Постанова in case no. 808/578/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2019 року

Київ

справа 808/578/17

провадження К/9901/33929/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Запорізької області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати при виході у відставку вихідної допомоги, зобов`язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу у зв`язку з відставкою, зобов`язання виділити кошти , провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Лукманової О. суддів: Божко Л. А., Дурасової Ю. В.

І. Суть спору

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Запорізької області, Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), в якому просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду Запорізької області щодо невиплати позивачу при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;

1.2. зобов`язати Апеляційний суд Запорізької області нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою без сплати податку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 271150,00 грн.;

1.3. зобов`язати ДСА України виділити Апеляційному суду Запорізької області кошти, належні до виплати їй одноразової вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що з січня 1993 року обіймала посаду судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя, а у період з листопада 1998 року по вересень 2016 року - посаду судді Апеляційного суду Запорізької області.

2.1. Вказує, що 08 вересня 2016 року постановою Верховної Ради України її звільнено з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2016 року 78-к її відраховано зі штату суду, але при цьому не було виплачено одноразової вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, право на яку вона набула на підставі статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року 2453-VI.

2.2. Стверджує, що зверталася до відповідачів із заявою про виплату вищевказаної одноразової вихідної допомоги, проте їй відмовлено у виплаті з підстав того, що на день її звільнення був чинним Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" 192-VII від 12 лютого 2015 року, який не передбачав виплату вихідної допомоги судді, що звільняється у відставку.

2.3. Вважаючи, що положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" за своєю суттю є такими, що істотно порушують законодавчо визначені до цього гарантії незалежності суддів, зокрема, взагалі скасовують право судді у відставці на отримання вихідної допомоги та спрямовані на ліквідування інституту відставки судді в цілому, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою зобов`язати Апеляційний суд Запорізької області нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою без сплати податку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 271150,00 гривень.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 , починаючи з січня 1993 року обіймала посаду судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя, а у період з листопада 1998 року по вересень 2016 року - посаду судді Апеляційного суду Запорізької області.

4. Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року 1515-VIII "Про звільнення суддів" ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом в.о. голови Апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2016 року 78-к ОСОБА_1 виключено зі складу суддів Апеляційного суду Запорізької області.

5. 16 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Апеляційного суду Запорізької області та ДСА України із заявою про виплату їй вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

6. Листом ДСА України від 24 січня 2017 року повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для нарахування та виплати їй вихідної допомоги, оскільки постанова Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року про її звільнення у відставку прийнята після набрання чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року 1166-VII, яким виключено норму Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року 2453-VI, що передбачала виплату вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді, який вийшов у відставку.

7. Також листом від 03 лютого 2017 року Апеляційний суд Запорізької області повідомив позивача про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у відставку.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

9. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідачів у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат є протиправною та такою, що суперечить Конституції України та міжнародним правовим нормам.

10. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою в позові відмовлено.

11. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийшов до висновку про відсутність підстав для виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, оскільки на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача, стаття 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не була чинною.

IV. Касаційне оскарження

12. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

13. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що зміни, внесені до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" згідно із Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" не можуть обмежувати її законне право отримати вихідну допомогу у зв`язку з відставкою.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

15. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Згідно з частинами першою, третьою статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції цього Закону, яка діяла на момент виходу у відставку ) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

20. За змістом статті 122 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції цього Закону, яка діяла на момент виходу у відставку ) питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

21. З 01 квітня 2014 року набрав чинності Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон 1166-VIІ) (за винятком окремих його положень, зокрема підпункту 2 пункту 28 розділу ІІ, які набрали чинності з 01 травня 2014 року), яким, крім іншого, із Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року 2453-VІ (далі - Закон 2453-VІ) виключено статтю 136 ("Вихідна допомога судді у зв`язку з відставкою"), частиною першою якої було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

22. Отже, з 01 квітня 2014 року Закон 2453-VI діяв у новій редакції, викладеній згідно із Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року 192-VIII і виплати вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, ним також не передбачено.

23. Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року 1-рп/99, серед іншого, зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

VI. Позиція Верховного Суду

24. Отже, на дату прийняття постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року 1515-VIII, за якою позивача звільнили у відставку, Закон 2453-VI не передбачав виплати вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою.

25. До спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

26. Аргументи позивача про матеріальне забезпечення судді як однієї з конституційних гарантій його незалежності є обґрунтованими, однак в контексті спірних правовідносин слід звернути увагу на те, що звернення до суду з цим позовом зумовлено відмовою у виплаті вихідної допомоги, право на отримання якої Закон 2453-VI встановлював до набрання чинності згаданих законодавчих змін.

27. Конституційний Суд України у Рішенні від 19 листопада 2013 року 10-рп/2013 зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов`язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов`язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв`язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

28. За встановлених в цій справі обставин та з огляду на зміни у правовому регулюванні забезпечення суддів, які відбулися з набранням чинності Закону 1166-VIІ, законних підстав для виплати позивачу вихідної допомоги, у зв`язку з його відставкою, у відповідача не було. Те, що ці законодавчі зміни позбавили суддів, які набули право на відставку, отримати вихідну допомогу, не може бути достатньою підставою для того, щоб апелювати до правового регулювання, яке існувало раніше, як на правову підставу для виплати цієї допомоги після того, як парламент позбавив суддів права її отримувати.

29. Тому, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про те, що вимоги позивача про виплату вихідної допомоги у зв`язку з відставкою, не ґрунтуються на законі, відповідно підстав для задоволення позову немає.

30. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

31. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

32. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко Н. А. Данилевич