Постанова in case no. 337/1408/17(2-а/337/125/2017)

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року

Київ

справа 337/1408/17(2-а/337/125/2017)

адміністративне провадження К/9901/24543/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2017 року (суддя Бондаренко І. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року (головуючий суддя Бишевська Н. А., судді: Добродняк І. Ю., Семененко Я. В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти 1 батальйону 3 УПП в м. Дніпро ДПП України Дмитриченка Андрія Васильовича, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

26 квітня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського роти 1 батальйону 3 УПП в м. Дніпро ДПП України Дмитриченка Андрія Васильовича в якому просив скасувати постанову від 22 квітня 2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті121 КпАП України.

Позов мотивований тим, що вказаною постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за проїзд на заборонений знак. Вважає цю постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач в цей час перебував у м. Києві, а не у м. Дніпрі, як зазначено у постанові від 22 квітня 2017 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року позов задоволено повністю. Постанову поліцейського роти 1 батальйону 3 УПП в м. Дніпро ДПП України Дмитриченка А.В. ЕАА 087732 від 22 квітня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті121 КпАП України та накладення штрафу скасовано. Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті121 КпАП України закрито.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем не надано доказів того, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КпАП України, а саме, надісланий суду відеофайл від 22 квітня 2017 року не містить доказів скоєння позивачем правопорушення, крім того, з дати відеозапису видно, що постанова складається на годину пізніше, ніж у ній вказано, а саме о 05-49, а не о 04-54-02, та не надано доказів того, що правопорушення скоєно у вказаний час.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані відсутністю доказів скоєння позивачем правопорушення. Такі висновки судів, на думку, скаржника не відповідають матеріалам справи та чинному законодавству. Такою позицією суди значно звузили поняття доказів, звівши його лише до відеофіксації моменту правопорушення та фактично позбавили співробітників поліції права фіксувати правопорушення за допомогою інших засобів, що суттєво суперечить встановленим у законі вимогам.

Скаржник вказує на те, що в даному випадку питання закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення віднесено до виключної компетенції органів Національної поліції України, суди задовольняючи позовні вимоги в частині закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення втрутилися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень.

Скаржник не заявив клопотання про розгляд справи за його участі.

Позиція інших учасників справи.

Заперечення на касаційну скаргу від позивача до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Від інших учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи за їх участі.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року.

15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду.

На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, дану касаційну скаргу разом з матеріалами адміністративної справи передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження К/9901/24543/18 (адміністративна справа 337/1408/17) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача -Шарапа В. М., суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року 705/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача ШарапиВ. М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21 жовтня 2019 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Постановою про адміністративне правопорушення ЕАА 087732, складеною відповідачем 22 квітня 2017 року відносно позивача, зазначено, що 22 квітня 2017 року о 04-54-02 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Daewoo Lanos номерний знак НОМЕР_1 в м. Дніпро по пров. Слобожанському біля буд. 27, здійснив проїзд на забороняючий знак 3.1 Рух заборонено, чим порушив п. 33 Правил дорожнього руху України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною першою статті 122 КпАП України, та постановою від 22 квітня 2017 року на нього накладено адміністративний штраф в сумі 255,00 грн.

Вважаючи протиправними дії та постанову відповідача позивач оскаржив її до суду.

Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин і розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Пунктом 5 частиною першою статті 213 КУпАП встановлено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, а саме, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 283 КУпАП, яка визначає зміст постанови про адміністративне правопорушення визначено, що у постанові мають міститися: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306 (далі - ПДР).

Пунктом 33 Правил дорожнього руху визначено, що дорожні знаки - це засоби організації дорожнього руху, які представляють собою стандартизовані графічні малюнки, що передають певні повідомлення учасникам дорожнього руху.

Згідно з п. 8.1 Правил дорожнього руху регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що Національна поліція України уповноважена через посадових осіб притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, за відсутність або ненадання посвідчення водія, а також у разі експлуатації автомобіля в якому не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

Верховний Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.

Відеоматеріали з місця події, що були надані відповідачем до матеріалів справи, досліджені судами попередніх інстанцій та є доказами в адміністративній справі, оскільки вони безпосередньо свідчать про наявність чи відсутність правопорушення.

Даний спір, згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), є спором фізичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення (акту індивідуальної дії).

Верховний Суд зазначає, що у справах про адміністративні правопорушення судом перевіряється правомірність рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким було здійснено притягнення особи до адміністративної відповідальності, та приймається відповідне рішення щодо правомірності/протиправності таких дій (бездіяльності) та наявності правових підстав для скасування вказаного рішення.

Як на доказ порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач посилався на дані, зафіксовані на відео з нагрудної камери поліцейського роти 1 батальйону 3 УПП в м. Дніпро ДПП України Дмитриченка Андрія Васильовича.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, і таке не спростовано відповідачем, що наданим відеозаписом не зафіксовано порушення позивачем правил дорожнього руху, а тільки складення та вручення працівником поліції постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про скасування оскаржуваної постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення, оскільки докази, на які посилався відповідач, не підтверджують постановленого позивачу у провину адміністративного правопорушення.

Інших доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення суди у цій справі не встановили, а суд касаційної інстанції, виходячи із наданих йому процесуальним законом повноважень, позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Отже, судами не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, висновки суду першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.

Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов