Про затвердження Змін до Положення про порядок видачі ліцензій на здійснення валютних операцій

1. Метою державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг є забезпечення захисту законних інтересів клієнтів, сталого розвитку і стабільності фінансового ринку, а також створення сприятливих умов для розвитку економіки України і належного конкурентного середовища на фінансовому ринку. 2. Основними завданнями, які виконує Регулятор для досягнення мети, визначеної частиною першою цієї статті, є: 1) формування та реалізація єдиної та ефективної державної політики щодо державного регулювання та нагляду на ринку фінансових послуг; 2) захист прав та законних інтересів учасників ринку фінансових послуг; 3) забезпечення ефективності та цілісності ринку фінансових послуг, створення сприятливих умов для його розвитку та функціонування; 4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринку фінансових послуг; 5) створення належного конкурентного середовища на ринку фінансових послуг та запобігання монополізації; 6) сприяння створенню рівних можливостей для доступу до ринку фінансових послуг; 7) недопущення конфлікту інтересів у діяльності надавачів фінансових та супровідних послуг та/або врегулювання конфлікту інтересів; 8) забезпечення фінансової стабільності та недопущення накопичення системного ризику у фінансовій системі; 9) додержання учасниками ринку фінансових послуг вимог законодавства України; 10) контроль за прозорістю та відкритістю функціонування ринку фінансових послуг; 11) сприяння інтеграції в європейський та міжнародний ринки фінансових послуг; 12) сприяння просвітницькій роботі з метою забезпечення обізнаності споживачів, отримання ними навичок, знань та впевненості щодо розуміння ризиків, відповідальності та можливостей, пов’язаних із отриманням фінансових послуг; 13) забезпечення відкритих та прозорих відносин з учасниками ринку фінансових послуг у межах законодавства України, у тому числі своєчасного взаємного обміну необхідною інформацією. 3. Регулятор при здійсненні державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг керується принципами: 1) законності, який передбачає, що державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг здійснюється Регулятором відповідно до законодавства України; 2) співмірності (пропорційності), який передбачає, що державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг мають здійснюватися пропорційно, виходячи з мети державного регулювання та нагляду і необхідності забезпечення розумного балансу між приватними та публічними інтересами, з урахуванням ризик-орієнтованого підходу, а також обставин та умов конкретної ситуації (включаючи розмір надавача фінансових або супровідних послуг, види здійснюваної ним діяльності та притаманні їй ризики, фінансовий стан такого надавача фінансових або супровідних послуг і власників істотної участі в ньому); 3) гарантування прав і законних інтересів учасників ринку фінансових послуг (зокрема прав споживачів), який передбачає: а) запобігання проявам корупції; б) встановлення розумних строків для впровадження змін на виконання нормативно-правових актів Регулятора у сфері державного регулювання і нагляду; в) забезпечення можливості участі у встановленому законом порядку учасників ринку фінансових послуг у процесі прийняття Регулятором рішень; 4) відкритості та прозорості процесу нагляду, що забезпечується шляхом: а) оприлюднення з дотриманням режиму збереження інформації про надання фінансової послуги, таємниці фінансової послуги у встановленому нормативно-правовими актами Регулятора порядку, узагальненої та знеособленої інформації про планування та результати наглядової діяльності на сторінці Офіційного інтернет-представництва (офіційному веб-сайті) Регулятора; б) забезпечення доступності інформації у сфері нагляду відповідно до закону; 5) оцінювання Регулятором правочинів, операцій, обставин та подій з урахуванням їх економічного та фактичного змісту; 6) об’єктивності та неупередженості здійснення нагляду, у тому числі інспектування, у порядку, визначеному законом та нормативно-правовими актами Регулятора; 7) плановості, пропорційності і системності нагляду, його орієнтованості на запобігання правопорушенням на ринку фінансових послуг. 4. Державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг здійснюються Регулятором шляхом: 1) ведення Реєстру та оприлюднення інформації з Реєстру в порядку, встановленому цим Законом, спеціальними законами та нормативно-правовими актами Регулятора; 2) авторизації діяльності з надання фінансових послуг та діяльності з надання супровідних послуг у випадках, визначених спеціальними законами; 3) нормативно-правового регулювання діяльності з надання фінансових та супровідних послуг та нагляду за такою діяльністю; 4) здійснення пруденційного нагляду та нагляду за ринковою поведінкою учасників ринку фінансових послуг; 5) застосування коригувальних заходів, заходів раннього втручання та заходів впливу; 6) підготовки і оприлюднення статистичної та аналітичної інформації щодо функціонування ринку фінансових послуг, діяльності його учасників; 7) здійснення інших заходів, передбачених цим Законом та спеціальними законами; 8) нагляду за додержанням надавачами фінансових послуг, а також посередниками та колекторськими компаніями законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, включаючи додержання вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки); 9) контролю за додержанням законодавства про рекламу на ринках фінансових послуг. 5. При здійсненні нагляду за діяльністю з надання фінансових послуг, валютного нагляду, нагляду за додержанням законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, контролю за дотриманням законодавства про рекламу на ринках фінансових послуг та за поширенням інформації про фінансові та супровідні послуги, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення Регулятор має право застосовувати професійне судження. {Абзац перший частини п'ятої статті 21 в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3994-IX від 08.10.2024 ; в редакції Закону № 4465-IX від 03.06.2025 } Професійне судження формується Регулятором з урахуванням таких принципів: а) рівнозначності суті та форми (оцінювання правочинів, операцій, обставин та подій з точки зору їх суті та форми); б) співмірності (пропорційності) (врахування обставин та умов конкретної ситуації, щодо якої формується професійне судження та приймається відповідне рішення (зокрема, розмір надавача фінансових або супровідних послуг, складність, обсяг, види, характер здійснюваних ним операцій, організаційна структура надавача фінансових послуг, профіль ризику надавача фінансових послуг, особливості діяльності надавача фінансових послуг як системно важливого та/або значимого (за наявності такого статусу), діяльність фінансової групи, до складу якої входить надавач фінансових послуг, фінансовий стан надавача фінансових послуг та власників істотної участі в ньому); в) обґрунтованого сумніву (здійснення додаткової/поглибленої перевірки/аналізу правочинів, операцій, обставин та/або подій, щодо яких формується професійне судження та приймається відповідне рішення, за наявності обґрунтованого сумніву щодо них); г) комплексного аналізу (дослідження всіх обставин та умов конкретної ситуації при формуванні професійного судження та прийнятті відповідного рішення). Регулятор має право застосовувати професійне судження під час оцінювання осіб, правочинів, операцій, обставин, подій (за якісними і за кількісними показниками), що здійснюється Регулятором в межах виконання покладених на нього наглядових функцій, зокрема: фінансового стану надавача фінансових послуг, ризиків, притаманних його діяльності; життєздатності бізнес-моделі надавача фінансових послуг, адекватності капіталу та ліквідності надавача фінансових послуг ризикам, на які наражається або може наражатися надавач фінансових послуг; якості корпоративного управління надавача фінансових послуг, ефективності функціонування його системи внутрішнього контролю, впливу ризиків і стрес-факторів на ефективне управління надавачем фінансових послуг, фінансову стабільність і захист інтересів клієнтів та кредиторів надавача фінансових послуг; дотримання вимог валютного законодавства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі законодавства про рекламу на ринках фінансових послуг та законодавства щодо поширення інформації про фінансові та супровідні послуги. {Частину п'яту статті 21 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3994-IX від 08.10.2024 } Документ, в якому викладено професійне судження, підписується/затверджується/погоджується/схвалюється керівником Регулятора або уповноваженою на такі дії особою (особами) Регулятора. Професійне судження не може замінювати докази та правове обґрунтування рішення Регулятора. Документ, в якому викладено професійне судження, крім випадків, передбачених спеціальними законами, може бути переглянутий у встановленому Регулятором порядку за зверненням особи, якої він стосується. Особа має право подати звернення про перегляд професійного судження протягом 15 робочих днів з дня його отримання. Рішення Регулятора, прийняті із застосуванням професійного судження, можуть бути оскаржені в судовому порядку. Шкода, заподіяна надавачу фінансових та/або супровідних послуг внаслідок професійної помилки працівників Регулятора та/або залучених експертів при формуванні професійного судження та прийняття з урахуванням такого професійного судження відповідного рішення Регулятора, відшкодовується згідно із законодавством.

чинна з 2021-12-14Повний текст статті →

1. Регулятор у межах своїх повноважень здійснює нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг відповідно до цього Закону та спеціальних законів у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Регулятора. 2. Регулятор здійснює оверсайт окремих складових ринку фінансових послуг відповідно до спеціальних законів. 3. Регулятор здійснює такі види нагляду за здійсненням діяльності з надання фінансових та/або супровідних послуг: 1) пруденційний нагляд; 2) нагляд за ринковою поведінкою. Регулятор здійснює нагляд на консолідованій основі, який передбачає нагляд за фінансовими групами з метою контролю та обмеження ризиків, на які наражається фінансова установа внаслідок участі у фінансовій групі, шляхом оцінки, моніторингу та контролю ризиків фінансової групи у визначеному нормативно-правовими актами Регулятора порядку. 4. Регулятор здійснює нагляд за здійсненням діяльності з надання фінансових та/або супровідних послуг відповідно до цього Закону, спеціальних законів та нормативно-правових актів Регулятора у таких формах: 1) безвиїзний нагляд; 2) інспекційні перевірки (інспектування). 5. Національний банк України у межах своїх повноважень у сфері державного регулювання та нагляду має право проводити інспекційні перевірки діяльності осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, відповідно до частини сьомої цієї статті за їх місцезнаходженням та/або шляхом віддаленого доступу, що надається на період проведення інспекційної перевірки, до документів, інформації та систем автоматизації з використанням наявних у осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, інформаційно-комунікаційних технологій, у тому числі фінансових груп і їх учасників. {Абзац перший частини п’ятої статті 23 в редакції Закону № 3994-IX від 08.10.2024 } Особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, у тому числі фінансові групи та їх учасники, зобов’язані мати принаймні один програмний продукт для забезпечення віддаленого доступу для проведення інспекційної перевірки. {Абзац частини п’ятої статті 23 в редакції Закону № 3994-IX від 08.10.2024 } Особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, у тому числі фінансові групи і їх учасники, зобов’язані під час проведення Національним банком України інспекційної перевірки надавати уповноваженим Національним банком України особам відповідну інформацію за їх місцезнаходженням та/або шляхом віддаленого доступу до документів, інформації та систем автоматизації з використанням інформаційно-комунікаційних технологій у строк, визначений уповноваженими Національним банком України особами, але не більший, ніж строк проведення такої інспекційної перевірки. {Абзац частини п’ятої статті 23 в редакції Закону № 3994-IX від 08.10.2024 } Уповноважені Національним банком України особи мають право під час проведення інспекційної перевірки надавачів фінансових та/або супровідних послуг бути присутніми на засіданнях колегіальних органів управління, визначених статутом та внутрішніми документами, комітетів або комісій, які наділені повноваженнями приймати рішення з питань діяльності надавачів фінансових та/або супровідних послуг. {Абзац частини п’ятої статті 23 в редакції Закону № 3994-IX від 08.10.2024 } Керівники надавачів фінансових та/або супровідних послуг зобов’язані під час проведення Національним банком України інспекційної перевірки завчасно інформувати уповноважених Національним банком України осіб про проведення засідань колегіальних органів управління, визначених статутом та внутрішніми документами, комітетів або комісій, які наділені повноваженнями приймати рішення з питань діяльності надавачів фінансових та/або супровідних послуг, надавати інформацію про питання, що плануються до розгляду, та забезпечувати у період проведення інспекційної перевірки можливість участі уповноважених Національним банком України осіб у таких засіданнях. {Абзац частини п’ятої статті 23 в редакції Закону № 3994-IX від 08.10.2024 } У разі технічного збою чи у зв’язку з настанням інших невідворотних обставин, що об’єктивно унеможливлювали виконання вимог цієї частини, особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, у тому числі фінансові групи і їх учасники, зобов’язані у порядку, встановленому Національним банком України, повідомити Національний банк України про факт технічного збою чи настання інших невідворотних обставин та надати підтвердження таких обставин. Національний банк України може вживати заходів для перевірки факту існування повідомлених обставин та за результатами вжитих заходів приймає рішення щодо можливості подальшого здійснення інспекційної перевірки. Встановлення наявності технічного збою або інших невідворотних обставин звільняє особу, яка охоплюється наглядовою діяльністю Національного банку України, від застосування заходу впливу до неї за недопуск уповноважених осіб до проведення перевірки. {Абзац частини п’ятої статті 23 в редакції Закону № 3994-IX від 08.10.2024 } Інспекційні перевірки можуть бути планові та позапланові. Періодичність проведення уповноваженими Регулятором особами (далі - уповноважені особи) планових інспекційних перевірок визначається з урахуванням критеріїв, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора, на підставі ризик-орієнтованого підходу, та враховується при затвердженні плану інспекційних перевірок. Планова перевірка здійснюється не більше одного разу на рік. Регулятор затверджує план інспекційних перевірок на наступний календарний рік не пізніше 25 грудня поточного року та оприлюднює його на сторінці свого Офіційного інтернет-представництва (офіційному веб-сайті) протягом 10 днів після затвердження. Якщо інше не встановлено спеціальним законом, строк проведення планової інспекційної перевірки не може перевищувати 30 робочих днів. За наявності обґрунтованих підстав цей строк може бути продовжений не більше ніж на 15 робочих днів. 6. Нагляд здійснюється Регулятором із застосуванням ризик-орієнтованого підходу та на основі принципу пропорційності, з урахуванням особливостей виду діяльності з надання фінансових послуг, характеру і обсягів послуг, які надаються, системної важливості/значимості надавачів фінансових та/або супровідних послуг, які здійснюють таку діяльність, та ризиків, які притаманні такій діяльності, у тому числі ризиків, на які наражається надавач фінансових та/або супровідних послуг внаслідок участі у фінансовій групі. Регулятор має право затверджувати критерії, за якими визначається профіль ризику надавачів фінансових та супровідних послуг, їх суспільна важливість/значимість, на підставі яких визначаються наглядові дії Регулятора. 7. Діяльність з нагляду Регулятора охоплює: 1) всіх учасників ринку фінансових послуг (крім клієнтів, об’єднань учасників ринку фінансових послуг, відмінних від саморегулівних організацій, та об’єднань, визначених частиною другою статті 19 цього Закону) та їх відокремлені підрозділи; 2) власників істотної участі та ключових учасників у структурі власності, афілійованих та споріднених осіб надавачів фінансових послуг; 3) фінансові групи, учасників фінансових груп на території України та за кордоном; 4) іноземних учасників ринку фінансових послуг, які здійснюють діяльність з надання фінансових та/або супровідних послуг в Україні; 5) осіб, які у встановленому цим Законом та спеціальними законами порядку надають послуги з аутсорсингу учасникам ринку фінансових послуг. 8. Регулятор під час здійснення нагляду в межах своїх повноважень співпрацює з іншими державними органами та з відповідними органами регулювання та/або нагляду за фінансовими установами іноземних держав, у тому числі при здійсненні нагляду на консолідованій основі та за особами, які провадять діяльність на фінансових ринках іноземних держав. Така співпраця відбувається згідно із законодавством України на підставі укладених договорів, меморандумів чи інших документів. 9. Регулятор під час здійснення нагляду в межах своїх повноважень одержує безоплатно від надавачів фінансових та супровідних послуг, діяльність яких перевіряється, а також інших осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, інформацію, документи та їх копії (у паперовій або електронній формі), письмові пояснення з питань діяльності, що характеризують фінансові та/або супровідні послуги, які надаються цією особою, та/або щодо дотримання ними законодавства України. 10. Регулятор у межах своїх повноважень має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб інформацію, у тому числі інформацію з обмеженим доступом, яка необхідна йому для здійснення державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових послуг. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи всіх форм власності, фізичні особи, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані у встановленому законодавством порядку надавати Регулятору інформацію, у тому числі інформацію з обмеженим доступом, необхідну для здійснення державного регулювання та нагляду, протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного запиту, якщо більший строк не встановлено самим запитом. 11. Регулятор під час здійснення нагляду за надавачем фінансових або супровідних послуг має право у встановленому його нормативно-правовими актами порядку використовувати інформацію, у тому числі інформацію, що становить таємницю фінансової послуги та/або банківську таємницю, одержану ним у процесі здійснення нагляду за іншими надавачами фінансових або супровідних послуг. 12. Регулятор під час здійснення державного нагляду за здійсненням діяльності з надання фінансових та/або супровідних послуг може користуватися послугами інших юридичних та фізичних осіб, у тому числі іноземних, на підставі окремих договорів, за умови забезпечення захисту та збереження ними інформації про надання фінансових послуг, у тому числі інформації, що становить таємницю фінансової послуги, відповідно до цього Закону. Регулятор не має права користуватися послугами: 1) іноземних юридичних осіб, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави, визнаної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором по відношенню до України; 2) іноземних юридичних осіб, кінцевим бенефіціарним власником яких є резидент іноземної держави, визнаної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором по відношенню до України; 3) іноземних юридичних осіб, учасником (акціонером) якої є резидент іноземної держави, визнаної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором по відношенню до України; 4) осіб, які діють в інтересах іноземних юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-3 цієї частини. 13. У межах здійснення нагляду за здійсненням діяльності з надання фінансових та супровідних послуг днем початку адміністративного провадження за ініціативою Регулятора є день складення ним документа, в якому зафіксовані обставини, що можуть бути підставою для прийняття Регулятором індивідуального акта щодо особи, яка охоплюється його наглядовою діяльністю. Документи, в яких фіксуватимуться такі обставини, визначаються нормативно-правовими актами Регулятора. {Статтю 23 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 }

чинна з 2021-12-14Повний текст статті →

1. Гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. 2. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за: 1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій; 2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії; 3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-5 частини другої та частиною третьою статті 9 цього Закону, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв’язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій; 4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов’язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення); 5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк; 6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України. Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах. 3. Сплата комісії, інших платежів за здійснення операцій, визначених пунктами 1-6 частини другої цієї статті, здійснюється виключно у гривні, крім розрахунків зі сплати процентів (відсотків) за депозитами або кредитами (позиками), що можуть проводитися в іноземній валюті, банківських металах та у гривні. 4. Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України.

чинна з 2018-06-21Повний текст статті →