Постанова in case no. 408/3297/17-ц

Постанова

Іменем України

12 вересня 2019 року

м. Київ

справа 408/3297/17

провадження 61-35803св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада

2017 року у складі судді Соболєва Є. О. та постанову апеляційного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року у складі колегії суддів Назарової М. В., Авалян Н. М., Орлова І. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит (далі - ТОВ ДТЕК Свердловантрацит , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за березень у розмірі 9431,34 грн, компенсацію за 45 невикористаних днів щорічних відпусток у розмірі 20 210,02 грн, допомогу у зв`язку із порушенням законодавства про працю у розмірі 40 420,04 грн, а також на підставі статті 117 КЗпП України компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку день фактичного розрахунку.

Позов мотивовано тим, що позивач працював в ТОВ ДТЕК Свердловантрацит з 06 січня 2012 року та був звільнений 21 березня 2017 року на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням.

Разом з тим, відповідач в порушення вимог статті 116 КЗпП України не провів з ним повного розрахунку в день звільнення, зокрема не виплатило заробітну плату за березень 2017 року в сумі 9431,34 грн та компенсацію за дні невикористаної відпустки в сумі 20 210,02 грн, що є порушенням законодавства про працю та підставою для виплати 40 420,04 грн вихідної допомоги, а також компенсації за час затримки розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ ДТЕК Свердловантрацит перед позивачем по заробітній платі за березень 2017 року, а також не доведено наявність вини ТОВ ДТЕК Свердловантрацит у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені статті 116 КЗпП України строки, а тому підстави вважати порушеними його трудові права відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у трудових відносинах між ТОВ ДТЕК Свердловантрацит та його працівниками, зокрема ОСОБА_1 , з 13 березня 2017 року виникли і дотепер існують обставини непереборної сили, пов`язані із захопленням невстановленими особами виробничих та адміністративних будівель підприємства, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам. В цей період ТОВ ДТЕК Свердловантрацит об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами трудового договору та інші обов`язки, встановлені чинним законодавством, а отже відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову у позові. Відкриття за заявою ТОВ ДТЕК Свердловантрацит кримінального провадження щодо неправомірного втручання в діяльність та привласнення його майна третіми особами у м. Довжанську не є підтвердженням неможливості здійснення розрахунку з позивачем при звільненні, оскільки, здійснюючи управління та облік фінансово-господарської діяльності відповідач не був позбавлений можливості нарахування та виплати йому грошових коштів.

Заявник посилається на те, що право на оплату праці є конституційним, а його захист гарантується Конвенцією Міжнародної організації праці про захист заробітної плати, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8, 43, 55 Конституції України, статтею 16 ЦК України та статтями 4, 5 ЦПК України, тому застосування до спірних правовідносин статті 617 ЦК України, статті 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України є неконституційним, оскільки фактично призводить до порушення права особи на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Судами попередніх інстанцій застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини, та не застосовано закон, який підлягав застосуванню. У зв`язку з порушенням норм процесуального права щодо встановлення фактичних обставин у справі, оцінки доказів, судами ухвалено рішення, які не відповідають вимогам законності і обґрунтованості.

Судами порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства під час встановлення фактів поза межами заявлених у справі позовних вимог, зокрема щодо непереборної сили, втрати контролю і доступу ТОВ ДТЕК Свердловантрацит починаючи з 13 березня 2017 року до своїх виробничих потужностей та іншого майна.

Проігноровано ту обставину, що порушене право на оплату праці має бути відновлене, як обов`язок виконання зобов`язання в натурі (принцип реального виконання зобов`язання, встановлений статтею 622 ЦК України), та у зв`язку із цим неправомірно застосовано до спірних трудових відносин звільнення відповідача від відповідальності за статтею 617 ЦК України внаслідок непереборної сили.

Не надано належної оцінки оцінка ухиленню відповідача від здійснення нарахування та сплати належних до сплати грошових коштів у зв`язку із припиненням трудових правовідносин.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, ТОВ ДТЕК Свердловантрацит , заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач посилається на те, що 13 березня 2017 року ТОВ ДТЕК Сверловантрацит , що розташоване на тимчасово непідконтрольній Україні території Луганської області було захоплено терористичним угрупуванням, а тому втратило можливість здійснювати виробничу, торговельну, фінансову та інші види діяльності (в тому числі кадрову) у передбаченому законодавством України порядку. З цього часу товариство не має доступу до носіїв інформації, первинних документів та інформаційних ресурсів про заробітну плату позивача за березень 2017 року, оскільки вони знаходяться на захопленому терористичною організацією виробничому підрозділі. Таким чином, відсутня вина товариства у порушенні трудових прав позивача.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, що переглядається судами встановлено, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах та згідно копії трудової книжки під записом без номеру на підставі наказу 05-к 21 березня 2017 року був звільнений за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України з посади заступника головного інженера з виробництва, зайнятого на підземних роботах 50% на підземних роботах Сп.1.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на порушення відповідачем вимог статті 116 КЗпП України , зокрема щодо невиплати при звільненні усіх належних йому сум, зокрема, заробітну плату за березень 2017 року у розмірі 9431,34 грн, компенсацію за 45 невикористаних днів щорічних відпусток у розмірі 20 210,02 грн.

Факт наявності невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2017 року заперечувався відповідачем, у зв`язку з чим вказана обставина підлягала доказуванню під час розгляду справи.

Разом з тим, наявність заборгованості ТОВ ДТЕК Свердловантрацит перед позивачем по заробітній платі за березень 2017 року та наявність вини у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум під час розгляду справи належними і допустимими доказами не підтвердились.

Так, місто Довжанськ (до перейменування - місто Свердловськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України відповідно до Постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року 254-VIII Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями та 252-VIII Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування .

Згідно з витягом з кримінального провадження, порушеного за частиною третьою статті 206 КК України Протидія законній господарській діяльності 18 березня 2017 року, у період з 13 березня 2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ ДТЕК Свердловантрацит шляхом заборони відчуження майна, відчуження грошових коштів, встановлення обтяжень на майно, що належить товариству, шляхом захоплення майнового комплексу за адресою: вул. Енгельса, 1, м. Довжанськ, Луганська область, чим заподіяно майнову шкоду у великому розмірі. Орган досудового розслідування - Головне управління національної поліції у м. Києві.

Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року 2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв`язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ ДТЕК Свердловантрацит (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати. Також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа відповідача з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи щодо прийому чи звільнення таких працівників, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли б виникати чи припиняти свою дію певні правовідносини.

Відповідно до статті 115 КЗпП України , статті 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК Українидо врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено , що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні ).

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі 6-948цс16, у яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Втрата контролю і доступу ТОВ ДТЕК Свердловантрацит до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, призвело до неможливості ТОВ ДТЕК Свердловантрацит виконати зобов`язання перед працівниками згідно зі статтями 47 , 83, 115 і 116 КЗпП України.

При цьому, сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ ДТЕК Свердловантрацит не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі 408/2306/17-ц, від 03квітня 2019 року у справі 408/2444/17, від 08 квітня 2019 року у справі 408/5998/17-ц, а також у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі 408/4389/17-ц, від 06 лютого 2019 року у справі 408/3267/17, підстав для відступу від якого колегія суддів не вбачає.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням вимог статей 12 , 81 ЦПК України, встановивши, що у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ ДТЕК Свердловантрацит та його працівниками, зокрема ОСОБА_1 , з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ ДТЕК Свердловантрацит об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що судом не надано оцінки можливості відповідача здійснювати розрахунками під час звільнення працівників, або у разі незгоди з наданими позивачем розрахунками надати належне їх спростування, відхиляються колегією суддів, оскільки на виконання ухвали апеляційного суду від 22 лютого 2018 року про витребування вказаних доказів отримано відповідь відповідача про неможливість надати відповідні документи щодо позивача у зв`язку із відсутністю доступу до них.

Під час розгляду справи апеляційним судом надано оцінку отриманим від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області індивідуальним відомостям про застраховану особу системи персоніфікованого обліку та встановлено, що заробітна плата позивачу за березень 2017 року не нараховувалась, страхові внески не сплачувались.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються необхідності переоцінки доказів, зокрема на предмет їх належності і допустимості, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

В силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може вдаватись до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції в оскаржуваній частині.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада

2017 року та постанову апеляційного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська