Рішення Великої палати у справі "Едвар...

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Р І Ш Е Н Н Я

27.10.2004

Рішення Великої палати у справі

"Едвардс і Льюїс проти Сполученого Королівства"

Комюніке Секретаря Суду

Сьогодні Європейський суд з прав людини повідомив у письмовій

формі рішення(1) Великої палати у справі "Едвардс і Льюїс проти

Сполученого Королівства" (заяви N 39647/98 і N 40461/98).

--------------- (1) Рішення Великої палати є остаточним (стаття 44 Конвенції

( 995_004 ).

На підставі мотивування, викладеного в попередньому рішенні

Палати, Суд одноголосно постановив, що було допущено порушення

пункту 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини ( 995_004 )

(право на справедливий судовий розгляд).

Згідно зі статтею 41 Конвенції ( 995_004 ) (справедлива

сатисфакція), Суд присудив заявникам 47000 євро за судові витрати.

(Рішення викладено англійською і французькою мовами.)

1. Основні факти

Заявники - Мартін Джон Едвардс і Майкл Льюїс, громадяни

Сполученого Королівства. Перший заявник, 1946 року народження,

проживає в м. Вокінї, Сполучене Королівство; другий заявник,

1953 року народження, проживає в м. Тонбридж, Сполучене

Королівство.

9 серпня 1994 року, завдяки операції таємного спостереження,

п. Едвардса було заарештовано в автофургоні, в якому разом з ним

перебував таємний агент поліції. У фургоні було знайдено портфель

з 4,83 кг 50-відсоткового героїну. 7 квітня 1995 року суд визнав

його винним у зберіганні наркотику "класу А" з наміром його збуту

і засудив до дев'яти років ув'язнення. Апеляцію заявника було

відхилено.

25 липня 1995 року працівники поліції, які були в уніформі,

заарештували п. Льюїса на автостоянці біля бару, після того як він

показав двом таємним агентам поліції кілька підроблених банкнот.

Ще певну кількість таких банкнот було виявлено під час обшуку в

його домі. 12 листопада 1996 року він визнав себе винним у трьох

пред'явлених йому обвинуваченнях щодо зберігання підроблених

банкнот з наміром передати їх іншій особі. Суд засудив його до

чотирьох з половиною років ув'язнення.

В обох справах клопотання сторони обвинувачення про відмову

подати важливі докази було задоволено на підставі того аргументу,

що це не допоможе захистові, а також з огляду на існування

реального суспільного інтересу в нерозголошенні таких доказів.

Крім того, суддя відхилив і клопотання про невизнання як доказів

показань таємних агентів поліції.

2. Процедура

До Європейської комісії з прав людини заяву п. Едвардса

подано 6 вересня 1996 року, а заяву п. Льюїса - 16 травня

1997 року. 1 листопада 1998 року ці заяви було передано до

Європейського суду з прав людини і 10 вересня 2002 року оголошено

прийнятними.

Рішенням Палати від 22 липня 2003 року Суд одноголосно

постановив, що було допущено порушення пункту 1 статті 6 і що сам

висновок про наявність у справах порушення становить справедливу

сатисфакцію за моральну шкоду. Суд присудив кожному заявникові по

22000 євро за судові витрати.

Палата дійшла висновку, що процедура, в якій вирішувалися

питання розголошення доказів і поліційного провокування злочину з

метою його викриття, не відповідала вимогам забезпечення

змагальності сторін у судовому процесі та рівності процесуальних

засобів і під час цієї процедури не було забезпечено належних

гарантій захисту інтересів обвинувачуваних осіб.

21 жовтня 2003 року Уряд Сполученого Королівства звернувся з

клопотанням про передання цієї справи на розгляд Великої

палати(2). Колегія суддів Великої палати задовольнила це

клопотання 3 грудня 2003 року.

--------------- (2) Згідно зі статтею 43 Європейської конвенції з прав людини

( 995_004 ), упродовж трьох місяців віддати постановлення рішення

Палатою будь-яка сторона у справі може, у виняткових випадках,

звернутися з клопотанням про передання справи на розгляд Великої

палати Суду, яка складається з 17 суддів. Якщо колегія у складі

п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо

тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї або

важливе питання загального значення, Велика палата виносить

остаточне рішення. Якщо серйозних питань або проблем не виникає,

колегія відхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточним. В

іншому разі рішення Палати стають остаточними зі спливом

зазначених вище трьох місяців або раніше, якщо сторони заявляють,

що вони не звертатимуться із клопотанням про передання справи на

розгляд Великої палати.

3. Склад Суду

Судове рішення постановлене Великою палатою, до складу якої

увійшло сімнадцять суддів: Люціус Вільдхабер (Швейцарія), Голова Суду Крістос Розакіс (Греція) Жан-Поль Коста (Франція) Ґеорґ Ресс (Німеччина) Ніколас Братца (Британія) Джованні Бонелло (Мальта) Іренеу Кабраль Баррето (Португалія) Карел Юнґвірт (Чехія) Бостьян Жупанчич (Словенія) Ханна Софія Ґрев (Норвегія) Андраш Бака (Угорщина) Снежана Ботучарова (Болгарія) Анатолій Ковлер (Росія) Антонелла Мулароні (Сан-Марино) Елізабет Штайнер (Австрія) Елізабет Фура-Сандстрьом (Швеція) Альвіна Ґюлумян (Вірменія), а також Поль Махоуні, Секретар Суду.

4. Стислий виклад судового рішення

Оскарження

Заявники стверджували, що, на порушення статті 6 Конвенції

( 995_004 ), їх позбавили можливості здійснити право на

справедливий судовий розгляд і що це стало наслідком підбурювання

їх агентами-провокаторами до правопорушень, а також наслідком

процедури, якої дотримувалися вітчизняні суди стосовно

нерозголошення доказів.

Рішення Суду

Суд взяв до уваги те, що Уряд Сполученого Королівства вже

поінформував Суд про свій намір відмовитися від подальшої

підтримки свого клопотання про передання справи на розгляд Великої

палати і підтвердив свою згоду на просте схвалення Великою палатою

рішення Палати Суду. Заявники погодилися з рішенням Палати і не

заперечували проти процедури, яку запропонував Уряд.

Розглянувши порушені у справі питання у світлі рішення

Палати, Велика палата не побачила підстав ухилятися від висновків

Палати. Тому, виходячи з розвиненого Палатою мотивування, Суд

постановив, що було допущено порушення пункту 1 статті 6.

Рішення Великої палати у справі "Едвардс і Льюїс проти Сполученого Королівства"

Рішення; Рада Європи від 27.10.2004

Прийняття від 27.10.2004

Постійна адреса:

https://zakon.rada.gov.ua/go/980_411

Законодавство України

станом на 04.09.2026

поточна редакція

Публікації документа

Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. від 2005 — 2005 р., № 1