Постанова in case no. 337/3816/16-а

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2019 року

Київ

справа 337/3816/16-а

адміністративне провадження К/9901/17394/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу 337/3816/16

за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції Бєдая Олександра Віталійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 25 листопада 2016 року, прийняту в складі головуючого судді Котляра А.М., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Лукманової О.М., суддів Божко Л.А., Кругового О.О.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції Бєдая Олександра Віталійовича (далі - інспектор Бєдай О.В., відповідач), в якому просив:

1.1. скасувати постанову від 30.09.2016 серії АР 045981 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що 30.09.2016, керуючи автомобілем HYUNDAI MATRIX з номерним знаком НОМЕР_1 , був зупинений інспектором патрульної поліції Бєдаєм О.В., яким винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

2.1. У вказаній постанові зазначено, що позивач не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2., а саме: здійснив проїзд перехрестя без зупинки.

2.2. ОСОБА_1 уважає вказану постанову безпідставною та винесеною з порушенням порядку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки Правил дорожнього руху не порушував.

2.3. Позивач указав, що дорожній знак 2.2. Проїзд без зупинки заборонено по вулиці Дніпровські зорі, 1 в місті Запоріжжі, за порушення вимог якого його притягнуто до адміністративної відповідальності, установлений з порушенням вимог Правил дорожнього руху і національного стандарту, був частково закритий гілками дерев, унаслідок чого він його не бачив.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. 30 вересня 2016 року відповідачем стосовно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення серії АР 045981, якою ОСОБА_1 визнано винним за частиною першою статті 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

4. У постанові зазначено, що 30.09.2016 о 16 год 30 хв у місті Запоріжжі по вулиці Дніпровські зорі, 1, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем HYUNDAI MATRIX з номерний знаком НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2. Проїзд без зупинки заборонено , а саме: здійснив проїзд перехрестя без зупинки.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

5. Постановою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 25 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, є доведеною та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

6.1. Суд першої інстанції зазначив, що позивач не заперечував факту невиконання ним вимог знаку 2.2., а саме: проїзду без зупинки.

6.2. Доводи позовної заяви про невідповідність розташування дорожнього знака 2.2. вимогам національного стандарту (далі - ДСТУ) суд першої інстанції відхилив, посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів підтвердження цього.

6.3. Також суд першої інстанції зазначив, що позивач, обґрунтувавши свій позов тим, що дорожній знак 2.2. по вулиці Дніпровські зорі в місті Запоріжжі встановлений з порушення вимог державних стандартів, не зазначив про те, чи це вплинуло на виконання ним вимог указаного знаку.

7. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, залишаючи постанову Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 25 листопада 2016 року без змін, погодився з висновками суду першої інстанції та додатково зазначив, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписом.

8. Суд апеляційної інстанції указав, що відеозаписом зафіксовано пояснення позивача, згідно з якими, він не заперечує факту вчинення ним адміністративного правопорушення.

9. Відхиляючи доводи апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції зазначив, що знак пріоритету STOP (напис знаходиться на червоному фоні) фізично видно з проїзної частини, а тому позивач зобов`язаний був виконати його вимоги.

10. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що знаходження вказаного дорожнього знаку в місці росту дерев і кущів не позбавляє водія обов`язку слідкувати за розміщенням знаків і виконувати їхні вимоги за умови знаходження в зоні бачення.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

12. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

12.1. 07 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

12.2. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В.М., суддям Бевзенку В.М., Данилевич Н.А.

12.3. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 11 червня 2019 року 705/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

12.4. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

13. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

14. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

14.1. Так, позивач указує, що, звертаючися до суду з позовною заявою, не заперечував факту проїзду перехрестя без зупинки. Водночас ОСОБА_1 зазначав, що не бачив дорожній знак у зв`язку з тим, що він знаходився в кущах і був закритий гілками дерев.

14.2. Відповідно до розділу 33 Дорожні знаки Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306 (далі - ПДР), якщо безпосередньо перед перехрестям установлено знак 2.2, то йому повинен передувати знак 2.1 з додатковою табличкою 7.1.2.

14.3. Проте дорожній знак 2.2. Проїзд без зупинки заборонено по вулиці Дніпровські зорі, 1 в місті Запоріжжі встановлений з порушенням вимог ПДР та ДСТУ, оскільки йому не передує знак 2.1. з додатковою табличкою 7.1.2.

14.4. Також позивач наголошує, що ПДР вимагають, щоб дорожні знаки розміщувалися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху, вони не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

14.5. Однак указаний дорожній знак зазначеним вимогам не відповідав, оскільки був закритий кущами та гілками дерев, що позбавляло позивача можливості його побачити.

14.6. Водночас указані обставини судами першої та апеляційної інстанцій були залишені без уваги.

14.7. ОСОБА_1 звертає увагу суду касаційної інстанції на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач у позовній заяві не зазначав про невиконання вимог дорожнього знаку 2.2., пояснюючи це тим, що знак установлено з порушенням вимог ПДР і національного стандарту, оскільки це не відповідає дійсності.

14.8. Також позивач, посилаючись на положення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) зазначив, що суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку, зазначивши, що жодних доказів про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення до суду не надано, оскільки обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення покладений саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

15. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

16. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

20. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться у межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

21. Статтею 245 КУпАП установлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

22. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

23. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

24. Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

25. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року 580-VIII "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

26. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року 3353, установлений ПДР.

27. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

28. Відповідно до пункту 8.2 -1 ПДР дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

28.1. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

28.2. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

28.3. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

28.4. Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

28.5. Аналогічні вимоги до встановлення дорожніх знаків закріплені в підпункті 10.1.1 Національного стандарту України "Безпека дорожнього руху. ЗНАКИ ДОРОЖНІ. Загальні технічні умови. Правила застосування. ДСТУ 4100-2014" (далі - ДСТУ 4100-2014).

29. Підпунктом 8.4.(б) ПДР визначено, що знаки пріоритету встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.

30. Відповідно до підпункту 2.2 пункту 33.2 Знаки пріоритету розділу 33 ПДР Проїзд без зупинки заборонено , дорожній знак 2.2 забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

31. Згідно з пунктом 2 Знаки пріоритету розділу 33 ПДР знаки 2.1-2.3, 2.5 і 2.6 встановлюються безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги, крім того, знак 2.3 на початку, а знак 2.4 - у кінці головної дороги. Знак 2.3 з табличкою 7.8 обов`язково повторюється перед перехрестям, на якому головна дорога змінює свій напрямок.

31.1. Якщо безпосередньо перед перехрестям установлено знак 2.2, то йому повинен передувати знак 2.1 з додатковою табличкою 7.1.2.

31.2. Якщо знак 2.2 установлений перед залізничним переїздом, що не охороняється та не обладнаний світлофорною сигналізацією, водій повинен зупинитися перед стоп-лінією, а за її відсутності - перед цим знаком.

32. Згідно з пунктом 7.1.2. Таблички до дорожніх знаків розділу 33 ПДР табличка 7.1.2 позначає відстань від знака 2.1 до перехрестя в тому разі, коли безпосередньо перед перехрестям установлено знак 2.2.

VI. Позиція Верховного Суду

33. Суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

35. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Суд керується таким.

36. Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона. Адміністративне правопорушення може мати місце лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.

37. Так, об`єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення.

38. Суб`єкт правопорушення - це деліктоздатна фізична, яка вчинила правопорушення та відповідає вимогам до суб`єкта правопорушення, встановленим КУпАП для конкретного адміністративного правопорушення (вік, перебування на певній посаді, керування транспортним засобом тощо).

39. Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення - це психічна сфера діяльності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у зв`язку з вчиненням ним суспільно небезпечного діяння. Елементи суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення можуть бути обов`язковими (вина) або факультативними (мотив, мета).

39.1. Вина - це свідоме, вольове відношення суб`єкта до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і до настання його наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

40. За змістом статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

41. Ураховуючи положення статей 7, 9, 245, 251, 280 КУпАП, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Водночас важливим є дотримання посадовою особою порядку притягнення до адміністративної відповідальності, установленого КУпАП.

42. Суд під час розгляду справи, зокрема щодо правомірності рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинен перевірити чи були вчинені позивачем відповідні дії, що стали підставою для прийняття такого рішення, та чи є підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності. Дотримання посадовою особою порядку притягнення до адміністративної відповідальності є важливою складовою дотримання прав особи, яка притягається до відповідальності, а тому також має бути оцінена судом.

43. Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися викладеного, однак не в повному обсязі з огляду на таке.

44. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_1 заперечував учинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

45. Позивач, зазначаючи про відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності, дійсно не заперечував факту проїзду без зупинки перехрестя, перед яким установлено дорожній знак 2.2., водночас наголошував на тому, що не бачив указаний знак, оскільки він знаходився в кущах і був закритий гілками дерев.

46. Також позивач зазначав, що дорожній знак 2.2. Проїзд без зупинки заборонено по вулиці Дніпровські зорі, 1 в місті Запоріжжі, за порушення вимог якого його притягнуто до адміністративної відповідальності, установлений з порушенням вимог ПДР та ДСТУ, а саме: перед ним не встановлено знак 2.1 з додатковою табличкою 7.1.2.

46.1. Отже, позивач указував на неналежну організацію дорожнього руху на вказаному перехресті, що стало причиною невиконання ним вимог указаного дорожнього знака.

46.2. Тобто ОСОБА_1 фактично заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

47. Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір у цій справі, виходили з того, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом, наданим відповідачем, оскільки на ньому зафіксовано складання постанови про адміністративне правопорушення, під час якого позивач не заперечує факту вчинення правопорушення.

47.1. Водночас додані до позовної заяви фотографії спростовують доводи позивача про те, що він не бачив дорожній знак 2.2, оскільки з них убачається, що вказаний знак установлений на правому узбіччі дороги, а інформація на ньому є добре видною.

47.2. Також суди зазначили, що позивачем не надано належних доказів розташування дорожнього знака 2.2. Проїзд без зупинки заборонено з порушенням вимог ПДР та ДСТУ.

48. Таким чином, судами попередніх інстанцій не надано оцінку доводам позивача щодо неналежної організації дорожнього руху, зокрема встановлення дорожнього знаку 2.2. з порушенням вимог ПДР.

49. Як убачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви, на підтвердження викладених у ній доводів, додано чорно-білі фотографії дорожнього знаку 2.2. зроблені з різних ракурсів і з різної відстані.

49.1. Указані фотографії, на переконання позивача, підтверджують розміщення вказаного дорожнього знака таким чином, який не забезпечує учасникам дорожнього руху можливості його добре бачити, а також те, що він закритий від учасників руху перешкодою у вигляді кущів і дерев. Позивач стверджує, що вказаний дорожній знак не видно з тієї відстані, яка відповідно до вимог ПДР повинна забезпечити можливість виконання його вимог (знаку) учасниками дорожнього руху.

50. Проте суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку наявним у справі доказам, не оцінили їх крізь призму доводів позивача та в сукупності з обставинами вчинення правопорушення, а також не зазначили, яка саме фотографія є належним доказом вини позивача в учиненні адміністративного правопорушення.

51. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено чи дотримано відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачений статтею 280 КУпАП обов`язок з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні.

52. Статтею 77 КАС України встановлено, що в справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Аналогічні положення були закріплені і в частині другій статті 71 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій).

53. Суд звертає увагу, що саме відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність прийнятого ним рішення.

54. Отже, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки вказаним обставинам, водночас дійшли помилкового висновку про обов`язок позивача доводити відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

55. Згідно з частиною першою статті 69 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

56. Частиною першою статті 70 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

57. Частинами третьою, четвертою зазначеної статті встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

58. Відповідно до частин третьої-шостої статті 71 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов`язку і витребовує необхідні докази.

58.1. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази в справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали.

58.2. Суд може збирати докази з власної ініціативи.

58.3. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

59. Відповідно до статті 86 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

60. З огляду на норми статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

61. Судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд уважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд урахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

62. Водночас судами попередніх інстанцій не надано оцінку вказаним обставинам, не досліджено організацію дорожнього руху на ділянці дороги, на якій встановлений дорожній знак 2.2., за порушення вимог якого позивача притягнуто до відповідальності, та не надано оцінку доказам з урахуванням конкретних обставин дорожньої-транспортної ситуації за участю позивача та зазначених правових норм. Судами попередніх інстанцій не встановлено чи розкрита відповідачем суб`єктивна сторона правопорушення, а саме: чи вплинула організація дорожнього руху та інші обставини, які не залежали від позивача, на дотримання ним вимог ПДР.

63. Викладене в сукупності дає підстави для висновку Суду про недотримання судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування усіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

64. Однак суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві встановлення обставин і додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

65. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

66. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

VII. Судові витрати

67. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

68. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

69. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

70. Постанову Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 25 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Хортицького районного суду міста Запоріжжя.

71. Судові витрати розподілу не підлягають.

72. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко