Постанова in case no. 607/11768/18

Постанова

Іменем України

20 лютого 2020 року

м. Київ

~

справа 607/11768/18

провадження 51-5189км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,~

суддів~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,~~~~~~~~

прокурора ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

захисника~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), засудженого~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ~ 12017210010001746, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ст. 386 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18~квітня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ст. 386 КК, та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 296 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ст. 386 КК у виді арешту на строк 3 місяці. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 21 травня 2017~року близько 21:15 разом із не встановленими слідством особами, біля вхідних дверей під`їзду 4 будинку 35 на вул. 15 Квітня у м. Тернополі, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явною неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно, умисно одночасно втрьох почали завдавати потерпілому ОСОБА_8 ударів кулаками і ногами по всьому тілу, в тому числі в голову в кількості близько 15 ударів, а надалі ОСОБА_7 завдав останньому ще близько 5 ударів ногами в ділянки голови і тулуба. У результаті~ цього ОСОБА_8 було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Крім того,~ 30 травня 2018 року близько 20:40 ОСОБА_7 неподалік будинку 35 на вул. 15 Квітня у м. Тернополі шляхом психічного впливу у вигляді погрози вбивством примушував потерпілого ОСОБА_8 до відмови від дачі показань у кримінальному провадженні 12017210010001746 (на той час перебувало у в слідчому відділі Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області) про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК.

Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 21 серпня 2019 року~ вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 ставить питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_7 судових рішень і закриття кримінального провадження~ у зв`язку з ~відсутністю у діянні його підзахисного складу та події злочинів, передбачених~ ч. 2 ст. 296, ст. 386 КК. Суть доводів скаржника зводиться до того, що винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів не доведено, а вирок ґрунтується нанедопустимих доказах ( протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 та 17 березня 2018~року за участю потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 , ~огляду предмета мобільного телефону Nokia 1280 від~ 12 травня 2017 року, слідчого експерименту~ від 21 травня 2018 року) . П ри цьому захисник заперечує правомірність використання як джерела доказу висновку ~експерта від 23~березня 2018 року 299 через те, що медичні документи, на яких ґрунтується цей висновок, отримав слідчий у не передбачений КПК~ спосіб. Також сторона захисту вказує на неконкретність формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 296, ст. 386 КК, що, на його думку, свідчить про порушення права на захист ОСОБА_7 . Вважає,~ що судами обох інстанцій не надано оцінки характеру відносин між потерпілим і обвинуваченим у минулому, а також безпосередньо перед подією,~ що ставить під сумнів кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ст.~296 КК. Крім цього, захисник посилається на процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції під час судового розгляду, зокрема порушення вимог ч. 4 ст. 107 КПК. Вважає, що апеляційний суд, формально здійснивши процедуру перегляду вироку місцевого суду, обмежився цитуванням відображених у вироку окремих доказів, які було оспорено, а тому прийняв незаконне рішення.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника,~ просив судові рішення залишити без змін.

Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 , які узяли участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, наведених у ній.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК~ визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, касаційний суд не вправі приймати рішення про~ скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень,~ а~ при здійсненні перегляду виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.

Доводи ~захисника у касаційній скарзі щодо неповноти судового розгляду, незгоди з наданою судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії подій стосуються, по суті, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі захисник ~вказує на недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 296, ст. 386 КК, та використання судом для обґрунтування своїх висновків недопустимих доказів.

Перевіривши вказані доводи, Верховний Суд (далі Суд) вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Так, у результаті перевірки матеріалів кримінального провадження Суд установив, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених за ч. 2 ст. 296, ст. 386 КК та правильність кваліфікації його дій за вказаними нормами закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Обґрунтовуючи своє рішення про доведеність винуватості ~ ОСОБА_7 ~ у~вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, суд першої інстанції у вироку правильно послався на- показання потерпілого~ ОСОБА_8 про обставини, за яких ОСОБА_7 разом з іншими невстановленими особами біля під`їзду 4 будинку АДРЕСА_2 заподіяв йому тілесних ушкоджень, а надалі вимагав змінити чи відмовитись від показань за фактом хуліганства та погрожував вбивством. Свої показання потерпілий підтвердив і під час слідчого експерименту, проведеного 21 травня 2018 року, ~в ході якого якого у присутності понятих він розповів та за участю статиста відтворив механізм заподіяння йому ударів ОСОБА_7 та невідомими особам. Протокол ~цієї слідчої дії дослідив місцевий суд, який жодних розбіжностей у показаннях потерпілого, даних під час його допиту в судовому засіданні та ~в ході слідчого експерименту, не встановив.

Вказані показання потерпілого суд визнав достовірними, зазначивши, що вони підтверджені іншими доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, зокрема показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Останні з приводу обставин події 30 травня 2018 року пояснили, що ОСОБА_7 ображав ОСОБА_8 , нецензурно висловлювався, при цьому ОСОБА_10 ~ показала, що ОСОБА_7 погрожував потерпілому вбивством з його боку до потерпілого, а ОСОБА_11 стосовно обставин події, яка сталася 21 травня 2017 року, зазначив, що коли вийшов на двір, побачив побитого ОСОБА_8 , кров була на штанах і куртці, а також біля під`їзду на лавці, крім того, зі слів останнього, знає, що його побили за зауваження, яке він зробив особі, що розклеювала оголошення. Також суд взяв до уваги показання свідка ОСОБА_9 ~~ про те, що він біля під`їзду 4 він бачив чоловіка, у якого обличчя, руки і одяг були в крові, та, зі слів якого він знає, що його побили неповнолітні особи.

Крім того, суд проаналізував та правомірно поклав в основу обвинувального вироку фактичні дані, що містяться: у протоколі~ огляду місця події від 21 травня 2017 року,~ згідно з яким було оглянуто ділянку землі розміром 4х6 м, розміщену біля під`їзду 4 будинку 35 на вул. 15 Квітня, та вилучено сліди речовини бурого кольору, мобільний телефон марки N оkia 1280 чорного кольору з мобільним номером НОМЕР_1 ; у протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 та 17 березня,~ 5 червня 2018 року за участю ОСОБА_8 ,~ ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , згідно з якими потерпілий та свідки серед пред`явлених осіб упізнали ОСОБА_7 як одну з осіб, яка ~21 травня 2017 року та 30 травня 2018 року вчинила щодо потерпілого хуліганські дії та в ході словесного конфлікту погрожувала вбивством, протоколі обшуку від 26~травня 2018 року,~ а~ також у висновку експерта від 23 березня 2018 року ~299 про характер, локалізацію, механізм і тяжкість заподіяних~ ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.

При цьому суд ~ретельно перевірив твердження ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_12 щодо непричетності обвинуваченого до вчинення хуліганства і спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , а також у частині примушування потерпілого до відмови від показань шляхом погрози вбивством та~ вмотивовано визнав їх безпідставними й такими, що спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Таким чином, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та відповідно до вимог ст. 374 КПК навів у вироку докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості~ ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено.

Порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання та закріплення доказів у справі, які би викликали сумніви у їх достовірності, суд касаційної інстанції в результаті перевірки матеріалів справи не встановив. А тому доводи у касаційній скарзі захисника про отримання доказів з порушенням вимог КПК є необґрунтованими.

Так, твердження захисника ОСОБА_6 ~про недопустимість~ використання як доказу висновку~ судово-медичної експертизи від 23 березня 2018 року 299 ~(щодо виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого ~ ОСОБА_8 ) у зв`язку з тим, що медичні документи, на яких ґрунтується цей висновок, було отримано слідчим у спосіб, не передбачений КПК, є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вказану експертизу було проведено завідувачем відділу судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб, судово-медичним експертом Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи за наданими слідчим медичними документами стаціонарного хворого ОСОБА_8 (медичної картки 02/05161~ та виписки з цієї картки на ім`я ОСОБА_8 , протоколу комп`ютерної томограми голови та оптичного комп`ютерного компакт-диска, ксерокопії довідки із приймального відділення на його ім`я, ксерокопії допитів ОСОБА_8 як потерпілого від 22 травня і 6 червня 2017 року).~~

Частиною 3 ст. 103 КПК та Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17~січня 1995 року 6, ~передбачено проведення судово-медичної експертизи на підставі наданої органу досудового розслідування медичної документації.

Водночас нормами кримінального процесуального закону не передбачено покладення обов`язку на слідчого приймати постанови про визнання медичних довідок, виписок, ксерокопій томографії, на підставі яких проводиться експертиза, речовими доказами. У цьому випадку слідчий, отримавши від потерпілого медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров`ю, разом із відповідною постановою скеровує їх до експертної установи для визначення ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

Щодо твердження захисту про невідкриття в порядку~ ст.~~290 КПК ~ відомостей, що містились у медичних документах стаціонарного хворого ОСОБА_8 , досліджених експертом під час проведення судово-медичної експертизи, то їх Суд відхиляє, оскільки ОСОБА_7 було ознайомлено з матеріалами розслідування в повному обсязі, жодних клопотань ~чи заяв останній не заявляв. Крім того, про~ порушення вимог ст. 290 КПК у частині ненадання стороні захисту доступу до медичних документів захисник не зазначав і під час здійснення судового чи апеляційного провадження. ~

Таким чином, правових підстав вважати, що судово-медичну експертизу від 23~березня 2018 року 299 ~проведено з порушенням вимог процесуального закону, як про це стверджує захисник, Суд не має, оскільки її проведено з урахуванням вимог статей 101, 102, 242, 243 КПК.

Також безпідставними є й доводи сторони захисту про те, що дані протоколів пред`явлення засудженого для впізнання за фотознімками потерпілим та свідком~ ОСОБА_9 від 13~ та 17 березня 2018 року є недопустимими доказами через те, що фотознімки осіб, які пред`явлені для впізнання потерпілому, були нечіткими та свідок ОСОБА_9 ~ під час допиту не зазначив про те, що брав участь у впізнанні обвинуваченого відповідно.

У результаті перевірки протоколу пред`явлення ~для впізнання за фотознімками ~від 13 березня 2018 року за участю потерпілого ОСОБА_8 встановлено,~ що~ пред`явлення потерпілому фотознімків для впізнання органом досудового розслідування проведено~ з дотриманням вимог статей 223, 228 КПК.

При цьому не впливає на допустимість та належність доказу протоколу проведення для впізнання засудженого свідку ОСОБА_9 ~ посилання сторони захисту на те, що вказаний свідок під час допиту не зазначив, що брав участь у впізнанні обвинуваченого.

Усупереч доводам захисника в матеріалах кримінального провадження наявна постанова слідчого слідчого відділу Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 22 травня 2017 року~ про визнання та приєднання до матеріалів ~провадження як речового доказу~ мобільного телефону Nokia , ~model 1280/imei НОМЕР_2 , SIM -картка з мобільним номером оператора Київстар НОМЕР_1 .

За вказаних обставин доводи захисту про~ порушення вимог КПК під час оформлення~ мобільного телефону Nokia та як наслідок визнання протоколу~ огляду предмета недопустимим доказом є неспроможними та не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Що стосується посилань захисника на неконкретність обвинувачення за ч. 2 ст.~296, 386 КК, ~що, на думку ОСОБА_6 , є порушенням права на захист його підзахисного, то їх не можна визнати прийнятними, адже вони не ґрунтуються на ~вимогах закону.

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

З матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, а також у примушуванні потерпілого до відмови від давання показань шляхом погрози вбивством.

Як убачається з обвинувального акта, він містить відомості, передбачені ст.~~291 КПК, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального провадження, які свідчать про наявність доведених даних щодо події (часу, місця, способу), форми вини, мотиву і мети вчинення кримінальних правопорушень. Також у ньому вказано правову кваліфікацію кримінальних правопорушень із посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність і точне формулювання обвинувачення.

Місцевий суд розглянув кримінальне провадження з дотриманням вимог ст.~337~КПК у межах висунутого ОСОБА_7 обвинувачення та визнав його доведеним, правильно кваліфікувавши дії винного за ч. 2 ст. 296 і за ст. 386 КК.

За таких обставин Верховний Суд відхиляє доводи сторони захисту про порушення права засудженого на захист, оскільки останній у своїй касаційній скарзі не навів переконливих аргументів на підтвердження вказаних фактів і Верховний Суд такихпід час касаційного перегляду таких не встановив.

Щодо аргументів сторони захисту про процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції під час судового розгляду, зокрема вимог ч. 4 ст. 107 КПК стосовно відео-фіксації судового процесу в порядку, передбаченому КПК,то Суд не вважає це істотними порушеннями у розумінні ст. 412 КПК, які тягнуть скасування судового рішення.

Крім того, посилання захисника ОСОБА_6 як на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону на те, що судами не надано оцінки відносинам між потерпілим та обвинуваченим у минулому, а також безпосередньо перед подією, що, на його думку, ставить під сумнів кваліфікацію дій ОСОБА_13 за ст. 296 КК, є необґрунтованими.

З установлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи вбачається, ~що засуджений і потерпілий між собою не були знайомі, в особистих неприязних стосунках не перебували, ОСОБА_7 ~ біля вхідних дверей під`їзду 4 будинку АДРЕСА_2 без будь-якої причини розпочав конфлікт із ОСОБА_8 , в ході якого безпричинно завдав останньому ударів, зокрема в голову, тобто фактично діяв з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі.

З огляду на ці обставини та їх кримінально-правове значення ~судами було зроблено правильний висновок про наявність у діях ~ ОСОБА_7 ознак хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ~вчиненого групою осіб.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 ~і попередження вчинення ним нових злочинів, відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

Крім того, доводи захисника про необґрунтованість засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 296, ст. 386 КК, недопустимість доказів у кримінальному провадженні, недодержання під час судового провадження норм права, що за змістом є аналогічними доводам, викладеним у його апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив та визнав безпідставними, ~ навівши відповідні мотиви свого рішення, та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення. ~З цим висновком погоджується і Верховний Суд.

~

Твердження сторони захисту про порушення апеляційним судом норм процесуального права в ході допиту свідка ОСОБА_14 ~не можна визнати прийнятними,~ адже апеляційний суд під час апеляційної процедури не здійснював допиту вказаного свідка.

~

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення є належно умотивованими та обґрунтованими, за змістом вирок місцевого суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК, а ~ухвала апеляційного суду ст. 419~ цього Кодексу.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовними підставами для скасування постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, суд касаційної інстанції під час розгляду кримінального провадження не встановив.

Тому касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а оскаржені ним судові рішення без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК,~ Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не~підлягає.

Судді:

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3