Постанова in case no. 910/14672/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року

м. Київ

Справа 910/14672/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача-1 - Титикала Р. С. (дов. від 08.01.2019),

позивача-2 - Титикала Р. С., Костіна І. П. (дов. від 20.09.2017),

відповідача-1 - Піонтковської А. О. (дов. від 12.07.2019),

відповідача-2 - Побережник А. О. (дов. від 13.09.2019),

відповідача-3 - Пасенюка К. О. (дов. від 18.04.2018),

третьої особи - Піонтковської А. О. (дов. від 08.07.2019),

розглянув касаційну скаргу органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-М"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 (суддя Пінчук В. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 (судді: Скрипка І. М. (головуючий), Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) у справі

за позовом: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-М",

2) органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1"

до : 1) Київської міської ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віліма-95",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Діамант Хол",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання недійсним рішення.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-М" (далі - ТОВ "Сервіс-М") та орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" звернулися до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Київської міської ради (далі - КМР), Товариства з обмеженою відповідальністю "Віліма-95" (далі - ТОВ "Віліма-95"), Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Діамант Хол" (далі - ТОВ "БЦ Діамант Хол") про визнання недійсним рішення КМР "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Віліма-95" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу на АДРЕСА_1" від 06.10.2011 337/6553 (далі - рішення КМР).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюване рішення КМР прийнято із порушенням норм чинного законодавства та порядку продажу земельних ділянок комунальної власності, у зв`язку із чим таке рішення має бути визнано недійсним.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у задоволенні позову відмовлено, зважаючи на таке:

- здійснюючи продаж земельної ділянки, КМР діяла відповідно до вимог чинного законодавства, порядок здійснення такого продажу порушено не було;

- недоведеними є твердження позивачів про те, що спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення;

- ТОВ "Віліма-95" набуло право придбати у власність спірну земельну ділянку не на конкурентних засадах, без проведення земельних торгів з огляду на набуття права власності на нерухоме майно (гараж) за договором купівлі-продажу від 02.07.2010;

- дотримання чи порушення ТОВ "БЦ Діамант Хол" із початку здійснення у 2016 році будівництва вимог спеціалізованих норм законодавства у частині дотримання техніки пожежної безпеки жодним чином не може свідчити про наявність чи відсутність порушень КМР порядку виділення та продажу спірної земельної ділянки ТОВ "Віліма-95" у 2011 році, оскільки ТОВ "БЦ Діамант Хол" не виступало учасником відносин із набуття у власність цієї земельної ділянки на підставі оспорюваного рішення КМР;

- ТОВ "Сервіс-М" не є власником багатоквартирного будинку, розташованого на вул. Круглоуніверситетській, 4-Б у Печерському районі міста Києва, та не утримує цей будинок за договором із його власником, тому не має жодних прав, які могли би бути порушені відповідачами.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 скасовано в частині розгляду позову до ТОВ "БЦ Діамант Хол", у цій частині закрито провадження у справі, в іншій частині зазначене судове рішення залишено без змін.

5. Постанову в частині скасування рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що оспорюване рішення не є правовстановлюючим документом для ТОВ "БЦ Діамант Хол", товариство не є учасником земельних відносин із набуття у власність відповідної земельної ділянки на підставі оспорюваного рішення, що свідчить про безпідставність заявлених вимог у цій справі до зазначеного товариства, що було підставою для припинення провадження у частині вимог до ТОВ "БЦ Діамант Хол" згідно з пунктом 1-1 статті 80 ГПК України (у редакції, чинній на дату ухвалення рішення судом першої інстанції).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" і ТОВ "Сервіс-М" просять скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду, позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, представник позивачів зазначив про неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статей 120, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 75, 134 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та наголосив, що:

1) право власності на площу спірної земельної ділянки, не розташованої під об`єктом нерухомості, ТОВ "Віліма-95" могло набути лише на конкурентних засадах;

2) на момент прийняття оспорюваного рішення КМР не зареєструвала права користування земельною ділянкою площею 0,0150 га за попереднім власником нерухомості, розміщеної на земельній ділянці, в установленому законом порядку (стаття 120 ЗК України);

3) спірна земельна ділянка перейшла у власність ТОВ "Віліма-95" не для обслуговування гаражу, а для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу;

4) суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про неправильне обрання позивачами способу захисту свого права;

5) суди попередніх інстанцій не врахували обставин, установлених у рішенні господарського суду у справі 910/4805/16, що набрало законної сили, які (обставини) не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи з огляду на положення частини 4 статті 75 ГПК України;

6) суд апеляційної інстанції безпідставно закрив провадження в частині позову до ТОВ "БЦ Діамант Хол", оскільки товариство на теперішний час є власником спірної земельної ділянки.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. ТОВ "Віліма-95" і ТОВ "БЦ Діамант Хол" у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Як установили суди попередніх інстанцій, 02.07.2010 ТОВ "Віліма-95" придбало у ОСОБА_1 нерухоме майно (гараж), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

10. Із метою встановлення площі та конфігурації земельної ділянки, на якій розташовано нерухоме майно (гараж) загальною площею 31,40 м 2 , і частини ділянки, необхідної для обслуговування цього нерухомого майна (гаражу), на замовлення ТОВ "Віліма-95" було виготовлено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Віліма-95" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу на АДРЕСА_1".

11. 06.10.2011 КМР прийняло рішення "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Віліма-95" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу на АДРЕСА_1", за змістом якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Віліма-95" для будівництва та обслуговування торговельно-виставкового залу на АДРЕСА_1, погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, затверджено її вартість і вирішено продати ТОВ "Віліма-95" земельну ділянку площею 0,0150 га, а також затверджено умови продажу зазначеної земельної ділянки.

12. 16.12.2011 між КМР і ТОВ "Віліма-95" на виконання рішення КМР було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0150 га, кадастровий номер 8000 000 000:76:034:0009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. 16.12.2011 і зареєстрований у реєстрі за 584.

13. На підставі рішення КМР і договору купівлі-продажу земельної ділянки Головне управління земельних ресурсів КМР (Київської міської державної адміністрації) 12.07.2012 видало державний акт серії НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку площею 0,0150 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу, розташованого на АДРЕСА_1.

Цей акт зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за 02-8-00357.

14. 28.08.2012 між ТОВ "Віліма-95" (продавець) і ТОВ "БЦ Діамант Хол" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець продав, а покупець купив належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0150 га, кадастровий номер 8000000000:76:034:0009, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво, експлуатація та обслуговування торговельно-виставкового залу.

Цей договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О. Р. 28.08.2012 і зареєстровано у реєстрі за 1987.

Позиція Верховного Суду

15. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

16. Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

17. Згідно зі статтею 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

18. Статтею 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" передбачено, що обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок історико-культурного призначення.

19. Відповідно до частин 4, 5 статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" позитивні висновки державної експертизи щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією; реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

20. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі 910/4805/16 за позовом заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, ТОВ "Віліма-95", ТОВ "БЦ Діамант Хол", треті особи: ТОВ "Сервіс-М", Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та державного акта на право власності встановлено, що згідно із земельно-кадастровою інформацією (дані за формою 6-зем) спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення (графа 81).

21. Колегія суддів погоджується із доводами позивачів, викладеними у касаційній скарзі (підпункт 5 пункту 7 цієї постанови), що під час розгляду справи 910/14672/17, суд першої інстанції всупереч положенням частини 3 статті 35 ГПК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції (аналогічні положення наведено у частині 4 статті 75 ГПК України у чинній редакції), не врахував обставин, установлених судовим рішенням у справі 910/4805/16, яке набуло законної сили, де предметом розгляду були аналогічні вимоги до відповідачів і досліджувалися питання дотримання законодавчих вимог при прийнятті рішення КМР.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, не надали оцінки обставинам справи 910/4805/16 із точки зору їх преюдиційності для справи 910/14672/17.

22. Верховний Суд також не може погодитися із висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачами обставин щодо наявності у них прав, які підлягають захисту, у зв`язку з відсутністю доказів (відповідних правовстановлюючих документів) на підтвердження наявності права на спірну земельну ділянку, яку вони вважають прибудинковою територією житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1.

Так, зважаючи на те, що згідно зі спірним рішення КМР передала земельну ділянку ТОВ "Віліма-95" не для обслуговування та експлуатації наявного нежитлового приміщення (гаражу), а для здійснення нового будівництва торговельно-виставкового залу, колегія суддів не виключає, що наведене може свідчити про порушення прав мешканців сусідніх будинків, адже земельна ділянка, надана для будівництва, безпосередньо межує із житловим будинком, розташованим на АДРЕСА_1.

23. Суди попередніх інстанцій також не надали правової оцінки доводам позивачів щодо необхідності захисту їх соціально-культурних прав з посиланням на занесення постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 928 культурного шару району стародавнього Києва (Кловське урочище між вулицями Круглоуніверситетською, Інститутською, Богомольця та Кловським узвозом) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як об`єкту культурної спадщини національного значення.

За змістом статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першої статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Відповідно до статті 53 та статті 54 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

24. Аргументи скаржників, викладені у підпунктах 1 - 3 пункту 7 цієї постанови, стосовно допущення КМР порушень порядку виділення і продажу земельної ділянки шляхом прийняття оспорюваного рішення (продаж земельної ділянки не на конкурентних засадах, без обов`язкового проведення державної експертизи проекту та із порушенням вимог містобудівного законодавства, без урахування громадських інтересів) колегія суддів вважає слушними з огляду на висновки, викладені у судових рішеннях у справі 910/4805/16.

25. Колегія суддів також погоджується з доводами позивачів (підпункт 4 пункту 7 цієї постанови) про необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо обрання позивачами неправильного способу захисту свого права, адже розгляд позову про визнання недійсним спірного рішення ради без заявлення вимоги про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі зазначеного рішення щодо права користування земельною ділянкою, вплине на законність таких документів та відновить порушені права для користувачів спірної земельної ділянки.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі 923/466/17.

26. Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.

Водночас, посилаючись на безпідставність заявлених позовних вимог до ТОВ "БЦ Діамант Хол", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у частині вимог до відповідача-3 згідно з положеннями пункту 1-1 статті 80 ГПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) та у цій частині закрив провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у чинній редакції.

Утім, оскільки предмет спору у справі 910/14672/17 не припинив свого існування (оспорюване рішення КМР не скасовано) і, на переконання позивачів, ТОВ "БЦ Діамант Хол" як теперішний власник земельної ділянки порушує їх права на прибудинкову територію, Верховний Суд вважає хибним висновок суду апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у справі у частині вимог до ТОВ "БЦ Діамант Хол" відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

27. Отже, передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог, тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи, а висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження в частині вимог до ТОВ "БЦ Діамант Хол" не відповідає положенням пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

29. За наведених обставин висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог не можна вважати такими, що відповідають положенням статей 74, 76, 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

30. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам без урахування фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

31. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

32. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справу необхідно передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

33. З огляду на викладене колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

34. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Щодо судових витрат

35. Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-М" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 у справі 910/14672/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков