Постанова in case no. 128/6073/14-ц

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа 128/6073/14-ц

провадження 61-24796св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи: Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області, Міністерство оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця Міністерства оборони України, голова житлово-будівельного кооперативу Мрія Вороновиці Васильєва Ірина Василівна, Вінницький районний сектор управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області, Міністерство оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця Міністерства оборони України, голова Житлово-будівельного кооперативу Мрія Вороновиці (далі - ЖБК Мрія Вороновиці ) Васильєва І. В., про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що у 1993 році Житлово-будівельним кооперативом Мрія (далі - ЖБК Мрія ) розпочато будівництво багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Вказувала, що 13 серпня 2004 року між ЖБК Мрія та Приватним підприємством Юта-А (далі - ПП Юта-А ) укладено договір купівлі-продажу недобудованого будинку, а 28 липня 2005 року між ПП Юта-А та Міністерством оборони України укладено договір на дольову участь в будівництві даного будинку, який за кошти оборонного відомства в подальшому добудовано та введено в експлуатацію.

Зазначала, що 30 січня 2006 року виконавчим комітетом Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області на ім`я Міністерства оборони України видано свідоцтво про право власності на 40-ка квартирний житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, не згодні з продажем недобудованого будинку ПП Юта-А та участю в будівництві Міністерства оборони України пайовики ЖБК Мрія лише у 2010 році звернулись до Замостянського районного суду м. Вінниці з позовом про визнання недійсними договору купівлі-продажу недобудованого будинку, укладеного 13 серпня 2004 року, свідоцтва про право власності на 40-ка квартирний житловий будинок від 30 січня 2006 року та визнання права власності на 34/100 частину будинку.

Звертала увагу на те, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 13 вересня 2010 року позов пайовиків було задоволено. Проте вказане рішення неодноразово оскаржувалось сторонами та рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2010 року воно було залишено без змін, а ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 квітня 2011 року скасоване і справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області (який в подальшому розглядав дану справу) від 21 грудня 2011 року у справі 2-1052/11 скасовано заборону Вороновицькій селищній раді Вінницького району Вінницької області видавати ордера на квартири, що розташовані в першому та другому під`їздах АДРЕСА_1 . Зазначена ухвала була прийнята з урахуванням того, що позивачі претендували лише на квартири за 26-40 у вказаному будинку.

Посилалася на те, що протоколом засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 24 травня 2012 року 54 квартира АДРЕСА_2 розподілена для постійного проживання ОСОБА_1 зі зняттям з квартирного обліку.

На підставі рішення виконавчого комітету Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області від 18 липня 2012 року 183, ухваленого відповідно до ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 21 грудня 2011 року, ОСОБА_1 30 липня 2012 року видано ордер 26 на право зайняття вказаного жилого приміщення. На підставі цього ордеру її родина вселилася у спірну квартиру та зареєструвалась у ній. До цього часу вона не скористалася своїм законним правом на приватизацію житла та належним чином не оформила право власності на дане жиле приміщення.

Вказувала, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 11 лютого 2014 року частково задоволено позов пайовиків ЖБК Мрія та визнано недійсним договір купівлі-продажу недобудованого будинку від 13 серпня 2004 року і скасовано свідоцтво про право власності на будинок від 30 січня 2006 року. В частині визнання права власності на 34/100 будинку за пайовиками відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 21 травня 2014 року вказане рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 11 лютого 2014 року скасовано в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу недобудованого будинку від 13 серпня 2004 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 19 червня 2014 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Стверджувала, що наприкінці серпня 2014 року дізналася про те, що Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області видав відповідачу ОСОБА_2 свідоцтво на право власності САК 835819 від 30 липня 2014 року на кв. АДРЕСА_2 .

Вважала, що ОСОБА_2 набув право власності на вищевказану квартиру у протиправний спосіб та порушив її законні права, передбачені чинним житловим та цивільним законодавством України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 30 липня 2014 року на квартиру АДРЕСА_2 квартиру, видане Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області на ім`я ОСОБА_2 , та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру.

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ЖБК Мрія Вороновиці , Вінницький районний сектор УДМС України у Вінницькій області, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та зняття з реєстрації.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 11 лютого 2014 року Вінницьким районним судом Вінницької області винесено рішення, згідно з яким визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ЖБК Мрія та ПП Юта-А від 13 серпня 2004 року, скасовано свідоцтво право власності на спірний житловий будинок. У задоволенні позову Міністерства оборони України про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення відмовлено.

21 травня 2014 року Апеляційним судом Вінницької області винесено рішення, згідно з яким вказане рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13 серпня 2004 року, укладеного між ЖБК Мрія та ПП Юта-А , скасовано, в решті рішення залишено без змін.

09 жовтня 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, відповідно до якої рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 11 лютого 2014 року в не скасованій частині та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 21 травня 2014 року залишено без змін.

Вказував, що 30 липня 2014 року отримав свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 на спірну квартиру на законних підставах, як член ЖБК Мрія Вороновиці , оскільки виконав свої зобов`язання щодо оплати вступного та членських внесків згідно статутних документів кооперативу.

Звертав увагу на те, що підставою видачі ордеру ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було свідоцтво права власності на ім`я Міністерства оборони на 40-ка квартирний житловий будинок, яке скасовано.

Ураховуючи наведене ОСОБА_2 просив суд: визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_2 , шляхом передачі ключів від замків вхідних дверей даної квартири; зобов`язати Вінницький районний сектор УДМС України у Вінницькій області зняти ОСОБА_1 ., ОСОБА_3 , ОСОБА_2, ОСОБА_5 . з державної реєстрації зі спірної квартири.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 18 травня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16 грудня 2015 року у складі судді Карпінської Ю. Ф. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , серії НОМЕР_2 , видане 30 липня 2014 року Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області на ім`я ОСОБА_2 .

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , проведену на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САК 835819, видане 30 липня 2014 року Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області на ім`я ОСОБА_2 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ЖБК Мрія Вороновиці на запити суду не надав доказів, які б підтверджували сплату ОСОБА_2 вступного та пайового внеску. Крім того, районний суд взяв до уваги те, що місцем реєстрації ОСОБА_2 є с. Марківка, Тиврівського району Вінницької області, а в судовому засіданні він пояснив, що на момент вступу в ЖБК Мрія Вороновиці проживав за місцем реєстрації, а надалі його місце проживання було - м. Вінниця.

Районний суд зазначив, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрована у спірній квартирі на підставі ордеру, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, отже її позовні вимоги є обґрунтованими. При цьому районний суд врахував пункт 5.2 статуту ЖБК Мрія Вороновиці , у якому зазначено, що заселення квартир у будинку житлово-будівельного кооперативу відбувається за ордерами, які видаються Виконавчим комітетом Вороновицької селищної ради. Відмова у видачі ордера може бути оскаржена у судовому порядку.

Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 разом із своєю сім`єю з 2012 року проживає та зареєстрована у спірній квартирі на відповідній правовій підставі (ордеру), факту відсутності її чи членів її сім`ї без поважних причин у квартирі судом не встановлено та ОСОБА_2 належними доказами не підтверджено, отже вимога ОСОБА_2 про визнання відповідачів за зустрічним позовом такими, що втратили право користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_2 шляхом передачі ключів від замків вхідних дверей даної квартири, задоволенню не підлягає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

Понесені судові витрати залишено за сторонами.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_2 є членом ЖБК Мрія Вороновиці , сплатив вступний та пайовий внесок, отже на законних підставах став власником спірної квартири в той час, коли Міністерство оборони України втратило право власності на даний будинок на підставі рішення суду.

Щодо вимог зустрічного позову, то апеляційний суд вважав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки вимоги позову не узгоджуються з підставами позову і з обставинами, встановленими судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судові рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 учасниками процесу не оскаржуються, тому відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення, зокрема, керувався пунктом 2 та З постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року 9 Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи , що не співвідноситься з правовідносинами сторін у цій справі, оскільки на момент прийняття ОСОБА_2 у члени ЖБК Мрія Вороновиці діяли норми Закону України Про кооперацію .

Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не довів своє право на спірну квартиру АДРЕСА_1 , оскільки не надав доказів свого членства в ЖБК Мрія Вороновиці та внесення вступного та пайового внесків в ЖБК Мрія Вороновиці в розмірі 248 808, 00 грн.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Протоколом засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 24 травня 2012 року 54 та списку розподілу службової і постійної житлової площі, ОСОБА_1 виділено спірну квартиру АДРЕСА_2 зі зняттям її з квартирного обліку (том 1, а. с. 9-10).

На підставі рішення Виконавчого комітету Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області від 18 липня 2012 року 183, ОСОБА_1 30 липня 2012 року видано ордер 26 на право зайняття жилого приміщення в спірній квартирі, як військовослужбовця Вінницького гарнізону згідно списку розподілу постійної житлової площі (том 1, а. с 11-12).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 11 лютого 2014 року визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ЖБК Мрія та ПП Юта-А від 13 серпня 2004 року та скасовано свідоцтво про право власності на 40-ка квартирний житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1 , що видане на ім`я Міністерства оборони України (том 1, а. с. 19-24,90-95).

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 21 травня 2014 року вказане рішення Вінницького районного суду Вінницької області в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13 серпня 2004 року, укладеного між ЖБК Мрія та ПП Юта-А , скасовано, і у позові в цій частині відмовлено. В решті рішення залишено без змін (том 1, а. с. 25-28, 96-100).

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи таке рішення, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним, при цьому зазначив, що районний суд помилково визнав недійсним не вчинений (як такий що не пройшов державної реєстрації) договір купівлі-продажу нерухомого майна - недобудованого житлового будинку на 40 квартир, розташованого в АДРЕСА_1 , загальною площею 2650 кв. м від 13 серпня 2004 року.

Апеляційний суд вважав, що висновок районного суду про скасування свідоцтва про право власності на спірний будинок, виданого Міністерству оборони України, є правильним.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2014 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 11 лютого 2014 року в не скасованій його частині та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 21 травня 2014 року залишено без змін (том 1, а. с. 101-103).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 11 лютого 2014 року та рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 21 травня 2014 року встановлено наступні обставини.

Рішенням виконавчого комітету Вороновицької селищної ради народних депутатів від 05 липня 1990 року 31 виділено земельну ділянку площею 0,40 га із земель державного фонду на АДРЕСА_1 для будівництва 40-квартирного жилого будинку.

29 квітня 1993 року між ЖБК Мрія та Управлінням капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації був укладений договір на проектування та будівництво житлового будинку.

13 серпня 2004 року між ЖБК Мрія та ПП Юта-А був укладений договір купівлі-продажу недобудованого житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2650 кв. м.

28 липня 2005 року між ПП Юта-А , як забудовником, та Міністерством оборони України, як пайовиком, було укладено договір на пайову участь у будівництві житла.

30 січня 2006 року виконавчим комітетом Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області на ім`я держави в особі Міністерства оборони України видане свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок.

Зазначені обставини на підставі частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року (частина четверта статті 82 ЦПК України) не підлягають доказуванню.

Розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 30 грудня 2005 року 1400 затверджено акт державної приймальної комісії по прийомці до експлуатації 40-ка квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 та введено його в експлуатацію (том 1, а. с. 138-141).

Відповідно до статуту ЖБК Мрія Вороновиці назва ЖБК Мрія була змінена на Мрія Вороновиці на підставі протоколу загальних зборів членів ЖБК Мрія від 04 лютого 2013 року 5 (том 1, а. с. 164-172).

27 червня 2014 року ОСОБА_2 введено до складу членів ЖБК Мрія Вороновиці на підставі поданої ним заяви, що підтверджується копією протоколу 1 загальних зборів членів ЖБК Мрія Вороновиця від 27 червня 2014 року (том 1, а. с. 156-162).

Згідно з довідкою ЖБК Мрія Вороновиці від 28 липня 2014 року ОСОБА_2 є членом ЖБК Мрія Вороновиці та станом на 28 липня 2014 року повністю сплатив вступний та пайовий внесок в ЖБК Мрія Вороновиці в розмірі 248 808,00 грн та має право на отримання свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 (том 1, а. с. 117).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 30 липня 2014 року серії САК 835819 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 липня 2014 року 24952100 за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 88-89).

У спірній квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , постійно проживає та зареєстрована ОСОБА_1 разом із членами своєї сім`ї з 23 серпня 2012 року, що підтверджується копією довідки Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області від 12 грудня 2014 року 1628 (том 1, а. с.203).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України с удове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Право на житло гарантоване також статтею 8 Конвенції про захист прав людини, у якій зазначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 1 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) передбачено право громадян на житло, яке забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєного житла, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Згідно зі статтею 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України 2004 року).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив лише з того, що вона, не будучи членом ЖБК Мрія , не має права звертатися до суду з такими вимогами, оспорюючи при цьому дії членів кооперативу, зокрема порядок набуття членства у ньому ОСОБА_2 . Тобто, апеляційний суд по суті виходив з того, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем.

При цьому, апеляційним судом взагалі не враховувалися та не перевірялися доводи позову ОСОБА_1 .

З висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки він є передчасним.

Апеляційний суд, фактично вказуючи, що ОСОБА_1 не має права на позов, який був заявлений, не врахував, що вона набула право користування спірною квартирою у законний спосіб, її право ніким не оскаржене, рішення виконавчого комітету Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області від 18 липня 2012 року 183 про надання ОСОБА_1 ордеру на право зайняття жилого приміщення у спірній квартирі не скасовані та недійсними не визнавалися.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 212-215, 316 ЦПК України 2004 року не забезпечив повного та всебічного розгляду справи в оскаржуваній частині, не навів належного обґрунтування свого рішення, не досліджував докази та доводи сторін, не надав їм належної юридичної оцінки, відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_1 з формальних міркувань, не переглянув справу у цій частині по суті позовних вимог, залишивши спір по суті не вирішеним.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, апеляційний суд справу по суті позовних вимог позову ОСОБА_1 належно не розглянув, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу в оскаржуваній частині необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У силу наведеного не може бути задоволено прохання касаційної скарги про залишення рішення суду першої інстанції в силі.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області, Міністерство оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця Міністерства оборони України, голова житлово-будівельного кооперативу Мрія Вороновиці Васильєва Ірина Василівна, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк