Лемуан проти Франції

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Четверта секція

Р І Ш Е Н Н Я

Справа "Лемуан проти Франції"

(Lemoine c. France)

(Позов N 26242/95)

Страсбург, 1 квітня 1999 року

У справі "Лемуан проти Франції"

Європейський суд з прав людини, засідаючи - згідно зі статтею

27 Конвенції ( 995_004 ) про захист прав людини та основних свобод

(Конвенція) з урахуванням Протоколу N 11 ( 994_536 ) та

відповідними положеннями, передбаченими Регламентом ( 980_067 ), -

палатою, до складу якої увійшли такі судді: п. М.Пеллонпя, голова п. Г.Ресс п. А.Пастор Рідруехо п. Л.Кафліш п. Є.Макарчик п. Ж.-П.Коста пані Н.Важич, а також п. В.Берже , секретар секції, після наради за

зачиненими дверима 30 березня 1999 року постановляє таке рішення,

винесене того самого дня:

Процедура

1. Справа була передана до Суду Урядом Франції (Уряд), згідно

з колишньою статтею 19 Конвенції ( 995_004 ), 9 листопада 1998

року із листом від 27 жовтня 1998 року. Справу було розпочато на підставі заяви (N 26242/95) проти

Французької Республіки, що її подали семеро громадян

Франції - п. П'єр Лемуан, його дружина та їхні діти - до

Європейської комісії з прав людини (Комісія) 19 вересня 1994 року,

відповідно до колишньої статті 25 Конвенції ( 995_004 ). У своїй заяві Уряд посилався на статті 44 і 48 Конвенції

( 995_004 ) та на заяву Франції про визнання обов'язковості

юрисдикції Суду (колишня стаття 46), маючи на меті отримати

рішення щодо того, чи свідчили факти цієї справи про порушення

державою-відповідачем своїх зобов'язань згідно зі статтею 1

Протоколу N 1 ( 994_535 ).

2. Констатувавши, що позовну заяву до Суду було подано після

закінчення строку, передбаченого в колишньому пункті 1 статті 32

Конвенції ( 995_004 ), пан Л.Вільдхабер, виконуючи обов'язки

Голови Суду, доручив Секретареві запропонувати Урядові подати свої

зауваження щодо цього. Секретар Суду отримав їх 18 грудня 1998

року.

3. Після набрання чинності 1 листопада 1998 року

Протоколом N 11 ( 994_536 ) та відповідно до пункту 4 статті 5

цього Протоколу, а також пункту 1 правила 100 та пункту 6 правила

24 Регламенту ( 980_067 ), колегія Великої палати 20 січня 1999

року вирішила, що справа розглядатиметься палатою, утвореною на

основі однієї із секцій Суду.

4. Відповідно до пункту 1 правила 52 Регламенту ( 980_067 ),

Голова Суду передав справу до четвертої секції. До складу палати,

утвореної в цій секції, увійшли за посадою пан Ж.-П.Коста, обраний

суддя, громадянин Франції (пункт 2 статті 27 Конвенції ( 995_004 )

та пункт 1 (a) правила 26 Регламенту) і пан М.Пеллонпя, голова

секції (пункт 1 (a) правила 26 Регламенту). Останнім були

призначені інші члени палати, а саме: п. Г.Ресс, п. А.Пастор

Рідруехо, п. Л.Кафліш, п. Є.Макарчик та пані Н.Важич (пункт 1 (b)

правила 26 Регламенту).

Щодо фактів

5. Заявник - громадянин Франції п. Лемуан, 1927 року

народження, живе в Гломелі, департамент Кот д'Армор, за фахом -

архітектор-експерт.

6. У листопаді 1980 року було встановлено, що заявник

неправильно сплатив акордний податок з торговельного та

промислового прибутку за 1979 та 1980 рр. Свою формальну згоду з

проведеним оцінюванням його податків заявник висловив 1 грудня

1980 року.

7. 10 березня 1982 року було розпочато фіскальну процедуру

стосовно 1978, 1979 та 1980 років, яка включала перевірку

бухгалтерії торговельного закладу та поглиблену перевірку

загального фіскального становища платника податків.

8. 7 грудня 1982 року заявник отримав повідомлення про

перегляд податкової бази цих років щодо торговельних та

неторговельних прибутків, сільськогосподарських та земельних

прибутків, прибутків з рухомого та нерухомого майна, а також

непоіменованих прибутків.

9. 31 липня 1986 року було ухвалено рішення про стягнення

зазначених податків.

10. 23 жовтня 1987 року заявник подав скаргу до податкового

центру в Генгампі.

11. 2 та 30 червня 1988 року Державна скарбниця встановила

законну іпотеку на дев'ять ділянок (загальною площею 155108 кв. м,

їхню загальну вартість заявник оцінив у 1000000 франків),

власником яких був заявник, з метою гарантувати повернення витрат,

що становили 82414,90 французьких франків. Довідка іпотечного бюро

засвідчує, що названу суму слід було сплатити до 26 травня 1998

року.

12. Рішенням від 29 липня 1988 року, про яке було повідомлено

22 вересня 1988 року, адміністрація частково визнала

справедливість претензій пана Лемуана, але відхилила його прохання

щодо прибутків з нерухомості, прибутків на рухоме майно та

торговельних прибутків з експлуатації бару-ресторану.

13. Після ухвалення цього рішення заявник 19 листопада 1988

року звернувся до адміністративного суду міста Рен, щоб отримати

дозвіл на повне звільнення від додаткової сплати податків за

1978-1980 рр.

14. Канцелярія адміністративного суду зареєструвала подання

21 листопада 1988 року.

15. Директор податкового управління департаменту Кот д'Армор,

відповідач в апеляції, подав свої письмові заперечення проти

скарги 20 березня 1990 року.

16. Листом від 31 березня 1995 року адміністративний суд

поінформував заявника, що слухання його справи відбудеться

27 квітня 1995 року.

17. Рішенням від 11 травня 1995 року адміністративний суд

задовольнив скаргу заявника в частині, яка стосувалася стягнення з

прибутків на рухоме майно, але відхилив її щодо прибутків на

надлишок. Отже, фіскальний борг заявника зменшився майже вдвічі і

становив 40609,90 французьких франків.

18. Заявник подав апеляцію до адміністративного суду м. Нант,

яку було зареєстровано 11 липня 1995 року.

19. Зважаючи на те, що апеляція не мала зупинювальної дії,

заявник сплатив до Державної скарбниці чеком від 26 жовтня 1995

року суму фіскального боргу, що була встановлена рішенням від

26 жовтня 1995 року у розмірі 40609,90 французьких франків.

Заявник сплатив також 15318,95 французьких франків як відсотки за

зволікання.

20. На даний час справа розглядається адміністративними

судовими органами.

Провадження в комісії

21. Пан Лемуан, його дружина та п'ятеро дітей звернулися до

Комісії 19 вересня 1994 року. Посилаючись на пункт 1 статті 6

Конвенції ( 995_004 ) та на статтю 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ),

вони скаржилися на несправедливий характер проведення фіскального

контролю та судової процедури в адміністративному суді міста Рен,

на довготривалість адміністративної процедури та посягання на

власність першого заявника через проведення Державною скарбницею

законної іпотеки на його земельних ділянках.

22. Комісія (друга палата) 29 листопада 1995 року відклала

розгляд питання про шкоду, спричинену довготривалістю судової

процедури, і ту, що пов'язана зі статтею 1 Протоколу N 1

( 994_535 ) щодо першого заявника. 2 липня 1997 року Комісія

визнала факт завдання шкоди внаслідок посягання на право заявника

мирно володіти своїм майном та відхилила скаргу (N 26242/95)

стосовно прибутків, що підлягають оподаткуванню. У своїй доповіді

від 1 липня 1998 року (колишня стаття 31 Конвенції ( 995_004 )

Комісія 13 голосами проти одного постановила, що було порушено

статтю 1 Протоколу N 1. Доповідь було надіслано до Комітету

міністрів Ради Європи 31 липня 1998 року.

Щодо права

Стосовно дотримання пункту 1 колишньої статті 32 Конвенції

23. Пункт 1 колишньої статті 32 Конвенції ( 995_004 )

передбачає: "Якщо впродовж трьох місяців після передання Комітетові

міністрів доповіді Комісії справа не передається до Суду на

виконання статті 48 (...) Конвенції, Комітет міністрів (...)

виносить рішення стосовно питання, чи мало місце порушення

Конвенції".

24. Заява Уряду Франції надійшла до Суду 9 листопада 1998

року, тим часом як доповідь Комісії до Комітету міністрів було

подано 31 липня 1998 року.

25. Уряд "звертається до Суду (...) з проханням, як виняток,

взяти до уваги лист від 27 жовтня, незважаючи на те, що його було

передано факсом".

26. Представник Уряду так пояснив причини запізнення: "Як видно, лист Уряду датований 27 жовтня (1998 року), про що

свідчить додана копія реєстру кореспонденції. Він був надісланий

вам того самого дня, тобто за чотири дні до спливу строку

прийняття справи до провадження. У разі якщо кінцевий термін дуже близький, служба керівництва

судовими справами інформує факсом канцелярію Суду про рішення

Уряду Франції. У цьому випадку, здається, через прикрий збіг

обставин листа мого Уряду не було надіслано зазначеним шляхом.

Його було передано пізніше через Представництво Франції в Раді

Європи".

27. Суд нагадує, по-перше, що заява Уряду датована 27 жовтня

1998 року і що її було передано до канцелярії 9 листопада 1998

року. По-друге, Уряд не заперечує факту порушення строків, яких

він повинен був дотримати. По-третє, надані Суду пояснення не

містять жодної спеціальної обставини, яка могла б зовсім або

тимчасово припинити провадження (див., mutatis mutandis, рішення

Istituto di Vigilanza проти італії від 22 вересня 1993 року, серія

А, N 265-С, с. 35, п. 14; Морганті проти Франції від 13 липня 1995

року, серія А, N 20-С, с. 48 п. 14). Отже, позовна заява до Суду не приймається через запізнення.

НА ЦИХ ПіДСТАВАХ СУД ОДНОСТАЙНО постановляє, що він не може

розглядати справу по суті. Вчинено французькою мовою і повідомлено письмово 1 квітня

1999 року на застосування пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту

( 980_067 ).

Голова Матті Пеллонпя

Секретар Венсан Берже

Переклад матеріалів забезпечує

Українська Правнича Фундація.

"Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі",

N 2, 1999 р.

Справа "Лемуан проти Франції" (Lemoine c. France)

Справа; Рада Європи від 01.04.1999

Прийняття від 01.04.1999

Постійна адреса:

https://zakon.rada.gov.ua/go/980_081

Законодавство України

станом на 04.09.2026

поточна редакція