Постанова in case no. 755/1060/16-ц

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа 755/1060/16-ц

провадження 61-24064св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Воробйової І. А., Усика Г. І., Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Альфа-Банк ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство Альфа-Банк (далі - ПАТ АльфаБанк або Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 06 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Альфа-Банк (яке в подальшому перейменовано в ПАТ Альфа-Банк ) (далі - ЗАТ Альфа-Банк або Банк) та ОСОБА_1 укладений кредитний договір 490067454, за умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 23 599,59 дол. США, а ОСОБА_1 зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені в договорі, повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, неустойку та інші платежі. В забезпечення виконання зобов`язань 06 травня 2008 року між ЗАТ Альфа-Банк та ОСОБА_2 укладений договір поруки 490067454-П, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручилась за виконання позичальником обов`язків, що виникли на підставі основного договору. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, натомість позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував. У зв`язку із зазначеним станом на 06 грудня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 7 865,74 дол. США з яких: кредит - 1922,61 дол. США; проценти - 317,28 дол. США; пеня - 5 625,85 дол. США.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ПАТ Альфа-Банк виходячи з того, що про збільшення процентної ставки відповідачі не були повідомлені та між ПАТ Альфа-Банк і поручителем ОСОБА_2 не укладалася додаткова угода про зміну процентної ставки за користування кредитом.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ Альфа-Банк задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року скасовано в частині вирішення вимог ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 16 березня 2015 року та закрито провадження у справі в цій частині. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року в частині вирішення вимог ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Позовні вимоги ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованість за кредитним договором від 06 травня 2008 року 490067454, яка станом на 06 грудня 2015 року становить: 1 922,61 дол. США - заборгованість за кредитом, 317,28 дол. США - заборгованість за процентами, 25 000,00 грн - пеня. В іншій частині вимог ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Альфа-Банк 1 218,00 грн судового збору. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року в частині вирішення вимог ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 17 березня по 06 грудня 2015 року залишено без змін.

Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції з огляду на те, що в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитом, з якого вбачається, що за користування кредитом з 01 вересня 2008 року процентна ставка становила 16,5 % річних і до вересня 2014 року ОСОБА_1 належним чином виконував умови кредитного договору виходячи із підвищеної процентної ставки (а. с. 15), а вказані обставини свідчать, на думку апеляційного суду, що відповідач був повідомлений про підвищення Банком процентної ставки. У зв`язку з цим позивач надав належні та допустимі докази заборгованості ОСОБА_1 за кредитом у сумі 1 922,61 дол. США, процентами у сумі 317,28 дол. США та пенею. Оскільки вимоги Банку до поручителя вже були предметом розгляду Дніпровського районного суду м. Києва, який своїм рішенням від 24 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року, відмовив у задоволенні позову ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_2 і встановив, що її порука є припиненою, апеляційний суд дійшов висновку, що провадження у справі про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості станом на 16 березня 2015 року має бути закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції станом на дату розгляду судами попередніх інстанцій справи, далі - ЦПК України 2004 року), а про стягнення з неї заборгованості за період з 17 березня по 06 грудня 2015 року - рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову має бути залишено без змін.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у квітні 2017 року засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник зазначає, посилаючись на фактичні обставини справи, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції з огляду на те, що письмово ОСОБА_1 не було повідомлено про підвищення Банком процентної ставки, у відповідь на письмове прохання ОСОБА_1 надіслати докази повідомлення йому про збільшення процентної ставки із ПАТ Альфа-Банк було отримано лише лист, але ні конверта із відповідним штемпелем, ні копії зворотного повідомлення із підписом ОСОБА_1 прикладено не було; про підвищення процентної ставки не було повідомлено і поручителя за договором - дружину ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), що є порушенням пункту 5.4 договору поруки; із сплачених заявником сум на погашення заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 сплачував кредит без будь-якої прив`язки до підвищення процентної ставки залежно від своїх можливостей; копії квитанцій, наявні в матеріалах справи, підтверджують той факт, що позичальник не міг знати про зміну процентної ставки, оскільки в них не зазначається сума з урахуванням збільшеної процентної ставки, оригінали квитанцій свідчать, що ОСОБА_5 кожного місяця протягом 2008-2014 року, 5-го або 6-го числа місяця, сплачував кошти у обсязі, визначеному договором; Банком було порушено вимоги частини першої статті 651 ЦК України, частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів , Правила надання банками інформації щодо кредитування, затверджені постановою Правління Національного банку від 10 травня 2007 року 168; кредитор за умовами кредитного договору зобов`язаний повідомити позичальника про намір підвищити процентну ставку не пізніше ніж за десять днів до дати початку її застосування, а також запропонувати для укладення відповідну додаткову угоду. Заявник в обґрунтування своєї позиції також посилається на рішення Дніпровського районного м. Києва від 24 червня 2015 року у справі 755/7677/15-ц, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року.

Від інших учасників справи не надходило заперечень на касаційну скаргу представника ОСОБА_1

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року, витребувано матеріали справи із Дніпровського районного суду м. Києва, надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 травня 2008 року між ЗАТ Альфа-Банк , правонаступником якого є ПАТ Альфа-Банк , та ОСОБА_1 укладений кредитний договір 490067454. За умовами договору Банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 23 599,59 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних, строком до 06 травня 2015 року, для придбання транспортного засобу.

Пунктом 3.4 кредитного договору передбачено, що в разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов`язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, позичальник зобов`язаний сплатити Банку пеню від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 6.2 укладеного між ЗАТ Альфа-Банк і ОСОБА_1 кредитного договору Банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом в разі зміни ситуації на світових фінансових ринках або на фінансовому ринку України, облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів, змін у чинному законодавстві тощо. Сторони домовились, що такі обставини вважаються подіями, що не залежать від волі сторін договору та мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Банку. Зміна розміру процентів за користування кредитом здійснюється за правилом, відповідно до якого процентна ставка підвищується в разі підвищення вартості кредитних ресурсів. Про зміну розміру процентної ставки за кредитом та внесення у зв`язку з цим змін у додаток 1 до договору Банк повідомляє позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника, зазначену в розділі 1 договору. У зв`язку із зміною процентної ставки в разі настання події, незалежної від волі сторін, позичальник цим надає свою згоду на внесення змін до додатку 1 до договору та викладення додатку 1 у новій редакції. Сторони погоджуються, що оновлений додаток 1 набуває чинності з дати зміни розміру процентної ставки. Оновлений розрахунок сукупної вартості кредиту та графік платежів за кредитом, який скасовує попередній і стає невід`ємною частиною договору, позичальник отримує в Банку самостійно. Банк не має права змінювати процентну ставку за кредитом у зв`язку із зміною кредитної політики Банку.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором 06 травня 2008 року між ЗАТ Альфа-Банк та ОСОБА_2 укладений договір поруки.

Відповідно до пункту 5.4 договору поруки у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за основним договором передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення.

З 01 вересня 2008 року Банком в односторонньому порядку підвищено процентну ставку за користування кредитом до 16,5 % річних.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої зобов`язання за кредитним договором, 13 січня 2016 року ПАТ Альфа-Банк звернулося з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості, яка відповідно до наданих Банком розрахунків станом на 06 грудня 2015 року становить 7 865,74 дол. США, з яких: кредит - 1 922,61 дол. США; проценти - 317,28 дол. США; пеня - 5 625,85 дол. США.

ПАТ Альфа-Банк звертався до суду з позовом про стягнення з поручителя ОСОБА_2 наявної станом на 16 березня 2015 року заборгованості за кредитним договором від 06 травня 2008 року 490067454, укладеним між ЗАТ Альфа-Банк і ОСОБА_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ Альфа-Банк було відмовлено з тих підстав, що без згоди поручителя ОСОБА_2 Банком був підвищений розмір процентної ставки за кредитом. Доказів направлення повідомлення про підвищення розміру процентної ставки за кредитним договором на адресу ОСОБА_2 або підписання з нею відповідної додаткової угоди до договору поруки станом на 2008 рік у матеріалах справи 755/7677/15-ц немає. У справі 755/7677/15-ц ОСОБА_1 є третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору, в апеляційному порядку рішення суду не оскаржував.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Порядок зміни розміру процентів за користування кредитом передбачений пунктом 6.2 кредитного договору від 06 травня 2008 року 490067454.

Надавши Банку право в односторонньому порядку змінювати розмір процентів, сторони узгодили процедуру зміни процентної ставки, а саме: у випадку прийняття кредитором такого рішення Банк повинен повідомити позичальника за сім днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника, зазначену в розділі 1 договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом положень частини першої статті 651 та частини третьої статті 653 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковими для виконання сторонами.

Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Установлено, що ПАТ Альфа-Банк з 01 вересня 2008 року змінив процентну ставку за кредитним договором від 06 травня 2008 року 490067454 з 14,5 % до 16,5 % річних.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок M ), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім`ї за умови пред`явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо), дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року у справі 6-57цс12, від 30 листопада 2016 року у справі 6-82цс16, від 11 жовтня 2017 року у справі 6-1374цс17 та постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року справа 761/37819/15-ц.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року 14 Про судове рішення у цивільній справі , у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на викладене, висновок апеляційного суду, що відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про підвищення Банком процентної ставки, оскільки до вересня 2014 року позичальник належним чином виконував умови кредитного договору виходячи із підвищеної процентної ставки є необґрунтованим.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, зокрема не врахував правильний висновок суду першої інстанції про недотримання Банком процедури повідомлення ОСОБА_1 про підвищення в односторонньому порядку розміру процентної ставки згідно з вимогами пункту 6.2 кредитного договору від 06 травня 2008 року 490067454, та чи дійсно ОСОБА_1 має заборгованість перед ПАТ Альфа-Банк за цим договором з урахуванням здійснених ним платежів.

Відповідно в цій частині доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

У силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені апеляційним судом, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення у цій частині.

Згідно з пунктами 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Отже, вирішуючи спір, у порушення статей 212-214, 316 ЦПК України 2004 року, апеляційний суд не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог стосовно позичальника, не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог із зазначених у рішенні підстав.

Таким чином, під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене , з`ясувати, чи дійсно існувала заборгованість позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 06 грудня 2015 року виходячи із процентної ставки у розмірі 14,5 % річних, починаючи з 01 вересня 2008 року, та здійснених ОСОБА_1 платежів за укладеним з Банком кредитним договором, вирішити справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати належну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення.

При цьому суд апеляційної інстанції, на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, враховуючи рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2015 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року, яким у задоволенні позову ПАТ Альфа-Банк до поручителя ОСОБА_2 відмовлено та встановлено, що її порука вважається припиненою відповідно до вимог статті 559 ЦК України, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в частині вирішення вимог Банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 16 березня 2015 року та залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог Банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 17 березня по 06 грудня 2015 року.

Відповідно оскаржуване рішення апеляційного суду в частині щодо поручителя ОСОБА_2 залишається Верховним Судом без змін.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково; рішення апеляційного суду скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 06 травня 2008 року 490067454 , а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 06 травня 2008 року 490067454 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. А. Воробйова

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик

В. В. Яремко