ст. 19 ЗУ про захист прав споживачів
Text of the article
1. Нечесна підприємницька практика забороняється.
Нечесна підприємницька практика включає:
1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;
2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
2. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про:
1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;
2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції;
3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;
4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг;
5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу;
6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;
7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби - місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець;
8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;
9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв’язку з покупкою та/або використанням продукції;
10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об’єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Зазначені умови не стосуються законної рекламної діяльності, у тому числі створення заяв або виразів, які не можуть бути сприйняті буквально.
{Частина друга статті 19 в редакції Закону № 286-IX від 12.11.2019 }
3. Забороняються як такі, що вводять в оману:
1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції;
2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої;
3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару;
4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості продукції або про продаж продукції протягом обмеженого строку, що спонукає споживачів до прийняття швидкого рішення і позбавляє їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення;
{Пункт 4 частини третьої статті 19 в редакції Закону № 286-IX від 12.11.2019 }
5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;
6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію;
7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;
8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності;
9) маркування продукції знаком довіри, знаком якості або знаком відповідності без отримання на це відповідного дозволу уповноваженої особи чи власника таких знаків;
{Частину третю статті 19 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 286-IX від 12.11.2019 }
10) пропонування продажу продукції за спеціальною ціною, якщо:
а) у продажу така продукція відсутня;
б) продавець відмовляється прийняти замовлення на таку продукцію або доставити її у прийнятний строк;
в) продавець пропонує неякісні екземпляри такої продукції з наміром продати іншу продукцію;
{Частину третю статті 19 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 286-IX від 12.11.2019 }
11) представлення встановленого законодавством права споживача як наданого продавцем продукції привілею;
{Частину третю статті 19 доповнено пунктом 11 згідно із Законом № 286-IX від 12.11.2019 }
12) неправдива заява про припинення продавцем торговельної діяльності або його переїзд;
{Частину третю статті 19 доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 286-IX від 12.11.2019 }
13) заява про те, що придбання продукції може сприяти виграшу у лотереї;
{Частину третю статті 19 доповнено пунктом 13 згідно із Законом № 286-IX від 12.11.2019 }
14) поширення недостовірної інформації про стан ринку або можливість придбати продукцію з метою спонукати споживача придбати продукцію на менш вигідних для нього умовах;
{Частину третю статті 19 доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 286-IX від 12.11.2019 }
15) заява про проведення конкурсу або розіграшу подарунків без наступного вручення таких подарунків або їх еквівалента;
{Частину третю статті 19 доповнено пунктом 15 згідно із Законом № 286-IX від 12.11.2019 }
16) недостовірне твердження про те, що продавець діє не в торговельних, ділових чи професійних інтересах, або представлення продавцем себе як споживача.
{Частину третю статті 19 доповнено пунктом 16 згідно із Законом № 286-IX від 12.11.2019 }
Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.
4. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.
При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться:
1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції;
2) вживання образливих або загрозливих висловів;
3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача;
4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання;
5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.
5. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики:
1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати;
2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла;
3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача;
4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.
Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.
6. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.
Next step for ст. 19 ЗУ про захист прав споживачів
Apply this provision to your task
Compare case circumstances and court findings. Save relevant decisions for further work.
How the Supreme Court applies this provision
…бо може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б. Така практика вводить в оману, зокрема, стосовно ціни або способу розрахунку ціни, потреби у послугах (пункти 3 і 4 частини другої статті 19 Закону 1023-XII у редакції Закону 3161-IV , чинній до 10 грудня 2019 року включно). Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору (абзац восьмий частини другої вказаної статті у редакції За…
…скаргу так : 12.1. Кредитний договір, укладений із використанням нечесної підприємницької практики, передбачає заборонені дискримінаційні умови щодо боржника та є недійсним відповідно до частини п`ятої статті 11, статті 18, частини шостої статті 19 Закону України Про захист прав споживачів . 12.2. Умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, передбачають істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків і спрямовані на погіршення становища позивача. Останній був уведений в оману стосовно всіх істотних умов кредитного договору, що є підставою для визнання останнього недійсним.…
…ї практики, є недійсними (частина шоста статті 19 Закону України Про захист прав споживачів) Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним в силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів (щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину) або ж їх відновлювати (див. пункт 236 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року в справі 204/8017/17 (провадження 14-29цс23)). Правочин вважається…
…анк" підпадають під визначення положень ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" та впливають на невизначене коло споживачів. 18. Звідси, в порядку п.9 ч.1 ст. 25 Закону України "Про захист прав споживачів" Громадська організація в інтересах невизначеного кола споживачів звернулася з апеляційною скаргою в справі 904/6015/20, оскільки вважає, що неправильне застосування господарським судом норм матеріального права призвело до безпідставної відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним протоколу 14 засідання комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ "Приватбанк" від 16.10.20…
…ї практики, є недійсними (частина шоста статті 19 Закону 1023-XII у редакції Закону 3161-IV) . Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) (пункти 24-25, 29, 30-31, 36.2). ОСОБА_1 , як на підставу позову, посилалася на те, що умови оспорюваної додаткові' угоди від 26 жовтня 2012 року суперечать вимогам актів цивільного законодавства, зокрема Закону України Про захист прав споживачів та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту; є несправедливими, оскільк…
…Закону України "Про фінансовий лізинг", статей 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" у випадку вилучення об`єкта лізингу та одночасного стягнення з підприємства лізингових платежів; щодо питання застосування статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України у випадку стягнення надмірних штрафних санкцій у відносинах фінансового лізингу. Позивач (відповідач за зустрічним позовом) подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судо…
…ених статтями 203, 215, 230 ЦК України, статтями 11, 19 Закону України Про захист прав споживачів , для недійсності додаткової угоди до договору про іпотечний кредит позивач не довів. Укладення додаткової угоди до договору про іпотечний кредит, якою сторони узгодили зміну валюти кредитування, не суперечило законодавству України. Суди вірно застосували відповідні положення ЦК України та Закону України Про захист прав споживачів . Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах: від 24 вересня 2014 року 6-145цс14; від 16 вересня 2015 року 6-190цс15, правовими висновк…
…дійсним кредитного договору на підставі статті 19 Закону України Про захист прав споживачів . З урахуванням встановлених обставин, суди зробили обґрунтовані висновки про невстановлення підстав для визнання недійсним кредитного договору як в цілому, так і в певній частині, оскільки під час розгляду справи позивач за зустрічним позовом не подав до суду належних та достатніх доказів на спростування презумпції правомірності правочину. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у по…
…ї практики, є недійсними (частина шоста статті 19 Закону України Про захист прав споживачів ). Згідно зі статтею 55 Закону України Про банки і банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Частиною третьою вищезазначеної статті (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківськи…
…ї практики, є недійсними (частина шоста статті 19 Закону 1023-XII у редакції Закону 3161-IV) . Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) (пункти 24-25, 29, 30-31, 36.2). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди…
The text of the article comes from our legislation database, loaded from the official portal Legislation of Ukraine (zakon.rada.gov.ua) (wording of 24.12.2024). The act is an official document and is not subject to copyright (Article 8 of the Law on Copyright and Related Rights). For use in proceedings, verify against the official source.
Verify against the source ↗