Постанова in case no. 303/2025/16-ц

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа 303/2025/16-ц

провадження 61-23940св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2016 року у складі судді Слюсарчука В. М. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Кеміня М. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути суму боргу у розмірі 1 500 грн, інфляційні втрати в сумі 7 330 грн, три проценти річних від простроченої заборгованості у розмірі 718 грн, а також судовий збір у сумі 552 грн .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 03 травня 2006 року він передав у борг відповідачу 2500 грн строком на один місяць.

Проте, у встановлений строк відповідач грошові кошти не повернув, у 2011 році передав лише 1000 грн, а іншу частину позики відмовляється повертати, на телефонні дзвінки не відповідає та уникає зустрічей з ним, у зв'язку з чим він вимушений був звернутися з даним позовом до суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 606, 32 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача спірних грошових коштів, оскільки договір позики в письмовій формі сторони не укладали, а будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту його укладення та передачі грошових коштів позивач не надав.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2017 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 , звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 листопада 2017 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів щодо відсутності доказів, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суди не взяли до уваги пояснення відповідача, надані слідчому в кримінальному провадженні, в яких він визнав борг.

Окрім цього, вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без його участі та участі його представника, чим порушив його право на доступ до правосуддя.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 травня 2018 року справу 303/2025/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що договір позики між сторонами у письмовій формі не укладався, а будь-яких інших письмових документів, які б свідчили про наявність між сторонами правовідносин за договором позики позивач не надав, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції були порушені права позивача на доступ до правосуддя, оскільки розглянуто справу без його участі у судовому засіданні, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України 2004 року особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Відповідно до частини першої статті 304 ЦПК України 2004 року справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (стаття 305 ЦПК України 2004 року).

Згідно з частиною другою статті 169 ЦПК України 2004 року неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.

З матеріалів справи вбачається, що про розгляд справи апеляційним судом позивач та його представник ОСОБА_3 були повідомлені належним чином, протягом апеляційного розгляду справи мали змогу використовувати всі процесуальні права, надані їм законом. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні повторного клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, оскільки доказів щодо неможливості позивача прибути у судове засідання надано не було, а тому, з огляду на те, що доводи позивача були викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, що не суперечить положенням частини другої статті 305 ЦПК України 2004 року.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази .

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 листопада 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук