Постанова in case no. 367/3254/15-ц

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа 367/3254/15-ц

провадження 61-45980св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство , ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки за касаційною скаргою заступника прокурора Київської областіна рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2018 року у складі судді Саранюк Л. П. та постанову апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Сержанюка А. С., Фінагеєва В. О.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

відповідачі: Гостомельська селищна рада Київської області, ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,

треті особи: комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство , ОСОБА_2 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2015 року перший заступник прокурора Київської області, діючи

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, звернувся до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство (далі - КП Святошинське лісопаркове господарство ), ОСОБА_2 , у кому просив:

визнати недійсними рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , яким у власність ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 , та державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 , з відміткою про перехід права власності

до ОСОБА_1 ;

витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірну земельну ділянку з площею 0,1000 га вартістю

36 671,20 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по

АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

3. У подальшому на підставі договору купівлі продажу від 10 червня 2010 року ОСОБА_2 відчужив зазначену земельну ділянку на користь

ОСОБА_1

4. Зазначене рішення Гостомельської селищної ради, державний акт на право власності на земельну ділянку позивач вважає незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними, оскільки місцеві ради мають право передавати у власність громадян земельні ділянки комунальної власності. Розмежування земель державної і комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

5. Перевіркою встановлено, що оскаржуваним рішенням у приватну власність громадянину передано земельну ділянку державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель Київської області. Землі лісового фонду за межами населених пунктів не можуть передаватися до комунальної власності. На момент відведення спірна земельна ділянка згідно з інформацією КП Святошинське лісопаркове господарство та ВО Укрдержліспроект перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі 18 Київського лісництва. Земельні ділянки вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для пред`явлення вимог про витребування її із чужого володіння на користь держави. Земельну ділянку у приватну власність передано з порушенням порядку зміни цільового призначення земель.

6. Крім того, прокурор наголосив, що спірна земельна ділянка є територією національного природного парку Голосіївський (далі - парк Голосіївський ) та відноситься до земель природно-заповідного фонду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня

2018 року в задоволенні позову відмовлено.

8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при зверненні до суду з позовом прокурором пропущено строк позовної давності. Місцевий суд дійшов висновку, що органам прокуратури було і могло бути відомо про порушення прав держави, починаючи з 25 жовтня 2010 року (часу отримання оригіналу спірного рішення), проте даний позов пред`явлено лише у травні 2015 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

9. Постановою апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими, оскільки ним не надано належних та допустимих доказів, які вказують на те, що земельна ділянка була передана у власність фізичної особи з порушенням вимог чинного законодавства та такою передачею було порушено права Кабінету Міністрів України.

11. Апеляційний суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка у власність ОСОБА_2 була виділена 11 березня 2010 року, тоді як межі парку Голосіївський було розширено у травні 2014 року, а отже посилання прокурора на виділення ділянки за рахунок території парку Голосіївський є необґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року, заступник прокурора Київської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до правовідносин, що виникли між сторонами положення статей 132, 133 Конституції України, статей 83, 173, 174 пункту 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, Закону України Про адміністративно-територіальний устрій , та невірно ототожнив поняття адміністративні межі селищної ради та межі населеного пункту .

14. Заявник також наголошує на помилковість висновку апеляційного суду про те, що спірна земельна ділянка відноситься до меж населеного пункту, оскільки з урахуванням інформації ВО Укрдержліспроект дана земельна ділянка розташована у кварталі 18 Київського лісництва, була і залишається землями лісогосподарського призначення державної форми власності незалежно від наявності, чи відсутності у КП Святошинське лісопаркове господарство речового права на неї, у зв`язку з її розташуванням за межами населеного пункту.

15. Аргументом касаційної скарги також указано те, що суд першої інстанції застосував наслідки спливу позовної давності, при цьому не дав належної оцінки тому факту, що позов Кабінету Міністрів України, який має відповідне речове право на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Доводи інших учасників справи

16. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на правильність вирішення спору. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2018 року залишити без змін.

17. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

19. Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

20. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

21. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

22. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

23. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. Селище міського типу Гостомель Київської області було утворено відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 15 листопада 1938 року в існуючих межах Гостомельської сільради Київської області.

25. Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих від 22 липня 1967 року село Мостище було віднесено до складу і в підпорядкування Гостомельської селищної ради Київської області.

26. Згідно рішення виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих

від 28 жовтня 1968 року Про затвердження адміністративних меж міських (селищних) Рад депутатів трудящих Київської області було затверджено адміністративні межі Ірпінського регіону разом із адміністративними межами селища Гостомель, який входив до складу м. Ірпінь.

27. Рішенням Гостомельської селищної ради від 11 березня 2010 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

28. На підставі вказаного рішення на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь за 011096601151.

29. Відповідно до Указу Президента України Про зміну меж національного природного парку Голосіївський від 01 травня 2014 року змінено межі національного природного парку Голосіївський шляхом розширення його території на 6 462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд , що включаються до складу національного природного парку Голосіївський без вилучення у землекористувача.

30. Відповідно до Указу Президента України Про зміну меж національного природного парку Голосіївський від 01 травня 2014 року Кабінет Міністрів України зобов`язано забезпечити розроблення протягом 2015-2016 років проекту землеустрою з організації та встановлення меж території, що включається до складу національного природного парку Голосіївський без вилучення у землекористувача. Тобто відповідачка отримала земельну ділянку задовго до зміни меж національного природного парку Голосіївський до того ж межі даного природного парку до цього часу не встановлені.

31. На запит прокуратури Київської області Управління Держземагенства у

м. Ірпені Київської області повідомило, що в зв`язку з відсутністю землевпорядної документації із зазначенням меж парку Голосіївський , Управління немає можливості надати інформацію про входження земельних ділянок з вказаними у листі кадастровими номерами до меж парку Голосіївський (в тому числі спірної земельної ділянки).

32. У відповіді КП Святошинське лісопаркове господарство від 21 листопада 2014 року вказано, що згідно статуту підприємства, зареєстрованого Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 11 березня 2002 року підприємство є правонаступником державного лісопаркового господарства, заснованого на комунальній власності та здійснює лісогосподарську діяльність на закріпленій території.

33. Відповідно до постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року постановлено провести перевірку в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів в Гостомельській селищній раді Київської області з питань додержання вимог земельного законодавства під час відведення земельних ділянок у власність громадян для будівництва житлових будинків, загальною площею 12,75 га.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

34. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

35. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

36. Звертаючись до суду з позовом, перший заступник прокурора Київської області посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, розташована на території об`єкту парку Голосїївський та незаконно вибула із власності держави в особі Кабінету Міністрів України, у зв`язку з чим просив витребувати її з незаконного володіння ОСОБА_1

37. Відповідно до статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

38. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина перша статті 1 ЛК України в редакції, чинній на момент виниклих правовідносин).

39. За приписами статі 5 ЛК України в редакції, чинній на момент виниклих правовідносин, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

40. Відповідно до статті 63 ЛК України в редакції, чинній на момент виниклих правовідносин, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

41. За приписами статті 55 ЗК України в редакції, чинній на момент виниклих правовідносин, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

42. Згідно зі статтями 56, 57 ЗК України в редакції, чинній на момент виниклих правовідносин, землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

43. Водночас у частині другій статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.

44. Відтак, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

45. До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому пункту 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абзац перший пункту 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України).

46. За положеннями статті 122 ЗК України в редакції, чинній на момент виниклих правовідносин, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

47. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 31 ЛК України в редакції, чинній на момент виниклих правовідносин, до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

48. Відповідно до статей 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

49. Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

50. Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

51. Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд указав, що спірна земельна ділянка у власність ОСОБА_2 була виділена 11 березня

2010 року, тоді як межі парку Голосіївський було розширено у травні

2014 року, а отже посилання прокурора на виділення ділянки за рахунок території парку Голосіївський є необґрунтованими.

52. У відповіді КП Святошинське лісопаркове господарство від 21 листопада 2014 року вказано, що згідно статуту підприємства, зареєстрованого Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 11 березня 2002 року підприємство є правонаступником державного лісопаркового господарства, заснованого на комунальній власності та здійснює лісогосподарську діяльність на закріпленій території.

53. Разом із тим, апеляційний суд не дослідив питання, чи розширення території парку Голосіївський , визначене Указом Президента України

від 01 травня 2014 року 446/204 Про зміну меж національного природного парку Голосіївський , передбачено за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд , чи за рахунок земель держави в особі Кабінету Міністрів України; не перевірив, у чиєму розпорядженні перебувала спірна земельна ділянка до моменту передачі у приватну власність, чи дійсно

КП Святошинське лісопаркове господарство було постійним користувачем цієї земельної ділянки та чи передавалась вона державі в особі Кабінету Міністрів України.

54. Крім того, апеляційним судом не враховано, що відповідно до рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих

від 22 липня 1967 року 566 в межі селища Гостомель включено село Мостище (територія сучасних вулиць Київської і Щорса). Згідно з рішенням Київської обласної ради депутатів трудящих від 28 жовтня 1968 року 791 Про затвердження адміністративних меж міських (селищних) Рад депутатів трудящих Київської області було затверджено адміністративні межі Ірпінського регіону разом з адміністративними межами селища Гостомель, яке входило до складу міста Ірпінь. Зазначені рішення не скасовані та є чинними.

55. Апеляційний суд не перевірив, чи знаходиться спірна земельна ділянка в межах населеного пункту селища Гостомель, у чиєму розпорядженні перебуває ця ділянка, чи має право Кабінет Міністрів України розпоряджатися нею. Отже, фактично апеляційний суд не з`ясував, чи порушені права держави в особі саме Кабінету Міністрів України оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування та видачею на його підставі державного акта на право власності на цю земельну ділянку, а також її подальшим відчуженням.

Щодо строку позовної давності

56. Відповідачі у справі заявили про пропуск позивачем строку позовної давності мотивуючи тим, що прокурору було і могло бути відомим про порушення прав держави починаючи з 2010 року, що підтверджується запитами прокуратури Київської області від 06 жовтня 2010 року та направленням на його адресу оспорюваного рішення та повного пакету документів, які стосувалися надання у власність громадянам земельних ділянок по непарній стороні вул. Київської та вул. Щорса у смт Гостомелі Київської області від 13 січня 2011 року, 11 лютого 2011 року, 04 липня

2011 року, 05 листопада 2011 року, а з позовом до суду прокурор звернувся лише у квітні 2015 року, тобто поза межами визначеного законом трирічного строку.

57. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

58. Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

59. Згідно із частиною другою статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

60. Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України у редакції, яка діяла на час пред`явлення позову, покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

61. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

62. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

63. При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

64. Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

65. Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

66. При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

67. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

68. Вказана позиція узгоджується із висновками висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 22 травня 2018 року у справі

469/1203/15-ц (провадження 14-95цс18); від 30 травня 2018 року у справі 359/2012/15-ц (провадження 14-101цс18); від 05 червня 2018 року

у справі 359/2421/15-ц (провадження 14-168цс18); від 17 жовтня

2018 року у справі 362/44/17 (провадження 14-183цс18); від 20 листопада 2018 року у справі 372/2592/15-ц (провадження 14-339цс18).

69. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

70. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у

справі 183/1617/16-ц (провадження 14-208цс18).

71. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

72. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

73. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи апеляційним судом не встановлені, постанова суду апеляційної інстанції не може вважатись законною і обґрунтованою та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

2. Постанову апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2018 року скасувати .

3. Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська