Постанова in case no. 138/2008/14-к

Постанова

Іменем України

17 вересня 2019 року

м. Київ

судова справа 138/2008/14-к

провадження 51-8896км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

засудженого ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 ,

захисників ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_7 ,

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_8 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12014020220000254, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.~Вила Ярузькі Чернівецького району Вінницької області, без певного місця проживання, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 12 березня 2012 року

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 04 квітня 2014 року після відбуття строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 червня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років і з конфіскацією майна, яке є його власністю.

За цим вироком також засуджено ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 187 КК України , судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 100~000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_6 у строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 05 червня 2015 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Початок строку відбування покарання прийнято обчислювати з~05~червня 2015 року.

Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 26 червня 2018 року змінив указаний вирок у частині призначення покарання. Постановив вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.

У решті вирок районного суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він 11 квітня

2014 року близько 02:00 за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , маючи умисел на вчинення розбійного нападу з метою заволодінням чужим майном, проникли до будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_11 , 1932~року народження, де зв`язали останнього та його дружину ОСОБА_12 , 1937 року народження, погрожуючи при цьому застосувати фізичне насильство, небезпечне для їх життя, яке надалі застосував ОСОБА_6 до потерпілого ОСОБА_11 шляхом нанесення останньому кількох ударів кулаком по~~голові, заподіявши цим легких тілесних ушкоджень, після чого заволоділи грошовими коштами на суму 100~000~грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він просить скасувати судові рішення щодо нього, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1

ст. 284 КПК України. Вважає, що його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за який його засуджено, не~доведено, оскільки доказів скоєння ним цього злочину, в матеріалах провадження немає. Вказує на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені в ході судового розгляду, який, на думку ОСОБА_6 , проведено неповно та однобічно. Зазначає, що деякі судові засідання в суді першої інстанції проводилися без участі обвинувачених та їх захисників. Також вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув провадження незаконним складом суду, оскільки головуючий суддя ОСОБА_13 вже брала участь у розгляді іншого кримінального провадження щодо нього.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_14 підтримав свою касаційну скаргу частково та, посилаючись на зазначені у ній порушення допущені судами першої та другої інстанції, просив скасувати постановлені щодо нього судові рішення та призначити новий розгляд провадження у суді першої інстанції.

Захисник ОСОБА_7 підтримав касаційну скаргу засудженого зі зміненими вимогами та просив її задовольнити.

Захисник засудженої ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_8 вважав, що вимоги засудженого ОСОБА_15 є обґрунтованими.

Прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

У поданій касаційній скарзі засуджений, крім іншого, не погоджується зі встановленими фактичними обставинами кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду, тоді як їх перевірки в силу статей 433 , 438 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.

Разом із тим, як убачається з матеріалів провадження, висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, є~обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з додержанням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до~ст.~94 вказаного Кодексу.

Зокрема, такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі аналізу показань потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та даних, що містяться:

у протоколі прийняття заяви від ОСОБА_11 про вчинений злочин

від 11 квітня 2014~року; у протоколі огляду місця події з фототаблицею

від 11 квітня 2014 року; у~протоколі від 13 квітня 2014 року про пред`явлення особи для впізнання, в ході якого потерпіла ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_9 як одного з осіб, котрі 11~квітня 2014 року вчинили напад на неї та на її чоловіка; у рапорті заступника начальника сектору карного розшуку

від 11 квітня 2014 року, в якому вказується на виведення виявлених біля будинку потерпілих слідів взуття до будинку ОСОБА_10 ; у рапорті начальника ВКР Могилів-Подільського МВ УМВС України у~Вінницькій області, в якому зазначається, що 12 квітня 2014 року о 05:00 ОСОБА_6 телефонував ОСОБА_9 (т. 2 а. с. 155); у протоколі від 17 квітня 2014 року про проведення слідчого експерименту, в ході якого ОСОБА_9 розповів та~показав, як він разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_10 вчиняли розбійний напад на ОСОБА_11 та його дружину; а також на підставі аналізу даних, що містяться у висновках судово-медичних експертиз та в інших наведених у~вироку доказах.

Показання потерпілих та свідків є логічними та узгоджуються між собою, підтверджуються іншими належними доказами у кримінальному провадженні. ~Причин обмовляти потерпілою ОСОБА_12 засудженого ОСОБА_6 не~було встановлено, а~тому суд не мав підстав не довіряти показанням, які~потерпіла надала суду.

Дослідивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, оцінивши їх~~в~~аспекті ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості та~~достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що зібрані докази в сукупності та взаємозв`язку доводять факт вчинення засудженим ОСОБА_6 нападу на ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , поєднаного з проникненням у їх житло з метою заволодіння майном останніх.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів додержання судом вимог статей~91, 94 КПК України та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при юридичній оцінці діяння, в касаційній скарзі не наведено.

Також у результаті перевірки матеріалів провадження не встановлено даних, які би підтверджували твердження засудженого про фальсифікацію доказів у~кримінальному провадженні.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи у касаційній скарзі засудженого про допущення істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а саме про проведення деяких судових засідань у суді першої інстанції без участі обвинувачених та їх захисників, є~безпідставними.

Як убачається з матеріалів провадження, розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 по суті пред`явленого їм~обвинувачення проводився у Жмеринському міськрайонному суді Вінницької області за участю останніх та участю їх захисників.

05 листопада 2015 року під час судового розгляду кримінального провадження у~~Жмеринському міськрайонному суді Вінницької області ОСОБА_6 було тимчасово видалено із зали судових засідань, як порушника, в порядку передбаченого ст. 330 КПК України та цього ж дня було повернуто. При цьому розгляд кримінального провадження за відсутності ОСОБА_6 здійснено за~участю його захисника ОСОБА_26 .

Крім того, 10 листопада 2015 року ОСОБА_6 було ознайомлено зі~звукозаписом судового засідання від 05 листопада 2015 року.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а саме порушень вимог пунктів 3, 4 частини 2 статті 412 КПК України, при перевірці матеріалів провадження, колегія суддів касаційного суду не встановила.

Також у ході перевірки матеріалів справи не підтвердились і доводи засудженого про незаконність складу суду, який розглядав справу в суді апеляційної інстанції.

Дійсно, як видно з матеріалів провадження, суддя, яка була головуючим у складі колегії суддів апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується засудженим, брала участь у розгляді апеляційних скарг на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 січня 2017 року щодо ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 3 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участь у~цьому~ж~провадженні в судах першої та касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки головуючий суддя ОСОБА_13 брала участь у апеляційному розгляді іншого кримінального провадженні щодо

ОСОБА_6 , то доводи засудженого про незаконність складу апеляційного суду є безпідставними.

Як убачається з матеріалів провадження та технічного запису судового засідання Апеляційного суду Вінницької області від 26 червня 2018 року, ОСОБА_6 та його захисник відмовилися від апеляційних вимог, зазначених в апеляційній скарзі засудженого, та просили лише пом`якшити призначене ОСОБА_6 покарання.

При цьому ОСОБА_6 повністю визнав себе винуватим у вчиненні злочину, за який його засуджено, та щиро розкаявся у вчиненому.

Апеляційний суд, ураховуючи позицію засудженого ОСОБА_6 та його захисника, призначив останньому покарання відповідно до вимог закону в межах санкції статті, яка передбачає вчинення злочину, за який його було засуджено. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Підстав вважати призначене ОСОБА_6 покарання несправедливим, через його суворість чи підстав для його пом`якшення колегія суддів не~вбачає.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б~безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, колегія суддів не встановила, а тому підстави для задоволення касаційної скарги засудженого відсутні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2016~року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 червня

2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення,

є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

~

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~~~ ~~~ ~~~~~ ~~~~ ОСОБА_3