Постанова in case no. 9901/664/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа 9901/664/18 (П/9901/664/18)

Провадження 11-558заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

представник позивача - Цвєткова К. В.,

представник відповідача - Гунченко О. А.,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (судді Мороз Л. Л., Берназюк Я. О., Гімон М. М., Желєзний І. В., Коваленко Н. В.) у справі 9901/664/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправною бездіяльності й скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії від 31 травня 2018 року 133/пс-18;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, допущену при ухваленні оскаржуваного рішення, в частині нез?ясування обставин щодо центру життєвих зв`язків ОСОБА_1 , а також щодо незазначення в цьому рішенні мотивів його ухвалення;

- стягнути з ВККС на користь позивачки моральну шкоду в сумі 1 млн грн.

2. Позов мотивовано тим, що рішенням ВККС від 31 травня 2018 року 133/пс-18 у зв`язку з припиненням роботи Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ суддю цього суду ОСОБА_1. рекомендовано для переведення на посаду судді Апеляційного суду Сумської області.

3. На думку позивачки, вказане рішення Комісії є незаконним, немотивованим, ухваленим з порушенням законодавства України та актів ВККС, принципів верховенства права й незалежності судової влади.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27 травня 2019 року закрив провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Судове рішення мотивовано тим, що рішення ВККС від 31 травня 2018 року 133/пс-18 з рекомендацією Вищій раді правосуддя (далі - ВРП) розглянути питання про переведення судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на посаду судді апеляційного суду Сумської області є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

6. Не погодившись із таким судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.

7. На думку скаржниці, у випадку порушення ВККС прав судді, зокрема прийняття неправомірного та незаконного рішення про переведення на іншу посаду, а також бездіяльності Комісії, допущеної під час ухвалення нею рішення, такий суддя має право оскаржити рішення Комісії на підставі статей 8 та 55 Конституції України, не обмежуючись підставами, наведеними у статті 101 Закону України від 02 червня 2016 року 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон 1402-VIII).

8. Скаржниця також зазначила, що саме протиправна бездіяльність ВККС призвела до прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, отже, позовна вимога про скасування такого рішення є похідною від позовної вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною, а не навпаки.

9. Крім того, жодним нормативним актом не передбачено обмежень як щодо оскарження протиправної бездіяльності ВККС, так і щодо стягнення моральної шкоди.

10. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції.

Позиція інших учасників справи

11. У відзиві на апеляційну скаргу ВККС зазначила, що з огляду на встановлені обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам процесуального права, а доводи скаржниці не спростовують правильності висновків суду, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Рух апеляційної скарги

12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 червня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

13. Постановою Верховної Ради України від 19 травня 2011 року 3399-VI суддю ОСОБА_1 обрано на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

14. Рішенням Комісії від 31 травня 2018 року 133/пс-18 суддю Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1.рекомендовано для переведення на посаду судді Апеляційного суду Сумської області.

15. Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

16. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, ВККС, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП).

17. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, ВККС, КДКП визначені у статті 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо: законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, ВККС, КДКП (пункт 2 частини першої); законності актів ВРП, ВККС, КДКП (пункт 3 частини першої).

18. Згідно із частиною четвертою статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду справи може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, ВРП, ВККС, КДКП протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині, застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, ВРП, ВККС, КДКП протиправними, зобов`язати Верховну Раду України, Президента України, ВРП, ВККС, КДКП вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу.

19. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

20. Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

21. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, 93).

22. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

23. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

24. За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

25. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

26. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року 18-рп/2004 поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

27. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

28. Оскаржуваним рішенням від 31 травня 2018 року 133/пс-18 ВККС рекомендувала ВРП перевести суддю Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 на посаду судді Апеляційного суду Сумської області.

29. Позивачка звернулася до суду з цим позовом за захистом порушеного, на її думку, права шляхом визнання протиправним і скасування рішення Комісії від 31 травня 2018 року 133/пс-18.

30. Згідно із частинами другою та третьою статті 82 Закону 1402-VIII переведення судді на посаду судді до іншого суду здійснюється на підставі та в межах рекомендації ВККС, внесеної за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, проведеного в порядку, визначеному статтею 79 цього Закону. Переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

31. На підставі пунктів 13, 14 та 15 частини першої статті 70 Закону 1402-VIIIдобір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає, зокрема, такі стадії: внесення ВККС рекомендації ВРП щодо призначення кандидата на посаду судді; розгляд ВРП рекомендації ВККС та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді; видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення ВРП подання про призначення судді на посаду.

32. Відповідно до частини сьомої статті 101 Закону 1402-VIII рішення Комісії можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

33. Частиною восьмою вказаної статті визначено, що рішення ВККС щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом з рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

34. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що рішення Комісії про надання рекомендації щодо призначення кандидата на посаду судді, яким закінчується одна зі стадій добору, та власне призначення на посаду судді може бути оскаржене тільки разом з рішенням ВРП, ухваленим щодо кандидата на посаду судді за результатами розгляду цим органом рекомендації ВККС.

35. Установлення законом такої умови не обмежує право кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, однак оптимізує та робить раціональною можливість звернення до суду за захистом своїх прав, коли рішення ВККС із відповідною рекомендацією буде актуалізоване через рішення органу, який за законом має право розглядати подану рекомендацію й ухвалювати за нею відповідне остаточне рішення.

36. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення Комісії від 31 травня 2018 року 133/пс-18, яким рекомендовано суддю Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1. для переведення на посаду судді Апеляційного суду Сумської області,не створює будь-яких негативних наслідків для позивачки, не порушує її прав, свобод та інтересів, оскільки є лише рекомендацією для ВРП, яка на момент розгляду цієї справи як Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, так і Великою Палатою Верховного Суду ухвалою від 27 грудня 2018 року 4045/0/15-18 залишила без розгляду рекомендацію ВККС про переведення ОСОБА_1 на посаду судді Апеляційного суду Сумської області.

37. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про закриття провадження у справі.

38. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі 9901/827/18 (провадження 11-1314заі18), від 06 лютого 2019 року у справі 9901/730/18 (провадження 11-1169заі18) та від 29 травня 2019 року у справі 9901/705/18 (провадження 11-1523заі18).

39. Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними наведені в апеляційній скарзі доводи позивачки про те, що саме протиправна бездіяльність ВККС призвела до прийняття цим органом оскаржуваного рішення, а тому позовна вимога про скасування такого рішення є похідною від позовної вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною, оскільки оскарження бездіяльності Комісії спрямоване на скасування її рішення, постановленого внаслідок цієї бездіяльності.

40. Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

41. Оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Комісії від 31 травня 2018 року 133/пс-18 та визнання протиправною бездіяльності відповідача, висновок цього суду про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з ВККС на користь позивачки моральної шкоди в сумі 1 млн грн також є правильним.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

42. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

43. На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

44. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська

О. Р. Кібенко