Про внесення змін до Порядку взаємодії Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, та Міністерства юстиції України при виконанні судових рішень про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, стягнення активів в дохід держави в кримінальному провадженні

1. Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; {Пункт 2 частини першої статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 } 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру. 2. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт. 3. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1 , 3 , 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. 4. Виконавець виносить постанову про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин або не пізніше наступного робочого дня, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. {Частина четверта статті 37 в редакції Закону № 4833-IX від 07.04.2026 } 5. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права поновити виконавче провадження в порядку, визначеному статтею 37 - 1 цього Закону, протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов’язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб’єктом та державою Україна на будь-якій стадії врегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди. {Частина п'ята статті 37 в редакції Законів № 1662-IX від 15.07.2021 , № 4833-IX від 07.04.2026 }

чинна з 2016-06-02Повний текст статті →

1. Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. 2. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. 3. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. 4. Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред’явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. {Пункт 2 частини четвертої статті 12 в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 } 5. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. 6. Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. {Частина шоста статті 12 в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 }

чинна з 2016-06-02Повний текст статті →

1. Виконавче провадження, у якому винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 37 цього Закону, підлягає поновленню: 1) за заявою стягувача про поновлення виконавчого провадження; 2) за заявою боржника про поновлення виконавчого провадження; 3) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 4) за заявою/повідомленням суду. Заява про поновлення виконавчого провадження подається до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю з урахуванням вимог статті 24 цього Закону. Про поновлення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідної заяви, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника відповідно до частини п’ятої статті 26 цього Закону. 2. Виконавець відмовляє у поновленні виконавчого провадження у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 цього Закону. Про відмову в поновленні виконавчого провадження виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього заяви, передбаченої частиною першою цієї статті. 3. У разі поновлення виконавчого провадження на підставі заяви боржника стягувач має пред’явити виконавчий документ до виконання у десятиденний строк з дня отримання постанови про поновлення виконавчого провадження. Непред’явлення стягувачем виконавчого документа не перешкоджає здійсненню подальших виконавчих дій у порядку, визначеному цим Законом. 4. Після поновлення виконавчого провадження виконавець здійснює подальші виконавчі дії в порядку, визначеному цим Законом. {Закон доповнено статтею 37 - 1 згідно із Законом № 4833-IX від 07.04.2026 }

чинна з 2016-06-02Повний текст статті →