Постанова in case no. 904/5832/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року

м. Київ

Справа 904/5832/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

прокуратури - Косенка Д.В.,

Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації - не з`яв.,

товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2021 (головуючий суддя Чус О.В., судді Кузнецова І.Л. і Кощеєв І.М.)

зі справи 904/5832/20

за позовом першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури (далі - Прокуратура) в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Департамент)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" (далі - Товариство)

про стягнення 2 308 543,06 грн. неустойки за неповернення попередньої оплати та 37 948,65 грн. - 3% річних.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення з Товариства заборгованості на загальну суму 2 346 491,71 грн., з яких: 2 308 543,06 грн. неустойки за період з 26.10.2019 по 27.12.2019 за неповернення попередньої оплати (авансу); 37 948,65 грн. - 3% річних за період з 26.10.2019 по 27.12.2019.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань у частині порушення строків використання/повернення отриманого від Департаменту авансу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2020 (суддя Бондарєв Е.М.): позов задоволено; стягнуто з Товариства на користь Департаменту 2 308 543,06 грн. неустойки за неповернення попередньої оплати та 37 948,65грн. - 3% річних; стягнуто з Товариства на користь прокуратури 35 197,38 грн. судового збору.

4. Рішення мотивовано підтвердженістю та обґрунтованістю позовних вимог.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2021: апеляційну скаргу Товариства задоволено частково; рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення з Товариства на користь Департаменту неустойки за неповернення попередньої оплати у розмірі 1 928 454,2 грн.; викладено резолютивну частину рішення в такій редакції: "Позов Першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" (49027, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 22, кімната 556, ідентифікаційний код 33275862) на користь Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації (69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 164, ідентифікаційний код 04054079) 380 088, 89 грн. неустойки за неповернення попередньої оплати та 37 948,65грн. 3% річних. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" (49027, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 22, кімната 556, ідентифікаційний код 33275862) на користь Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, ідентифікаційний код 02909973) 6 270,56 грн. судового збору"; стягнуто з Департаменту на користь Товариства витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 9 405,84 грн.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наявністю підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки, здійснивши перевірку розрахунків заявленої до стягнення суми неустойки за неповернення попередньої оплати, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що її розмір перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ в силу статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі до Верховного Суду Прокуратура, зазначаючи про те, що постанова Центрального апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на 27.01.2018), статей 204, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 193, 216, 230, 233, 318 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 76, 77, 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі 904/5832/20, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2021 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Суд апеляційної інстанції внаслідок надання невірної оцінки змісту спірних правовідносин, без врахування презумпції правочину та висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 27.04.2012 у справі 06/5026/1052/2011 та постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі 916/65/18, від 27.02.2019 у справі 910/9765/18, від 03.07.2019 у справі 917/791/18, від 12.09.2019 у справі 910/10427/18, від 27.09.2019 у справі 923/760/16, від 10.09.2020 у справі 916/1777/19, безпідставно застосував статтю 551 ЦК України, статтю 233 ГК України і зменшив розмір штрафних санкцій.

9. Також скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, в контексті порушення судом апеляційної інстанції статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на 27.01.2018) та внаслідок зменшення розміру нарахованої за умовою договору суми неустойки, зміни умови договору про закупівлю в частині відповідальності за порушення строків повернення невідпрацьованих сум авансу порівняно із тендерною пропозицією відповідача.

10. Суд апеляційної інстанції, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, не забезпечив баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи, чим допустив фактичне звільнення Товариства від сплати неустойки без належних правових підстав.

Доводи інших учасників справи

11. Відзиви на касаційні скарги не надходили.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

12. 14.06.2018 Департаментом (замовник) та Товариством (генпідрядник) укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти 12/06-Х (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- замовник доручає, а генпідрядник зобов`язався за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до проектно-кошторисної документації і умов Договору та здати у встановлений строк закінчені роботи, а замовник зобов`язався прийняти від генпідрядника і оплатити роботи, що передбачені пунктом 1.2 Договору (пункт 1.1);

- види робіт: будівництво ІІ черги об`єкту "Хірургічний корпус обласної клінічної дитячої лікарні м. Запоріжжя - будівництво" коригування. ДК 021:2015:45215000-7 - будівництво закладів охорони здоров`я та будівель соціальних служб, крематоріїв і громадських убиралень (пункт 1.2);

- строкдії договору - до 31.12.2020 (пункт 10.1 у редакції додаткової угоди від 12.03.2019 8);

- замовник може надати генпідряднику на відкритий в органах казначейства рахунок аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів у розмірі до 30% вартості річного обсягу робіт строком на 3 місяці. На підставі пункту 2 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" визначено, що попередня оплата розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів за капітальними видатками та державними контрактами здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів виконавцям робіт, надавачам товарів і послуг (крім нерезидентів) на не бюджетні рахунки відкриті на їх ім`я в органах Казначейства у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виконавцями робіт, надавачами товарів і послуг виключно з таких рахунків на цілі, визначеними договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг. Генпідрядник, протягом 3 місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, зобов`язаний підтвердити їх шляхом виконання робіт на суму не менше суми авансу, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в). Невідпрацьовані протягом 3 місяців суми авансу повертаються Замовнику у триденний термін (у разі, коли строк повернення авансу підпадає на кінець грудня поточного року, то невикористані суми авансу повертаються Замовнику у триденний термін, але не пізніше 25 грудня поточного року). Генпідрядник зобов`язаний використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів та інших матеріалів. Замовник має право контролювати використання наданих Генпідряднику сум авансу (пункт 4.6 у редакції додаткової угоди від 12.03.2019 8);

- фінансування робіт на вказаному об`єкті здійснюється за рахунок обласного та державного бюджетів (пункт 4.8);

- у разі порушення генпідрядником строків повернення невідпрацьованих сум авансу генпідрядник за користування грошовими коштами замовника сплачує неустойку в розмірі 0,5% від суми невикористаного авансу, що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення. Крім сплати штрафних санкцій, генпідрядник, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (пункт 7.4);

- нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через 3 роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (пункт 7.12).

13. На виконання умов Договору на розрахунковий рахунок відповідача, Департаментом були перераховані бюджетні кошти як сплата авансу в сумі 7 328 708,12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 18.07.2019 11 та 22 з відмітками органу Держказначейства про проведену оплату 24.07.2019.

14. Термін для використання Генпідрядником авансу у повному обсязі та надання Департаменту документів, що підтверджують використання коштів за призначенням, сплинув 25.10.2019.

15. У зв`язку з непідтвердженням генпідрядником використання авансу у встановлені строки шляхом надання актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та неповернення такого авансу на рахунки замовника позивачем на адресу генпідрядника направлено претензію від 19.11.2019 06/1870 щодо повернення невідпрацьованих сум авансів та сплати штрафних санкцій. Відповідь на претензію до позивача не надходила.

16. У подальшому позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства про стягнення грошової заборгованості в сумі 7 328 708,12 грн. Ухвалою господарського суду від 13.01.2020 провадження у справі 904/4993/19 закрито, враховуючи те, що заборгованість, наявність якої була підставою звернення позивача до суду, сплачена в повному обсязі 28.12.2019, що підтверджується виписками по рахунку від 28.12.2019 та 29.12.2019.

Таким чином, Товариством 28.12.2019 повернуто Департаменту невикористаний аванс у сумі 7 328 708,12 грн.

Сума невикористаного авансу станом на 27.12.2019 складала 7 328 708,12 грн.

17. Відповідно до додаткової угоди від 26.12.2019 11 до Договору сторони домовилися розірвати договір за взаємною згодою. Пунктом 4 додаткової угоди від 26.12.2019 11 до Договору передбачено, що розірвання Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

18. Товариством порушено строки використання/повернення отриманого від Департаменту авансу у встановлені строки.

За період з 26.10.2019 по 27.12.2019 сума невикористаного та неповернутого авансу складала 7 328 708,12 грн. Товариством затримано повернення авансу на 63 дні.

19. За порушення строків повернення невикористаних сум авансу позивачем нараховано неустойку в розмірі 2 308 543,06 грн. (тобто 0,5% від суми невикористаного авансу, а саме від 7 328 708,12 грн. за 63 дні прострочення).

Також позивачем нарахована сума 3% річних від простроченої суми (7 328 708,12 грн.) за період прострочення з 26.10.2019 по 27.12.2019, яка складає 37 948,65 грн.

20. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з такого:

- Департаментом упродовж майже 1 року належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень. З огляду на зазначене, враховуючи, що органами, уповноваженими державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, не забезпечено належного захисту інтересів держави, прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі Департаменту, діючи в межах своєї компетенції, передбаченої статтею 131 1 Конституції України. Таким чином, прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі, бездіяльності позивача. Отже, у даній справі Прокурор підтвердив підстави для представництва;

- з огляду на те, що порушення відповідачем своїх зобов`язань з повернення у визначені Договором строки невідпрацьованої суми авансу, отриманого від позивача, є доведеним, наявні підстави для стягнення з відповідача неустойки та 3% річних за неповернення попередньої оплати (авансу), оскільки зазначений вид відповідальності передбачений пунктом 7.4 Договору, а наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних є правильним та відповідає вимогам ЦК України, ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню;

- відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%. У даній справі відсутні обставини та не надані відповідачем належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення штрафних санкцій.

21. Частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- в апеляційній скарзі йдеться про те, що пеня в сумі 2 308 543,06 грн. розрахована позивачем без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань";

- статтями 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування;

- дослідивши розрахунки позивача та відповідача, суд встановив, що різниця між розрахунками позивача та відповідача складає 1 928 454,20 грн.;

- здійснивши перевірку розрахунків заявленої до стягнення суми неустойки за неповернення попередньої оплати за допомогою офіційної системи "Ліга Закон", колегія суддів апеляційної інстанції не погодилася з висновком місцевого господарського суду, що сума неустойки за неповернення попередньої оплати з 26.10.2019 по 27.12.2019 становить 2 308 543,06 грн.;

- при перерахунку заявленої до стягнення пені в сумі 2 308 543,06 грн. апеляційний господарський суд дійшов висновку, що її розмір перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ в силу статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань";

- за перерахунком суду апеляційної інстанції, загальна сума пені за неповернення попередньої оплати за Договором з 26.10.2019 по 27.12.2019 становить 380 088,89 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

22. ЦК України:

частина перша статті 509:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

частина перша статті 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства;

частина перша статті 610:

- порушенням зобов`язання є, зокрема, його невиконання;

частина перша статті 611:

- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки;

стаття 549:

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання;

- штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання;

- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

стаття 629:

- договір є обов`язковим для виконання сторонами.

23. Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань":

- платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (частина перша);

- розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина третя);

- пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування (частина четверта).

24. ГПК України:

частини третя і четверта статті 13:

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

стаття 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша);

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга);

частина друга статті 287:

- підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Предметом касаційного розгляду є незгода скаржника з прийняттям судом апеляційної інстанції рішення про те, що належна до стягнення сума пені за неповернення попередньої оплати за Договором з 26.10.2019 по 27.12.2019 складає 380 088, 89 грн.

26. Суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені норми законодавства та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення у цій справі суми пені, дійшов висновку, що з Товариства на користь Департаменту підлягає стягненню 380 088, 89 грн. неустойки за неповернення попередньої оплати

Доводи касаційної скарги даних висновків не спростовують.

27. Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні безпідставно застосував статтю 551 ЦК України, статтю 233 ГК України і зменшив розмір штрафних санкцій без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі 06/5026/1052/2011 та постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі 916/65/18, від 27.02.2019 у справі 910/9765/18, від 03.07.2019 у справі 917/791/18, від 12.09.2019 у справі 910/10427/18, від 27.09.2019 у справі 923/760/16, від 10.09.2020 у справі 916/1777/19, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на таке.

Зі змісту пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Перевіривши у межах доводів та вимог касаційної скарги наявність підстави касаційного оскарження судових рішень у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, про що зазначено у поданій касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відсутні підстави вважати, що висновки апеляційного господарського суду в цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права (а саме статей 551 ЦК України та статтю 233 ГК України) у подібних правовідносинах у постановах, зазначених скаржником у касаційній скарзі, оскільки у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про необхідність стягнення неустойки в меншому розмірі, ніж було заявлено позивачем у позові, оскільки заявлений позивачем розмір названої неустойки перевищував розмір подвійної облікової ставки НБУ в силу статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань". Зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається застосування судом апеляційної інстанції права суду на зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки передбаченого нормами статей 551 ЦК України та 233 ГК України. Натоміть у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі 916/65/18, від 27.02.2019 у справі 910/9765/18, від 03.07.2019 у справі 917/791/18, від 12.09.2019 у справі 910/10427/18, від 27.09.2019 у справі 923/760/16, від 10.09.2020 у справі 916/1777/19 Верховний Суд зробив висновки щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України саме у контексті спірних відносин у справах, що ним розглядалися. Зміст відповідних судових рішень, фактичні обставини справ, докази на їх підтвердження у кожній конкретній справі тощо свідчать про неподібність відповідних справ справі, що розглядається, і тому вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду не можуть бути релевантними до обставин цієї справи, зокрема, зазначених в оскаржуваній постанові.

У постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі 06/5026/1052/2011 названим судом розглядалося питання відсутність або наявність правових підстав для одночасного стягнення з відповідача штрафу та пені за порушення господарських зобов`язань, тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави вважати, що висновки апеляційного господарського суду в цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі 06/5026/1052/2011, оскільки в даній справі, що розглядається, та у зазначеній скаржником справі суд апеляційної інстанції дійшов відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку.

Тому правовідносини у зазначених скаржником справах, з одного боку, і в даній справі - з іншого не є подібними, а доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції відповідних висновків Верховного Суду не знаходять підтвердження.

28. Тобто наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

29. Зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на 27.01.2018), Прокуратура насправді фактично заперечує можливість застосування судом своїх дискреційних повноважень у частині зменшення розміру неустойки, які в даній справі судом апеляційної інстанції й застосовані не були, а тому Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку у даній справі.

30. Крім того, доводи касаційної скарги переважно стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом апеляційної інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі та зводяться до незгоди з відповідними обставинами і оцінкою, здійсненою судом апеляційної інстанції. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Звертаючись з касаційною скаргою, Прокуратура не спростувала наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довела неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення.

32. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для її скасування.

Судові витрати

33 Понесені Прокуратурою у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати, покладаються на неї, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі 904/5832/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов