Постанова in case no. 320/6936/16-ц

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа 320/6936/16-ц

провадження 61-16223св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач ? Міністерство оборони України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня

2017 року у складі судді Ковальової Ю. В., та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 06 квітня 2017 року у складі колегії суддів:

Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А., Воробйової І. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у 1980 році він проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан.

Під час проходження служби отримав множинні вогнепальні поранення, що у подальшому призвело до розвитку численних захворювань, порушено його нормальний життєвий стан, позбавлено можливості реалізувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання. Вважає, що у зв`язку з отриманими захворюваннями йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 100 000 грн, та яку просив стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від

17 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн.

Стягнуто з Міністерства оборони України судовий збір на користь держави в розмірі 551,20 грн.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачу встановлена третя група інвалідності, що є наслідком поранень і захворювань, які він отримав під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан, тому, відповідно до статті 17 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , статті 23 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яку повинно відшкодувати Міністерство оборони України.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 06 квітня 2017 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України відхилено.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від

17 січня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав за можливе стягнути завдану позивачу моральну шкоду із Міністерства оборони України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

26 квітня 2017 року Міністерство оборони України подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 06 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою.

Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок). Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, тобто законодавством передбачені виплати у зв`язку з погіршенням стану здоров`я або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин. Таким чином, військовослужбовці та особи, на яких поширюється дія Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими у Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цими та іншими Законами.

Доводи інших учасників справи:

У червні 2017 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Міністерства оборони України.

Також ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду України від

21 жовтня 2014 року у справі 3-86гс14.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі та витребувано матеріали цивільної справи

320/6936/16-ц з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області. Зупинено виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року та ухвали апеляційного суду Запорізької області від 06 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року матеріали цивільної справи 320/6936/16-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2018 року цивільну справу

320/6936/16-ц призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:

У період з лютого 1980 року по жовтень 1980 року ОСОБА_1 проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан, де велися бойові дії.

Із копій медичних документів вбачається, що в період проходження військової служби позивач отримав поранення, які пов`язані з виконання службових обов`язків при перебуванні в країнах, де велися бойові дії

(а. с. 8-11).

Відповідно до копій виписки з акта огляду МСЕК, довідки до акта огляду МСЕК серії АВ 0548444 від 01 червня 2016 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:

Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовува лися ви мог и і зап еречення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття

214 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 3 Закону України Про Збройні Сили України передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 17 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться в установленому законом порядку.

Згідно з положенням частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина.

Відповідно до пунктів 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відшкодування такої шкоди можливе лише якщо таке передбачене відповідним законом, що визначає порядок і умови її відшкодування. Також передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань.

Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди необхідно з`ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій в порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) залишили поза увагою той факт, що позивачем не доведено протиправність дій або бездіяльності Міністерства оборони України (його посадових осіб), наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача.Тому передбачені законом підстави для задоволення позову відсутні.

Встановивши, що ОСОБА_1 отримав поранення та набув захворювання, які стали підставою для встановлення йому третьої групи інвалідності, під час проходження військової служби у складі Збройних Сил СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан, де велись бойові дії, суди попередніх інстанцій не врахували, що підстави для покладення обов`язку по відшкодуванню моральної шкоди саме на Міністерство оборони України, яке не вчиняло протиправних дій, було утворено після участі позивача у бойових діях і отримання поранення, відсутні.

Поза увагою суду першої та апеляційної інстанції залишилося те, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовці та особи, на яких поширюється дія Законів України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, передбаченими цими законами, у тому числі , право на які виникає у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби.

Зокрема, відповідно до статті 11 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

Порядок забезпечення військовослужбовців путівками для санаторно-курортного лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці, звільнені з військової служби унаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров`я в порядку, встановленому Міністерством оборони України.

Враховуючи вимоги статей 1167, 1174, 1175 ЦК України, відсутність протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України (його посадових осіб), причинного зв`язку між пораненнями (травмами) і захворюваннями позивача, які настали внаслідок проходження військової служби у Демократичній Республіці Афганістан у складі діючої армії СРСР у період бойових дій, та будь-якими діями або бездіяльністю Міністерства оборони України (його посадових осіб), суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Враховуючи те, що військовослужбовцями Збройних Сил України, які знаходяться у підпорядкуванні Міністерства оборони України (стаття 3 Закону України Про Збройні Сили України ), а також посадовими особами самого Міністерства оборони України не було вчинено протиправних дій або бездіяльності відносно позивача, Верховний Суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для покладення обов`язку по відшкодуванню моральної шкоди саме на Міністерство оборони України, яке було утворено після отримання позивачем поранень.

Посилання ОСОБА_1 у запереченнях на касаційну скаргу на постанову Верховного Суду України від 21 жовтня 2014 року у справі

3-86гс14 щодо підтвердження правильності позиції у цій справі є безпідставним, оскільки Верховний Суд України у своїй постанові вказав про наявність підстав для покладення на Міністерство оборони України обов`язку відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб внаслідок вибуху військових боєприпасів у мирний час (як джерела підвищеної небезпеки, яке перебуває у віданні міністерства), та шкоду, яку було заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень. Тобто, судами у справі 3-86гс14 було встановлено протиправність дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, чого при розгляді справи, рішення в якій оскаржуються, встановлено не було.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги:

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Щодо судових витрат:

Згідно з підпунктами б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, скасуванню, сплачений Міністерством оборони України судовий збір при поданні апеляційної та касаційної скарг у розмірі 606,32 грн та 661,44 грн відповідно підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до

статті 5 Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від

17 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від

06 квітня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Судові витрати, понесені Міністерством оборони України за подання апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн та касаційної скарги у розмірі

661,44 грн, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від

17 січня 2017 року та ухвала апеляційного суду Запорізької області від

06 квітня 2017 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило