Постанова in case no. 626/198/18

~

Постанова

Іменем України

12 вересня 2019 року

м. Київ

справа 626/198/18

провадження 51-9351км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~~ ОСОБА_4

прокурора~~~ ~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5

засудженого ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції

захисника~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 29~березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12017220350000833, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

~

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Красноградського районного суду Харківської області від 29 березня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України, із урахуванням вимог ст.ст. 98, 102 КК України~ до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років без конфіскації майна.

За вказаним вироком засуджено ОСОБА_8 , судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Згідно з вироком неповнолітнього ОСОБА_6 ~визнано винним у тому, що він 08~грудня 2017 року, приблизно о 22:30, спільно з неповнолітнім ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , помітивши ОСОБА_9 , який внаслідок алкогольного сп`яніння перебував у безпорадному стані та спав на території прилеглій до домоволодіння за вищевказаною адресою, діючи за попередньою змовою, з раптово виниклим прямим умислом, направленим на здійснення нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я ОСОБА_9 , з метою заволодіння майном останнього, з корисливим мотивом здійснили розбійний напад на потерпілого, завдавши останньому множинні удари ногами в ділянку голови та тіла, чим спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Далі, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 разом з ОСОБА_6 заволоділи майном ОСОБА_9 у вигляді сигарет марки "Strong"~~~~ вартістю 14,10 грн. та грошей в сумі 11,00 грн., після чого з місця події зникли та вищевказаним майном розпорядились на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 25, 10 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

~

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений фактично порушує питання про зміну судових рішень~у зв`язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість та просить пом`якшити призначене йому покарання. Вважає, що суди призначили йому невиправдано суворе покарання, в повній мірі не врахували, що він вчинив злочин у неповнолітньому віці і є сиротою.

~

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.

У судовому засіданні ~засуджений ~та його захисник підтримали подану скаргу, а прокурор ~заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

~

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1~ст. 438 КПК України~~підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Згідно зі~ст. 433 КПК України~суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі не оспорюються у зв`язку з чим судові рішення в цих частинах колегією суддів не перевіряються.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про суворість призначеного покарання є безпідставними.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог~ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються провадження правосуддя стосовно неповнолітніх ( Пекінські правила ) прийняті резолюцією 40/33 Генеральної Асамблеї 1985 року, спрямовують на те, що система правосуддя по відношенню до неповнолітнього направлена в першу чергу на забезпечення добробуту неповнолітнього й забезпечення того, що любі міри впливу на останнього були завжди пропорційні, як з індивідуальними даними особистості правопорушника, так із обставинами правопорушення.

Місцевий суд при призначенні ОСОБА_6 покарання, а апеляційний суд, погоджуючись із таким рішенням, урахували ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують покарання, та навели у вироку і ухвалі переконливі підстави прийняття такого рішення.

Так, суд урахував, що вчинене засудженим кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких. Окрім того, суд зважив на те, що засуджений вчинив злочину в стані алкогольного сп`яніння, що було визнано обтяжуючою обставиною.

Не залишилися без оцінки суду й ті обставини та дані про особу засудженого, на які є посилання в касаційній скарзі. Зокрема, суд узяв до уваги те, що засуджений~ має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, його задовільну характеристику з місця навчання, ~а також те, що він скоїв злочин у неповнолітньому віці, визнав свою провину, активно сприяв розкриттю злочину - ці обставини суд розцінив як такі, що пом`якшують покарання.

Також суд зважив на індивідуальний ступінь тяжкості вчиненого засудженим діяння, який зумовлений його конкретними об`єктивними (об`єктом злочину, характером діяння) та суб`єктивними (зокрема мотивом вчинення злочину) ознаками, конкретні обставини кримінального провадження, а також роль засудженого у вчиненні кримінального правопорушення. З огляду на все це суд дійшов обґрунтованого висновку про суспільну небезпечність засудженого, а відтак, і про неможливість досягти мети його виправлення та попередження нових злочинів без ізоляції від суспільства та із додержанням принципу індивідуалізації призначив ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 98, 102 КК України~ в мінімальних межах санкцій кримінального закону, за яким його засуджено.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що вказані обставини, які пом`якшують покарання та дані про особу засудженого за своєю суттю не є тими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого діяння.~

За таких обставин слід визнати, що призначене ОСОБА_6 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів, а підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через його суворість, про що зазначає засуджений у касаційній скарзі, не вбачається, як і не вбачається підстав для пом`якшення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Крім того, аналогічні за змістом доводи про пом`якшення призначеного покарання були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який з наведенням мотивів спростування, визнав їх неспроможними.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційна скарга засудженого має бути залишена без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, суд

ухвалив:

~

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Красноградського районного суду Харківської області від 29~березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

~

Судді:

~

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3 ~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~