← До пошуку

Рішення у справі "Морено Гомез проти І...

Європейський суд з прав людини

Про рішення

Держава-відповідач
Заява №
Дата рішення
16.12.2004
Набуло статусу остаточного
Статті Конвенції
Офіційний переклад публікує zakon.rada.gov.ua на виконання ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Переклад є офіційним документом і не є обʼєктом авторського права (ст. 8 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»). Українські суди застосовують практику ЄСПЛ як джерело права (ст. 17 цього Закону). Для процесуального використання звіряйте з оригіналом за посиланням унизу сторінки.

Текст рішення

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Р І Ш Е Н Н Я

16.12.2004

Рішення у справі "Морено Гомез проти Іспанії"

Комюніке Секретаря

Європейського суду з прав людини

Judgment in the Case of "Moreno Gomez v. Spain"

Press release of Registrar of the

European Cour of Human Rigths

Реферативний переклад

У рішенні, ухваленому 16 листопада 2004 р. в справі "Морено

Гомез проти Іспанії", Європейський суд з прав людини (далі - Суд)

постановив, що: було порушено ст. 8 Конвенції про захист прав і основних

свобод людини ( 995_004 ) (далі - Конвенція) щодо права на повагу

до особистого і сімейного життя, до житла і таємниці

кореспонденції.

Відповідно до ст. 41 Конвенції ( 995_004 ) Суд призначив

сплатити заявниці 3 тис. 884 євро як компенсацію матеріальної і

моральної шкоди та 4 тис. 500 євро на відшкодування судових

витрат.

Обставини справи

Заявниця Пілар Морено Гомез, 1948 р.н., є громадянкою

Іспанії, проживає з 1970 р. у м. Валенсії.

1974 р. міська рада Валенсії (далі - міська рада) дала дозвіл

на відкриття барів, пабів, дискотек на околиці, де проживала

заявниця. Через їх роботу вона, як і інші мешканці житлового

кварталу, була позбавлена нормального сну. Зважаючи на скарги

громадян, міська рада призначила експерта для вивчення ситуації,

яка виникла. Після з'ясування обставин було зроблено висновок, що

рівень шуму істотно перевищував допустимі норми. Зокрема, в суботу

після 3-ї години ночі він сягав 115 децибелів. У незалежному звіті

місцевого поліцейського відділка було підтверджено, що скарги

мешканців цілком обгрунтованії оскільки нічні клуби та дискотеки

зазвичай не припиняли роботу у встановлений час.

У 1996 р. міська рада визнала житловий квартал, в якому

проживає заявниця, зоною підвищеної звукової концентрації, а

відтак заборонила відкривати там будь-які нові розважальні

заклади, що могли б спричинити підвищення рівня шуму. Але вже

через місяць міська рада дала дозвіл на відкриття дискотеки на

першому поверсі будинку, в якому мешкає п. Гомез. У жовтні 2001 р.

відповідну ліцензію скасував суд.

Першу скаргу заявниця подала до міської ради у серпні 1997 р.

Не отримавши жодної відповіді, п. Гомез звернулася до суду, а коли

він не задовольнив її вимоги, - до Конституційного суду Іспанії. У

своєму рішенні від 29 травня 2001 р. останній постановив, що

заявниця не змогла довести прямого зв'язку між рівнем шуму та

шкодою для здоров'я, якої їй нібито було завдано, тому

необгрунтованим е її твердження, що спричинені незручності були

порушенням Конституції Іспанії.

Зміст рішення Суду

Пані Гомез скаржилася на надмірно високий рівень шуму, що

виникав через діяльність розважальних закладів в її житловому

кварталі. Вона вважала, що органи влади є відповідальними за

"шумове забруднення довкілля", а також стверджувала, що було

порушено право на повагу до її житла, яке гарантоваї ст. 8

Конвенції ( 995_004 ).

У Суду не було сумнівів, що заявниця щовечор зазнавала

незручностей за місцем проживання, у неї виникало роздратування

через великий шум у зв'язку з роботою нічних клубів, особливо у

вихідні дні. Інші мешканці околиці також неодноразово скаржилися з

цього приводу.

Втім, Уряд Іспанії висунув вимогу, щоб доводи про завдання

шкоди здоров'ю підтвердила й інша особа, яка проживає в тому ж

районі. Суд зазначив, що оскільки органи місцевої влади були добре

поінформовані про таку ситуацію, то необхідності вимагати від

заявниці надання ще якихось додаткові доказів не було.

Суд вказав, що хоча міська рада ухвалила низку правил,

спрямованих на забезпечення прав, передбачених ст. 8 Конвенції

( 995_004 ), однак протягом тривалого часу не вживала дієвих

заходів для захисту прав п. Гомез.

Суд визнав, що було істотно порушено право з явниці на повагу

до її житла через високий рівень шуму у зв'язку з роботою нічних

клубів і це триває впродовж багатьох років. Зрештою Суд відзначив,

що шкоду п. Гомез завдано через неспроможність органів влади

вирішити проблему, яка виникла. Тому він постановив, що держава

виявилася нездатною гарантувати заявниці право на повагу до її

житла та до приватного життя, а це суперечить вимогам ст. 8

Конвенції ( 995_004 ).

Рішення у справі "Морено Гомез проти Іспанії"

Рішення; Європейський суд з прав людини від 16.12.2004

Прийняття від 16.12.2004

Постійна адреса:

https://zakon.rada.gov.ua/go/980_232

Законодавство України

станом на 04.09.2026

поточна редакція

Публікації документа

Вісник Верховного суду України від 2005 — 2005 р., № 2

Офіційний переклад публікує zakon.rada.gov.ua на виконання ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Переклад є офіційним документом і не є обʼєктом авторського права (ст. 8 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»).

Оригінал на zakon.rada.gov.ua ↗