Постанова in case no. 2а-15239/10/0470

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2019 року

Київ

справа 2а-15239/10/0470

адміністративне провадження К/9901/4778/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року (суддя Олійник В.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2014 року (головуючий суддя Проценко О.А., судді: Дурасова Ю.В., Туркіна Л.П.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2010 року Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом (з врахуванням уточнень від 22 липня 2011 року 287/81) до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі - Митниця, відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання протиправним рішення про визначення митної вартості товарів 113000006/2010/000384/1 від 19 травня 2010 року, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 113050000/0/000583 від 19 травня 2010 року, повернення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області коштів на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 4508,68 грн. та ввізного мита у розмірі 1073,49 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що дії митного органу по визначенню митної вартості товару, що ввозився позивачем, по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено Товариством, методу суперечать вимогам Митного кодексу України від 11 липня 2002 року 92-IV (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - МК України), оскільки ним було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився на виконання умов контракту від 12 лютого 2010 року 0212-SG02/10, та підтвердження заявленої митної вартості останнього.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення про визначення митної вартості товарів 113000006/2010/000384/1 від 19 травня 2010 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 113050000/0/000583 від 19 травня 2010 року прийняті Митницею в межах наданих повноважень, а у зв`язку із недоведеністю Товариством належними та допустимими доказами правильності обраного методу визначення митної вартості товару відповідачем обґрунтовано застосовано шостий (резервний) метод; в свою чергу декларант не скористався правом здійснити митне оформлення товару під гарантійні зобов`язання відповідно до наказу Держмитслужби 230 від 17 березня 2008 року, який передбачає надання додаткових підтверджуючих документів в термін до 90 днів з можливим наступним поверненням сплачених податків та зборів (обов`язкових платежів) за визначеною митним органом митною вартістю товарів.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована безпідставністю прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів за другорядним (резервним) методом, оскільки декларантом надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); крім того митним органом порушено й вимоги статті 268 МК України щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості товару.

Відповідачі в запереченнях (відзивах) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які вони просили залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступних висновків.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 лютого 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (як покупцем) та фірмою "Alderston GB Limited", м. Лондон, Велика Британія (як продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт 0212-SG02/10, згідно з умовами якого продавець зобов`язувався здійснити поставку визначеного у специфікаціях товару, зокрема, цегли вогнетривкої NO. 27 АLKO-85 С, NO. 65А АLKO-85 С, суміші жаробетонної KOTOR TO7A-1, а покупець - прийняти та оплатити товар.

19 травня 2010 року для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем була подана вантажна митна декларація 113050000/2010/004000, відповідно до якої до митного оформлення поданий товар - цегла вогнетривка NO.27 АLKO-85 С, NO. 65А АLKO-85 С, жаробетонна суміш KOTOR TO7A-1 (виробник товару REFRAKO S.R.O. , Словаччина), митна вартість якого визначена за ціною договору (контракту).

Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем надані наступні документи: облікова картка суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності 11305/02/98/00015 від 10 лютого 2010 року; рахунок-фактуру (інвойс) 100212-018 від 18 травня 2010 року, зовнішньоекономічний контракт 0212-SG02/10 від 12 лютого 2010 року із специфікацією 1, акт 75/04-026/1455111-І від 17 травня 2010 року, сертифікати якості від 12 травня 2010 року, пакувальний лист від 12 травня 2010 року, накладну CMR А 5678 від 12 травня 2010 року, книжку МДП DX.63886460 від 13 травня 2010 року, довідку СДПІ у м.Кривому Розі про декларування валютних цінностей 21 від 28 квітня 2010 року, сертифікат про походження товару 101078 від 11 травня 2010 року, рішення Криворізької митниці від 13 травня 2010 року про визначення митної вартості товарів 11300000/2010/000366/1.

Під час здійснення митного контролю Криворізькою митницею запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме: прайс-лист фірми-виробника товару, калькуляцію фірми-виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, а також інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість.

У зв`язку з ненаданням позивачем додаткових документів, Митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товару 113000006/2010/000384/1 від 19 травня 2010 року, згідно з яким митну вартість товару визначено із застосуванням шостого методу, та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 113050000/0/00583 від 19 травня 2010 року.

В графі 33 прийнятого рішення митним органом зазначено про порушення позивачем вимог МК України, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 1766 від 20 грудня 2006 року (далі - Порядок 1766), та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 339 від 09 квітня 2008 року (далі - Порядок 339).

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 266 МК України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до статті 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов`язаними між собою особами або хоч і є пов`язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з положеннями частини 1 статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За змістом статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Згідно з пунктом 2 Порядку 339 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 МК України, зокрема, шляхом: проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, а також порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль в силу положень пункту 2 Порядку 339 може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Так, наявність в ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 22 жовтня 2013 року у справі 21-342а13.

У той же час розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Відповідно до пункту 10 Порядку 1766 відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об`єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог МК України. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Згідно з пунктами 11, 14 Порядку 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов`язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Суди попередніх інстанцій, зазначаючи про правомірність рішення відповідача щодо визначення митної вартості товару, виходили з того, що декларантом на вимогу митного органу не надано додаткові документи, хоча в останнього були сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості з огляду на наявність інформації про здійснення митного оформлення ідентичних товарів за іншою митною вартістю.

Так, судами взято до уваги викладений Митницею в запереченнях на позовну заяву довід про те, що нею під час перевірки заявленої декларантом митної вартості товарів в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені, встановлено, що заявлена ціна жаробетонної суміші - 0,89 Євро (1,11 доларів США) за кг є нижчою ніж митна вартість аналогічного товару цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилася на митну територію України, тобто, вже оформленого для вільного використання на митній території України, яка становить 1,05 Євро (1,31 доларів США) за кг, а заявлена ціна цегли вогнетривкої - 1,26 Євро (1,57 доларів США) за кг є нижчою ніж митна вартість аналогічного товару цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилася на митну територію України, тобто, вже оформленого для вільного використання на митній території України, яка становить 1,44 Євро (1,79 доларів США) за кг.

Проте при цьому Митницею не зазначено точної номенклатури вказаного товару, а судами не перевірено, чи дійсно товар, який взятий відповідачем за взірець як такий, що вже ввозився на митну територію України за вищою митною вартістю, ніж заявлена позивачем, є аналогічним заявленому останнім у ВМД 113050000/2010/004000 від 19 травня 2010 року (особливо зважаючи на ту обставину, що умовами укладеного Товариством контракту (з врахуванням специфікації) передбачалась поставка багатьох видів цегли й за різною ціною).

В той же час позивачем товар (цегла вогнетривка NO. 27 АLKO-85 С, NO. 65А АLKO-85 С, суміш жаробетонна KOTOR TO7A-1) до митного оформлення за ВМД 113050000/2010/004000 від 19 травня 2010 року заявлявся за митною вартістю, визначеною на підставі зовнішньоекономічного контракту 0212-SG02/10 від 12 лютого 2010 року та специфікації 1 до нього.

Разом з тим суди не навели жодних мотивів, за яких вони прийшли до висновку щодо неузгодженості вартості товарів, визначеної у поданій ВМД 113050000/2010/004000 від 19 травня 2010 року, з вартістю товарів за зовнішньоекономічним контрактом 0212-SG02/10 від 12 лютого 2010 року (з врахуванням специфікації 1), а відтак й не встановили об`єктивної неможливості визначити митну вартість імпортованого товару за ціною договору на підставі наданих позивачем документів.

Крім того, зазначаючи в рішеннях про те, що Товариством до ВМД 113050000/2010/004000 від 19 травня 2010 року хоча й було додано рішення Криворізької митниці від 13 травня 2010 року про визначення митної вартості товарів 11300000/2010/000366/1, згідно з яким йому визначено іншу (більшу) вартість товару, що ввозився за цим же зовнішньоекономічним контрактом, проте не враховано останнє при визначенні митної вартості на товар, що ввозився, суди однак оцінки вказаному рішенню митного органу в контексті співставлення асортименту розмитнених на його підставі товарів з товарами, митна вартість яких є предметом дослідження у даній справі, не надали.

Водночас слід відмітити, що за змістом пункту 7 Порядку 1766 рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом), є обов`язковим для надання митному органу для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, однак не є обов`язковим при визначенні митної вартості товару.

Як встановлено статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проте рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам зазначеної статті.

Суд же касаційної інстанції відповідно до частини 2 статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду