуації.

117. Будь-які зміни в обстановці (дії, що впливають на безпеку працюючого водолаза) повинні проводитися тільки з дозволу керівника спуску, за умови одержання згоди працюючого водолаза (за наявності гідроакустичного або телефонного зв’язку) і після його доповіді про готовність до роботи в умовах зміни обстановки та в умовах відсутності гідроакустичного та телефонного зв’язку.

118. У разі спусків водолазів у вентильованому спорядженні або спорядженні з відкритою схемою дихання слід підтримувати незнижуваний запас повітря в балонах, що зберігають повітря, для забезпечення виходу водолаза з води у випадку поломки компресора (з дотриманням режиму декомпресії для глибини даного спуску і часу його перебування на глибині).

У разі виходу компресора (компресорів) з ладу робота повинна бути припинена і водолаз повинен здійснити підйом на поверхню з дотриманням режиму декомпресії.

119. Час перебування водолазів на ґрунті обирають з урахуванням обсягу і складності виконуваної роботи, стану погоди, самопочуття водолаза та інших конкретних умов. У жодному разі час перебування водолазів на ґрунті не повинен перевищувати припустимий для будь-якого обраного режиму декомпресії.

120. Під час проведення водолазних робіт з обстеження великих ділянок акваторії на глибинах до 20 м у плавальному комплекті водолазного спорядження, а також із застосуванням ПЗР допускається застосування контрольного кінця з буєм тільки в нормальних умовах і за умови можливості візуального контролю на поверхні води за буєм з відповідним забезпеченням на плавзасобі.

121. Водолази повинні знати Умовні сигнали зв’язку з водолазами за допомогою сигнального або контрольного кінців (додаток 13), а також Сигнали візуального зв’язку з водолазами (додаток 19).

Для передачі умовних сигналів необхідно попередньо вибрати слабину сигнального кінця, а потім енергійними рухами чітко передати сигнали. При цьому варто пам’ятати, що умовні сигнали на течії помітно спотворюються від постійної вібрації сигнального кінця і його великого прогину.

Кожний сигнал повинен бути повторений тим, кому він переданий, за винятком сигналу тривоги, у разі якого водолаза необхідно негайно піднімати на поверхню.

122. Не одержавши відповіді від працюючого водолаза на двічі повторений запит засобами телефонного або гідроакустичного зв’язку або з використанням умовних сигналів по сигнальному кінцю (кабель-сигналу), за командою керівника спуску відразу ж повинні приступити до підйому водолаза на поверхню.

Під час підйому аварійного водолаза, страхуючі і забезпечуючі водолази, повинні намагатися відновити з ним зв’язок засобами телефонного або гідроакустичного зв’язку або з використанням умовних сигналів по сигнальному кінцю (кабель-сигналу).

У разі одержання сигналів від працюючого водолаза про те, що він почувається добре, і після з’ясування та усунення причин порушення зв’язку за наказом керівника спуску водолаза знову спускають для продовження робіт або піднімають на поверхню за обраним режимом декомпресії.

За неможливості відновлення зв’язку з аварійним водолазом під час підйому його піднімають без зупинок незалежно від глибини занурення і одночасно готуються до надання йому допомоги.

Підйом аварійного водолаза повинен здійснюватися тільки за умови його вільного переміщення під водою, у протилежному випадку необхідно негайно спустити під воду страхуючого водолаза для надання допомоги.

123. Передавати команди і розпорядження працюючому водолазу за допомогою засобів зв’язку необхідно короткими фразами, спокійним, рівним голосом, виразно та неквапливо.

124. Зв’язок з водолазами, що знаходяться в барокамері, повинен підтримуватися по телефону або за допомогою умовних сигналів. У разі виходу з ладу телефонного зв’язку з водолазами, що знаходяться в барокамері, здійснюється перестукуванням дерев’яним молотком умовними сигналами відповідно до Таблиці перестукування в барокамері (додаток 20).

125. Про початок підйому залежно від обстановки на місці робіт керівник спуску попереджає працюючого водолаза не менше ніж за 2 хвилини (якщо присутній гідроакустичний або телефонний зв’язок). Відповівши на сигнал, водолаз припиняє роботу, укладає на робочому місці або подає наверх інструмент, перевіряє чистоту свого сигнального кінця (кабель-сигнального зв’язування), підходить до спускового кінця (водолазної альтанки), дає сигнал на поверхню про початок підйому і виходить по спусковому кінцю на поверхню (розміщується на альтанці для підйому).

126. Забезпечуючий водолаз після одержання від працюючого водолаза сигналу про підйом зобов’язаний вибрати слабину сигнального кінця (кабель-сигналу) і, як тільки водолаз почне підніматися, позначити час початку підйому, доповівши про це керівнику спуску.

127. Підйом водолаза на сигнальному кінці (кабель-сигналі) або водолазному шлангу не допускається (крім випадків, коли водолаз не в змозі піднятися самостійно).

128. Підйом водолаза на поверхню повинен здійснюватися зі швидкістю не більше 8 м/хв, при цьому сигнальний кінець (кабель-сигнал) повинен вибиратися забезпечуючим водолазом так, щоб він не мав слабини. З глибини до 10 м водолаз виходить на поверхню без зупинок, а з глибини більше 10 м — із зупинками відповідно до Таблиць режимів декомпресії водолазів після спусків (додаток 11), за винятком бездекомпресійних спусків на більші глибини.

129. Після закінчення декомпресії у разі спусків на малі глибини водолаз повинен знаходитися біля барокамери не менше 2 годин, а у разі спусків на середні глибини — не менше 6 годин.

130. Спливання водолаза дозволяється тільки в плавальних комплектах спорядження та в аварійних випадках. При цьому водолаз у процесі спливання не повинен затримувати дихання на видиху. Після спливання на поверхню, піднявшись з води на водолазний трап або узявшись за борт плавзасобу, водолаз за командою керівника спуску може переключитися на дихання атмосферним повітрям.

131. Під час підйому водолаза, що спускався по спусковому кінцю, забезпечуючий водолаз повинен вибирати сигнальний кінець (кабель-сигнал) без слабини з легким натягом, допомагаючи тим самим водолазу вийти на поверхню. У момент виходу водолаза на поверхню забезпечуючий водолаз допомагає йому взятися за водолазний трап і піднятися по ньому.

132. Підніматися на борт плавзасобу, з якого ведуться водолазні роботи, треба дуже обережно, особливо в холодну погоду. При цьому необхідна чітка взаємодія між працюючим і забезпечуючим водолазом. Найкраще, щоб забезпечуючий водолаз вивів працюючого водолаза до водолазного трапа на вершині хвилі. У цей момент працюючий водолаз повинен встигнути схопитися за сходинку, а коли вода схлине, якомога швидше піднятися наверх, щоб наступна хвиля не змила його із водолазного трапа. Необхідно подивитися перед цим, чи не заплутався за що-небудь сигнальний кінець (кабель-сигнал) і водолазний шланг. Піднявшись на плавзасіб за допомогою забезпечуючого водолаза, працюючий водолаз робить широкий крок від краю перш, ніж з нього зніматимуть спорядження.

Сигнальний кінець (кабель-сигнал) повинен зніматися з водолаза в останню чергу, перед зняттям гідрокомбінезона (гідрокостюма).

У холодну погоду водолаза після підйому на плавзасіб роздягають у приміщенні.

133. Навчальні водолазні спуски проводяться на спеціально обладнаних майданчиках, басейнах, баштах, плавзасобах або з берега. Ділянка акваторії, відведена для спусків, повинна бути огороджена для попередження заходження в неї плавучих засобів. Поверхня дна акваторії в районі спусків повинна бути ретельно обстежена водолазами та очищена від сторонніх предметів. Водолазне обстеження поверхні дна акваторії проводиться не менше одного разу на рік, результати обстеження оформляються відповідним актом обстеження.

134. Наказом начальника закладу освіти до навчальних спусків під воду допускаються особи, які за станом здоров’я придатні до спусків під воду та пройшли теоретичну підготовку.

135. Керівник спуску забезпечує організацію навчального спуску, якість виконання навчальних вправ під водою, дотримання заходів безпеки і вимог цієї Інструкції, оцінює виконання навчальних вправ та контролює ведення Журналу водолазних робіт (додаток 1).

136. Медичне забезпечення навчальних водолазних спусків проводиться штатними лікарями спеціальної фізіології.

За відсутності штатних лікарів спеціальної фізіології медичне забезпечення навчальних спусків може здійснюватися лікарями (фельдшерами), які пройшли спеціальну допідготовку за напрямом спеціальної фізіології та допущені до медичного забезпечення спусків відповідною ВКК.

Особи, що здійснюють медичне забезпечення навчальних водолазних спусків, зобов’язані перебувати в місці спусків водолазів у готовності надати негайну медичну допомогу.

137. Забезпечення водолазних спусків і навчання курсантів практичних навичок покладаються на інструкторів, яким дозволяється одночасно забезпечувати і навчати не більше трьох чоловік.

Інструктори зобов’язані готувати водолазне спорядження та обладнання до навчальних спусків, контролювати робочу перевірку спорядження тих, кого навчають, його надягання, підключення до апарата дихання, спуск під воду і дотримання методики навчальних вправ.

138. Водолазне спорядження, обладнання і засоби забезпечення спусків повинні бути ретельно перевірені. Той, хто навчається, робить робочу перевірку спорядження особисто під спостереженням інструктора, після чого інструктор робить запис у Журнал водолазних робіт (додаток 1) та доповідає керівнику спуску.

139. Навчальні спуски проводяться по водолазних трапах, що доходять до дна. З кожного водолазного трапа дозволяється спускати не більше двох чоловік.

140. Відпрацьовування навчальних вправ проводиться у суворій послідовності, зазначених у програмах підготовки. Тих, кого навчають, допускають до відпрацьовування чергової вправи тільки після відпрацювання попередньої.

141. У місці проведення навчальних водолазних спусків також повинна знаходитися в готовності декомпресійна барокамера. У разі відсутності декомпресійної барокамери або її неготовності до використання навчальні водолазні спуски забороняються.

142. Під час спусків з метою відпрацювання руху в плавальних комплектах спорядження подача сигналів водолазу проводиться із плавзасобу, який його супроводжує, за допомогою контрольного кінця.

143. У місці проведення навчальних водолазних спусків повинен бути готовим до негайного спуску страхуючий водолаз, з числа інструкторів-водолазів.

144. Організацію водолазних спусків і безпеку водолазів забезпечує керівник спуску.

145. Евакуація затонулої техніки включає виконання таких водолазних робіт:

пошук затонулої техніки та позначення місця її затоплення;

обстеження затонулої техніки;

остроплення та витягування (підйом) затонулої техніки на берег.

146. Найбільш розповсюдженими способами евакуації затонулої техніки є:

витягування затонулої техніки на берег;

підйом з використанням плавзасобів та підйомних засобів;

комбінований спосіб.

147. Під час робіт з евакуації затонулої техніки, залежно від строків, обсягу робіт, наявних сил і засобів, командир (начальник) підрозділу (керівник водолазних робіт), якому доручені евакуаційні роботи, обирає найбільш раціональний спосіб пошуку.

148. Пошук затонулої техніки може вестися за допомогою таких засобів:

повітряні платформи (безпілотне повітряне судно, супутникові знімки тощо);

надводними платформами (плавзасоби, надводні керовані апарати тощо);

підводна платформа (підводні керовані апарати);

водолазне обстеження;

тралення ділянки акваторії.

149. З метою визначення способу евакуації затонулої техніки здійснюється обстеження підступів до річки, берегів, техніки, що затонула.

Обстеження організовує командир (начальник) підрозділу (керівник водолазних робіт), на який покладена евакуація затонулої техніки.

150. Під час обстеження затонулої техніки і визначення способу її евакуації на берег визначаються:

стан затонулої техніки і її положення на дні (отримані ушкодження, стан ходової частини, ступінь замулення техніки, положення на ґрунті, підступи до буксирних гаків, їхній стан тощо);

профіль і ґрунт дна, швидкість течії, глибина водойми, прозорість води, наявність штучних і природних перешкод (загороджень) у місці передбачуваних робіт та на трасі витягування затонулого засобу.

151. Спуски водолазів для обстеження затонулої техніки здійснюються з плавзасобу або з берега. Під час спуску з берега проводиться обстеження прибережної смуги, потім траси витягування затонулого засобу і місця його затоплення. Якщо спуски водолазів робляться з плавзасобу, то роботи з обстеження проводяться у зворотному порядку.

152. Водолазний розрахунок проводить остроплення затонулої техніки і за потреби розчищення траси витягування. Спуски водолазів для остроплення здійснюють із плавзасобів, обладнаних для проведення водолазних робіт, або з берега. Орієнтуючись по бую, прикріпленому до затонулої техніки, плавзасіб, обладнаний для водолазних спусків, надійно закріплюється на якорях на 3–5 м вище за течією від затонулої техніки.

153. Підйом затонулих зразків зброї та техніки також здійснюється (за можливості) підводними апаратами, вантажопідйомними пристроями судна забезпечення або м’якими суднопіднімальними понтонами.

Підйом на поверхню здійснюється в таких випадках:

об’єкт затонув на великій відстані від берега;

в можливому напрямку витягування є перешкоди;

об’єкт затонув догори головною частиною або ліг на бік;

ґрунт на шляху витягування слабкий.

154. М’які суднопіднімальні понтони можуть використовуватися для підйому затонулих зразків зброї та техніки з глибин до 40 м.

155. Для суднопіднімальних робіт характерні такі види водолазних робіт:

обстеження об’єкта для розробки проєкту його підйому;

герметизація відсіків і видалення з них води та непотрібних вантажів, ґрунторозмиваючі та ґрунтоприбиральні роботи, пов’язані із заведенням підкільних стропів;

трудомісткі такелажні роботи, які проводяться під час остроплення та найтування понтонів;

роботи, пов’язані з усуненням пошкоджень корпусу і трубопроводів для забезпечення герметичності об’єкта в процесі постановки його на плав.

156. Перед обстеженням затонулого судна необхідно проінструктувати водолазів щодо порядку ведення робіт, ознайомити за схемами або кресленнями з розташуванням його надбудов, відсіків, внутрішніх приміщень, головних механізмів і систем, з характером і масою вантажу, що підлягає вивантаженню, можливими способами його остроплення та із заходами безпеки під час виконання цих робіт.

157. Водолазне обстеження проводиться досвідченими водолазами.

158. Спусковий кінець на затонуле судно повинен опускатися за можливості безпосередньо на місце майбутніх робіт. Під час обстеження затонулого судна ззовні водолаз повинен бути дуже уважним, щоб не провалитися у відкритий люк або пробоїну, а також постійно стежити за чистотою сигнального кінця (кабель-сигнального зв’язування).

159. Обстеження затонулого судна, як правило, проводиться двічі: після його виявлення і безпосередньо перед початком суднопіднімальних робіт. У випадку якщо перед першим обстеженням об’єкта і розробкою проєкту пройшов значний час (місяць або більше), необхідно провести додаткове передпроєктне обстеження.

160. Обстеження проводиться для з’ясування та уточнення таких даних:

положення затонулого судна на ґрунті і його стан;

характер та ступінь пошкоджень.

161. Під час зовнішнього огляду затонулого судна визначаються:

наявність ілюмінаторів, їх кількість і стан (розбиті, закриті, відкриті);

ступінь обростання корпусу;

положення і стан рулів;

наявність виступаючих за борт предметів і обладнання (шлюпбалки, канати, патрубки циркуляційних трас тощо);

пошкодження корпусу (місцезнаходження, надводні та підводні, розміри пробоїн: малі — до 0,2 м-2, середні — до 0,5 м-2, великі — до 2 м-2, дуже великі — понад 2 м-2, їх кількість і конфігурація). У випадку коли пробоїна частково перебуває у ґрунті, проводиться розмив і видалення ґрунту в даному місці, після чого визначаються розміри та характер пробоїни;

стан надбудов, ангарів, рубок, палуб, комінгсів люків, пускових установок, торпедних апаратів тощо;

наявність ґрунту на палубі судна;

стан днища;

наявність і кількість ґрунту в трюмах і відсіках корабля, особливо у відсіках із пробоїнами та в суміжних з ними відсіках;

положення та стан котлів і головних механізмів (збереглися на фундаментах або зірвані з них тощо);

наявність, характер, кількість і стан вантажу в трюмах і на верхній палубі.

Під час водолазного обстеження може бути включено одержання інших даних, які виявляться необхідними в кожному конкретному випадку. Питання, що підлягають з’ясуванню під час обстеження, визначаються тим, хто розробляє проєкт підйому.

162. За результатами обстеження складається Акт обстеження затонулого об’єкта (додаток 21).

163. Акт обстеження затонулого об’єкта (додаток 21) підписується керівником водолазних робіт (спуску) і особами, що виконували обстеження. Після перевірки повноти і якості даних акт затверджується посадовими особами.

164. Перед розвантаженням вантажів з трюмів і верхньої палуби або розбиранням головних механізмів водолази повинні бути проінструктовані керівником водолазних робіт щодо того, як і в якій послідовності буде проводитися вивантаження або розбирання, а також зняття механізмів. Вести розвантажувальні роботи треба тільки справними вантажопідйомними пристроями і механізмами, а також надійними канатами, стропами і вантажозахоплювальними пристосуваннями. Їх необхідно оглянути та перевірити перед початком роботи.

165. За сили вітру 4 і більше балів забороняється підйом вантажів, що мають парусність.

166. Усі операції з розвантаження під водою виконуються за командами водолаза, що робить остроплення. Пропускати або вибирати піднімальний строп без команди водолаза, а також пересувати корабель, з якого ведуться роботи, під час перебування водолаза під водою забороняється.

167. Розвантажувальні роботи необхідно припиняти за умови хвилювання поверхні води у місцях проведення робіт понад 2 бали, а вивантаження вибухонебезпечних вантажів — за хвилювання понад 1 бал.

168. Вивантаження вибухонебезпечних і хімічно небезпечних вантажів (боєприпасів, вибухових речовин, горючих рідин, газів і отруйних речовин) проводиться відповідно до спеціально розроблених інструкцій і під керівництвом фахівців (саперів, артилеристів та радіаційного, хімічного, біологічного захисту).

169. До корабельних водолазних робіт відносять роботи, пов’язані з оглядом і очищенням підводної частини корпусу, гребних гвинтів, рулів, кінгстонних ґрат, усуненням їх пошкоджень, оглядом місця стоянки (дна і причальної стінки в цьому місці).

170. Корабельні водолазні роботи повинні проводитися тільки тоді, коли є повна впевненість у безпеці стоянки корабля і водолазного плавзасобу, з якого проводиться спуск. Спуск водолаза з корабля, що перебуває у відкритому морі, дозволяється, коли корабель, не маючи ходу, лежить у дрейфі, та відповідно до вимог цієї Інструкції.

171. Огляд підводної частини корпусу корабля проводиться з підкільного кінця або водолазної альтанки і починається з носа (корми) корабля, з послідовним переміщенням підкільного кінця вбік корми (носа). Доцільно вести огляд одночасно двома водолазами, спущеними з протилежних бортів (проходити під кілем корабля від одного борту до іншого водолазу забороняється). При поганій видимості водолаз бере із собою підводний ліхтар.

172. Огляд підводної частини корпусу корабля або окремих його ділянок, що проводиться водолазом у плавальному комплекті спорядження, допускається без застосування альтанок, підкільних трапів і кінців.

173. До робіт з підводного очищення корпусів кораблів ручним механізованим інструментом і спеціальними механізованими пристроями допускаються водолази, що пройшли спеціальну підготовку з улаштування, правил експлуатації і техніки безпеки під час роботи з інструментом та пристроями. Роботи з підводного очищення корпусів кораблів ручним механізованим інструментом і спеціальними механізованими пристроями повинні здійснюватися під керівництвом керівника водолазних робіт, що має відповідну спеціальну підготовку, допущеного до керівництва цими роботами наказом командира (начальника) підрозділу Держспецтрансслужби.

174. Роботи з підводного огляду та очищення корпусу корабля повинні проводитися при хвилюванні поверхні води не більше 2 балів, при течії не більше 0,5 м/с, видимості під водою не менше 1,0 м, відсутності предметів, що заважають роботі водолаза, під корпусом корабля.

При установці корабля на місці проведення робіт глибина під корпусом корабля, що очищається, повинна бути не менше 2 м по всій довжині з урахуванням амплітуди коливання корабля на хвилюванні.

175. Після закінчення робіт водолаз оглядає гвинт і перо керма, повідомляє про їх пошкодження.

176. Забезпечуючий водолаз повинен стояти в такому місці на палубі, де сигнальний кінець (кабель-сигнал) не може бути затиснутий між бортами водолазного плавзасобу і корабля.

177. Перед початком робіт із обстеження, будівництва або ремонту гідротехнічних споруд водолази повинні за кресленнями або проєктом робіт ознайомитися з будовою споруд, умовами проведення робіт і заходами щодо безпеки водолазних спусків та одержати завдання.

178. Обстеження гідротехнічних споруд водолазами здійснюється горизонтальним або вертикальним шляхом.

179. Під час обстеження гребель та інших напірних конструкцій через небезпеку затягування водолаза напором води в промоїну він не повинен наближатися до неї. Для визначення місцезнаходження промоїни, її розмірів водолаз використовує жердину, яка має на кінці мішок із клоччям. Держачи жердину попереду по ходу обстеження, водолаз общупує поверхню ділянки спорудження, яке обстежується, і тільки впевнившись у відсутності присмоктування мішка, просувається вперед. Виявивши присмоктування мішка або напір води, водолаз повинен обережно обійти це місце та встановити характер і величину пошкодження.

180. Під час обстеження опор (паль, оболонок, труб тощо), підстав, споруд естакадного типу водолаз не повинен обходити перешкоди більше ніж на 180°, при цьому він зобов’язаний стежити, щоб його сигнальний кінець (кабель-сигнал), кабель-сигнальне зв’язування (водолазний шланг) не чіплялись за монтажні петлі та інші виступаючі деталі споруд.

Обстеження підстав і опор висотою більше 12 м водолаз повинен починати з нижньої частини, піднімаючись у міру обслуговування конструкції і не порушуючи при цьому режим декомпресії.

Водолазу забороняється проводити обстеження гідротехнічних споруд, опор або споруд естакадного типу без рукавиць, також проходити під навислими над ґрунтом частинами споруд.

181. У разі пошкодження на глибині більше 10 м незалежно від розмірів пошкодження і при глибині пошкодження менше 10 м, але при розмірах пошкодження більше зазначених в Умовах роботи водолаза наведених у таблиці 6, робота водолаза повинна проводитися зі спеціальної захисної альтанки (захисного пристрою), спеціального огородження для недопущення його затягування.

Таблиця 6

Умови роботи водолаза

Перепад глибин, м

Довжина пошкодження, см

менше 25

від 25 до 50

від 50 до 75

більше 75

Ширина пошкодження, см

1

20–24

11–12

7–8

5–6

2

10–12

5–6

3,5–4

2,5–3

3

7–8

3,5–4

3–3,5

2–2,5

4

5–6

2,5–3

2,5–3

1,5–2

5

4–5

2–2,5

2–2,5

1–1,5

6

3–4

1,5–2

1,5–2

1

7

2–3

1,5–2

1,5–2

0,5–1

8

2–3

1–1,5

1–1,5

0,5–1

9

2

1

0,75

0,5

10

2

1

0,75

0,5

182. Під час обстеження або ремонту гідротехнічної споруди в районі спуску водолаза забороняються забивання паль, підйом або спуск вантажів, переміщення плавзасобів та інші роботи в радіусі менше 50 м від місця роботи водолаза.

183. Для фіксування результатів водолазного обстеження завчасно заготовляють схеми споруди для нанесення на них обстежених ділянок і знайдених пошкоджень та дефектів.

184. Дрібні пошкодження: тріщини та шви, які розійшлися,— водолаз замірює лінійкою в декількох місцях, кожний раз фіксуючи місце заміряння по глибині або горизонтальній відстані. Вимір пошкоджень та зносу пальових конструкцій водолази проводять штангенциркулем, встановлюючи їх на заданих глибинах. Після встановлення штангенциркуля в необхідному місці водолаз затискає його гвинтом та дає команду на підйом штангенциркуля на поверхню, де проводиться замір розміру пошкодження лінійкою.

185. Під час обстеження гідротехнічних споруд водолаз передає інформацію по телефонному чи гідроакустичному зв’язку (за його наявності), а в необхідних випадках робить виміри.

186. Перед виконанням водолазних робіт на гідротехнічних спорудах водолази повинні бути ознайомлені із кресленнями (макетами) та їх улаштуванням або проінструктовані щодо заходів безпеки під час виконання робіт. Керівник водолазних робіт повинен переконатися, чи досить стійкі споруди та їх окремі елементи. Якщо споруди або їх елементи нестійкі і можуть загрожувати безпеці водолазів, спуски забороняються.

187. Роботи з розробки котлованів, траншей, розмивання ґрунту та інші роботи, пов’язані з порушенням поверхневого шару ґрунту проводяться за командою керівника водолазних робіт. До початку виконання робіт керівник водолазних робіт повинен отримати відомості про відсутність у місці проведення робіт електросилових, телефонних кабелів або трубопроводів, а за їх наявності він зобов’язаний мати план траси робіт, що перебувають у зоні кабелів і трубопроводів.

188. Роботи з установки залізобетонних конструкцій (кутових блоків, оболонок, масивів, плит тощо) у гідротехнічну споруду повинні виконуватися при швидкості течії не більше 1 м/с. Під час робіт уночі або при обмеженій видимості повинно застосовуватися підводне та надводне освітлення.

189. Спуск водолаза під воду для установки залізобетонної конструкції в гідротехнічну споруду або її огляду дозволяється тільки після того, як нижня частина конструкції буде повністю перебувати на ґрунті не нижче встановленої конструкції або у висячому положенні над місцем її установки на відстані не більше 0,1 м по висоті від місця установки.

Якщо під час опускання конструкцій необхідна присутність водолаза для спостереження за правильністю їх установки, водолазу дозволяється перебувати на спусковому кінці вище конструкції та осторонь від неї.

Під час установки залізобетонної конструкції в гідротехнічну споруду водолаз повинен перебувати на безпечній відстані від опущеної конструкції.

190. Після стропування та обтягування стропів водолаз повинен виходити на поверхню.

191. Проведення водолазних робіт з обстеження та очищення водозабірних споруд без припинення роботи цих споруд забороняється.

192. Для забезпечення безпеки водолазів під час проведення водолазних робіт на водопропускних спорудах і пристроях діючих гідровузлів повинні бути проведені всі заходи для забезпечення безпеки водолаза при даних видах робіт.

193. Під час проведення водолазних робіт у районі гідротехнічних споруд пуск гідротурбін, насосів, маневрування затворами або шлюзування суден тощо забороняються.

Допуск до водолазних спусків дозволяється тільки після відключення силових електричних ланцюгів і ланцюгів керування механізмами.

194. Спуск водолаза дозволяється тільки в захисному пристрої (альтанці), що виключає можливість безпосереднього контакту водолаза з місцем фільтрації води.

195. Спуск водолаза до місця наскрізних пошкоджень для їх усунення проводиться, як правило, із застосуванням огороджуючого приладдя у вигляді захисної альтанки.

Перед спуском водолаза з поверхні води проводиться зменшення площі наскрізних пошкоджень шляхом закриття пошкодженого місця колодами, балками, трубами тощо.

Для успішного виконання робіт із ремонту гідротехнічних споруд, які мають наскрізні підводні пошкодження, вибираються фізично сильні водолази, які мають досвід роботи на швидкій течії та добре знайомі з будовою гідротехнічної споруди та порядком виконання робіт.

196. Ефективність обстеження дна акваторії залежить від видимості під водою.

Видимість під водою поділяється на 9 балів залежно від відстані між маскою або ілюмінатором до видимого у воді предмета відповідно характеристик видимості під водою (таблиця 7).

Таблиця 7

Характеристика видимості під водою

Бал

Відстань до видимого предмета, м

Характеристика видимості

1

2

3

1

0

Повна темрява. Немає різниці у видимості, коли маска (ілюмінатор) закрита або не закрита рукою

2

0,1

При наближенні маски (ілюмінатора) впритул до предмета можна розрізнити камінь, канат тощо

3

0,5

Видимість на відстані витягнутої руки: можна розрізнити окремі пасма каната і дрібні предмети (черепашки, заклепки тощо)

4

1,25

Водолаз, стоячи на дні, може спостерігати ґрунт під ногами, на ґрунті розрізняються дрібні предмети

5

2,5

Достатня видимість на відстані до 2,5 м від водолаза

6

4

Повна видимість на відстані 4–5 м

7

6

Ясно видно обриси великих предметів на відстані 6–7 м, розрізняються кольори

8

10

Чітко визначається рельєф ґрунту на великій відстані, видно дрібні предмети

9

20

Повне сонячне освітлення, прозора вода, добре розрізняються всі кольори

197. До водолазних робіт з обстеження та очищення дна акваторій допускаються водолази всіх кваліфікацій, що володіють прийомами стропування та підйому затонулих предметів, користування простими такелажними інструментами і піднімальними застосуваннями та пристроями.

198. Пошук затоплених предметів або обстеження акваторій водолазним способом повинні здійснюватися тільки в тих випадках, коли це неможливо виконати іншими засобами виявлення предметів (магнітометричні системи, гідролокатори, відеокамери, тралення тощо).

199. Круговий спосіб застосовується під час обстеження та пошуку на малих площах дна акваторії та здійснюється ходінням по ґрунту навколо баласту спускового кінця на відстанях від баласту, обумовлених довжиною ходового кінця (мал. 1). Як ходовий використовують кінець довжиною 5–20 м з мітками (вузлами) по всій довжині через 1–2 м залежно від видимості під водою. Пошук починається рухом по колу з радіусом, рівним довжині провідника від баласту до першої мітки. Варто почергово рухатися за годинниковою стрілкою та проти неї, щоб не заплутати ходовий кінець і сигнальний кінець.

Мал. 1. Круговий спосіб пошуку:

1 — спусковий кінець; 2 — сигнальний кінець;

3 — ходовий кінець; 4 — мітки (вузли).

200. Пошук по ходовому кінцю застосовується під час ретельного обстеження ґрунту в умовах поганої видимості, а також на течії. Водолаз рухається по заздалегідь прокладеному канату та в межах видимості робить пошук. Якщо ведеться пошук замулених предметів, крім ВНП, водолаз під час проходів обстежує ґрунт, використовуючи прилади пошуку та виявлення.

201. Галсовий спосіб обстеження застосовується під час обстеження та пошуку на великих площах дна акваторії як з використанням підводних засобів руху, так і без них (мал. 2).

Мал. 2. Галсовий спосіб обстеження.

При цьому водолаз переміщується у квадраті пошуку галсами по надводних і підводних орієнтирах. Ширина обстежуваної смуги одного галса залежить від ступеня прозорості води і, як правило, не перевищує 15 м.

В умовах поганої видимості під водою під час використання підводних засобів руху галсовий спосіб застосовувати забороняється.

202. Водолазні роботи з очищення дна в місцях купання (на об’єктах для масового відпочинку) повинні проводитися на глибинах до 2 м, а в місцях, обладнаних для стрибків у воду,— на глибинах, що забезпечують безпеку під час пірнання.

203. До невідомих предметів водолаз повинен підходити обережно, уважно вивчити їх особливості, написи на них і повідомити керівнику спусків форму, розміри і зовнішні характерні ознаки.

У разі виникнення підозри, що виявлений невідомий предмет становить небезпеку вибуху, хімічного забруднення або зараження навколишнього середовища, керівник спуску зобов’язаний негайно припинити водолазні роботи і повідомити про це керівника водолазних робіт для вжиття необхідних заходів. Місцезнаходження предмета повинне бути огороджене буями.

Вести водолазні роботи зі стропування та підйому предмета до його розпізнання та обстеження забороняється.

204. Виконання рятувальних та інших невідкладних робіт дозволяється тільки за окремим розпорядженням (дозволом) командира (начальника) підрозділу, а також можуть виконуватися спуски за більших балів хвилювання поверхні води за умови, що будуть вжито заходів, які запобігають ударам водолазів об водолазний трап, корпус корабля або ґрунт, та здійснено заходи щодо захисту місця спуску від впливу хвиль.

205. Рятувальні водолазні роботи виконуються у разі можливості оперативного надання допомоги під час рятування людей, а також аварійно-рятувальних робіт під час рятування потопаючих суден, на борту яких знаходяться люди.

З дозволу командира (начальника) підрозділу рятувальні водолазні роботи можуть виконуватися за хвилювання поверхні води понад 3 бали з обов’язковим вживанням заходів щодо запобігання ударам водолазів хвилею об водолазний трап, корпус плавзасобу та захисту місця спуску від впливу хвиль (залучення інших плавзасобів для прикриття місця роботи від хвилювання тощо).

206. Водолазні рятувальні роботи виконуються у водолазному спорядженні, яке відповідає умовам проведення водолазних спусків, з урахуванням характеру рятувальних робіт і гідрометеорологічних умов.

Під час виконання водолазних рятувальних робіт на місці спуску водолаза повинен перебувати плавзасіб.

207. Плавзасіб, з якого проводяться водолазні спуски, необхідно надійно втримувати на місці, насамперед за рахунок якорів, і вести постійне спостереження за їх положенням. За наявності дрейфу плавзасобу спуски припиняються.

208. Проведення підводних підривних робіт принципово не відрізняється від підривних робіт, які проводяться на суші. Вибухові речовини (далі — ВР), засоби підриву (далі — ЗП) та способи підриву однакові в обох випадках. Розташування зарядів ВР у воді проводиться так, як і на суші, поверхневими зарядами ВР або зарядами ВР, які поміщаються в шпури. Як забивка зарядів ВР під час підводних робіт використовується сама вода. Під час підриву об’єкта під водою може не бути розрахункової формули; у таких випадках можна користуватися формулою для підриву даного об’єкта на суші із зменшенням заряду ВР для води на 25–50 %.

209. Підводні підривні роботи виконуються водолазами, що пройшли відповідну підготовку, одержали кваліфікацію «водолаз-підривник» і допущені до проведення водолазних підривних робіт відповідно до вимог цієї Інструкції.

210. Керівництво підводними підривними роботами здійснюють виключно особи, допущені наказом командира (начальника) підрозділу до їх проведення.

211. Усі особи, що беруть участь у підривних роботах, включаючи весь обслуговуючий і допоміжний персонал, повинні бути проінструктовані з питань заходів безпеки під час підривних робіт та ознайомлені з правилами безпечного використання ВР та ЗП керівником підривних робіт.

212. Перед початком підводних підривних робіт необхідно:

зібрати всі відомості про об’єкт, що підривається (креслення, описи, розповіді очевидців);

провести ретельну водолазну розвідку (обстеження) об’єкта;

скласти схему об’єкта, що підривається;

провести розрахунки, підготувати необхідні матеріали, ВР і ЗП із запасом 20 % розрахункових даних. Маса зарядів ВР для об’єкта, що підривається, визначається керівником робіт;

виготовити на березі та ретельно герметизувати заряди і вибухову мережу;

перевірити джерела живлення та електровимірювальні пристрої;

натренувати водолазів на суші і під водою, а також проінструктувати їх щодо заходів безпеки;

визначити межі безпечної зони як на березі, так і по акваторії, вжити заходів до безпеки особового складу, охорони плавзасобів та споруджень у межах цієї зони.

213. Про проведення підривних робіт керівник робіт за добу до їх початку повинен повідомити органи місцевого самоврядування із зазначенням місця та

[Текст скорочено. Повна редакція — за посиланням на джерело нижче.]

Законодавство України · текст збережено 20.11.2026

Відкрити першоджерело →

Схожі за рубрикою: зміни в законодавстві

12.11.2026Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України "Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань збереження та розвитку акаде12.11.2026Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України "Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування злочинів, вчинених12.11.2026Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)12.11.2026Про Порядок перевірки факту тимчасової нездатності виборця пересуватися самостійно для організації його голосування на загальнодержавних та місцевих виборах за