Постанова in case no. 1.380.2019.005060

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа 1.380.2019.005060

адміністративне провадження К/9901/8103/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі його органів уповноважених здійснювати відповідні функції в спірних відносинах Міністерства оборони України, Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Лозинської сільської ради Яворівського району Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Заступника військового прокурора Західного регіону України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 (колегія суддів у складі: Бруновської Н. В., Макарика В. Я., Матковської З. М.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі його органів уповноважених здійснювати відповідні функції в спірних відносинах Міністерства оборони України, Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до суду з позовом до Лозинської сільської ради Яворівського району Львівської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення XXV сесії VII скликання Лозинської сільської ради Яворівського району Львівської області від 11.06.2019 819 Про внесення змін у рішення виконавчого комітету 14 від 23.05.2017 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 18.12.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в даній справі.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.02.2020 апеляційну скаргу Військової прокурори Західного регіону України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 повернув апелянту, у зв`язку з тим, що до матеріалів справи додано не оригінал документа на підтвердження повноважень Шадловської О. В. на право її підпису апеляційної скарги від імені апелянта, а копію доручення від 29.12.2018 408 засвідчене особою, ініціали та прізвище, якої встановити неможливо.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020, в якій просить скасувати вказане рішення суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді. Скаржник вважає, що подаючи апеляційну скаргу прокурором Шадловською О. В. до матеріалів долучено належним чином засвідчену копію доручення військового прокурора Західного регіону України.

Позиція інших учасників справи

Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою Заступника військового прокурора Західного регіону України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2020 зазначену адміністративну справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Обставини справи

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 апеляційну скаргу Військової прокуратури Західного регіону України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 повернуто апелянту на підставі статті 298 КАС України.

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Згідно з частиною першою статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Документи, що підтверджують повноваження представників, визначені статтею 59 КАС України.

Згідно з частинами першою, третьою цієї статті повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до частини восьмої цієї ж статті у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

За приписами частин п`ятої, шостої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України Про прокуратуру (в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до матеріалів справи позивачем у даній справі є Заступник військового прокурора Західного регіону України.

Суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційну скаргу подано від імені Військової прокуратури Західного регіону України та така підписано О. Шадловською, тобто прокурором, що брав участь у судовому засіданні першої інстанції, що свідчить про можливість такого подання.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що до матеріалів справи додано не оригінал документа на підтвердження повноважень О. Шадловської на право її підпису апеляційної скарги від імені апелянта, а копію доручення від 29.12.2018 408, яке засвідчене особою, ініціали та прізвище, якої встановити неможливо.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що копія доручення від 29.12.2018 408 наявна в матеріалах справи не є документом, що посвідчує повноваження О. Шадловської на представництво інтересів Військової прокуратури Західного регіону України.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявна копія доручення від 29.12.2018 408 (а.с. 50), відповідно до якої військовий прокурор Західного регіону України уповноважує, серед інших, прокурора відділу Шадловську О. В. представляти інтереси держави за позовами, зокрема, заступника військового прокурора Західного регіону України під час розгляду, зокрема, адміністративних справ та користуватися при цьому правами, передбаченими статтями 47, 49, 51, 53, 54 КАС України. Строк дії зазначеного доручення вказаний до 31.12.2019. Повноваження представника за вказаним дорученням були перевірені судом першої інстанції.

Крім того, відповідно до наявної в матеріалах справи копії апеляційної скарги, яка була направлена до Восьмого апеляційного адміністративного суду 21.01.2020, в додатках до останньої не зазначено про наявність доручення.

Водночас Заступником військового прокурора Західного регіону України до касаційної скарги було додано матеріали апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2019, серед яких наявна копія доручення від 29.12.2018 408, відповідно до якої військовий прокурор Західного регіону України уповноважує Шадловську О. В. представляти інтереси держави та військової прокуратури Західного регіону України за позовами, зокрема, заступника військового прокурора Західного регіону України під час розгляду, зокрема, адміністративних справ та користуватися при цьому правами, передбаченими статтями 47, 49, 51, 53, 54 КАС України. Строк дії зазначеного доручення вказаний до 31.12.2020.

Отже, в справі наявні два доручення від 29.12.2018 408, але за різним змістом та строком їх дії.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не було досліджено питання строку дії доручення, яке було прийнято до уваги судом апеляційної інстанції.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що питання належного посвідчення довіреностей, наданих до суду представником органу державної влади, було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі 826/5500/18.

У постанові від 04.12.2019 у справі 826/5500/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога обов`язкового подання до суду лише оригіналу довіреності на підтвердження повноважень представника і думка про допустимість засвідчення копії такого документа лише суддею не ґрунтується на чинному процесуальному законодавстві України, адже відповідно до наведеної вище частини п`ятої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, а наступна частина цієї ж статті визнає правомірним також інший порядок засвідчення визначений законом .

Також за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, під час вирішення питання відповідності копії документу, що підтверджує повноваження представника, вимогам статті 59 КАС України слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) доказів щодо повноважень особи, яка засвідчила копію довіреності.

Крім того, повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) у суді першої або апеляційної інстанцій ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Європейським судом з прав людини зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах Zubac v. Croatia , Beles and Others v. the Czech Republic , 47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France , 35787/03, п. 29).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 05.12.2018 (справа 11-989заі18), згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Таким чином, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, що потягнуло порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Західного регіону України задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Судді Ж.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк